Постанова

від 20.12.2023 по справі 359/9409/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 359/9409/22

номер провадження 22-ц/824/14784/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року /суддя Муранова-Лесів І.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_3 , звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом з вимогою:

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль», ЄДРПОУ 20572069, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не виплачену в повному об`ємі заробітну плату за період з 01 лютого 2022 року по 29 вересня 2022 року у сумі 225075,60 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль», ЄДРПОУ 20572069, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правову допомогу та гонорар успіху (а.с.1-13).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 200-208/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що на території підприємства не проводились бойові дії, територія не була окупована, підприємство не зупиняло свою роботу, відсутні будь-які службові або локальні документи для введення простою для позивача. Суд першої інстанції не дослідив наказ про простій, відсутність у ньому додатку 1 та додатку 2 від 24.03.2023 р. Не вірно встановлені і обставини справи про те, що позивачу було у повному обсязі нараховано та виплачено заробітну плату, вони встановлювались не на підставі первинних документів, правильність розрахунків при звільненні судом також не встановлювалась. Вказував також на те, що позивач з 30.05.2022 р. уклала контракт добровольця ДФТГ, виконує громадські та державні обов`язки. Облік робочого часу на підприємстві не вівся, позивачу не відомо яким чином та у який спосіб відображались дані обліку робочого часу, при цьому на час виконання працівниками обов`язків з територіальної оборони, працівнику гарантується збереження місця роботи та середнього заробітку.

Представник відповідача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість її доводів. Вказував, що члени ДФТГ не набувають статус військовослужбовців, і як убачається зі змісту норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, вони не зазначені в переліку осіб, яким надаються відповідні гарантії. На підставі наказу від 24.02.2022 №01-07.10-1 починаючи з 24.02.2022 і дотепер в ДП МА «Бориспіль» запроваджено простій з оплатою працівникам часу простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникам розряду (окладу). Водночас, перебування працівника в простої позбавляє його обов`язку виконувати роботу, а отже виключається й сам факт наявності у працівника робочого часу в період простою. Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачу перераховувалась заробітна плата у нарахованому підприємстві розмірі 2/3 від тарифної ставки згідно з відомостями, наданими листом AT «СЕНС БАНК» від 30.06.2023 №25848-17.5.6/6. Позивачем факт перерахування заробітної плати не оспорювався. Щодо розміру очікуваних витрат, представник відповідача зазначав, що він є неспівмірним складності наданих адвокатом послуг, адже дана справа не є складною та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. В матеріалах поданого позову відсутні відомості про кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг з підготовки та подачі відповідного позову та апеляційної скарги, на підготовку до судового процесу, що ставить під сумнів обґрунтованість визначення витрат на правову допомогу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.11.2004 працювала у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069), у тому числі з 01.07.2017 на посаді начальника виробничого відділу служби інформаційних технологій, та була звільнена 29.09.2022 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» від 24.02.2022 №01-07.10-1 (а.с.31, 173) у зв`язку закриттям повітряного простору України, введенням військового стану на всій території України та оголошенням загальної мобілізації на підставі ч.1 ст.34,60-2, ч.1 ст.113 КЗпП України встановлено початок простою з 24 лютого 2022 року в усіх структурних підрозділах підприємства (за виключенням працівників, зазначених у додатку №1 даного наказу) до моменту усунення причин, які слугували підставою для оголошення простою. Крім того зазначено: на час простою зберегти за працівниками підприємства робочі місця та запровадити оплату праці з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до чинного законодавства; керівникам структурних підрозділів довести до відома всіх підлеглих працівників зміст даного наказу.

Згідно зі службової записки від 13.07.2023 р. №23-10-261 начальника служби ОСОБА_5 начальник виробничого відділу служби інформаційних технологій ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 р. по 29.09.2022 р. з простою, встановленого на підставі наказу від 24.02.2022 р. «01-07.10-1 не виводилася, дистанційна робота за межами території підприємства з урахуванням положень наказу від 24.02.2022 №01-07.10-1 не запроваджувалась (а.с.195).

Ця ж обставина підтверджується витягами з табелю обліку використання робочого часу за період з 01.02.2022 р. по 29.09.2022 р. (а.с.168-169).

За текстом позовної заяви позивач не заперечує того факту, що зміст наказу «Про впровадження простою на підприємстві» від 24.02.2022 №01-07.10-1 був їй доведений до відому та що у період з 24.02.2022 своїх трудових обов`язків вона не виконувала, у тому числі дистанційно.

Згідно з розрахунковими листками на ім`я ОСОБА_1 за період лютий-вересень 2022 року позивачу нараховувалася оплата простою в розмірі 2/3 тарифної ставки (від 24550 грн.), розмір якої встановлений Штатним розписом підприємства від 04.01.2022 №29-30-1, що підтверджується Витягом від 26.05.2023 №29-30-32 (а.с.170-172,184).

Крім того, ця обставина підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України на ім`я позивача ОСОБА_1 (а.с.42-46).

Той факт, що позивачу перераховувалася заробітна плата у нарахованому підприємстві розмірі 2/3 від тарифної ставки позивачем не оспорюється та підтверджується відомостями, наданими АТ «СЕНС БАНК» від 30.06.2023 №25848-17.5.б/б (а.с.187).

30.05.2022 ОСОБА_1 на добровільній основі уклала з командиром добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1 ОСОБА_4 . Контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого добровільно взяла на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії Контакту, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про основи національного супротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом (а.с.34-35).

Згідно з копією заяви від 02.06.2022 (а.с.33) позивач надала відповідачу копію вказаного Контракту та просила вважати її увільненою від роботи із збереженням роботи (посад) та середнього заробітку з 30 травня 2022 року до 30 травня 2025 року або до дати дострокового розірвання контракту.

Так, відповідно до копії довідки від 01 червня 2022 року №2043 ОСОБА_1 з 30 травня 2022 року по даний час (дату видачі довідки) по даний час перебуває на військовій службі в Добровольчому формуванні Бориспільської міської територіальної громади №1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі укладеного контракту добровольця територіальної оборони, заробітної плати та грошового забезпечення не отримує (а.с.36).

Крім того 22.08.2022 позивачем на електронну пошту ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» направила заяву, датовану 12.08.2022, за змістом якої просила зробити перерахунок заробітної плати з урахуванням листа №100 від 03.08.2022 ДФ БМТГ №1 (а.с.38-39, 40-41), за змістом якого командування ДФ Бориспільської міської територіальної громади №1 засвідчує, що, починаючи з 24.03.2022, зазначений доброволець ( ОСОБА_1 ), постійно залучений до виконання громадських та державних обов`язків та приймає безпосередню участь у виконанні завдань територіальної оборони в складі сил ДФ БМТГ №1 при в/ч НОМЕР_2 у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про основи національного супротиву».

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2119-ІХ від 15 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 1 ст. 34 КЗпП України про те, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про основи національного спротиву» складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про основи національного спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки з 24 лютого 2022 року відповідачем було запроваджено на підприємстві простій та час простою оплачувався позивачу у встановленому законом порядку (2/3 окладу), суд дійшов обґрунтованого висновку що підстави для нарахування заробітної плати у розмірі середнього заробітку за вказаний позивачем період відсутні.

Крім того, належних і допустимих доказів того, що позивач, починаючи з 30.05.2022 по 29.09.2022 включно, з понеділка по п`ятницю, з 9-00 до 18.00 години (в п`ятницю - до 16.45 год.) була залучена до виконання державних або громадських обов`язків, та яких саме, позивачем надано не було.

З урахуванням перебування підприємства у простої, виконання таких обов`язків не потребувало звільнення позивача від виконання трудових обов`язків, а отже збереження робочого місця (посади) та середнього заробітку.

Право позивача на оплату праці забезпечено роботодавцем у визначеному ч.1 ст.113 КЗпП України розмірі.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату (а.с.78), витягом з обліку робочого часу за лютий 2022 року (а.с.168), розрахунковим листком за лютий 2022 (а.с.170) позивач ОСОБА_1 до 10.02.2022 перебувала у відпустці, за період з 10.02.2022 по 23.02.2022 їй нарахована заробітна плата в розмірі 19026,25 грн., а також оплата за три дні простою (24,27,28 лютого) у розмірі 2/3 окладу в сумі 2455,00 грн.

У зв`язку з цим, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі не обґрунтовані та не доведені.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності обліку робочого часу та неврахування роботи апелянта у ДФТГ, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до пункту 2.11 роз`яснень Міністерства економіки України від 23.03.2022 р., роз`яснено, що враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов`язків, вважаємо, що роботодавцю не потрібно в обов`язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.

В кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов`язків за трудовим договором.

При цьому на час виконання працівниками обов`язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони.

Отже, норма ч. 1 ст. 119 КЗпП України пов`язує відповідні гарантії працівників одночасно з двома умовами: а) виконанням працівником державних або громадських обов`язків; б) здійсненням працівником вказаних обов`язків у робочий час.

Робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов`язки.

На підставі наказу від 24.02.2022 №01-07.10-1 починаючи з 24.02.2022 і дотепер в ДП МА «Бориспіль» запроваджено простій з оплатою працівникам часу простою з розрахунку 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникам розряду (окладу).

Водночас, перебування працівника в простої позбавляє його обов`язку виконувати роботу, а отже виключається й сам факт наявності у працівника робочого часу в період простою.

На момент укладення контракту добровольця територіальної оборони 30.05.2022 року Позивач продовжував перебувати у простої, і, як наслідок, виконання ним за контрактом добровольця територіальної оборони державних та/або громадських обов`язків у робочий час не здійснювалось.

Відповідно до інформації, що міститься у службовій записці від 13.07.2023 №23-10-261, позивач, в період з 24.02.2022 по 29.09.2022, не виводилась з простою, встановленого на підставі наказу від 24.02.2022 № 01-07.10-1, а також їй не запроваджувалась дистанційна робота за межами території підприємства.

Крім того, на підставі наявних у матеріалах справи довідок, суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснював позивачу оплату часу простою в повному обсязі з дотриманням вимог, передбачених ч. 1 ст.113 КЗпП України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності первинних документів, на підставі яких повинна встановлюватись повнота виплати заробітної плати з огляду на те, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивачу перераховувалась заробітна плата у нарахованому підприємстві розмірі 2/3 від тарифної ставки згідно з відомостями, наданими листом AT «СЕНС БАНК» від 30.06.2023 №25848-17.5.6/6,факт перерахування заробітної плати не оспорювався.

Дійсно, обов`язок доказування при вирішенні трудових спорів покладений на роботодавця, водночас, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наявних у матеріалах справи даних - довідок та виписок, як по даним пенсійного фонду, так і по банківським та бухгалтерським довідкам роботодавця, позивач, як сторона трудового спору, не звільняється від обов`язку вказівки, в чому саме полягає неправильність нарахувань, в яких сумах та за який період і чим це підтверджується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: