Постанова

від 19.07.2023 по справі 906/993/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року Справа № 906/993/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Канюка Т.В.;

відповідача: Лук`янець Л.О.;

третьої особи: Луцюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року (повний текст складено 07 квітня 2023 року) та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року (повний текст складено 21 квітня 2023 року) у справі №906/993/22 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"

за частю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Пежо Сітроен Україна"

про стягнення 4346729,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Союз Автомотів" про стягнення 4346729,95 грн, з яких 1167499,88 грн основного боргу, 3179230,07 грн пені, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару за рамковим договором поставки №13А290-30303-21 від 24 лютого 2020 року та індивідуальними договорами поставки №1 ДІ-1/13А 290-30303-21 від 03 листопада 2021 року, №2 ДІ-2/13А 290-30303-21 від 03 листопада 2021 року, №3 ДІ-3/13А 290-30303-21 від 14 грудня 2021 року, №4 ДІ-4/13А 290-30303-21 від 14 грудня 2021 року, №5 ДІ-5/13А 290-30303-21 від 23 грудня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі №906/993/22 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 70000,00 грн боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, кв. 56, код ЄДРПОУ 05395598): 1097499,88 грн попередньої оплати, 16462,50 грн судового збору.

У стягненні 3179230,07 грн пені відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що станом на дату розгляду справи відповідач доказів поставки товару не надав, наявність основного боргу визнав у повному обсязі. Щодо заявленої до стягнення пені суд першої інстанції погодився з позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану вплинула на його спроможність своєчасного виконання зобов`язань за договором, а саме поставку товару. Суд з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, взявши до уваги розмір нарахованої позивачем пені за договорами, який майже втричі перевищує суму основного боргу, прийшов до висновку про відмову у стягненні пені у розмірі 3179230,07 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 частково задоволено заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" від 04 квітня 2023 року про ухвалення додаткового рішення та включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, кв. 56, код ЄДРПОУ 05395598): 16727,37 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні 49522,63 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Господарський суд Житомирської області досліджуючи перелік послуг, наданих адвокатом згідно із наданим позивачем звітом, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, вимоги пункту 4 статті 129 ГПК України, а також те, що у мотивувальній частині рішення від 31 березня 2023 року у справі зазначено, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу також слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині відмови в стягненні пені в розмірі 3179230,07 грн та з додатковим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі №906/993/22 в частині відмови у стягненні 3179230,07 пені та прийняти в цій частині нове, яким дані вимоги задовольнити; скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ "Союз Автомотів" 66250 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості такого звернення не повідомив. У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий ТПП України чи уповноваженими регіональними ТПП, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором. Введення воєнного стану на території України автоматично не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, адже протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами. За таких обставин суд першої інстанції помилково прийшов до висновку та прийняв посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від сплати нарахованої позивачем пені.

Скаржник стверджує, що відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про виникнення у нього форс-мажорних обставин та/або істотної зміни обставин та неспроможність в зв`язку з цим виконати обов`язки за Договором для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань по Договору. В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем відповідного повідомлення. Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання та такі обставини є необґрунтованими. Поняття "Форс-мажорні" обставини ні при яких умовах не включає відсутність коштів та/або неможливість виконання фінансових зобов`язань. Зобов`язання відповідача щодо здійснення всіх фінансових розрахунків є абсолютними та безумовними.

Апелянт звертає увагу суду, що лист ТОВ "Пежо Сітроен Україна", в якому йдеться, зокрема про примусове вилучення автомобілів не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки невиконання взятих ТОВ "Союз Автомотів" зобов`язань не було зумовлено невиконанням згідно з умовами Дилерського договору постачальником - ТОВ "Пежо Сітроен Україна".

Листом №906/993/22/2818/23 від 05 травня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

17 травня 2023 року матеріали справи №906/993/22 надійшли до апеляційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2023 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2023 року у справі №906/993/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 та призначено дату судового засідання на 14 червня 2023 року об 11:00 год.

09 червня 2023 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №906/993/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13 червня 2023 року від ТОВ "Союз Автомотів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін. Також відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Союз Автомотів" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2023 року у справі №906/993/22 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28 червня 2023 року об 11:30 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Союз Автомотів" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна" (Код ЄДРПОУ: 36872294, юридична адреса: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.60).

21 червня 2023 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшли запитання до ТОВ "Пежо Сітроен Україна" в порядку статті 90 ГПК України в справі №906/993/22.

21 червня 2023 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшли пояснення у справі №906/993/22 щодо розрахунку пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення та щодо стягнення штрафу (по договору пеня) в розмірі 10% від вартості непоставленого товару за кожні десять днів прострочення поставки товару.

21 червня 2023 року від третьої особи - ТОВ "Пежо Сітроен Україна" надійшло клопотання про надання можливості приймати участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23 червня 2023 року від ТОВ "Союз Автомотів" надійшли пояснення щодо штрафних санкцій. Заявник зазначає, що в кожному з індивідуальних договорів поставки сторони в пункті 6.5 погодили, що до відносин між сторонами за договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. Оскільки індивідуальні договори були укладені пізніше в часі за Рамковий договір, то сторони змінили в цих договорах умови відповідальності, з яких випливає, що відповідальність за несвоєчасну поставку товарів відповідача - відсутня. На переконання відповідача, загальна сума розрахованої пені за індивідуальними договорами поставки, укладеними між ТОВ "Союз Автомотів" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" складає 364129,57 грн.

28 червня 2023 року від ТОВ "Пежо Сітроен Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа вважає оскаржуване рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Оскільки Позивач ставить під сумнів факт примусового відчуження автомобілів у Товариства, у т.ч. моделі RIFTER, BOXER, TRAVELLER, заявник просить долучити до матеріалів справи копії наступних документів, які свідчать про значну кількість витребуваних авто та/або їх моделі):

1. лист Вишгородського ТЦК та СП від 29 червня 2022 року за вих. №2/3/1710 про примусове витребування у Товариства 117 авто;

2. лист Головного управління Нацполіції в Одеській області від 11 квітня 2022 року за вих. №32/386 та Акту примусового витребування №32/357 від 09 квітня 2022 року про витребування у Товариства 186 транспортних засобів;

3. лист Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року та Акт примусового витребування від 27 лютого 2022 року про витребування 109 авто, серед них 23 авто Товариства, а також Акт №233 від 04 квітня 2022 року про витребування 207 авто, серед них понад 40 авто Товариства, зокрема, 16 моделей PEUGEOT RIFTER;

4. три (як приклади) акти про примусове вилучення PEUGEOT BOXER;

5. повторно (для зручності Суду) Витяг з ЄРДР по кримінальному провадженні №42022112200000312 від 14 квітня 2022 року, порушеної за частиною 3 статті 289 КК України про викрадення 149 автомобілів та витяг з бази МВС "Транспортні засоби у розшуку" по PEUGEOT TRAVELLER.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року у справі №906/993/22 розгляд апеляційної скарги відкладено на "19" липня 2023 року об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

11 липня 2023 року від ТОВ "Пежо Сітроен Україна" надійшли відповіді на запитання АТ "Хмельницькгаз", поданих в порядку статті 90 ГПК України.

13 липня 2023 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №906/993/22 в режимі відеоконференції.

18 липня 2023 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшли пояснення в справі №906/993/22 (з урахуванням відповідей на запитання ТОВ "Пежо Сітроен Україна"), у яких зазначено, що ТОВ "Союз Автомотів" не належно виконало умови Рамкового договору та Індивідуальних договорів поставки, що були укладені з АТ "Хмельницькгаз" та іншими Операторами ГРМ щодо замовлення/бронювання автомобілів; спростовує твердження відповідача про відсутність вини останнього у невиконанні поставки автомобілів у строки, визначені договорами; спростовує посилання відповідача на неможливість поставки автомобілів через введення в Україні військового стану, так як відповідачем не було заброньовано/замовлено визначені сторонами автомобілі до початку вторгнення росії на територію України; попередня оплата АТ "Хмельницькгаз" не була спрямована на оплату саме за автомобілі, що мали бути поставлені позивачу.

19 липня 2023 року від ТОВ "Союз Автомотів" надійшли пояснення щодо питань позивача. Відповідач в заперечення доводів позивача надав докази, які підтверджують, що ТОВ "Союз Автомотів" вчасно і належним чином виконало свої зобов`язання із замовлення для АТ "ОГС "Хмельницькгаз" автомобілів, згідно укладених договорів. Заявник зазначає, що письмові докази щодо замовлення Peugeot Boxer FG L2H2 для АТ "Хмельницькгаз" неможливо відшукати, оскільки питаннями замовлення автомобілів займався звільнений з товариства 22 лютого 2022 року виконавчий директор Андрій Кравець.

19 липня 2023 року від ТОВ "Пежо Сітроен Україна" надійшли заперечення на пояснення АТ "Хмельницькгаз" від 18 липня 2023 року. Третя особа стверджує, що станом на 24 лютого 2022 року ТОВ "Союз Автомотів" зарезервував майже 50% від загальної кількості автомобілів, які він повинен був поставити Облгазам, а тому безпідставний є висновок позивача, що відповідач повинен був замовити/забронювати автомобілі у третьої особи до 24 лютого 2022 року. Зауваження позивача про те, чи були в складі вилучених авто, які призначалися апелянту або такі автомобілі не можна виявити повністю позбавлене змісту, оскільки дійсно в цих партіях взагалі могло не бути таких автомобілів. Вони могли бути поставлені в наступні місяці, а отже, зобов`язання ТОВ "Союз Автомотів" перед позивачем могли бути виконані, якщо б не війна.

Безпосередньо в судових засіданнях представники позивача, відповідача та третьої особи повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2020 року між ТОВ "Союз Автомотів" (постачальник) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (покупець) укладено рамковий договір поставки товару №13А290-30303-21 (далі - рамковий договір) /т.1, а.с. 9-11/, за пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця з 24 лютого 2020 року по 31 грудня 2029 року на умовах, що погоджуються сторонами у відповідних Індивідуальних договорах поставки, нові автомобілі торгової марки Реugeot (далі - товар), в загальній кількості 150 одиниць, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар в межах ціни рамкового договору.

Рамковий договір регулює всі угоди та їх істотні умови, які будуть укладені сторонами щодо поставки, проведення розрахунків та прийому-передавання товару (кожна з таких угод надалі іменується - індивідуальний договір поставки) (абзац 2 пункту 1.1 рамкового договору).

Кожним індивідуальним договором поставки визначається окремо обсяг поставки, договірна ціна та терміни поставки кожної окремої партїї/одиниці товару, пункт поставки та інші умови, визначені на підставі та згідно з умовами рамкового договору (пункт 1.3 рамкового договору).

Відповідно до пункту 2.1 рамкового договору загальна ціна даного договору дорівнює сумі договірних вартостей товару за всіма Індивідуальними договорами поставки та не може перевищувати 70000000,00 грн, включаючи ПДВ.

Договірна вартість за кожним індивідуальним договором поставки розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях, у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника; договірна вартість кожної окремої партії/одиниці поставки визначається на дату виставлення рахунку-фактури постачальником за відповідним індивідуальним договором поставки (пункт 2.2 рамкового договору поставки).

За пунктом 3.1 рамкового договору покупець здійснює попередню оплату вартості товару, визначену в кожному окремому індивідуальному договорі поставки, в розмірі до 10% на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 10 банківських днів з дня отримання такого рахунку.

За пункту 3.2 рамкового договору остаточний розрахунок за кожним індивідуальним договором поставки проводиться покупцем впродовж 15 календарних днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про наявність товару на його складі.

Сторони домовились, що моментом здійснення оплати покупцем за Індивідуальними договорами поставки вважається факт зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.3 рамкового договору).

Відповідно до пункту 4.1 рамкового договору постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару протягом дії даного договору, відповідно до умов, погоджених у кожному окремому індивідуальному договорі поставки на окрему партію/одиницю товару.

За порушення строку поставки товару, визначеного в кожному окремому індивідуальному договорі поставки, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення.

У разі прострочення поставки понад 10 днів постачальник додатково сплачує покупцю пеню в розмірі 10% від ціни індивідуального договору за кожні десять днів прострочення поставки товару (пункт 6.3 рамкового договору).

Рамковий договір поставки товару набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2029 року, але в будь якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами за кожним окремим індивідуальним договором поставки (пункт 7.1 рамкового договору).

За пунктом 7.2 рамкового договору поставки строк дії кожного індивідуального договору поставки визначається його умовами в межах строку дії рамкового договору.

03 листопада 2021 року між сторонами було укладено індивідуальні договори поставки №1 ДІ-1/13А 290-30303-21 та №2 ДІ-2/13А 290-30303-21 (далі - індивідуальний договір поставки №1 та індивідуальний договір поставки №2) /т.1, а.с. 12-29, 30-41/.

Предметом індивідуального договору поставки №1 (в редакції додаткової угоди №1 від 31 січня 2022 року) є 2 автомобіля марки "Peugeot Boxer FG L2H2", 2022 р.в., білого кольору, тип КПП - МКПП (далі - товар), вартістю 1384354,00 грн; 6 спеціалізованих автомобілів - аварійна газова служба ТК-РВ-АРК на базі "Peugeot Boxer FG L2H2", 2022 р.в., жовтого кольору, тип КПП - МКПП (далі - товар) вартістю 4500090,00 грн.

Предметом індивідуального договору поставки №2 є 4 автомобілі марки "Peugeot RIFTER L2", 2022 року випуску, білого кольору, тип КПП - МКПП.

За пунктом 2.2 індивідуальних договорів поставки №1, №2 строк поставки товару до 30 квітня 2022 року включно за умови оплати покупцем ціни товару згідно з пунктом 3.1 договорів.

Згідно з пунктом 3.1 індивідуального договору поставки №1 (в редакції додаткової угоди №1 від 31 січня 2022 року) загальна вартість товару за цим договором становить 5884444,00 грн, включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1 індивідуального договору поставки №2 загальна вартість товару за цим договором становить 1937944,00 грн, включаючи ПДВ.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2 індивідуального договору поставки №1 (в редакції додаткової угоди №1 від 31 січня 2022 року) покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 9,4% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1. договору, що становить 553741,60 грн на підставі рахунку-фактури постачальника у строк 10 банківських днів з дати отримання такого рахунку;

- 90,6% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 5330702,40 грн покупець повинен сплатити у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок продавця у термін до 10 банківських днів з дати отримання від постачальника "Повідомлення про наявність товару", на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2. індивідуального договору поставки №2 покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 193794,40 грн у строк 10 банківських днів з дати підписання цього договору на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати;

- 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 1744149,60 грн покупець повинен сплатити у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок покупця у термін до 10 банківських днів з дати отримання від постачальника "Повідомлення про наявність товару", на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати.

