Рішення

від 02.08.2023 по справі 910/5350/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/5350/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"

вул. Центральна, 34, с. Засупоївка, Яготинський район, Київська область, 07714

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул.Єжи Гердойця буд.5, м. Київ,03680

про зобов`язання вчинити певні дії , стягнення 333 986,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНАД" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити певні дії , стягнення 333 986,38 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/5350/23 від 13.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

24.04.2023 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/5350/23 від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5350/23 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

09.06.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки юридичний факт (переадресація), з яким пов`язують настання відповідних юридичних наслідків (зміна порядку нарахування провізної плати), виник не на ділянці, що підпадає під дію КОТІФ, то відповідно до спірних правовідносин підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «Манад» та AT «Укрзалізниця» (надалі скорочено - відповідач або УЗ), було оформлено 5 залізничних накладних (ЦИМ/СМГС) внаслідок чого було укладено договори на перевезення вантажу кукурудза, із станції Березань (код станції 322801) до станції HALMEU (Румунія) (код станції 455311), прикордонна станція Дьяково (Експ.ЧФР) (код станції 384904), для вручення вантажу AGROPEC DIONIS SRL, Sat Cetatea de Baltд, Comuna Cetatea de Baltд, Str. GAZULUI, Nr. FN, Judet Alba, Cod postal 517235 Reg. code 26130560.

Вантаж (кукурудза) у загальній кількості 4 570,76 м/т. перевозився у вагонах для зерна, у кількості 65 вагонів, які належать на праві власності ТОВ «Манад», на виконання зовнішньо- економічного контракту №15122022 від 15.12.2022, та вагони за вантажем на прикордонній станції Дьяково (Експ.ЧФР) мав одержати Румунський перевізник CFR Marfa код 2153 для подальшого перевезення по залізничним коліям Румунії до станції HALMEU (Румунія) де вантаж мав бути вручений AGROPEC DIONIS SRL.

15.12.2022 між ТОВ «Манад» та AGROPEC DIONIS SRL було укладено контракт №15122022.

За вказане перевезення за 5-ма залізничними накладними, з особового рахунку ТОВ «Манад», відповідачем списано провізної плати в сумі 2 506 140,00 грн.

В ході перевезення, виникла необхідність у зміні Румунського перевізника CFR Marfa на нового перевізника ГФР (CFR-S.A.) у зв`язку із чим, ТОВ «Манад» звернувся до відповідача із заявами про внесення змін до залізничних накладних у графах 5,18, 65 про зміну перевізника CFR Marfa на перевізника ГФР (CFR-S.A.) код 3019, а відповідачем було видано відповідні накази про внесення змін до граф 5, 18, 65 стосовного нового перевізника ГФР (CFR-S.A.), при цьому, за твердженням позивача, ні заяви ТОВ «Манад» ні накази відповідача не передбачали зміни у графи 10 залізничних накладних щодо зміни станції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем у графу 10 було внесено зміни щодо станції HALMEU (Румунія; код станції 455311) на станцію Дьяково (Експ.ЧФР) код станції 384904, в результаті чого було здійснено донарахування провізної плати за так званим «ломаним тарифом» і сума додатково нарахованої плати склала 329 968,00 грн.

ТОВ «Манад» звернувся до Філії «Центр транспортної логістики» AT «Українська залізниця" (скорочено - Філія ЦТЛ) з претензією №20/2-2023 про приведення у відповідність перевізних документів і повернення неправомірно стягнутих з особового рахунку коштів в сумі 329 968,00 грн., так як ні заяви, ні накази на переадресування і зміни не передбачали внесення змін у графу 10 залізничних накладних і зміни мали бути внесенні виключно до граф 5, 18, 65 про зміну перевізника CFR Marfa на перевізника ГФР (CFR-S.A.) код 3019, що у свою чергу виключало донарахування додаткової провізної плати за так званим «ломаним тарифом», який застосовуються виключно у разі змін залізничної станції призначення.

ТОВ «Манад» отримав від Філії ЦТЛ відповідь на претензію №ЦТЛ-19/306 від 28.02.2023 про відмову у задоволені претензії та повернення коштів на особовий рахунок.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із правомірністю додаткового нарахування провізної плати у сумі 329 968,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Вказаним актом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Судом встановлено, що відносини між ТОВ «МАНАД» та AT «Українська залізниця» засновані на договорі про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210881 укладеного шляхом приєднання ТОВ «МАНАД» до нового договору як публічного договору, що підтверджується заявою про прийняття пропозиції на укладення договору та повідомлення про укладення договору №99-3670436/2020-001 від 21.03.2020, підписані електронно- цифровими підписами уповноважених осіб з боку ТОВ «МАНАД» та AT «Українська залізниця», введений в дію з 01.07.2020 (надані скорочено - Договір).

Предметом вказаного Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

ТОВ «Манад» є власником залізничних вагонів зерновозів моделі 19-7053-02, які використовує у своїй господарській діяльності для перевезення вантажів залізничним транспортом як у внутрішньому сполучені так і міжнародному сполученні у разі експорту товару.

15.12.2022, між ТОВ «Манад» та AGROPEC DIONIS SRL було укладено контракт №15122022 на поставку 4550,00 метричних тон кукурудзи, насипом у вагоні моделі 19-7053- 02.

Відповідно п. 10 вказаного контракту, базис поставки (DAP), відповідно до правил Incoterms - 2010, станція переходу залізнична станція Дяково (384901) Україна - Халмеу (455311) Румунія, відповідно до наданої інструкції від Покупця. Місце поставки - залізнична станція переходу залізнична станція Дяково (384901) Україна - Халмеу (455311) Румунія.

З метою виконання контракту, між ТОВ «Манад» та УЗ було укладено договори перевезення, які оформлені:

Залізнична накладна №421206 від 20.12.2022, на перевезення 1406,72т. кукурудзи, 20 залізничних вагонів, які є власними ТОВ «Манад», стягнуто провізної плати - 771 120,00 грн.;

Залізнична накладна №421230 від 21.12.2022, на перевезення 843,74т. кукурудзи, 12 залізничних вагонів, які є власними ТОВ «Манад», стягнуто провізної плати - 462 672,00 грн.;

Залізнична накладна №421479 від 23.12.2022, на перевезення 844,30т. кукурудзи, 12 залізничних вагонів, які є власними ТОВ «Манад», стягнуто провізної плати - 462 672,00 грн.;

Залізнична накладна №421552 від 24.12.2022, на перевезення 843,40т. кукурудзи, 12 залізничних вагонів, які є власними ТОВ «Манад», стягнуто провізної плати - 462 672,00 грн.;

Залізнична накладна №421560 від 25.12.2022, на перевезення 632,60т. кукурудзи, 9 залізничних вагонів, які є власними ТОВ «Манад», стягнуто провізної плати - 347 004,00 грн.;

Відповідно графи 5, 18, 65 вищевказаних залізничних накладних, перевізником по залізничній дорозі з Румунської сторони вказано вантажоодержувача/перевізника - код 2153, CFR Marfa та платника за транзитні залізниці ЧФР Марфа (код 2153).

Відповідно до графи 60 залізничних накладних, маршрут перевезення - Березань (код 322801) - Дьяково зксп.код 384901 - Халмеу ЧФР код 455311 та вказані відомості кореспондуються із відомостями вказаними у графах 10, 12, 13, 16, 17.

Згідно з п. 1.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, передбачено, що розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодуй та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону). Прикордонна станція - це станція, що розташована перед кордоном із суміжною державою. Наступною за цією станцією є станція суміжної держави.

Позивач звертаючись до суду із позовом вказує, що у ході перевезення вантажу залізницями України, виникла необхідність у зміні вантажоодержувача/перевізника - CFR Marfa код 2153, зазначеного у залізничних накладних №421206, 421230, 421479, 421552, 421560 на нового вантажоодержувача/перевізника - ГФР (CFR-S.A.) код 3019, який від прикордної станції Дьяково (зксп.ЧФР) мав здійснити подальше перевезення вантажу Румунськими коліями залізниці для вручення отримувачу AGROPEC DIONIS SRL.

За попереднім узгодженням із Філією «ЦТЛ», для внесення змін до залізничних накладних №421206, 421230, 421479, 421552, 421560, ТОВ «Манад» необхідно було подати відповідну заявку про переадресацію вантажу.

13.01.2023 ТОВ «Манад» направив до Філії «ЦТЛ» листи-заявки №12/1-2023, №13/1- 2023, №14/1-2023, №15/1-2023, №16/1-2023, в яких попросив переадресувати по вже складених перевізних документах №421206, 421230, 421479, 421552, 421560, на шляху прямування, залізничні вагони із вантажем «зерно кукурудзи», відправлені із станції Березань (код 322801), вантажовідправник ТОВ «Манад» (код 2926) на станцію Халмеу (код 455311), країна призначення Румунія (код 642), в адресу AGROPEC DIONIS SRL, Sat Cetatea de Baltд, Comuna Cetatea de Baltд, Str. GAZULUI, Nr. FN, Judet Alba, Cod postal 517235 Reg. code 26130560, код вантажоодержувача 2153, перевізник ЧФР Марфа (код 2153), платник за транзитні залізниці ЧФР Марфа (код 2153), за наступними реквізитами:

станція призначення Халмеу (код 53 455311);

країна призначення Румунія (код 642);

в адресу AGROPEC DIONIS SRL, Sat Cetatea de Baltд, Comuna Cetatea de Baltд, Str. GAZULUI, Nr. FN, Judet Alba, Cod postal 517235 Reg. code 26130560, код вантажоодержувача 3019 (графа 5);

перевізник ГФР, код 3019 (графа 5, 65), платник за транзитні залізниці ГФР, код 3019 (графа 18);

Відповідно до листа ГФР (CFR-S.A.) від 16.01.2023 № G3.1.a/ /27/. на запит Філії ЦТЛ, погоджено зміни до залізничних накладних і на приймання 65 вагонів новим перевізником.

Відповідно до наказу заступника директора з організації перевезень філії «ЦТЛ» №725 від 16.01.2023, «про переадресування» вагони, що прибули на станцію Свалява Львівська залізниця з призначенням на станцію код 455311 Halmeu, переадресувати за первинними документами (залізничні накладні №421206 від 20.12.2022. №421230 віл 21.12.2022), на станцію код 455311 Halmeu та внести зміни у дані (у залізничних накладних №421206, №421230),-

у графу 5, внести: код 3019 (це код вантажоодержувача ГФР);

у графа 65, внести: перевізник ГФР 3019;

у графу 18, внести: платник за транзитні залізниці ГФР, код 3019.

Переадресування здійснити за згодою митних органів.

Відповідно до наказу заступника директора з організації перевезень Філії «ЦТЛ» №726 від 16.01.2023, «про переадресування» вагони, що прибули на станцію Стрий, Львівська залізниця з призначенням на станцію код 455311 Halmeu. переадресувати за первинними документами (залізничні накладні №421479 від 23.12.2022. №421552 віл 24.12.2022. №421560 від 25.12.2022), на станцію код 455311 Halmeu та внести зміни у дані (у залізничних накладних №421479, №421552, 421560), -

у графу 5, внести: код 3019 це код вантажоодержувача ГФР);

у графа 65, внести: перевізник ГФР 3019;

у графу 18, внести: платник за транзитні залізниці ГФР, код 3019.

Переадресування здійснити за згодою митних органів.

Суд погоджується із твердженням позивача, що зміни не передбачали зміни маршруту перевезення, так як залізничні станції не змінювались, змінювався лише залізничний перевізник Румунської сторони з ЧФР Марфа (код 2153) на ГФР код 3019, який мав на вихідній прикордонній станції Дьяково (Експ. ЧФР) забрати вагони, здійснити перевезення по Румунським залізничним коліям до станції Halmeu та видати вантаж AGROPEC DIONIS SRL.

16.01.2023 та 18.01.2023, до залізничної накладної №421230 від 21.12.2022 були внесені зміни:

у графі 10 - змінено станцію із станції Halmeu (Румунія) на станцію Дьяково (эксп.ЧФР), але при цьому зазначено код станції 455311, який не належить станції Дьяково (эксп.ЧФР), а належить станції Halmeu (Румунія). Тобто назва станції не відповідала коду станції.

Зміни які мали бути внесені до граф 5, 18, 65 щодо зміни отримувача/перевізника з ЧФР Марфа (код 2153) на вантажоодержувача/перевізника ГФР код 3019 - не внесено.

16.01.2023 до залізничної накладної №421206 від 20.12.2022 внесено зміни:

У графі 10 - змінено станцію Halmeu (Румунія) на станцію Дьяково (эксп.ЧФР), але при цьому зазначено код станції 455311 який не належить станції Дьяково (эксп.ЧФР), а належить станції Halmeu (Румунія).

Зміни які мали бути внесені до граф 5, 18, 65 щодо зміни отримувача/перевізника з ЧФР Марфа (код 2153) на вантажоодержувача/перевізника ГФР код 3019 - не внесено.

16.01.2023 до залізничної накладної №421479,421552, №421560 були внесені зміни:

У графі 10 - виключено станцію Halmeu (Румунія) на станцію Дьяково (эксп.ЧФР), але при цьому зазначено код станції 455311, який не належить станцію Дьяково (эксп.ЧФР) а належить станції Halmeu (Румунія).

У графі 5, 18, 65 по цим 3 накладним також внесено зміни щодо перевізника ГФР, код 3019.

Зміни по залізничним накладним №421230, №421206 здійснено на станції Свалява, в результаті чого з особового рахунку ТОВ «Манад» списано збір за оформлення переадресування в сумі 4332,84 грн. з ПДВ, що підтверджується Переліком №20230118 від 18.01.2023.

Зміни по залізничним накладним №421479 , 421552, №421560 здійснено на станції Стрий, в результаті чого з особового рахунку ТОВ «Манад» списано збір за оформлення переадресування в сумі 6499,20 грн. з ПДВ, що підтверджується Переліком №20230116 від 16.01.2023.

Всього стягнуто збору за оформлення переадресування 10832,04 грн. з ПДВ. відносно якого у ТОВ «Манад» заперечень не має.

30.01.2023 з особового рахунку ТОВ «Манад», згідно переліку №20230130 від 30.01.2023 додатково списано провізної плати, зокрема:

109 880,00 грн. по залізничній накладній №421206 від 20.12.2022, по якій вже було сплачено провізної плати в сумі 771 120,00 грн.;

65 928,00 грн. по залізничній накладній №421230 сплачено провізної плати в сумі 462672,00 грн.;

54 240,00 грн. по залізничній накладній №421479 сплачено провізної плати в сумі 462672,00 грн.;

54240,00 грн. по залізничній накладній №421552 сплачено провізної плати в сумі 462672,00 гри.;

40680,00 грн. по залізничній накладній №421560 сплачено провізної плати в сумі 347004,00 грн..

Таким чином, додатково було стягнуто провізної плати в сумі 329 968,00 грн. до вже сплачених сум провізної плати в сумі 2 506140,00 грн. внаслідок чого з врахуванням донарахованих і списаних з особового рахунку, за 5-ма провізними документами стягнуто плати 2 836 108,00 грн.

У відповіді Філії ЦТЛ від 28.02.2023 №ЦТЛ-19/306, вказано про відмову у задоволені претензії ТОВ «Манад», з посиланням на §2, 9 статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), однак, на переконання позивача, правила вказаної Угоди не піддягають застосуванню у спірних відносинах, з огляду на те, що Румунія не є учасником даної Угоди так як вказана Угода Румунією не підписано.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють зокрема вантажний залізничний транспорт. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (частини 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт").

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються як законами та підзаконними актами України, так і міжнародними договорами, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, які є частиною національного цивільного законодавства України.

На даний час на території країн, які складають євроазійську транспорту систему, застосовуються дві самостійні системи міжнародного транспортного права, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом:

- перша - заснована на Угоді яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992;

- друга - на Єдиних правилах до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (далі по тексту - ЦІМ), які є Додатком В до Конвенції (КОТІФ). Україна приєдналась до Конвенції в редакції Протоколу від 03.06.1999, яким були внесені зміни до Конвенції, на підставі Закону України № 943-ІV від 05.06.2003.

Отже, Україна є учасницею двох міжнародних угод, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом. Зазначені міжнародні договори поширюють свою дію на різні ділянки української залізниці, у зв`язку з чим слід розмежовувати сферу їх застосування.

Відповідно до статей 1 та 3 Розділу І "Загальні положення" Угоди до сфери її застосування входять усі перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між вказаними у другому параграфі статті 3 Угоди станціями, за накладними СМГС та лише по мережі залізниць - країн-учасниць Угоди.

Щодо сфери застосування КОТІФу на ділянки української залізниці слід зазначити наступне.

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) об`єднує в собі:

- Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ, Додаток А до Конвенції)

та

- Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ Додаток В до Конвенції).

Відповідно до § 6 статті 1 Розділу І Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток В до Конвенції) кожна держава, що підписала Конвенцію про транзитні міжнародні перевезення вантажів, згідно із цими Єдиними правилами, може при поданні заяви про приєднання до Конвенції заявити, що вона буде застосовувати ці Єдині правила лише до перевезень, що здійснюються на частині залізничної інфраструктури розміщеної на її території. Ця частина залізничної інфраструктури повинна бути точно визначена і бути пов`язана із залізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказану вище заяву, то ці Єдині правила застосовуються лише за умови:

a) якщо в договорі перевезення передбачені місце прийому вантажу або місце його видачі, а також маршрут перевезення, включені до визначеної інфраструктури або,

b) якщо визначена інфраструктура пов`язує інфраструктуру двох держав-членів і була передбачена в договорі перевезення як маршрут для транзитного перевезення.

24.1. У статті 24 "Списки ліній" Розділу ІІІ Конвенції передбачено таке:

§ 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловила застереження згідно зі статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦІМ, вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:

a) перелік залізничних ліній ЦІВ,

b) перелік залізничних ліній ЦІМ.

§ 3. Держави-члени надсилають Генеральному секретареві свої заяви стосовно внесення або вилучення ліній, передбачених в § 1 і 2.

§ 4. Генеральний секретар повідомляє всім державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.

§ 5. Перевезення зазначеними в § 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенції після закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральним секретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняє підпадати під дію Конвенції після закінчення трьох місяців з дня повідомлення і Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, за винятком для вже розпочатих перевезень, які повинні бути завершені.

Відповідно до § 1 статті 42 Конвенції кожна з держав-членів може заявити в будь-який момент, що вона не буде застосовувати повністю деякі Додатки до Конвенції. Застереження і заяви про незастосування окремих положень самої Конвенції або її Додатків допускаються лише у тому випадку, коли такі застереження і заяви явним чином передбачені самими положеннями.

Інформація, розміщена на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), яка утворена державами-членами Конвенції на підставі КОТІФ, (www.otif.org), свідчить про те, що перелік ділянок залізниці України, на які розповсюджується сфера застосування КОТІФ, зокрема Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ), що є додатком В до КОТІФ, був визначений Україною рядом заяв, зроблених на підставі § 6 статті 1 ЦІМ та § 3 статті 24 КОТІФ.

Отже, відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), щодо списку залізничних ліній України (List of railway lines Ukraine) з урахуванням останніх змін станом на 12.12.2017, під дію правових положень КОТІФ підпорядковуються транзитні лінії залізниці з шириною колії (далі по тексту - ш.к.) 1435 мм та 1520 мм, розміщені на території України, а саме на ділянках:

- державний кордон з Румунією: ст. Халмеу (Румунія)/Дякове - Батьове - державний кордон зі Словаччиною: Чоп/Чиерна над Тисоу (Словаччина) (ш.к. - 1435 мм), державний кордон з Венгрією: Чоп/Захонь (Венгрія) (ш.к. - 1435 мм);

- державний кордон зі Словаччиною: Матовце (Словаччина)/Ужгород (ш.к. - 1520 мм);

- державний кордон з Румунією: Халмеу (Румунія) - Дякове (ш.к. - 1520 мм);

- державний кордон з Румунією: Дорнешть (Румунія)/Вадул-Сірет (ш.к. - 1435 мм);

- державний кордон з Румунією: Дорнешть (Румунія)/Вадул-Сірет (ш.к. - 1520 мм);

- державний кордон з Угорщиною: ст. Епережке (Угорщина)/Батьове - Мукачеве (ш.к. - 1435 мм);

- державний кордон з Польщею: Медика (Польща)/Мостиська ІІ - Мостиська І (ш.к. - 1435 мм);

- державний кордон з Польщею: Дорогуськ (Польща)/Ягодин - Ковель (ш.к. - 1435 мм).

З огляду на викладене сфера дії Конвенції та, зокрема Єдиних правил ЦІМ, до перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між державами учасницями Конвенції за накладними ЦІМ, є обмеженою лініями залізниць України, включених у перелік залізничних ліній ЦІМ, та регулюється параграфом 6 статті 1 Єдиних правил ЦІМ. Відповідно сфера застосування Конвенції розповсюджується не на всю залізничну інфраструктуру України, а лише на чітко визначені межі ліній залізниці.

Отже, в якості загального висновку щодо сфер дії та застосування зазначених міжнародних договорів: Угоди та Конвенції слід зазначити, що дія Угоди поширюється на більшу кількість ділянок української залізниці (майже на всі лінії залізниці України), а дія Конвенції з урахуванням міжнародних заяв - на меншу, лише на певні чітко визначені прикордонні ділянки залізниці на заході країни, переважно на ділянки, що мають вузьку ширину колії 1435 мм, а також на ділянки з шириною колії 1520 мм на державному кордоні з Румунією зі станцій Дякове та Вадул-Сірет в Україні та на державному кордоні зі Словаччиною зі станції Ужгород.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 918/725/17 від 18.09.2019.

У спірних правовідносинах вагони із вантажем, які були оформлені як міжнародне перевезення та слідували з України в Румунію.

Водночас на підставі заяв Позивача про переадресацію вантажу по первинним перевізним документам по ст. Свалява та ст. Стрий Львівської залізниці (тобто до ділянки Халмеу (Румунія) - Дякове) було видано накази про переадресацію вантажу № 725 від 16.01.2023 та№ 725 від 16.01.2023.

При цьому, доказів того, що вагони з вантажем у спірному міжнародному перевезенні були переадресовані на прикордонній станції в Україні саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, матеріали справи не містять.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів, які є додатком В до Конвенції. Натомість міжнародним договором, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є саме Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Таким чином, суд погоджується із позицією відповідача, що оскільки юридичний факт (переадресація), з яким пов`язують настання відповідних юридичних наслідків (зміна порядку нарахування провізної плати), виник не на ділянці, що підпадає під дію КОТІФ, то відповідно до спірних правовідносин підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНАД" не доведено неправомірності дій Залізниці щодо нарахування та списання провізної плати з особового рахунку позивача, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи, не доведені належними доказами у справі та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов