Рішення

від 17.07.2023 по справі 359/9409/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/829/2023

Справа № 359/9409/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

при секретарі Івковій Д.Л.,

представників позивача - Целікова В.В., Целікової Л.В.,

представника відповідача - Сінькевича В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 , звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом з вимогою:

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль», ЄДРПОУ 20572069, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не виплачену в повному об`ємі заробітну плату за період з 01 лютого 2022 року по 29 вересня 2022 року у сумі 225075,60 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль», ЄДРПОУ 20572069, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правову допомогу та гонорар успіху (а.с.1-13).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП М «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з листопада 2004 року по 29 вересня 2022 року, та була звільнена за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. До звільнення позивач займала посаду начальника виробничого відділу служби інформаційних технологій.

Позивач вважає що відповідач порушив її право на працю та гідну її оплату. З 24 лютого по 29 травня вона перебувала у простої, який виник не з вини працівника. Оскільки, 24 лютого 2022 року відбулось закриття повітряного простору та фактичне припинення роботи відповідача, ОСОБА_1 , як і багатьох інших працівників відправили у простой без знаходження на робочому місці. З наказом про простій ОСОБА_1 не була ознайомлена. 02 серпня 2022 року вона уклала з Адвокатським бюро «Владилена Целікова «Фабула юстиції» договір про надання правової допомоги № 220802-1 від 02 серпня 2022 року. У відповідь на запит адвоката копію вищезазначеного наказу надано не було, в подальшому у відповіді на адвокатський запит № 221004-2АЗ від 04.10.2022 року відповідач листом № 35-22-333 від 31.10.2022 направив адвокату не завірену належним чином копію наказу № 01-07.10-1 від 24.02.2022 року про впровадження простою на підприємстві для усіх

працівників підприємства, окрім невідомого переліку працівників, які переведені на дистанційну роботу. Зазначає, що з 24 лютого вхід на територію підприємства фактично був закритий, тобто позивача фактично відсторонили від роботи. Про те, що позивач знаходиться в простої їй повідомили засобами телефонного, що виходити на роботу не потрібно до поки не закінчиться військовий стан та не відкриють повітряний простір України. Додатково позивач дізналася, що відповідач перестав доставляти працівників на роботу та з роботи, як передбачено п.2.12 колективного договору між адміністрацією та профспілками Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2014 рік.

Також зазначає, що позивача обрано членом профспілкового комітету тому згідно з п. 2.15 Колективного договору їй щотижня для виконання громадських обов`язків в інтересах трудового колективу відповідач повинен надавати не менше 4 годин для виконання громадських робіт щодо задіяності у профспілковому комітеті. Вказує, що відповідач жодного разу не надав позивачу увільнення від роботи за для виконання громадських робіт пов`язаним з виконанням завдань у профспілковому комітеті. Крім того, 11 листопада 2022 року, після ознайомлення з ксерокопією наказу про простій № 01-07.10-1 від 24.02.2022 року,

що відповідач ОСОБА_1 нараховує лише 2/3 окладу під час простою.

Позивач вважає, що введення працівників в простій та переведення інших працівників на дистанційну роботу поза межами підприємства, може свідчити лише про те, що виробнича ситуація що склалася на підприємстві має небезпеку для життя працівників, оскільки саме в перші дні відбувалися обстріли території підприємства, що загрожувало життю та здоров`ю працівників. Як члену профспілкового комітету їй відомо, що дане питання не погоджувалось з профспілковим органом на підприємстві.

31 травня 2022 року вона уклала контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, про що повідомила відповідача заявою від 02.06.2022 року, разом з якою надала копію Контракту добровольця територіальної оборони та довідку № 2043 від 01.06.2022 року.

22 серпня 2022 року позивач звернулася до відповідача з заявою від 12 серпня 2022 року та повідомила, що залучена до виконання громадських та державних обов`язків, що здійснюються у робочий час та останній приймає безпосередню участь у виконанні завдань територіальної оборони та до заяви додала лист № 100 від 09.03.2022 року адресований відповідачу від добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади № 1, у якій просила надати копію наказу про увільнення від роботи, провести перерахунок заробітної плати та надати документи що підтверджують виплату їй заробітної плати, проте відповіді не отримала.