14 грудня 2021 року між сторонами було укладено індивідуальні договори поставки №3 ДІ-3/13А290-30303-21 та №4 ДІ-4/1ЗА290-30303-21 (далі - індивідуальний договір поставки №3 та індивідуальний договір поставки №4) /т.1, а с. 42-54, 55-63/.

Предметом індивідуального договору поставки №3 є 1 автомобіль марки "Peugeot Traveller L3", 2022 року випуску, чорного кольору, тип КПП - АКПП.

Предметом індивідуального договору поставки №4 є 3 автомобілі марки "Peugeot Expert L3", 2022 року випуску, білого кольору, тип КПП - МКПП.

Згідно пунктів 2.2 індивідуальних договорів поставки №3, №4 строк поставки товару до 30 травня 2022 року включно за умови оплати покупцем ціни товару згідно з пунктом 3.1 договорів.

Згідно з пунктом 3.1 індивідуального договору поставки №3 загальна вартість товару за цим договором становить 1202088,35 грн, включаючи ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1 індивідуального договору поставки №4 загальна вартість товару за цим договором становить 2108846,60 грн, включаючи ПДВ.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2. індивідуального договору поставки №3 покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 10 % від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 120208,84 грн у строк 10 банківських днів з дати підписання цього договору на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати;

- 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 1081879,51 грн покупець повинен сплатити у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок покупця у термін до 10 банківських днів з дати отримання від постачальника "Повідомлення про наявність товару", на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2 індивідуального договору поставки №4 покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 210884,66 грн у строк 10 банківських днів з дати підписання цього договору на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати;

- 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 1897961,94 грн покупець повинен сплатити у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок покупця у термін до 10 банківських днів з дати отримання від постачальника "Повідомлення про наявність товару", на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати.

23 грудня 2021 року сторонами укладено індивідуальний договір поставки №5 ДІ-5/13А 290-30303-21 (далі - індивідуальний договір поставки №5), предметом якого є 2 автомобілі марки "Peugeot RIFTER L2", 2022 р.в., білого кольору, тип КПП - МКПП та за пунктом 2.2. якого строк поставки товару з 01 липня 2022 року до 31 липня 2022 року включно за умови оплати покупцем ціни товару за пунктом 3.1 договору - 1004329,44 грн, включаючи ПДВ.

Згідно пунктів 3.1.1, 3.1.2 індивідуального договору поставки №5 покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 100432,94 грн у строк 10 банківських днів з дати підписання цього договору на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати;

- 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в пункті 3.1 договору, що становить 903896,50 грн покупець повинен сплатити у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок покупця у термін до 10 банківських днів з дати отримання від постачальника "Повідомлення про наявність товару", на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником на дату оплати.

Індивідуальні договори поставки №1-5 набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють в межах строку дії рамкового договору поставки до 31 грудня 2029 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань за договорами та припинення відносин, пов`язаних з договорами (пункт 6.4 індивідуальних договорів поставки №1-5).

Позивач виконав свою частину зобов`язань за договорами в частині здійснення попередньої оплати, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- №78011 від 10 листопада 2021 року - на суму 549318,40 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01193 від 09 листопада 2021 року;

- №278012 від 10 листопада 2021 року - на суму 192 246,40 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01192 від 09 листопада 2021 року;

- №79188/1 від 21 грудня 2021 року - на суму 121835,06 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01257 від 20 грудня 2021 року;

- №79243 від 23 грудня 2021 року - на суму 213825,93 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01258 від 22 грудня 2021 року;

- №79442 від 30 грудня 2021 року - на суму 100274,09 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01264 від 30 грудня 2021 року /т.1, а.с. 75-79, 80-84/.

Як зазначає позивач, строки поставки товару за індивідуальними договорами поставки №1-5 пройшли, однак відповідач не виконав зобов`язань за договорами.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направляв претензію від 14 вересня 2022 року, вих. №290-Сл-8580-0922, в якій вимагав від відповідача повернути сплачені йому кошти у розмірі 1177499,88 грн /т.1, а.с. 87/.

У відповіді на вимогу від 16 вересня 2022 року, вих. №904 відповідач визнав існуючий борг та просив розстрочити його повернення на 3 місяці, з посиланням на введення воєнного стану на території України /т.1, а.с. 88/.

19 жовтня 2022 року та 20 жовтня 2022 року ТОВ "Союз Автомотів" частково повернуто попередню оплату позивачу у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №23 та №33 /т.1, а.с. 85, 86/.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач не поставив товар відповідно до зазначених правочинів; здійсненої позивачем передплати у сумі 1167499,88 грн не повернув, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.

Крім основного боргу, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 3179230,07 грн пені, а також судових витрат.

