Постанова

від 30.11.2023 по справі 910/4158/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. Справа№ 910/4158/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023

у справі №910/4158/23 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА"

про стягнення 1 433 353,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (далі - відповідач, ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ", скаржник) про стягнення 4871822,69 грн. заборгованості, з яких: 3 438 469,65 грн. - сума основного боргу, 686 591,23 грн. - пеня, 82 798,27 грн. - 3% річних, 663 963,54 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу (для не побутових споживачів) від 31.12.2021 №232502/Т.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/4158/23 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" пеню у сумі 686 049,43 грн., 3% річних у сумі 82 202,50 грн., інфляційні втрати у сумі 663 963,53 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 21 483,23 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не належить до об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельного кооперативу, чи іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.

Також судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленої до стягнення пені та не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, відсутність завданих збитків не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/4158/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" понесені судові витрати у справі №910/4158/23.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач не отримував від позивача повідомлень про нову ціну природного газу та дати початку її застосування;

- договором не визначено чітко строку остаточного розрахунку за поставлений природний газ;

- позивач не звертався до відповідача із актом звірки заборгованості та претензіями про сплату заборгованості;

- позивачем не підтверджено розміру заявлених сум та не доведено надання розрахунків відповідачу;

- акти приймання-передачі природного газу надані позивачем до позову підписані зі сторони ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" не уповноваженою особою, що не призводить до виникнення цивільних та обов`язків, зокрема і остаточного розрахунку;

- відповідач надавав послуг з теплопостачання та підігріву води ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73 на підставі договору договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020. У свою чергу несвоєчасні розрахунки ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" з відповідачем призвели до прострочення оплати за спожитий природний газ;

- наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій;

- з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ", відповідач стверджує про відсутність підстав для нарахування пені;

- відсутність підстав для нарахування пені, на думку відповідача, також підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

- поставка газу мала цільове використання, а саме обігрів квартир мешканців ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", посилалися на укладені між ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" та ТОВ "СТАТУС БУД- ПРАЙМ" Агентський договір № 1 від 01.12.2021, а тому оскільки відповідач згідно агентського договору діяв в інтересах ОСББ, нарахування штрафних санкцій, у відповідності до постанови КМУ № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ", є безпідставним. Застосування норм вказаної постанови також обумовлено тим, що у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 місто Київ, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, відносився до території на яких ведуться (велися) активні бойові дії.

Окрім того, скаржник, посилаючись на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, зазначив, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

20.10.2023 та повторно 24.10.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- до апеляційної скарги відповідачем додано договір Nє2 оренди та технічного обслуговування котельні, укладений 02.12.2021 з ОСББ «ПОДІЛ ПЛАЗА» (нові докази), який не був поданий до суду першої інстанції в порядку ст. 80 ГПК України. Обґрунтоване клопотання в порядку ст. 269 ГПК України відповідачем не подано;

- споживання газу здійснювалось виключно на підставі Договору постачання природного газу, а не на підставі агентського договору № 1 від 01.12.2021 чи договору оренди котельні Nє2 від 02.12.2021, саме для Споживача - ТОВ «СТАТУС БУД - ПРАЙМ», а не для ОСББ «ПОДІЛ ПЛАЗА»;

- ТОВ «СТАТУС БУД - ПРАЙМ» не є іншою уповноваженою ОСББ «ПОДІЛ ПЛАЗА» особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку;

- відповідач у встановленому законом та Договором порядку не повідомляв Постачальника про неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з настанням форс - мажорних обставин;

- докази надсилання листа про настання форс-мажору на адресу Постачальника відповідачем не надані;

- сертифікат або довідка Торгово-промислової палати України щодо неможливості виконання зобов`язань саме за Договором від 31.12.2021 №232502/Т не надані;

- строк остаточного розрахунку за Договором не залежить від дати отримання, надсилання, підписання акту приймання - передачі природного газу;

27.10.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь відзив на апеляційну скаргу відповідно до якої останній зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, керувався припущеннями та недоведеними обставинами як встановленими обставинами. Як наслідок, в цілому, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

13.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що, за твердженнями третьої особи, котельня до якої здійснювалось постачання природного газу належала третій особі, а відповідач був визначений уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку. Також до письмових пояснень третьою особою додано: копію Договору № 2 від 02.2021 оренди та технічного обслуговування котельні укладеного між ОСББ «ПОДІЛ ПЛАЗА» та ТОВ «СТАТУС БУД-ПРАЙМ»; копію Акту приймання-передачі обладнання від 02.12.2021; копію Акту приймання передачі документації до Договору №2 від 02.12.2021.

