Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/4158/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/4158/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА"

про стягнення 1433353,04 грн

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко М.В.

від відповідача: Циба В.К.

від третьої особи: Сологуб В.Л.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" про стягнення 4871822,69 грн. заборгованості, з яких: 3438469,65 грн - сума основного боргу, 686591,23 грн - пеня, 82798,27 грн - 3% річних, 663963,54 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу (для не побутових споживачів) від 31.12.2021 №232502/Т.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.04.2023.

11.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Протокольною ухвалою від 13.04.2023 підготовче засідання відкладено на 11.05.2023.

25.04.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА".

09.05.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку та документів по справі.

11.05.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

11.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

У судовому засіданні 11.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні 13.04.2023 в режимі відеоконференції, оскільки відповідне клопотання надійшло до суду 14.04.2023, тобто після судового засідання 13.04.2023.

В судовому засіданні 11.05.2023, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, встановив таке.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач заявляє про стягнення з відповідача 686591,23 грн - пені, 82798,27 грн - 3% річних та 663963,54 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши заяву позивача, встановив, що заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду, про що суд постановив протокольну ухвалу від 11.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати.

Також у судовому засіданні 11.05.2023, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд керуючись ст.50 ГПК України, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

У судовому засіданні на підставі ст.177 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 08.06.2023.

12.05.2023 через відділ діловодства суду від ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

21.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

07.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

08.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: доказів направлення (вручення) актів приймання-передачі природного газу.

У судовому засіданні 08.06.2023, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд на підставі ч.1 ст.81 ГПК України, відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки останнє подане з пропуском передбаченого в ч.3ст.80 ГПК України строку та відповідачем не наведено обґрунтування неможливості подати таке клопотання у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" про залучення до участі у справі третю особу задоволено, залучено до участі у справі № 910/4158/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" та відкладено підготовче засідання у справі № 910/4158/23 на 22.06.2023.

16.06.2023 через відділ діловодства суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" надійшла заява про відвід судді та пояснення (заперечення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 визнано заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №910/4158/23 необґрунтованою; заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/4158/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023, справу №910/4158/23 передано судді Івченку А.М. для розгляду заяви про відвід

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" про відвід судді у справі № 910/4158/23 відмовлено.

У судовому засіданні 22.06.2023 представник третьої особи заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 22.06.2023 суд задовольнив клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 06.07.2023.

03.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли уточнення до пояснень (вих. від 27.06.2023 №241/01).

У судовому засіданні 06.07.2023 суд долучив до матеріалів справи подані позивачем уточнення до пояснень від 27.06.2023 №241/01.

У судовому засіданні 06.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання від 27.06.2023 позивача про долучення доказів, оскільки відсутні обґрунтовані обставини, що уможливили подання позивачем у строки встановлені ч.2 ст.80 ГПК України долученого до клопотання доказу.

У підготовчому засіданні 06.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.07.2023.

21.07.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли клопотання про витребування доказів та заява про застосування троків позовної давності до нарахованих штрафних санкцій.

21.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

26.07.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та на заяву про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 08.06.2023, розглянувши клопотання третьої особи про витребування доказів, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.1 ст.81 ГПК України, у клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Окрім того, у відповідності до п.3 ч.1 ст.177 ГПК України одним із завдань підготовчого провадження є зібрання відповідних доказів.

За таких обставин, оскільки клопотання про витребування доказів подане третьою особою з пропуском передбаченого в ч.2 ст.80 ГПК України строку, третя особа необгрунтувала неможливості подати таке клопотання у встановлені законом строки, та зважаючи на те, що розгляд справи здійснюється по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

Представник третьої особи у судове засідання 27.07.2023 проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 27.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232502/Т від 31.12.2021, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується поставити (передати) природний газ відповідачу, а відповідач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу.

На виконання договору №232502/Т від 31.12.2021 між сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1894200,85 грн, від 28.02.2022 на суму 1165637,99 грн, від 31.03.2022 на суму 750157,18 грн, всього на суму 3809996,02 грн.

Позивач зазначає, що станом на 25.01.2022 відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481 311,17 грн з призначенням платежу"Аванс за газ природний на 01.2022, згідно договору №232502/Т від 31.12.2021".

Однак, за наявності заборгованості ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" перед ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 1109784,80 грн постачальником 25.01.2022, здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 481311,17 грн в рахунок погашення такої заборгованості (лист від 06.03.2023 №128/01).

Згодом, у зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за договорами №232502/Т від 12.10.2020, №232502/Т від 31.12.2021, між сторонами 05.12.2022 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (далі - договір реструктуризації), згідно із умовами якого відповідачу надано відстрочення сплати заборгованості за поставлений природний газ, з кінцевим строком - до 09.03.2023.

07.12.2022 відповідач здійснив погашення заборгованості за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 628 473,63 грн, та за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371526,37 грн.

З огляду на те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371526,37 грн, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду з позовом становить 3438469,65 грн.

10.05.2023 відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість у сумі 3438469,65 грн за договором №232502/Т від 31.12.2021.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 686591,23 грн, 3% річних у сумі 82798,27 грн та інфляційні втрати у сумі 663963,54 грн.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач зазначив, що частково визнає позовні вимоги у розмірі простроченої заборгованості в сумі 3438469,65 грн, в іншій частині позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечення відповідача обґрунтовані, зокрема, такими доводами:

відповідач не отримував від позивача повідомлень про нову ціну природного газу та дати початку її застосування;

договором не визначено чітко строку остаточного розрахунку за поставлений природний газ;

позивач не звертався до відповідача із актом звірки заборгованості та претензіями про сплату заборгованості;

позивачем не підтверджено розміру заявлених сум та не доведено надання розрахунків відповідачу;

акти приймання-передачі природного газу надані позивачем до позову підписані зі сторони ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" не уповноваженою особою, що не призводить до виникнення цивільних та обов`язків, зокрема і остаточного розрахунку;

відповідач надавав послуг з теплопостачання та підігріву води ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73 на підставі договору договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020. У свою чергу несвоєчасні розрахунки ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" з відповідачем призвели до прострочення оплати за спожитий природний газ;

наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій;

з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ", відповідач стверджує про відсутність підстав для нарахування пені;

відсутність підстав для нарахування пені, на думку відповідача, також підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Також у запереченнях та поясненнях по справі відповідач посилався на те, що поставка газу мала цільове використання, а саме обігрів квартир мешканців ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", посилалися на укладені між ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" та ТОВ "СТАТУС БУД- ПРАЙМ" Агентський договір № 1 від 01.12.2021, а тому оскільки відповідач згідно агентського договору діяв в інтересах ОСББ, нарахування штрафних санкцій, у відповідності до постанови КМУ № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ", є безпідставним. Застосування норм вказаної постанови також обумовлено тим, що у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 місто Київ, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, відносився до території на яких ведуться (велися) активні бойові дії.

Окрім того, відповідач, посилаючись на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, зазначив, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем у поясненнях від 18.07.2023 заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Позиція третьої особи

Третя особа проти позовних вимог заперечила, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

В обґрунтування заперечень третя особа, зокрема, стверджує про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач у відповідності до Агентського договору № 1 від 01.12.2021 діяв в інтересах ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА"; а також на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"; постанови КМУ № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ" та п.7-3 Прикінцевих та Перехідних положень п. 7-3 Закону України "Про ринок природнього газу".

Також третя особа зазначає про наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, що відповідно звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій.

Окрім того, ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" посилається, зокрема, на те, що акти приймання-передачі природного газу надані позивачем до позову підписані зі сторони ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" не уповноваженою особою; а позивач не звертався до відповідача із актами звірки заборгованості.

Також 21.07.2023 третя особа подала до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232502/Т (надалі - договір №232502/Т від 31.12.2021), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ (код за ДК 021-2015:09123000-7 Природний газ) споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно із п.1.2. договору №232502/Т від 31.12.2021 споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

Відповідно до п.3.6. договір №232502/Т від 31.12.2021 фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

За змістом пункту 4.6. договору №232502/Т від 31.12.2021, оплата вартості планового обсягу газу на газовий місяць (М), визначеного п.2.2. договору, здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленого у п.4.1. договору.

Пунктом 4.8. договору №232502/Т від 31.12.2021 встановлено, що остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4., 4.5. договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1).

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.4.10 договору №232502/Т від 31.12.2021).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. (п.11.1. договору №232502/Т від 31.12.2021).

Також згідно із матеріалами справи, 12.10.2020 між ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" (постачальник, позивач) та ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232502/Т (надалі - договір №232502/Т від 12.10.2020), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

У відповідності до п.3.6. договору №232502/Т від 12.10.2020 фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 4.3. договору №232502/Т від 12.10.2020 передбачено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати очікуваного обсягу споживання природного газу в такому місяці, встановленого згідно з умовами цього договору на відповідний газовий місяць.

Згідно із п.4.5. договору №232502/Т від 12.10.2020 у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2020 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. (п.11.1. договору №232502/Т від 12.10.2020).

За доводами позивача, станом на 25.01.2022 у відповідача була відсутня заборгованість за договором №232502/Т від 31.12.2021, натомість заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за договором №232502/Т від 12.10.2020 становила 1109784,80 грн.

25.01.2022 відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481 311,17 грн з призначенням платежу"Аванс за газ природний на 01.2022, згідно договору №232502/Т від 31.12.2021".

Як зазначено позивачем, за наявності заборгованості ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" перед ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 1109784,80 грн постачальником 25.01.2022, здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 481311,17 грн в рахунок погашення такої заборгованості (лист від 06.03.2023 №128/01). Заперечення відповідача щодо зазначеного зарахування у матеріалах справи відсутні.

У подальшому, на виконання договору №232502/Т від 31.12.2021 між сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1894200,85 грн, від 28.02.2022 на суму 1165637,99 грн, від 31.03.2022 на суму 750157,18 грн, всього на суму 3809996,02 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за договорами №232502/Т від 12.10.2020, №232502/Т від 31.12.2021, між сторонами 05.12.2022 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (далі - договір реструктуризації).

Умовами п.2.3.1. договору реструктуризації визначено обов`язок позивача у строк до 09.03.2023 (включно) надати позивачу відстрочку у погашенні заборгованості за спожитий газ, що утворилася станом на 05 грудня 2022 року на підставі договору №232502/Т від 12.10.2020 та договору №232502/Т від 31.12.2021 у загальному розмірі 4438469,65 грн на умовах та у строки, визначені цим договором.

У пункті 2.4.1. договору реструктуризації відповідач зобов`язаний у період з 06 по 07 грудня 2022 року (включно) погасити частину заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1000000,00 грн, що утворилася станом на 05 грудня 2022 року на підставі договору №232502/Т від 12.10.2020 та №232502/Т від 31.12.2021, де грошові кошти (заборгованість) в розмірі 628473,63 грн згідно договору №232502/Т від 12.10.2020 та грошові кошти в розмірі 371526,37 грн згідно договору №232502/Т від 31.12.2021.

Відповідно до п.2.4.2. договору реструктуризації відповідач зобов`язаний сплатити залишок суми заборгованості у розмірі 3438469,65 грн рівними частинами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, який зазначений у договорі, за наступним графіком:

з 07 грудня по 07 січня 2023 року (включно) - 1146156,55 грн;

з 08 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року (включно) - 1146156,55 грн;

з 09 лютого 2023 року по 09 березня 2023 (включно) - 1146156,55 грн.

На виконання до п.2.4.1. договору реструктуризації, 07.12.2022 відповідач здійснив погашення заборгованості за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 628 473,63 грн, та за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371526,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3744 від 07.12.2022 (копія наявна у матеріалах справи) та довідкою банку від 10.03.2023 №02-01/01/663.

Оскільки відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371526,37 грн, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду з позовом становить 3438469,65 грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість у сумі 3438469,65 грн за договором №232502/Т від 31.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №4360 від 10.05.2023.

У редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 686591,23 грн, 3% річних у сумі 82798,27 грн та інфляційні втрати у сумі 663963,54 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 ГК України, ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Як встановлено судом вище на виконання договору №232502/Т від 31.12.2021 між сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1894200,85 грн, від 28.02.2022 на суму 1165637,99 грн, від 31.03.2022 на суму 750157,18 грн, всього на загальну суму 3809996,02 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 4.8. договору №232502/Т від 31.12.2021 сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4., 4.5. договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені у договорі строки оплати, відповідач мав здійснити оплату за спожитий природній газ у такі строки: за актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1894200,85 грн - у строк до 15.02.2022 (включно); за актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 1165637,99 грн - у строк до 15.03.2022 (включно); за актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 750157,18 грн - у строк до 15.04.2022 (включно).

Докази сплати заборгованості у строки встановлені договором №232502/Т від 31.12.2021 у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим, з огляду на приписи ст.525, 526, 530, 692 ЦК України, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №232502/Т від 31.12.2021.

Одночасно, як встановлено судом вище, 25.01.2022 відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481311,17 грн з призначенням платежу"Аванс за газ природний на 01.2022, згідно договору №232502/Т від 31.12.2021".

За поясненнями позивача, за наявності заборгованості ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" перед ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 1109784,80 грн постачальником 25.01.2022, здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 481311,17 грн в рахунок погашення такої заборгованості (лист від 06.03.2023 №128/01). Заперечення відповідача щодо зазначеного зарахування у матеріалах справи відсутні. Відтак, сторонами погоджено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481311,17 грн за договором №232502/Т від 12.10.2020.

Також судом встановлено, що між сторонами укладено договір від 05.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, у відповідності до умов якого позивач надав відповідачу відстрочення сплати заборгованості згідно із погодженим сторонами графіком, кінцевий термін оплати по договору №232502/Т від 31.12.2021 - до 09.03.2023.

На виконання до п.2.4.1. договору реструктуризації, 07.12.2022 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371526,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3744 від 07.12.2022 та довідкою банку від 10.03.2023 №02-01/01/663.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду з позовом становила 3438469,65 грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість у сумі 3438469,65 грн за договором №232502/Т від 31.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №4360 від 10.05.2023, у зв`язку із чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та станом на час прийняття рішення у справі вказана суму заборгованості не є предметом спору.

З приводу заперечень відповідача щодо строків оплати за договором №232502/Т від 31.12.2021, суд зазначає, що умови договору встановлюють конкретний строк оплати (до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1)), який не залежить від дати підписання актів чи дати їх отримання відповідачем, а тому посилання відповідача на те, що акти були підписані пізніше та відсутні докази вручення (направлення) відповідачу актів приймання-передачі природного газу, суд відхиляє як необґрунтовані.

Окрім того, позивач не ставить під сумнів повноваження особи, яка підписала від імені ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" акти приймання-передачі природного газу, а відповідачем підписані акти без зауважень заперечень, у зв`язку із чим безпідставними є доводи відповідача щодо підписання актів не уповноваженою особою позивача.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо неповідомлення позивача про зміну ціни, оскільки, такі обставини не впливають на порядок розрахунків між сторонами, та з урахуванням підписання відповідачем без заперечень актів приймання-передачі природного газу, оплати заборгованості та відсутності спору між сторонами щодо вартості поставленого газу, відповідні посилання відповідача є необґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність досудового врегулювання спору суд відхиляє, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Доводи відповідача, а також третьої особи на те, що позивач не звертався ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" із актом звірки суд вважає безпідставними, оскільки акт звірки не є первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, а відтак наявність чи відсутність такого акту жодним чином не може впливати на строки виконання зобов`язань.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано жодних доказів в спростування прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №232502/Т від 31.12.2021. Натомість, факт неналежного виконання відповідачем обов`язку зі своєчасної оплати підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та окрім того, визначений сторонами у договорі реструктуризації.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 686591,23 грн, 3% річних у сумі 82798,27 грн та інфляційні втрати у сумі 663963,54 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17).

За розрахунком позивача, нарахування пені здійснено за періоди: 16.02.2022 на суму 1894200,85 грн, з 17.02.2022 по 02.06.2022 на суму 1894200,85 грн, з 03.06.2022 по 16.02.2022 на суму 1894200,85 грн; 16.03.2022 на суму 1165637,99 грн, з 17.03.2022 по 02.06.2022 на суму 1165637,99 грн, з 03.06.2022 по 16.09.2022 на суму 1165637,99 грн; 18.04.2022 на суму 750157,18 грн, з 19.04.2022 по 02.06.2022 на суму 750157,18 грн, з 03.06.2022 по 18.10.2022 на суму 750157,18 грн.

Перевіривши розрахунок пені у межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сума пені становить 686049,43 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

За розрахунком позивача, нарахування 3% річних здійснено у такому порядку: 16.02.2022 на суму 1894200,85 грн, з 17.02.2022 по 02.06.2022 на суму 1894200,85 грн, з 03.06.2022 по 16.02.2022 на суму 1894200,85 грн, з 17.08.2022 по 07.12.2022 на суму 1522674,48 грн; 16.03.2022 на суму 1165637,99 грн, з 17.03.2022 по 02.06.2022 на суму 1165637,99 грн, з 03.06.2022 по 16.09.2022 на суму 1165637,99 грн, з 17.09.2022 по 07.12.2022 на суму 1165637,99 грн; 18.04.2022 на суму 750157,18 грн, з 19.04.2022 по 02.06.2022 на суму 750157,18 грн, з 03.06.2022 по 18.10.2022 на суму 750157,18 грн, з 19.10.2022 по 07.12.2022 на суму 750157,18 грн.

Проте, оскільки між сторонами укладений договір реструктуризації, у якому сторонами погоджено графік погашення заборгованості та фактично встановлено нові строки виконання зобов`язання, а саме: з 07.12.2022, то суд вважає, що нарахування 3% річних належить здійснювати до 06.12.2022 включно.

Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що правильною до стягнення з відповідача є сума 3% річних у розмірі 82202,50 грн, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за період з березня 2022 року по листопад 2022 року включно. Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, відповідає нормам законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 663963,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі заявлені у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості спожитого природного газу у січні-березні 2022 року по договору від 31.12.2021, у той час як позовні вимоги у справі №910/4174/23 заявлені за договором від 12.10.2020 за період невиконання зобов`язань з листопада 2020 року по грудень 2021 року, що відповідно свідчить про правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у визначені періоди та на суми заборгованості за договором від 31.12.2021.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування пені посилається на Постанову Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ".

З цього приводу, суд зазначає, що цей Порядок визначає механізм підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.

У відповідності до п.2 Порядку підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ можуть бути такі обставини:

багатоквартирний будинок, у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив або визначено іншу уповноважену співвласниками відповідно до законодавства особу, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку (далі - будинок), розміщувався на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; або

будинок розміщувався (або розміщується) на території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій; та/або

не менше 30 відсотків загальної житлової площі будинку визнано непридатною для проживання внаслідок воєнних (бойових) дій.

Однак, суд зазначає, що відповідач не належить до об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельного кооперативу, чи іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, доказів протилежного не надав, тому зазначений Порядок не може бути застосований судом до даних правовідносин.

Відповідач та третя особа, вказуючи, що поставка газу мала цільове використання, а саме обігрів квартир мешканців ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", посилалися на укладені між ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" та ТОВ "СТАТУС БУД- ПРАЙМ" Агентський договір № 1 від 01.12.2021 та договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача та третьої особи, суд зазначає, що у відповідності до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Дослідивши зміст Агентського договору № 1 від 01.12.2021, судом встановлено, що ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" було лише уповноважено на укладення договору про надання послуг з теплопостачання та обігріву будинку (квартир) шляхом укладення договору з постачальником природного газу ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД". Умови Агентського договору не уповноважували відповідача на утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73.

Договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020 регулює виключно правові відносини між відповідачем та третьою особою щодо відшкодування витрат з оплати вартості послуг з теплопостачання, і також не містить умов щодо покладення на відповідача обов`язку з утримання багатоквартирного будинку.

Укладеного між ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" та із співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73 договору щодо управління вказаним багатоквартирним будинком відповідач та третя особа у матеріали справи не надали. Також відповідачем та третьою особою не надано доказів щодо утримання системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку та інших документів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ".

Більш того, суд зауважує, що умови договору №232502/Т від 31.12.2021 визначають, що споживач (ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ") може використовувати природний газ виключно на власні потреби (п.1.2.). Договір №232502/Т від 31.12.2021 не передбачає постачання природного газу ОСББ, а також на потреби багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73.

За встановлених обставин, правові підстави для не нарахування позивачем за договором №232502/Т від 31.12.2021 пені за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ відсутні, а заперечення відповідача та третьої особи у цій частині є необґрунтованими.

За встановлених обставин є також необґрунтованими посилання відповідача на п.7-3 Прикінцевих та Перехідних положень п. 7-3 Закону України "Про ринок природнього газу", згідно із яким до 1 травня 2022 року у договорах постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) забороняється передбачати умови щодо попередньої оплати, надання банківської гарантії на обсяг грошових зобов`язань споживача та безакцептне списання коштів з банківського рахунку споживача.

Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", оскільки вказана постанова регулює відносини між населенням та надавачами житлово-комунальних послуг, у той час як споживач (ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ") є не побутовим споживачем, а позивач не є надавачем комунальних послуг.

Укладення договору постачання природного газу споживача, що не є побутовим регулюється розділом ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, згідно із яким постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Так, у відповідності до наведених положень Правил постачання природного газу між позивачем та відповідачем був укладений договір №232502/Т від 31.12.2021 на постачання природного газу.

Щодо посилання відповідача настання форс-мажорних (обставини непереборної сили) як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та перенесення строків виконання порушеного зобов`язання на строк дії форс-мажору, суд зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналіз приписів статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що дійсно, Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за договором №232502/Т від 31.12.2021, укладеним між сторонами).

Посилання відповідача на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за договором №232502/Т від 31.12.2021, суд визнає необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів направлення позивачу повідомлення вих.№2 від 25.02.2022, а позивач у свою чергу заперечує отримання такого повідомлення.

При цьому, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Окрім того, у розумінні приписів ч.2 ст.218 ГК України несвоєчасне виконання третьою особою у справі зобов`язань перед відповідачем не є обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності за порушене ним грошове зобов`язання.

Також суд зазначає, що за змістом положень ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Щодо посилання відповідача на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України як на підставу зменшення пені, то суд зазначає таке.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Однак, відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленої до стягнення пені та не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, відсутність завданих збитків не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, то суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У той же час, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Отже, за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Судом встановлено, що у п.9.2. договору сторони погодили, що строк, в межах якого кожна із сторін може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав у зв`язку із порушенням цього договору, в тому числі про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат (строк позовної давності) становить 5 (п`ять) років.

Отже, сторони у п.9.2. договору дійшли взаємної згоди збільшити строк позовної давності щодо стягнення пені за цим договором до п`яти років, а відтак позивач заявив вимоги про стягнення пені у межах строків позовної даності та відповідно заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

З приводу заяви третьої особи про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, то суд зауважує, що нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2017 у справі № 6-3063цс16.

Тобто цією нормою передбачено правило згідно яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, пункт 66 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

За таких обставин заява третьої особи про застосування строків позовної давності не підлягає розгляду судом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД", а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" пені у сумі 686049,43 грн, 3% річних у сумі 82202,50 грн та інфляційних втрат у сумі 663963,53 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (04111, місто Київ, вулиця Щербакова, будинок 53, ідентифікаційний код 40512094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5, ідентифікаційний код 42394311) пеню у сумі 686049,43 грн, 3% річних у сумі 82202,50 грн, інфляційні втрати у сумі 663963,53 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 21483,23 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.08.2023.

Суддя С.О. Турчин