У відзиві на позовну заяву від 01 грудня 2022 року, вих. №1045 відповідач визнав суму основного боргу та заперечив щодо стягнення пені, оскільки її розрахунок здійснено за формою не передбаченою чинним законодавством, тобто без останньої дії ділення на 365 днів; повідомив, що не виконав зобов`язання за укладеними договорами через вилучення на користь держави автомобілів, були предметами укладених договорів поставки, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України у ТОВ "Пежо Сітроен Україна", що є постачальником відповідача.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково повернув попередню оплату позивачу на суму 70000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №350 від 03 січня 2023 року та №357 від 05 січня 2023 року /т.1, а.с. 201-202/, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Таким чином предметом спору залишилося стягнення з відповідача 1097499,88 грн основного боргу та 3179230,07 грн пені.

Як вже зазначалося, місцевий господарський суд позов задовольнив частково присудивши до стягнення з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" 1097499,88 грн попередньої оплати та 16462,50 грн судового збору. У стягненні 3179230,07 грн пені судом було відмовлено.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частинами 1, 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений статтею 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або повернення попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі, доведеної до продавця

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №912/2275/17, від 30 липня 2018 року у справі №904/4899/18.

Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

У відповідності із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 3.1.1 індивідуальних договорів поставки №1-5 позивач здійснив попередню оплату за товар, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- №78011 від 10 листопада 2021 року - на суму 549318,40 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01193 від 09 листопада 2021 року;

- №278012 від 10 листопада 2021 року - на суму 192 246,40 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01192 від 09 листопада 2021 року;

- №79188/1 від 21 грудня 2021 року - на суму 121835,06 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01257 від 20 грудня 2021 року;

- №79243 від 23 грудня 2021 року - на суму 213825,93 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01258 від 22 грудня 2021 року;

- №79442 від 30 грудня 2021 року - на суму 100274,09 грн на підставі рахунку-фактури №СА-01264 від 30 грудня 2021 року /т.1, а.с. 75 - 79, 80 84/.

19 жовтня 2022 року та 20 жовтня 2022 року ТОВ "Союз Автомотів" частково повернуто попередню оплату позивачу у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №23 та №33 /т.1, а с. 85 86/.

Авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за, зокрема, товари, які мають бути отримані. Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Як вірно встановлено місцевим судом, станом на дату розгляду справи відповідач доказів поставки товару не надав, наявність основного боргу визнав у повному обсязі.

Відповідно до платіжних інструкцій №350 від 03 січня 2023 року та №357 від 05 січня 2023 року відповідач здійснив часткове повернення позивачу попередньої оплати за договорами поставки у розмірі 70000,00 грн /т.1, а.с. 201-202/.

Зважаючи на викладені обставини, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу попередню плату у сумі 1097499,88 грн. В частині 70000,00 грн провадження у справі правомірно закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3179230,07 грн пені за порушення строків поставки товару.

Місцевий господарський суд з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, відмовив у стягненні пені у розмірі 3179230,07 грн. При цьому, суд погодився з позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану вплинула на його спроможність своєчасного виконання зобов`язань за договором, а саме поставку товару. Позивач не погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для відмови в позові в частині стягнення штрафних санкцій за порушення виконання умов договорів щодо поставки товару (автомобілів) з підстави існування форс мажорних обставин. А відтак дослідженню підлягають питання: чи зазначені відповідачем обставини, що стали підставою для невиконання умов договорів в частині поставки, є форс мажорними обставинами, чи доведені вони належними та допустимими доказами; чи вплинули такі обставини на можливість виконання умов договорів, укладених між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/12876/19).

Згідно з пунктом 6.3 рамкового договору за порушення строку поставки товару, визначеного в кожному окремому індивідуальному договорі поставки, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення. У разі прострочення поставки понад 10 днів постачальник додатково сплачує покупцю пеню в розмірі 10% від ціни Індивідуального договору за кожні десять днів прострочення поставки товару

За абзацом 2 пункту 4.1 індивідуальних договорів поставки №1-5 постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором на вимогу покупця зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення, але не більше трьох відсотків ціни товару.

Отже, сторонами у справі по різному визначено види та розмір відповідальності постачальника за порушення строків постачання автомобілів у рамковому договорі та індивідуальних договорах.

У позовній заяві відображено розрахунок пені згідно пункту 6.3 рамкового договору на повну вартість непоставленого товару (пункт 2.2 індивідуальних договорів поставки 1-5).

При цьому, з аналізу пункту 6.3. рамкового договору вбачається, що за прострочення поставки понад 10 днів постачальник додатково сплачує покупцю пеню в розмірі 10% від ціни Індивідуального договору за кожні десять днів прострочення поставки товару. Водночас, незалежно від того, що дану штрафну санкцію названо "пенею" за своєю правовою природою та методом розрахунку вона є штрафом. Даний штраф застосовано позивачем одноразово в розмірі 10%.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що строк виконання зобов`язань за індивідуальними договорами поставки №1-5 настав:

- за індивідуальними договорами поставки №1 та №2: 30 квітня 2022 року;

- за індивідуальними договорами поставки №3 та №4: 30 травня 2022 року;

- за індивідуальним договором поставки №5: 31 липня 2022 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегією суддів встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3179230,07 грн пені за порушення строків поставки товару є правомірною та обгрунтовано розрахована на підставі умов розділу 6 рамкового договору.