13.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення відповідно до яких третя особа зазначає, що укладенням договору реструктуризації, у випадку порушення його умов в частині неналежного виконання зобов`язання з врахуванням змінених строків виконання зобов`язання, сторони передбачили виключно можливість нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3% річних.

30.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що враховуючи правову природу договору реструктуризації, сторонами фактично було змінено строк виконання зобов`язань в частині оплати вартості спожитого (поставленого) обсягу природного газу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/4158/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 витребувано матеріали справи у суду першої інстанції, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

28.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4158/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/4158/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2023.

До Північного апеляційного господарського суду відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що ними не було отримано від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДІЛ ПЛАЗА" заперечень на апеляційну скаргу та пояснень на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД".

Також, третьою особою до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, стверджуючи, що не отримував відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" та не має можливості направити свого представника у судове засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкладено розгляд справи №910/4158/23 на 20.11.2023

07.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Суліма В.В. від розгляду справи №910/4158/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" про відвід головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Майданевича А.Г. від розгляду справи № 910/4158/23 - необґрунтованою. Передано справу для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у задоволенні заяви ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Майданевича А.Г. від розгляду справи №910/4158/23 відмовлено.

20.11.2023 у судовому засідання оголошено перерву на 30.11.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.11.2023 з`явилися учасники апеляційного провадження, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи неявку учасників апеляційного провадження, неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги та третьою особою до письмових пояснень нових доказів, колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позові, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк. Надані докази існували станом на день подання позову та могли бути отримані учасниками справи, однак не подавалися останніми до суду першої інстанції разом з заявами по суті справи, а тому вказане виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції у порядку ст. 269 ГПК України.

Також колегія суддів зазначає, що ні відповідачем, а ні третьою особою не викладено клопотання про поновлення строків для подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а тому такі докази не приймаються колегією суддів до розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГАЗТРЕЙД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (далі - споживач) укладений договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232502/Т (надалі - договір №232502/Т від 31.12.2021), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ (код за ДК 021-2015:09123000-7 Природний газ) споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно із п.1.2. договору №232502/Т від 31.12.2021 споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

Відповідно до п.3.6. договір №232502/Т від 31.12.2021 фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

За змістом пункту 4.6. договору №232502/Т від 31.12.2021, оплата вартості планового обсягу газу на газовий місяць (М), визначеного п.2.2. договору, здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленого у п.4.1. договору.

Пунктом 4.8. договору №232502/Т від 31.12.2021 встановлено, що остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4., 4.5. договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1).

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.4.10 договору №232502/Т від 31.12.2021).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. (п.11.1. договору №232502/Т від 31.12.2021).

Також згідно із матеріалами справи, 12.10.2020 між ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" (постачальник, позивач) та ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" (споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232502/Т (надалі - договір №232502/Т від 12.10.2020), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

У відповідності до п.3.6. договору №232502/Т від 12.10.2020 фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 4.3. договору №232502/Т від 12.10.2020 передбачено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати очікуваного обсягу споживання природного газу в такому місяці, встановленого згідно з умовами цього договору на відповідний газовий місяць.

Згідно із п.4.5. договору №232502/Т від 12.10.2020 у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2020 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. (п.11.1. договору №232502/Т від 12.10.2020).

За доводами позивача, станом на 25.01.2022 у відповідача була відсутня заборгованість за договором №232502/Т від 31.12.2021, натомість заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за договором №232502/Т від 12.10.2020 становила 1109784,80 грн.

25.01.2022 відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481 311,17 грн з призначенням платежу"Аванс за газ природний на 01.2022, згідно договору №232502/Т від 31.12.2021".

Як зазначено позивачем, за наявності заборгованості ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" перед ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 1 109 784,80 грн постачальником 25.01.2022, здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 481 311,17 грн в рахунок погашення такої заборгованості (лист від 06.03.2023 №128/01). Заперечення відповідача щодо зазначеного зарахування у матеріалах справи відсутні.

У подальшому, на виконання договору №232502/Т від 31.12.2021 між сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1 894 200,85 грн, від 28.02.2022 на суму 1 165 637,99 грн, від 31.03.2022 на суму 750 157,18 грн, всього на суму 3 809 996,02 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за договорами №232502/Т від 12.10.2020, №232502/Т від 31.12.2021, між сторонами 05.12.2022 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (далі - договір реструктуризації).

Умовами п.2.3.1. договору реструктуризації визначено обов`язок позивача у строк до 09.03.2023 (включно) надати позивачу відстрочку у погашенні заборгованості за спожитий газ, що утворилася станом на 05.12.2022 на підставі договору №232502/Т від 12.10.2020 та договору №232502/Т від 31.12.2021 у загальному розмірі 4 438 469,65 грн. на умовах та у строки, визначені цим договором.

У пункті 2.4.1. договору реструктуризації відповідач зобов`язаний у період з 06 по 07 грудня 2022 року (включно) погасити частину заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 000 000,00 грн, що утворилася станом на 05.12.2022 на підставі договору №232502/Т від 12.10.2020 та №232502/Т від 31.12.2021, де грошові кошти (заборгованість) в розмірі 628 473,63 грн згідно договору №232502/Т від 12.10.2020 та грошові кошти в розмірі 371 526,37 грн згідно договору №232502/Т від 31.12.2021.

Відповідно до п.2.4.2. договору реструктуризації відповідач зобов`язаний сплатити залишок суми заборгованості у розмірі 3 438 469,65 грн. рівними частинами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, який зазначений у договорі, за наступним графіком:

з 07 грудня по 07 січня 2023 року (включно) - 1 146 156,55 грн;

з 08 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року (включно) - 1 146 156,55 грн;

з 09 лютого 2023 року по 09 березня 2023 (включно) - 1 146 156,55 грн.

На виконання до п.2.4.1. договору реструктуризації, 07.12.2022 відповідач здійснив погашення заборгованості за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 628 473,63 грн, та за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371 526,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3744 від 07.12.2022 (копія наявна у матеріалах справи) та довідкою банку від 10.03.2023 №02-01/01/663.

Оскільки відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371 526,37 грн, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду з позовом становить 3 438 469,65 грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість у сумі 3 438 469,65 грн за договором №232502/Т від 31.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №4360 від 10.05.2023.

У редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 686 591,23 грн, 3% річних у сумі 82 798,27 грн та інфляційні втрати у сумі 663 963,54 грн.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 ГК України, ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Як встановлено колегією суддів вище на виконання договору №232502/Т від 31.12.2021 між сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1 894 200,85 грн., від 28.02.2022 на суму 1 165 637,99 грн., від 31.03.2022 на суму 750 157,18 грн., всього на загальну суму 3 809 996,02 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 4.8. договору №232502/Т від 31.12.2021 сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4., 4.5. договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені у договорі строки оплати, відповідач мав здійснити оплату за спожитий природній газ у такі строки: за актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 1 894 200,85 грн - у строк до 15.02.2022 (включно); за актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 1 165 637,99 грн. - у строк до 15.03.2022 (включно); за актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 750 157,18 грн. - у строк до 15.04.2022 (включно).

Докази сплати заборгованості у строки встановлені договором №232502/Т від 31.12.2021 у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим, з огляду на приписи ст.525, 526, 530, 692 ЦК України, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №232502/Т від 31.12.2021.

Одночасно, як встановлено колегією суддів вище, 25.01.2022 відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481 311,17 грн. з призначенням платежу"Аванс за газ природний на 01.2022, згідно договору №232502/Т від 31.12.2021".

