Рішення

від 27.07.2023 по справі 925/539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 925/539/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Андрєйченко А.О. - адвокат,

від відповідача Тимошенко С.А. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом селянського фермерського господарства КОЛОС, смт. Куликівка,

Чернігівського району, Чернігівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК,

м. Черкаси

про стягнення 2 868 582 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось селянське фермерське господарство КОЛОС до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК про стягнення з відповідача 2 868 582 грн. 00 коп. суми попередньої оплати за непоставлений товар за договором купівлі-продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 23 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 23 травня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 27 червня 2023 року.

Ухвалою суду від 27 червня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 18 липня 2023 року.

17 липня 2023 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з можливістю врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 липня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 26 липня 2023 року.

26 липня 2023 року від відповідача до суду надійшла заява про повернення позовної заяви позивачу з тих підстав, що заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 липня 2023 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 27 липня 2023 року.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору купівлі-продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року здійснив попередню оплату товару в розмірі 4 675 002 грн. 00 коп.

Однак, свій обов`язок щодо поставки товару відповідач виконав частково, поставив товар на суму 1 806 420 грн. 00 коп., в зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 2 868 582 грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у своїй заяві від 26 липня 2023 року про повернення позовної заяви без розгляду та у відзиві на позов.

Зокрема, відповідач зазначав, що з грудня 2020 року поставку товару було зупинено через клопотання позивача.

На початку 2021 року відповідач відновив поставку товару.

Внаслідок зміни істотних обставин, зростання цін на ринку, підвищення витрат на транспортування тощо, були підвищені та перераховані всі ціни на товар (аміак).

В зв`язку з чим, відповідач надіслав позивачу лист-відповідь від 25 жовтня 2021 року на вимогу №2367 від 13 жовтня 2021 року, де зазначив, що на ринку значно змінились обставини та ціни на енергоносії, тому було запропоновано перерахувати ціну товару та поставити його за новою вартістю, що відповідає ринковим цінам.

Вказана вище пропозиція, на думку відповідача, відповідає умовам п. 5.4 договору купівлі продажу № ДЗ-0000001 від 23 січня 2020 року.

Також відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду №1 від 14 вересня 2021 року відповідно до умов якої сторони погоджують змінити (збільшити) ціну на товар та погоджують викласти в новій редакції специфікацію №3 від 30 жовтня 2020 року, специфікацію №4 від 14 грудня 2020 року.

На виконання додаткової угоди, відповідач надав позивачу специфікацію №5 від 14 вересня 2021 року, специфікацію №6 від 15 вересня 2021 року.

Представники сторін, в тому числі, на робочій зустрічі узгодили нові ціни на товар.

Відповідач продовжив поставку товару у вересні 2021 року без отримання вказаних підписаних документів від позивача.

Позивач в порушення домовленостей сторін та наданих гарантій підписати додаткову угоду, а також зобов`язання прийняти товар за зміненою ціною і підписати первинні бухгалтерські документи, в подальшому лише прийняв товар, але не повернув підписані сторонами додатки (додаткову угоду, специфікації до договору та видаткові накладні).

Відповідач стверджує, що протягом вересня 2021 року ним було додатково поставлено товар кількістю 56,78 т. за новою ціною на загальну суму 1 493 930.00 грн. з ПДВ.

Проте, позивач не повернув примірники вказаних вище видаткових накладних та документів, що підтверджують зміну ціни.

Враховуючи вказані обставини, відповідач не визнає вимоги позивача на суму 2 868 582.00 грн.

Крім того, відповідач заперечував щодо розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що оскільки позивачем по специфікаціям №3 та №4 було проведено платіж у розмірі 100% попередньої оплати у день отримання відповідних рахунків від відповідача, то ціна на товар у розумінні п.5.2. зазначеного договору не змінилася.

На думку позивача, пункт 5.4. договору на який посилається відповідач стосується виключно випадків часткової оплати товару або не оплати зовсім.

В товарно-транспортних накладних №0000000017 від 15 вересня 2021 року, № 0000000018 від 16 вересня 2021 року та №0000000019 від 18 вересня 2021 року в графі Усього відпущено на загальну суму не було зазначено будь-яких відомостей щодо ціни у сторону збільшення, про які запевняє відповідач.

Позивачем не заперечується той факт, що протягом вересня 2021 року, відповідачем на адресу останнього відвантажено 56,78 тонн товару.

Даний факт підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Однак, станом на час відвантаження товару будь-яких інших документів бухгалтерського обліку відповідач не надавав.

Даний факт підтверджується тим, що в графах товарно-транспортних накладних Супровідні документи на вантаж відомості відсутні.

Документи на яких відповідач наголошує у відзиві на позов надійшли на адресу позивача як додатки до листа лише 22 грудня 2021 року, що підтверджується описом Укрпошти від 17 грудня 2021 року.

Тобто через 3 місяці після прийняття товару.

Зазначені відповідачем у відзиві документи позивачем не підписувались.

Тобто позивач заперечує факт зміни ціни на товар після укладання договору та оплати товару.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач проти позову заперечував з аналогічних підстав, що наведені у відзиві.

Також відповідач заперечував щодо витрат позивача на правову допомогу.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 липня 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/539/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 23 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК (продавець) та селянським фермерським господарством КОЛОС (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ДЗ-0000001.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти мінеральні добрива. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору. Строки поставки обумовлюються на кожну партію товару в додатках до даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставлених рахунків продавця, в строки та на умовах згідно додатків до даного договору.

30 жовтня 2020 року між сторонами було підписано додаток до договору, а саме Специфікацію №3, згідно якої продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар - аміак рідкий технічний на наступних умовах:

- кількість та ціна товару: 200 т за ціною 10 500 грн. (з ПДВ) за 1 тонну;

- загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000060 від 30 жовтня 2020 року становить: 2 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

-умови оплати товару: здійснення покупцем 100% передоплати в сумі 2 100 000,00 грн. на протязі двох банківських днів з моменту укладання цієї Специфікації;

-умови постачання товару: партіями автомобільним транспортом.

Того ж дня, позивач на виконання пункту 4.1. договору перерахував шляхом прямого банківського переказу грошові кошти в розмірі 2 100 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення №3623 від 30 жовтня 2020 року.

Позивачем складено податкову накладну №8 від 30 жовтня 2020 року та направлено для подальшої її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

14 грудня 2020 року між сторонами було підписано додаток до договору, а саме Специфікацію №4, згідно якої продавець взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар - аміак рідкий технічний на наступних умовах:

-кількість та ціна товару: 250 т за ціною 10 300,01 грн. (з ПДВ) за 1 т;

-загальна вартість товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000073 від 14 грудня 2020 року становить: 2 575 002,00 грн., в тому числі ПДВ.

-умови оплати товару: здійснення покупцем 100% передоплати в сумі 2 575 002,00 грн. на протязі двох банківських днів з моменту укладання цієї Специфікації;

-умови постачання товару: партіями автомобільним транспортом.

14 грудня 2020 року позивач, на виконання пункту 4.1. договору, перерахував шляхом прямого банківського переказу, грошові кошти в розмірі 2 575 002,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №4208 від 14 грудня 2020 року.

Позивачем складено податкову накладну №1 від 14 грудня 2020 року та направлено для подальшої її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання та оплатив товар на загальну суму 4 675 002 грн. 00 коп., за 450 т товару.

Станом на 07 травня 2021 року відповідачем відповідно до Специфікації №3 від 30 жовтня 2020 року було поставлено 115,26 т аміаку, що підтверджується видатковими накладними: №PH - 0000140 від 25 листопада 2020 року, №PH-0000141 від 26 листопада 2020 року, №PH- 0000142 від 27 листопада 2020 року, №PH-0000143 від 28 листопада 2020 року, №PH- 0000144 від 29 листопада 2020 року, №PH-000022 від 06 квітня 2021 року, №PH-000023 від 08 квітня 2021 року та товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зобов`язання з поставки товару в кількості 84,74 т загальною вартістю 889 770 ,00 грн. з урахуванням ПДВ не було виконано (станом на 07 травня 2021 року).

Товар в кількості 250 т відповідно до Специфікації №4 від 14 грудня 2020 року загальною вартістю 2 575 002,00 грн. станом на 07 травня 2021 року відповідачем також не був поставлений.

07 травня 2021 року позивачем на дві адреси відповідача (18001, м. Черкаси, а/с 111 та 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1) було направлено лист-вимогу щодо необхідності поставки оплаченого товару у строк, що не перевищує 7 календарних днів з дня отримання листа-вимоги.

Вищевказаний лист отримано відповідачем 19 травня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, строк поставки товару в кількості 334,74 т настав 26 травня 2021 року.

09 червня 2021 року на адресу позивача надійшла відповідь від 31 травня 2021 року на вимогу (а.с.55).

Продавець в своєму листі вказував, що з незалежних від постачальника причин оплачений та запланований до відвантаження обсяг аміаку не був відвантажений до кінця 2020 року року.

Також відповідач зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК гарантує повне виконання своїх зобов`язань за договором №ДЗ-000001 від 23 січня 2020 року, сподіваючись на довготривалі та чесні взаємовідносини, що склалися між підприємствами. Відповідно до ч. 2 ст. 526, ст. 527 ЦК України відповідач просив позивача утриматися від вчинення певних дій вимоги щодо здійснення поставки оплаченого товару рідкого технічного аміаку у кількості 334,74 тонни в строк 7 днів з дня отримання листа, натомість просив надати можливість поставити товар у строк орієнтовно вересень-листопад 2021 року на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

У вересні 2021 року, позивачем на адресу відповідача було поставлено 56,78 тонн товару. Даний факт підтверджується товарно- транспортними накладними №0000000017 від 15 вересня 2021 року, №0000000018 від 16 вересня 2021 року та №0000000019 від 18 вересня 2021 року.

Таким чином, станом на 13 жовтня 2021 року відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки 277,96 тонн товару, а саме :

- згідно Специфікації №3 від 30 жовтня 2020 року не поставлено 27,96 тонн товару;

- згідно Специфікації №4 від 14 грудня 2020 року не поставлено 250 тонн товару.

13 жовтня 2021 року позивачем на дві адреси відповідача було повторно направлено вимогу (вихідний №2367), щодо поставки оплаченого в повному обсязі товару, аміаку рідкого технічного в кількості 277,96 тонн.

25 жовтня 2021 року відповідачем зазначену вимогу отримано за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1.

Повторна вимога, що була направлена на адресу: м. Черкаси, а/с 111 повернулася позивачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

26 жовтня 2021 року на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь від 25 жовтня 2021 року на вимогу від 13 жовтня 2021 року (а.с.63).

У відповіді відповідач вказав, що у зв`язку з не прогнозованим та кардинальним зростанням ціни на енергоносії, паливо, підвищення цін на транспортування, заводами виробниками безводного аміаку були підвищені та перераховані ціни на всі товари хімічної промисловості.

Однією з підстав зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В зв`язку з чим відповідач звертається із наступною пропозицією:

-переглянути умови договору №ДЗ-0000001 від 23 січня 2021 року;

-здійснити перерахунок по вартості рідкого технічного аміаку у кількості 334,74 тонн, відповідно до ринкових цін, які діють на території України; у разі погодження пропозиції товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК зможе відновити постачання товару.

Тобто, відповідач в жовтні 2021 року фактично запропонував позивачу змінити ціну на товар, в тому числі і на той, що вже ним був поставлений у вересні 2021 року та раніше оплачений позивачем.

29 липня 2022 року позивачем було направлено відповідачу претензію в якій позивач вимагав на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України повернути попередню оплату в розмірі 2 868 582 грн. за непоставлений товар.

Крім того, в даній претензії позивач просив відповідача надати належним чином оформленні оригінали документів згідно додатку до претензії по здійсненим поставкам товару.

02 серпня 2022 року відповідачем зазначену претензію отримано за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневенького, буд. 36/1, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару, або повернення попередньої оплати.

Доводи відповідача, що викладені ним у відзиві суд відхиляє з наступних підстав:

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.10.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами обох сторін. Вихідні від сторін документи, передані з використанням факсимільного зв`язку, в рамках виконання даного договору, мають силу оригіналу.

Даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п.10.3 договору).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.4. договору визначено, що у випадку зміни вартості залізничного або автомобільного тарифу, та інших витрат пов`язаних з доставкою даного товару, а також витрат пов`язаних зі зберіганням товару, вартість товару збільшується на відповідну величину.

Згідно 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Позивач стверджує, що документи, а саме:

-додаткова угода №1 від 14 вересня 2021 року до договору купівлі - продажу №ДЗ-0000001 від 23 січня 2020 року;

-специфікація №5 від 14 вересня 2021 року;

-специфікацію №6 від 15 вересня 2021 року;

-видаткова накладна № РН-0000030 від 15 вересня 2021 року;

-видаткова накладна № РН-0000034 від 16 вересня 2021 року;

-видаткова накладна № РН-0000046 від 18 вересня 2021 року, на адресу позивача надійшли як додатки до відповіді відповідача на лист - вимогу позивача №2367 від 13 жовтня 2021 року лише 22 грудня 2021 року, що підтверджується описом Укрпошти від 17 грудня 2021 року, тобто через 3 місяці після прийняття товару позивачем у вересні 2021 року.

Доводи позивача відповідач під час розгляду справи належними доказами не спростовував.

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода №1 від 14 вересня 2021 року до договору, специфікація №5 від 14 вересня 2021 року та специфікація №6 від 15 вересня 2021 року зі сторони позивача не підписано.

Отже, вказані правочини, як додаткові угоди до договору купівлі-продажу в установленому законом порядку не укладені, а тому зміни ціни на товар після його повної оплати та поставки не відбулося.

Крім того, Верховний Суд, а саме Касаційний цивільний та Касаційний господарський суди, в своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Як вже зазначалося вище, відповідач у своєму листі від 31 травня 2021 року (а.с. 55) зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК гарантує повне виконання своїх зобов`язань за договором №ДЗ-000001 від 23 січня 2020 року та просив надати можливість поставити товар у строк орієнтовно вересень-листопад 2021 року на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Тобто, сторони продовжили свої договірні відносини на 2021 рік.

Отже, доводи представника відповідача стосовно того, що у вересні відповідач здійснив позадоговірну поставку товару за новою узгодженою ціною суд відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, сума попередньої оплати в розмірі 2 868 582 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо заяви відповідача про повернення позовної заяви позивачу, суд зазначає наступне:

Розгляд справи по суті розпочався 18 липня 2023 року.

26 липня 2023 року від відповідача надійшла заява про повернення позовної заяви позивачу з тих підстав, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки позов підписав адвокат, проте, до позовної заяви не додано належного ордеру на надання правничої допомоги, який відповідає вимогам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Дана норма закону регулює порядок повернення позовної заяви до моменту відкриття судом провадження у справі.

Разом з тим, частиною 11 ст. 176 ГПК України встановлено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно ч.ч.12, 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, повернення судом позовної заяви вже після відкриття провадження у справі можливе лише у разі невиконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27 липня 2023 року представник позивача надіслав суду копію довіреності №15/10/19 від 15 жовтня 2019 року видану селянським фермерським господарством КОЛОС якою було уповноважено адвоката Зеленського Сергія Сергійовича, зокрема, але не виключно пред`являти (подавати та підписувати) позов.

Оскільки позивач після подання відповідачем суду своєї заяви, водночас до винесення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху, самостійно усунув недоліки позовної заяви, то станом на 27 липня 2023 року в суду не було підстав для залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків.

При цьому судом було враховано практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі Walchli v. France, заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Судом було також враховано, що позивач під час розгляду справи не заперечував та не спростовував повноваження своїх адвокатів, що представляли його інтереси в суді на підставі договору, довіреності, та ордерів копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, під час підготовчого провадження відповідач не звертався до суду із заявою про повернення позовної заяви та не заперечував повноваження особи (адвоката), що підписала позовну заяву.

Відзив на позов також не містить зауважень щодо повноважень особи, яка підписала позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Водночас, ч. 2 ст. 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, підстав для повернення позовної заяви немає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 57 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 7.2. договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2019 року укладеного між позивачем та адвокатським бюро Сергія Зеленського вартість послуг наданих бюро визначається з урахуванням рекомендованих ставок адвокатського гонорару, затвердженого Рішенням ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року, клієнту для оплати.

Перерахування коштів на рахунок бюро здійснюється після підписання акту виконаних робіт, на протязі 10 робочих днів, відповідно до виставленого рахунку-фактури (п. 7.3. договору).

У детальному описі робіт (наданих послуг) вказано види наданих адвокатських бюро позивачу робіт, а саме:

1.Консультація з посиланням на норми права:

-ознайомлення з матеріалами справи;

-правовий аналіз правочину.

2. Складання письмової претензії:

-детальне вивчення бухгалтерських документів по правовідносинам, що склались між товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК та селянським фермерським господарством КОЛОС;

-здійснення розрахунку суми попередньої оплати за непоставлений товар на адресу СФГ КОЛОС;

-формування та поштове направлення претензії на адресу ТОВ ЕКОЧЕК.

3.Підготовка та направлення позовної заяви до Господарського суду Черкаської області:

-підготовка проекту позовної заяви про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар на адресу СФГ КОЛОС;

-підготовка та завірення копій доказів на які посилається СФГ КОЛОС, як на підставу своїх вимог;

-аналіз судової практики по подібним правовідносинам;

-формування позовних заяв, додатків до неї та направлення відповідачу та до Господарського суду Черкаської області.

-витрати на паливно-мастильні матеріали.

4.Безпосередня участь адвоката у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено виконавцю за договором (адвокатському бюро) 57 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкцій №952 від 10 березня 2023 року.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Судом враховано, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19).

Водночас, сам розмір гонорару у договорі про надання правничої допомоги сторони не визначили, а лише вказали, що гонорар визначається з урахуванням рекомендованих ставок адвокатського гонорару, затвердженого Рішенням ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року.

Орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, що підписаний керуючим адвокатським бюро не є розміром гонорару, який сторони узгодили в договорі.

Також матеріали справи не містять підписаного між сторонами акту приймання-передачі робіт (послуг).

Водночас судом враховано, що за частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Крім того, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, зокрема, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розмір витрат позивача на правову допомогу не є обґрунтованим, суд не вбачає підстав для стягнення 57 000 грн. 00 коп. з відповідача та покладає ці витрати на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЧЕК, вул. Байди Вишневецького, 36/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 42291455 на користь селянського фермерського господарства КОЛОС, вул. Миру, 100, смт. Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, ідентифікаційний код 14246880 2 868 582 грн. 00 коп. попередньої оплати та 43 028 грн. 73 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 серпня 2023 року.

Суддя А.В.Васянович