При цьому суд вважає безпідставними доводи ТОВ "Союз Автомотів", викладені у поясненнях щодо штрафних санкцій, які подавались до апеляційного господарського суду, щодо відсутності відповідальності відповідача за несвоєчасну поставку товарів, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6.3 рамкового договору за порушення строку поставки товару, визначеного в кожному окремому індивідуальному договорі поставки, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день такого прострочення. У разі прострочення поставки понад 10 днів постачальник додатково сплачує покупцю пеню в розмірі 10% від ціни Індивідуального договору за кожні десять днів прострочення поставки товару

Відповідно до пунктів 6.5 індивідуальних договорів до відносин між сторонами за Договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. Пунктом 4.1 індивідуальних договорів №1-5 визначено розмір неустойки, який відрізняється від розміру пені, узгодженого сторонами у п. 6.3 рамкового договору.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, у даному випадку підлягає застосуванню саме пункт 6.3 Рамкового договору, оскільки пункти 4.1, 6.5 індивідуальних договорів не є новацією, тобто погодивши такий пункт договору сторони не замінили одного зобов`язання іншим, що б призвело до припинення попереднього зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до статті 604 ЦК України, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що умовами новації є: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, домовленість про новацію це договір про заміну зобов`язання; новація вчиняється у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Враховуючи, що індивідуальні договори укладалися на виконання рамкового договору поставки від 24 лютого 2020 року, про що зазначено в преамбулі всіх договорів, умови рамкового договру не припинили своєї дії, а тому умови відповідальності, визначені в індивідуальних договорах не скасувають і не змінюють умови розділу 6 рамкового договору.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18 (касаційне провадження № 61-43444св18).

Крім того, пунктом 6.5 індивідуальних договорів сторонами було виключно погоджено не застосування штрафних санкцій передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, з аналізу якої вбачається, що її положення стосуються встановлення розміру штрафних санкцій у випадку, якщо інше не передбачено законом чи договором. Однак, сторонами в Рамковому договорі були передбачені такі штрафні санкції, а тому не застосування частини 2 статті 231 ГК України є цілком логічним.

Приписами статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Місцевий господарський суд відмовляючи у стягненні пені послався на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, відповідно до якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги лист директора ТОВ "Пежо Сітроен Україна" /т.1, а.с. 119-120/, у якому останній повідомляє партнерів, серед яких і відповідач у зв`язку із укладеним між ними дилерським договором №2022/17/Р від 29 грудня 2021 року, про примусове відчуження у нього автомобілів військовими у зв`язку із введенням воєнного стану на території України через військову агресію РФ проти України /лист без дати/.

Водночас, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 922/854/21, у справі № 910/15264/21 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

ТОВ "Союз Автомотів", заперечуючи власну вину у невиконанні зобов`язань за договорами, покликається на обставини непереборної сили - повномаштабне вторгнення рф на територію України. Водночас відповідачем не доведено суду, які саме заходи вчинялися останнім для недопущення господарського правопорушення.

При цьому суд враховує, що у відповідності до умов договорів, строк виконання відповідачем обов`язків з постачання автомобілів визначено 30 квітня 2022 року, 30 травня 2022 року, 31 липня 2022 року. Обставини, на які покликається сторона, є загальновідомими з 24 лютого 2022 року. Отже, на час виконання зобов`язань з поставки, строки яких визначено умовами індивідуальних договорів, обставини неереборної сили вже існували відповідно 2, 3 та 5 місяців.

Водночас, з часу настання обставин непереборної сили, на які вказує відповідач, до часу виконання зобов`язань за індивідуальними договорами ТОВ "Союз Автомотів" не звертався до контрагента за договорами з повідомленням про неможливість виконання угод.

Перше звернення відповідача від 16 вересня 2022 року /т.1 а.с. 88/- це відповідь на претензію позивача з вимогою повернути попередню оплату від 14 вересня 2022 року.

Тобто відповідач, будучи зобов`язаним за договорами, не вчиняв жодних дій для повідомлення позивача про настання для нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання договору в строк.

Суд звертає увагу, що умовами укладених між сторонами договорів, не визначено права та обов`язки сторін при настанні обставин непереборної сили, строки повідомлення сторін, докази, якими підтверджуються відповідні обставини.

Водночас, на переконання суду, настання таких обставин для однієї з сторін правочину, кореспондується з її обов`язком повідомити про це іншу сторону.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем у справі позивача.

Аналіз ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" дає підстави для висновку, що обставинами непереборної сили є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Важливим, на переконання суду, є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Натомість, станом на час розгляду справи, судом встановлено, що незважаючи на тривалість обставин, про які вказує сторона, як невідворотні, - повномаштабне вторгнення рф, постачання автомобілів в Україну відбувається.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника,відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, сторона може звільнятися від відповідальності за невиконання зобов`язань якщо доведе відсутність вини (ст. 614 ЦК) або існування форс-мажорних обставин (ст. 617 ЦК).

Апеляційний суд вказує, що обставини, які зазначені відповідачем як обставини форс-мажору не можуть вважатися такими, а є виключно обставинами, які завадили (перешкодили) виконанати зобов`язання в строк, а тому не є підставою для звільнення від відповідальності у пазі порушення умов договору.

При цьому колегією суддів встановлено, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, у підприємства були відсутні можливості для повідомлення позивача про настання форс мажорних обставин. Лист третьої особи про примусове вилучення у нього автомобілів засвідчує такі факти у лютому, березні та 4 квітня 2022 року, а тому не можуть вважатися доказами неможливості виконання зобов`язань 30 квітня 2022 року, 30 травня 2022 року, 31 липня 2022 року, як і не засвідчують факту, що вилученими були автомобілі, призначені позивачу (дане підтверджено представником третьої особи та відповідачем в засіданні). Як відповідачем так і третьою особою не доведено, що у період з 24 лютого 2022 року до травня -липня 2022 року не було можливості виконати умови договорів.

Надані ТОВ "Союз Автомотів" скрін-шоти з електронної пошти із вкладеними файлами, якими відповідач доводить факт замовлення автомобілів, по своїй суті є електронними доказами, однак вони є недопустимим, оскільки не дотримано форми, в якій ця інформація подана, а також порядок надання доказів в господарському суді. Щодо письмових доказів, які могли б підтвердити факт замовлення автомобілів для позивача відповідачем повідомлено, що така інформація відсутня у зв`язку із звільненням керівника підприємства, що не може негативно впливати на іншу сторону, оскільки залежить виключно від внутрішніх організаційних питань відповідача.

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням. Отже, визначальним у даному випадку є те, що сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, наданий не був.

Експертний висновок Житомирської ТПП від 16 листопада 2022 року/т.1 а.с. 117-118/ стверджує, що він отриманий значно пізніше від строку виконання договорів, та після звернення позивача до суду /7 листопада 2022 року/. Окрім того, зі змісту висновку вбачається, що у визначений у договорах період були ускладнені поставки імпортних товарів через кордон з Україною, що не є беззаперечним підтвердженням неможливості поставки товарів взагалі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоведеним факт наявності форс-мажорних обставин, які б звільняли ТОВ "Союз Автомотів" від відшкодування позивачу неустойки в розмірі 3179230,07 грн.

Водночас, колегія суддів користуючись своїми дискреційними повноваженнями оцінює обставини невиконання зобов`язання відповідачем як виключні та вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі №904/5645/19; від 14 квітня 2021 року у справі №922/1716/20.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегією суддів враховано, що розмір штрафних санкцій значно перевищує суму попередньої оплати, яка є предметом стягнення, що перетворює неустойку на непомірний тягар; товариство є єдиним офіційним дилером автомобілів марок "Пежо" та "Сітроєн" в своєму регіоні - Житомирській області.

Також суд при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення суми заборгованості з розміром заявлених штрафних санкцій, враховує ступінь виконання відповідачем зобов`язання і визнання ним основного боргу у повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором.

Враховуючи викладене, з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 90%, а саме до: 196546,48 грн. пеня, 121376,52 грн. штраф.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22

05 квітня 2023 року до Господарського суду Житомирської області від стягувача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та включення до судових витрат позивача 66250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу /т.2, а.с.70-93; 109-137/.

14 квітня 2023 року від ТОВ "Союз Автомотів" до місцевого суду надійшло клопотання від 14 квітня 2023 року про зменшення витрат на професійну правову допомогу, в прохальній частині якого, однак, зазначено про відмову стягувачу у відшкодуванні витрат на професійну правову допомогу у повному об`ємі /т.2, а.с.138-141/.

Суд, за результатом розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу дійшов висновку про часткове її задоволення, пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом переглянуто рішення суду першої інстанції щодо спору у даній справі, у зв`язку з недоведеністю існування обставин непереборної сили, які б могли бути підставою для звільнення від відповідальності відповідача за невиконання умов договорів, перегляду підлягає і додаткове рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.

У матеріалах справи є укладений між АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (замовник) та адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" (виконавець) договір про надання правової допомоги №210922-1 від 22 вересня 2022 року, за пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати послуги правової допомоги щодо підготовлення позовної заяви АТ ОГС "Хмельницькгаз" до ТОВ "Союз Автомотів (боржник) про стягнення 1167499,88 грн боргу за неналежне виконання умов договорів поставки, а також надати правничу допомогу в ході судового розгляду справи за поданою позовною заявою, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги.

Згідно з пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця встановлюється погодинно та гонорар адвоката за надання правничої допомоги, передбаченої в пунктом 1.1 договору, складає 2500,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, за 1 (одну) годину роботи адвоката виконавця.

Сторони погодили, що розмір гонорару виконавця та строк його оплати визначається сторонами за домовленістю, з урахуванням викладеного у пунктах 3.1, 3.2, 3.7 договору, та визначається у звіті виконавця про наданні послуги (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору приймання послуг, наданих на виконання даного договору здійснюється шляхом складання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг повинен містити перелік наданих виконавцем послуг, що виконані адвокатом виконавця на користь замовника.

31 березня 2023 року між сторонами підписано акт надання послуг №АОЯ83000066 на загальну суму 66250,00 грн на підставі звіту про надані послуги за договором про надання правової допомоги №210922-1 від 22 вересня 2022 року, відповідно до якого виконавцем надано такі послуги:

- ознайомлення 20.10.2022 з матеріалами, переданими АТ "Хмельницькгаз" для проведення позовної роботи, кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 25.10.2022 підготовка позовної заяви, кількість витраченого часу: 3 год, вартість: 7500,00 грн;

- 05.12.2022 участь у підготовчому судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 06.12.2022 підготовка клопотання про долучення документів (копії статуту) та надіслання його суду, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 07.12.2022 розгляд відзиву ТОВ "Союз Автомотів", кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 09.12.2022 розгляд заяви ТОВ "Союз Автомотів" про залучення до участі у справі на стороні відповідача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 12.12.2022 підготовка відповіді на відзив, кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 13.12.2022 участь у підготовчому судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 20.12.2022 розгляд заяви ТОВ "Союз Автомотів про визнання обставин виключними та зменшення розміру пені, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 21.12.2022 участь у підготовчому судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 11.01.2023 участь у підготовчому судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 27.01.2023 підготовка пояснень, кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 06.02.2023 участь у підготовчому судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 01.03.2023 участь у судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 02.03.2023 розгляд заяви ТОВ Пежо Сітроен Україна про залучення останніх до участі у справі на стороні відповідача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 14.03.2023 підготовка заперечень на заяву ТОВ "Пежо Сітроен Україна" про залучення останнього до участі у справі на стороні відповідача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у справі, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 15.03.2023 участь у судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 16.03.2023 розгляд пояснень ТОВ "Союз Автомотів" щодо стягнення штрафних санкцій у справі, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 16.03.2023 розгляд додаткової заяви ТОВ "Пежо Сітроен Україна" про залучення останнього до участі у справі на стороні відповідача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 20.03.2023 вивчення практики Верховного Суду в аналогічних справах, кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 21.03.2023 підготовка заперечень на пояснення ТОВ "Союз Автомотів" щодо стягнення штрафних санкцій та клопотання про визнання обставин виключними та зменшення розміру пені, кількість витраченого часу: 2 год, вартість: 5000,00 грн;

- 21.03.2023 підготовка заперечень на додаткову заяву ТОВ "Пежо Сітроен Україна" про залучення останнього до участі у справі на стороні відповідача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн;

- 22.03.2023 участь у судовому засіданні, кількість витраченого часу: 0,5 год, вартість: 1250,00 грн;

- 31.03.2023 участь у судовому засіданні, кількість витраченого часу: 1 год, вартість: 2500,00 грн.

У матеріалах справи є копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000124 від 05 грудня 2017 року, виданого Канюка Т.В. та довіреності №0072Др-3-0123 від 02 січня 2023 року, виданої адвокату Канюка Т.В. для представлення інтересів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" /т.2, а.с. 127-128/.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).

За частинами 1, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 66250 грн. є підтвердженим.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Співмірність витрат це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок ТОВ "Союз Автомотів" має бути встановлено, що такі витрати АТ "ОГС "Хмельницькгаз" були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено статтею 126 ГПК України та статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами частини 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заперечення ТОВ "Союз Автомотів" про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, мотивацію в обґрунтування цієї заяви, відповідні заперечення відповідача приймаються судом.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалості розгляду справи, мотиви прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування відповідачем витрат на надання правової допомоги в суді першої інстанції в розмірі 33125 грн.

При цьому судом враховано також і те, що відповідачем суму основного боргу було визнано і спір у справі стосувався виключно нарахування штрафних санкцій.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Також судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на викладене, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли частково своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимог.

Судовий збір у відповідності до статті 129 ГПК України повністю покладається на відповідача, оскільки часткова відмова у позові пов`язана із застосуванням судом своїх дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі №906/993/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі №906/993/22 скасувати в частині відмови у стягненні 3179230,07 грн. пені.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі №906/993/22 в наступній редакції:

"3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, кв. 56, код ЄДРПОУ 05395598):

- 1097499,88 грн попередньої оплати;

- 196546,48 грн. пені;

- 121376,52 грн. штрафу;

- 65200,94 грн судового збору."

Апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року у справі №906/993/22 в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, кв. 56, код ЄДРПОУ 05395598) 33125 грн. витрат на професійну правничу допомогу."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, кв. 56, код ЄДРПОУ 05395598) 71532,67 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/993/22 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "01" серпня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.