За поясненнями позивача, за наявності заборгованості ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" перед ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" за договором №232502/Т від 12.10.2020 у розмірі 1 109 784,80 грн постачальником 25.01.2022, здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 481 311,17 грн у рахунок погашення такої заборгованості (лист від 06.03.2023 №128/01). Заперечення відповідача щодо зазначеного зарахування у матеріалах справи відсутні. Відтак, сторонами погоджено оплату за спожитий природний газ у розмірі 481 311,17 грн. за договором №232502/Т від 12.10.2020.

Також колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що між сторонами укладено договір від 05.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, у відповідності до умов якого позивач надав відповідачу відстрочення сплати заборгованості згідно із погодженим сторонами графіком, кінцевий термін оплати по договору №232502/Т від 31.12.2021 - до 09.03.2023.

На виконання до п.2.4.1. договору реструктуризації, 07.12.2022 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором №232502/Т від 31.12.2021 у розмірі 371 526,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3744 від 07.12.2022 та довідкою банку від 10.03.2023 №02-01/01/663.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення до суду з позовом становила 3 438 469,65 грн.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість у сумі 3 438 469,65 грн за договором №232502/Т від 31.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №4360 від 10.05.2023, у зв`язку із чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та станом на час прийняття рішення у справі вказана суму заборгованості не є предметом спору.

З приводу заперечень скаржника щодо строків оплати за договором №232502/Т від 31.12.2021, колегія суддів зазначає, що умови договору встановлюють конкретний строк оплати (до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) газового місяця (М+1)), який не залежить від дати підписання актів чи дати їх отримання відповідачем, а тому посилання скаржника на те, що акти були підписані пізніше та відсутні докази вручення (направлення) відповідачу актів приймання-передачі природного газу, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не ставить під сумнів повноваження особи, яка підписала від імені ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД" акти приймання-передачі природного газу, а скаржником, у свою чергу, підписані акти без зауважень заперечень, у зв`язку із чим безпідставними є доводи як скаржника так і третьої особи щодо підписання актів не уповноваженою особою позивача.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача щодо неповідомлення позивачем про зміну ціни, оскільки, такі обставини не впливають на порядок розрахунків між сторонами, та з урахуванням підписання відповідачем без заперечень актів приймання-передачі природного газу, оплати заборгованості та відсутності спору між сторонами щодо вартості поставленого газу, відповідні посилання скаржника є необґрунтованими.

Доводи скаржника та третьої особи щодо того, що позивач не звертався до відповідача із актом звірки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт звірки не є первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, а відтак наявність чи відсутність такого акту жодним чином не може впливати на строки виконання зобов`язань.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано жодних доказів спростування прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №232502/Т від 31.12.2021. Натомість, факт неналежного виконання відповідачем обов`язку зі своєчасної оплати підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та окрім того, визначений сторонами у договорі реструктуризації.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений колегією суддів факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу, колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги та третьої особи, вважає правомірним та обґрунтованим нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 686 591,23 грн, 3% річних у сумі 82 798,27 грн та інфляційні втрати у сумі 663 963,54 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17).

За розрахунком позивача, нарахування пені здійснено за періоди: 16.02.2022 на суму 1 894 200,85 грн, з 17.02.2022 по 02.06.2022 на суму 1 894 200,85 грн, з 03.06.2022 по 16.02.2022 на суму 1 894 200,85 грн; 16.03.2022 на суму 1 165 637,99 грн, з 17.03.2022 по 02.06.2022 на суму 1 165 637,99 грн, з 03.06.2022 по 16.09.2022 на суму 1 165 637,99 грн; 18.04.2022 на суму 750 157,18 грн, з 19.04.2022 по 02.06.2022 на суму 750 157,18 грн, з 03.06.2022 по 18.10.2022 на суму 750 157,18 грн.