З сайту Пенсійного фонду позивач дізналася, що відповідач не нараховує їй в повному обсязі заробітну плату як члену ДФТГ.

Позивач зазначає, що на підставі даних з сайту Пенсійного фонду України позивачем розраховано середньоденну заробітну плату в розмірі 2231,07 грн., а також, що за період з 01 лютого 2022 року по 29 вересня 2022 року відповідачем в порушення ч.1 ст.119 КЗпП України не нараховано заробітної платні на суму 225075,60 грн.

З метою захисту порушеного права позивач звернулася за професійною правовою допомогою до АБ «Фабула Юстиції», та відповідно до умов договору №221103-1 від 03.11.2022 року, додатку №3 від 04.10.2022р. до договору та рахунку на оплату №ФЮ220010163 від 04.10.2022р. позивач має сплатити на рахунок Бюро 3500,00 грн., а також гонорар успіху, що становить 15% від ціни суми задоволеної майнової вимоги та складає грошову суму у розмірі 33761,34 грн.

30.12.2022 від відповідача надійшов відзив (а.с.69-75), за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що особи, які уклали контракт добровольця територіальної оборони не набувають статус осіб, вказаний у ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки добровольці територіальної оборони не зазначені в переліку осіб, яким надаються відповідні гарантії.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 2.11 роз`яснень Міністерства економіки України від 23.03.2022, враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов`язків, вважають, що роботодавцю не потрібно в обов`язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором. В кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов`язків за трудовим договором. При цьому на час виконання працівниками обов`язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

На підставі наказу від 24.02.2022 №01-07.10-1 починаючи з 24.02.2022 і дотепер в ДП МА «Бориспіль» запроваджено простій з оплатою працівникам часу простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникам розряду (окладу). Перебування працівника в простої позбавляє його обов`язку виконувати роботу, а тому виключається сам факт наявності у працівника робочого часу в цей період. Звертає увагу, що на момент укладення контракту добровольця територіальної оборони 30.05.2022 року позивач продовжувала перебувати у простої, і, як наслідок, виконання нею за контрактом добровольця територіальної оборони державних та/або громадських обов`язків у робочий час не здійснювалось.

Зазначає, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для надання позивачу гарантій щодо збереження за нею середнього заробітку, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України, у зв`язку з чим відповідач здійснював позивачу оплату часу простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки, встановленого розряду (окладу).

Звертають увагу, що при розрахунку заборгованості із заробітної плати у сумі 225075,60 грн. як добровольцю територіальної оборони позивач вказала початком розрахункового періоду лютий 2022 року, тоді як контракт добровольця територіальної оборони уклала лише 30 травня 2022 року.

Вказують, що позивачем неправильно розраховано середньоденну заробітну плату у сумі 2231,07 грн., оскільки розрахунок відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, здійснюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за період березень-квітень 2022 року. Враховуючи, що в цей період позивач не працювала, відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100, середня заробітна мала обчислюватися, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто за січень-лютий 2022 року.

Звертають увагу, що відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника. Тобто, середній заробіток для визначення розміру оплати за час виконання державних та громадських обов`язків проводиться з розрахунку за фактично відпрацьований час в розрахунковому періоді.

З урахуванням викладеного, при визначенні середнього заробітку для розрахунку оплати часу виконання державних та громадських обов`язків, позивач мала б виходити з вступного розрахунку середньоденної заробітної плати: 49067,70 грн. /25 дн.= 1962,71 грн.

Відповідач також уважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що період перебування її в простої має оплачуватись в розмірі середнього заробітку, оскільки простій викликаний нібито виробничою ситуацією, яка загрожує життю та здоров`ю працівника. Та вважає, що виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, може уважатися лише та небезпечна ситуація, яка виникла внаслідок виробничих процесів на підприємстві. Російська військова агресія проти України, внаслідок чого введено воєнний стан, не є наслідком виробничих процесів в ДП МА «Бориспіль», у зв`язку з чим вважають безпідставними доводи позивача відносно того, що простій в ДП МА «Бориспіль» викликаний виробничою ситуацією, яка загрожує життю та здоров`ю працівника.

ДП МА «Бориспіль» також висловлює заперечення з приводу заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, уважає їх неспівмірними із складністю даної справи та наданих адвокатом послуг, а також із витраченим ним часом для надання таких послуг.

Зазначають, що в матеріалах поданого позову відсутні відомості про кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг з підготовки та подачі відповідного позову, що також ставить під сумнів обґрунтованість визначення витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

Також вважають безпідставними заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача «гонорару успіху». Зокрема, звертають увагу, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-17Ігс 19) зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З урахуванням викладеного, у випадку покладення судом на ДП МА «Бориспіль» витрат на правничу допомогу, вбачають підстави для зменшення судом їх розміру.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 16.12.2022 (а.с.67) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2023 (а.с.142-144) було частково задоволено клопотання представника позивача адвоката Целікова В.В. та витребувано докази, зобов`язано ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надати документи.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з наведених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визнано сторонами, та підтверджується долученою до матеріалів справи копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.11-21) встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.11.2004 працювала у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069), у тому числі з 01.07.2017 на посаді начальника виробничого відділу служби інформаційних технологій, та була звільнена 29.09.2022 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» від 24.02.2022 №01-07.10-1 (а.с.31, 173) у зв`язку закриттям повітряного простору України, введенням військового стану на всій території України та оголошенням загальної мобілізації на підставі ч.1 ст.34,60-2, ч.1 ст.113 КЗпП України встановлено початок простою з 24 лютого 2022 року в усіх структурних підрозділах підприємства (за виключенням працівників, зазначених у додатку №1 даного наказу) до моменту усунення причин, які слугували підставою для оголошення простою. Крім того зазначено: на час простою зберегти за працівниками підприємства робочі місця та запровадити оплату праці з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до чинного законодавства; керівникам структурних підрозділів довести до відома всіх підлеглих працівників зміст даного наказу.

Згідно зі службової записки від 13.07.2023 №23-10-261 начальника служби Ветох І. начальник виробничого відділу служби інформаційних технологій ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 29.09.2022 з простою, встановленого на підставі наказу від 24.02.2022 «01-07.10-1 не виводилася, дистанційна робота за межами території підприємства з урахуванням положень наказу від 24.02.2022 №01-07.10-1 не запроваджувалась (а.с.195).

Ця ж обставина підтверджується витягами з табелю обліку використання робочого часу за період з 01.02.2022 по 29.09.2022 (а.с.168-169).

За текстом позовної заяви позивач не заперечує того факту, що зміст наказу «Про впровадження простою на підприємстві» від 24.02.2022 №01-07.10-1 був їй доведений до відому та що у період з 24.02.2022 своїх трудових обов`язків вона не виконувала, у тому числі дистанційно.

Згідно з розрахунковими листками на ім`я ОСОБА_1 за період лютий-вересень 2022 року позивачу нараховувалася оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (від 24550 грн.), розмір якої встановлений Штатним розписом підприємства від 04.01.2022 №29-30-1, що підтверджується Витягом від 26.05.2023 №29-30-32 (а.с.170-172,184).

Крім того, ця обставина підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України на ім`я позивача ОСОБА_1 (а.с.42-46).

Той факт, що позивачу перераховувалася заробітна плата у нарахованому підприємстві розмірі 2/3 від тарифної ставки позивачем не оспорюється та підтверджується відомостями, наданими АТ «СЕНС БАНК» від 30.06.2023 №25848-17.5.б/б (а.с.187).

30.05.2022 ОСОБА_1 на добровільній основі уклала з командиром добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 ОСОБА_3 . Контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого добровільно взяла на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії Контакту, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про основи національного супротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом (а.с.34-35).

Згідно з копією заяви від 02.06.2022 (а.с.33) позивач надала відповідачу копію вказаного Контракту та просила вважати її увільненою від роботи із збереженням роботи (посад) та середнього заробітку з 30 травня 2022 року до 30 травня 2025 року або до дати дострокового розірвання контракту.

Так, відповідно до копії довідки від 01 червня 2022 року №2043 ОСОБА_1 з 30 травня 2022 року по даний час (дату видачі довідки) по даний час перебуває на військовій службі в Добровольчому формуванні Бориспільської міської територіальної громади №1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі укладеного контракту добровольця територіальної оборони, заробітної плати та грошового забезпечення не отримує (а.с.36).

Крім того 22.08.2022 позивачем на електронну пошту ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» направила заяву, датовану 12.08.2022, за змістом якої просила зробити перерахунок заробітної плати з урахуванням листа №100 від 03.08.2022 ДФ БМТГ №1 (а.с.38-39, 40-41), за змістом якого командування Добровільчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 засвідчує, що, починаючи з 24.03.2022, зазначений доброволець ( ОСОБА_1 ), постійно залучений до виконання громадських та державних обов`язків та приймає безпосередню участь у виконанні завдань територіальної оборони в складі сил ДФ БМТГ №1 при в/ч НОМЕР_3 у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про основи національного супротиву».

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2119-ІХ від 15 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Відповідно до ч.1 ст.34КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з ч.1 ст.12Закону України«Про оплатупраці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законівпро працюУкраїни та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.113КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Суд звертає увагу, що ч.1 ст.119 КЗпП України не зазнала змін з 24.02.2022 та, дійсно, передбачає, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.3Закону України«Про основинаціонального спротиву» складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.

Згідно з ч.1 ст.23Закону України«Про основинаціонального спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.

Відповідно доч.2ст. 24Закону України«Про основинаціонального спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбаченіЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п.4 ч.1 ст.3Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, оскільки з 24 лютого 2022 року відповідачем було запроваджено на підприємстві простій та час простою оплачувався позивачу у встановленому законом порядку (2/3 окладу), суд дійшов висновку що підстави для нарахування заробітної плати у розмірі середнього заробітку за вказаний позивачем період відсутні.

У зв`язку з цим , суд звертає увагу, що у відповідача були відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.113 КЗпП України, якою визначено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток, оскільки простой на підприємстві був викликаний не виробничою ситуацією, а військовою агресією рф проти України та введенням у зв`язку з цим в воєнним станом, що призвело до закриття повітряного простору України.

Так, 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану.

Крім того, враховуючи вищенаведені положення ч.2ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву», слід дійти висновку, що законодавець закріплює положення, що діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони.

Таким чином, доводи позивача, що чинне законодавство (КЗпП України) не покладає на працівника (позивача)) обов`язку щодо доведення залучення до виконання своїх обов`язків щодо участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдання територіальної оборони, суперечать вищенаведеним вимогам Закону України «Про основи національного супротиву», а також вимогам чинного цивільного процесуального законодавства щодо принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Проте належних і допустимих доказів того, що позивач, починаючи з 30.05.2022 по 29.09.2022 включно, з понеділка по п`ятницю, з 9-00 до 18.00години (в п`ятницю до 16.45 год.) була залучена до виконання державних або громадських обов`язків, та яких саме, позивачем надано не було.

Суд звертає увагу, що, з урахуванням перебування підприємства у простої, виконання таких обов`язків не потребувало звільнення позивача від виконання трудових обов`язків, а отже збереження робочого місця (посади) та середнього заробітку. Право позивача на оплату праці забезпечено роботодавцем у визначеному ч.1 ст.113 КЗпП України розмірі.

Крім того, суд враховує, що згідно з довідкою про середню заробітну плату (а.с.78), витягом з обліку робочого часу за лютий 2022 року (а.с.168), розрахунковим листком за лютий 2022 (а.с.170) позивач ОСОБА_1 до 10.02.2022 перебувала у відпустці, за період з 10.02.2022 по 23.02.2022 їй нарахована заробітна плата в розмірі 19026,25 грн., а також оплата за три дні простою (24,27,28 лютого) у розмірі 2/3 окладу в сумі 2455,00грн.

У зв`язку з цим вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі з 01.02.2022 до введення простою жодним чином не обґрунтовані та не доведені.

З урахуванням викладеного у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі слід відмовити, у зв`язку з чим понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають, а судовий збір, від сплати якого позивач звільнена при зверненні з позовом до суду, підлягає віднесенню за рахунок держави. Відповідачем вимоги щодо відшкодування судових витрат заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,134,137,141,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого 2022 року по 29 вересня 2022 року у сумі 225075 гривень відмовити повністю

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 31.07.2023.

Суддя І. В. Муранова-Лесів