Перевіривши розрахунок пені у межах визначеного позивачем періоду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сума пені становить 686 049,43 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

За розрахунком позивача, нарахування 3% річних здійснено у такому порядку: 16.02.2022 на суму 1 894 200,85 грн, з 17.02.2022 по 02.06.2022 на суму 1 894 200,85 грн, з 03.06.2022 по 16.02.2022 на суму 1 894 200,85 грн, з 17.08.2022 по 07.12.2022 на суму 1 522 674,48 грн; 16.03.2022 на суму 1 165 637,99 грн, з 17.03.2022 по 02.06.2022 на суму 1 165 637,99 грн, з 03.06.2022 по 16.09.2022 на суму 1 165 637,99 грн, з 17.09.2022 по 07.12.2022 на суму 1 165 637,99 грн; 18.04.2022 на суму 750 157,18 грн, з 19.04.2022 по 02.06.2022 на суму 750 157,18 грн, з 03.06.2022 по 18.10.2022 на суму 750 157,18 грн, з 19.10.2022 по 07.12.2022 на суму 750 157,18 грн.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки між сторонами укладений договір реструктуризації, у якому сторонами погоджено графік погашення заборгованості та фактично встановлено нові строки виконання зобов`язання, а саме: з 07.12.2022, то колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що нарахування 3% річних належить здійснювати до 06.12.2022 включно.

Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів зазначає, що правильною до стягнення з відповідача є сума 3% річних у розмірі 82 202,50 грн, а тому позовні вимоги у цій частині судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за період з березня 2022 року по листопад 2022 року включно. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок є арифметично правильним, відповідає нормам законодавства та умовам договору, а тому суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 663 963,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій справі заявлені у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості спожитого природного газу у січні-березні 2022 року по договору від 31.12.2021, у той час як позовні вимоги у справі №910/4174/23 заявлені за договором від 12.10.2020 за період невиконання зобов`язань з листопада 2020 року по грудень 2021 року, що відповідно свідчить про правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у визначені періоди та на суми заборгованості за договором від 31.12.2021.

Водночас, доводи скаржника та третьої особи стосовно того, що враховуючи правову природу договору реструктуризації, сторонами фактично було змінено строк виконання зобов`язань в частині оплати вартості спожитого (поставленого) обсягу природного газу, а тому прострочення виконання зобов`язань відповідача перед позивачем за договором №232502/Т від 31.12.2021 в період за який позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних не існувало, колегія суддів відхиляє, оскільки, чинним законодавством не заборонено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на прострочене зобов`язання до моменту укладення договору про реструктуризацію боргу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5.2. договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ від 05.12.2022 після набрання чинності даним Договором усі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються даного Договору, втрачають юридичну силу. але можуть братися до уваги при тлумаченні умов даного Договору.

Також згідно з п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ від 05.12.2022 постачальник, у разі не виконання Споживачем умов цього Договору, має право звернутись до господарських судів України за примусовим стягненням заборгованості, яка станом на дату закінчення строку дії даного Договору буде непогашеною та здійснити нарахування інфляційних втрат на 3% річних за весь період існування заборгованості до моменту її повного погашення Споживачем.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що сторони, фактично, підписавши договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ від 05.12.2022, погодили, що тільки після набрання чинності даним договором всі інші договори втрачають юридичну силу, а також передбачили нарахування інфляційних втрат та 3% річних без нарахування пені на невиконання зобов`язань за цим договором, а тому, за висновками колегії суддів, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором від 31.12.2021 до моменту набрання чинності договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ від 05.12.2022, не суперечить чинному законодавству.

Скаржник, у свою чергу, заперечуючи проти нарахування пені посилається на Постанову Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ".

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що цей Порядок визначає механізм підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.

У відповідності до п.2 Порядку підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ можуть бути такі обставини:

багатоквартирний будинок, у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив або визначено іншу уповноважену співвласниками відповідно до законодавства особу, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку (далі - будинок), розміщувався на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; або

будинок розміщувався (або розміщується) на території територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій; та/або

не менше 30 відсотків загальної житлової площі будинку визнано непридатною для проживання внаслідок воєнних (бойових) дій.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не належить до об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельного кооперативу, чи іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, доказів протилежного не надав, тому зазначений Порядок не може бути застосований судами до даних правовідносин.

Скаржник та третя особа, вказуючи, що поставка газу мала цільове використання, а саме обігрів квартир мешканців ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА", посилалися на укладені між ОСББ "ПОДІЛ ПЛАЗА" та ТОВ "СТАТУС БУД- ПРАЙМ" Агентський договір № 1 від 01.12.2021 та договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020.

Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника та третьої особи, колегія суддів зазначає, що у відповідності до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Дослідивши зміст Агентського договору № 1 від 01.12.2021, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" було лише уповноважено на укладення договору про надання послуг з теплопостачання та обігріву будинку (квартир) шляхом укладення договору з постачальником природного газу ТОВ "КИЇВГАЗТРЕЙД". Умови Агентського договору не уповноважували відповідача на утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73.

Договір №20-12-2020/СБП відшкодування витрат за спожиті послуги від 20.12.2020, у свою чергу, регулює виключно правові відносини між відповідачем та третьою особою щодо відшкодування витрат з оплати вартості послуг з теплопостачання, і також не містить умов щодо покладення на відповідача обов`язку з утримання багатоквартирного будинку.

Укладеного між ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" та із співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73 договору щодо управління вказаним багатоквартирним будинком відповідач та третя особа у матеріали справи не надали. Також відповідачем та третьою особою не надано доказів щодо утримання системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку та інших документів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 88 від 31.01.2023 "Про затвердження Порядку підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ".

Більш того, колегія суддів звертає особливу увагу, що умови договору №232502/Т від 31.12.2021 визначають, що споживач (ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ") може використовувати природний газ виключно на власні потреби (п.1.2.). Договір №232502/Т від 31.12.2021 не передбачає постачання природного газу ОСББ, а також на потреби багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для не нарахування позивачем за договором №232502/Т від 31.12.2021 пені за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ відсутні, а заперечення скаржника та третьої особи у цій частині є необґрунтованими.

З вищевикладених підстав також є необґрунтованими посилання скаржника на п.7-3 Прикінцевих та Перехідних положень п. 7-3 Закону України "Про ринок природнього газу", згідно із яким до 1 травня 2022 року у договорах постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) забороняється передбачати умови щодо попередньої оплати, надання банківської гарантії на обсяг грошових зобов`язань споживача та безакцептне списання коштів з банківського рахунку споживача.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", оскільки вказана постанова регулює відносини між населенням та надавачами житлово-комунальних послуг, у той час як вірно встановлено судом першої інстанції споживач (ТОВ "СТАТУС БУД-ПРАЙМ") є не побутовим споживачем, а позивач не є надавачем комунальних послуг.

Укладення договору постачання природного газу споживача, що не є побутовим регулюється розділом ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, згідно із яким постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Так, у відповідності до наведених положень Правил постачання природного газу між позивачем та відповідачем був укладений договір №232502/Т від 31.12.2021 на постачання природного газу.

Щодо посилання скаржника на настання форс-мажорних (обставини непереборної сили) як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та перенесення строків виконання порушеного зобов`язання на строк дії форс-мажору, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналіз приписів статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції,відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, то колегія суддів зазначає, що дійсно, Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за договором №232502/Т від 31.12.2021, укладеним між сторонами).

Посилання скаржника на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за договором №232502/Т від 31.12.2021, колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів направлення позивачу повідомлення вих.№2 від 25.02.2022, а позивач у свою чергу заперечує отримання такого повідомлення.

При цьому, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому судом першої інстанції проворно та обґрунтовано відхилено заперечення відповідача як недоведені документально.

Також суд зазначає, що за змістом положень ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Щодо посилання відповідача на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України як на підставу зменшення пені, колегія суддів зазначає таке.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленої до стягнення пені та не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, відсутність завданих збитків не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У той же час, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Отже, за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що у п.9.2. договору сторони погодили, що строк, в межах якого кожна із сторін може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав у зв`язку із порушенням цього договору, в тому числі про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат (строк позовної давності) становить 5 (п`ять) років.

Отже, сторони у п.9.2. договору дійшли взаємної згоди збільшити строк позовної давності щодо стягнення пені за цим договором до п`яти років, а відтак позивач заявив вимоги про стягнення пені у межах строків позовної даності та відповідно заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з вищевикладених підстав, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в сумі 686049,43 грн., 3% річних у сумі 82 202,50 грн., інфляційні втрати у сумі 663 963,53 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4158/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4158/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4158/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУС БУД-ПРАЙМ".

4. Матеріали справи №910/4158/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 11.12.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич