Рішення

від 08.05.2023 по справі 925/1212/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1212/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Жежель А.В., за участі представників сторін: позивача (у відеоконференції) адвоката Шкробтака І.В., відповідача (у відеоконференції) адвоката Наконечного О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Терра" про стягнення 1102250грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Терра" (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 від 20.12.2021 року, 1102250 грн. 20 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 від 20.12.2021 року, утилізацію некондиційної продукції, переданої йому позивачем за товарно-транспортними накладними № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року, № ННЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року, не здійснив, а передав її у торгівельну мережу для продажу, що є підставою застосування до нього відповідальності, передбаченої п.п. 4.2.2. договору у зазначеному до стягнення розмірі.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 16.11.2022 року, 22.12.2022 року, 18.01.2023 року, 13.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1212/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 15.02.2023 року, забезпечено проведення судового засідання для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" адвоката Шкробтака І.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів за його клопотанням вх. № 2367/23 від 13.02.2023 року.

Відповідач в особі свого представника 18.01.2023 року засобами електронного зв`язку, 23.01.2023 року на паперових носіях подав відзив на позов (вх. № 790/23, а.с. 102-103, 115-118), в якому заперечував проти позову з мотивів необгрунтованості, безпідставності і недоказаності позовних вимог. За доводами відповідача його зобов`язання з утилізації спірної партії некондиційної продукції, що виникло із укладеного сторонами договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 від 20.12.2021 року, ним повністю виконане, підстави застосування до нього спірної відповідальності за порушення умов договору відсутні. Про дату і час проведення утилізації цієї продукції позивачу було доведено листом від 11.08.2022 № 11/8, направленим засобами електронного зв`язку, по факту утилізації складено акт від 19.08.2022 № 19082022, відходи утилізації у виді вторинної сировини передано ФОП Ільницькому С.М. і ФОП Андрющенку З.Д. на підставі укладених із ними відповідних договорів. Крім того, додані позивачем до позовної заяви докази беззаперечно не підтверджують той факт, що виявлена в торговій мережі продукція є саме із тих партій, які передані позивачем відповідачу на утилізацію.

Представник позивача подав суду 27.01.2023 року відповідь на відзив, в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягав на задоволенні позову повністю з зазначених у ньому підстав, до відповіді додав письмові докази на підтвердження доводів, викладених в ній (вх. № 1428/23, а.с. 139-141, 142-189).

Ухвалою суду від 15.02.2023 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.03.2023 року, забезпечено проведення судового засідання для представників сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів за їх клопотаннями, заявленими в засіданні суду.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року підготовче провадження у справі № 925/1212/22 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2023 року, забезпечено проведення судового засідання для представників сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів за їх клопотаннями, заявлених в засіданні суду.

В судовому засіданні 04.05.2023 року оголошено перерву до 08.05.2023 року.

В судовому засіданні 08.05.2023 року, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача позов з підстав та у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у їх заявах по суті справи та з процесуальних питань.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши в судових засіданнях доводи і пояснення представників сторін, заяви учасників справи по суті справи і з процесуальних питань, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.

20.12.2021 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна", як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Терра", як виконавцем, було укладено договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 (далі Договір або договір від 20.12.2021 № 2012/01, а.с. 8-11), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботи та/або надавати послуги в сфері забезпечення екологічної безпеки під час здійснення замовником діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п.п. 1.2.1. п. 1.2. під виконанням робіт/наданням послуг для виконання даного договору розуміють виконання робіт/надання послуг щодо збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів (відповідно до номенклатури Додатку 1 до Договору);

п. 2.1. - виконавець здійснює проведення робіт та/або надання послуг після отримання письмової заявки замовника в довільній формі впродовж 5 (п`яти) робочих днів;

п. 2.3. - протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту завершення робіт та/чи надання послуг виконавець надає замовнику акт прийому-передачі відходів, акт утилізації (або Акт знищення, або Акт переробки) відходів та акт приймання-передачі виконаних робіт та/чи наданих послуг;

п. 3.1. вартість робіт по договору:

п.п. 3.1.1. тарифи щодо виконання робіт та/чи надання послуг є договірними та узгоджуються протоколом договірної ціни (додаток № 1 до договору);

п.п. 3.1.2. п. 3.1. вартість виконання робіт/надання послуг визначається сторонами із застосуванням цін, узгоджених Протоколом договірної ціни (додаток № 1 до договору), залежно від кількості (ваги) та їх асортименту, переданих виконавцю;

п.п. 4.2.2. п. 4.2 виконавець зобов`язується в разі виявлення в продажі некондиційної продукції замовника (Напої інші некондиційні (Неякісні слабоалкогольні/безалкогольні напої (у тарі різного об`єму і з різних матеріалів: ж/б, скло, РЕТ), що була передана виконавцю для виконання ним робіт із збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів, Виконавець відшкодовує замовнику повну вартість оплати виконаної послуги за роботи із збирання, перевезення, зберігання та подальшої утилізації відходів за всю передану партію відходів (по номенклатурі і кількості згідно відповідного Акту прийому-передачі відходів, вартість за послугу передбачена в п. 3.1.2 цього Договору). Виконавець додатково відшкодовує замовнику ринкову вартість за всю партію некондиційної продукції, що була передана виконавцю і виявлена в продажі (по номенклатурі і кількості згідно відповідного Акту прийому-передачі відходів). Ринкова вартість за партію некондиційної продукції є такою самою, як і ринкова вартість відповідної партії якісного товару на момент виявлення факту продажі некондиційної продукції. Доказами виявлення в продажі некондиційної продукції замовника можуть бути фото та/або відео фіксація моменту продажу такої продукції. У разі виявлення в продажі хоча б однієї позиції із номенклатури некондиційної продукції, що була передана виконавцю для виконання ним робіт із збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів відповідно до Акту прийому-передачі відходів, буде вважатися, що вся партія переданої некондиційної продукції на утилізацію була реалізована виконавцем і підпадає під дію цього пункту договору;

п. 8.1. договір набирає чинності з 01.01.2022 року та діє до 31.12.2022 року.

До Договору сторонами погоджено: Додаток № 1 «Протокол погодження договірної ціни» (а.с. 12-13), в якому погодили вартість послуг збирання та зберігання відходів для їх подальшої утилізації чи видалення, в тому числі і п. 1 Напої інші некондиційні (Неякісні слабоалкогольні/безалкогольні напої (у тарі різного об`єму і з різних матеріалів: ж/б, скло, РЕТ) ціна за одиницю з ПДВ 20% - 0,84 грн. за 1 л.;

Додаток № 2 «Вимоги до упаковки відходів, що передаються замовником виконавцю» (а.с. 14);

Додаток № 3 «Специфікація на проведення робіт по збиранню , вивезенню та зберіганню відходів з метою їх подальшої утилізації» (а.с. 15-16).

Із товарно-транспортних накладних: № ННЛ00015095 від 20.06.2022 року, № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року, № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року, товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв від 20.06.2022 року, відомостей про вантаж від 20.06.2022 року, накладних на внутрішнє переміщення: № ННЛ00015095 від 20.06.2022 року, № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року, акту прийому-передачі відходів № 106 від 31.05.2022 вбачається, що позивач передав відповідачу загалом партію в кількості 68573 одиниць продукції неякісних слабоалкогольні/безалкогольні напоїв (у тарі різного об`єму і з різних матеріалів: ж/б, скло, РЕТ) (а.с. 17-31, 45-56).

31.05.2022 року сторонами складено, погоджено та підписано акт надання послуг № 106 про надання відповідачем послуг по збору, перевезенню, зберіганню та подальшій утилізації напоїв некондиційних в кількості 10649,86 л на загальну суму 8945 грн. 88 коп. (а.с. 57).

Платіжним дорученням № 25863 від 17.06.2022 року позивач перерахував на користь відповідача погоджену вартість наданих послуг у розмірі 8945 грн. 88 коп. (а.с. 58).

За твердженням позивача 04.07.2022 року, його представниками, а саме: територіальними менеджерами зі збуту Київського регіону Польським Сергієм Олександровичем, Масльон Святославом Руслановичем було виявлено в магазині Фізичної особи-підприємця Служава Л.В. в селі Чупира Білоцерківського району Київської області слабоалкогольну продукцію, що була передана на утилізацію відповідачу по товарно-транспортним накладним № НПЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року, зокрема, напій безалкогольний соковмісний сильногазований, штрих код: 4820097898801 (згідно п. 5 номенклатури накладної на внутрішнє переміщення № НПЛ00015095 від 20.06.2022 року та п. 56 накладної на внутрішнє переміщення № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року) «SHAKE» COCKTAILS WITH TASTE OF DAIQUIRI» 0,33 л. Нідерланди (неякісна продукція) - 4 шт.; напій безалкогольний соковмісний сильногазований, штрих код: 4820097898795 (згідно п. 2 номенклатури накладних на внутрішнє переміщення № НПЛ0014937 та № НПЛ00015095 від 20.06.2022 року) «SHAKE» COCKTAILS WITH TASTE OF RUM COLA» 0,33 л. Нідерланди (неякісна продукція) - 6 шт.

Для фіксації факту продажу продукції в торгівельній мережі, що була передана відповідачу на утилізацію, вищезазначеними представниками позивача в присутності заступника директора відповідача Романчука Володимира Аркадійовича, було складено та підписано Акт № 1 від 04.07.2022 року фіксації виявленої продукції, яка підлягає утилізації (Додаток № 1) та зроблено фото в кількості 4 шт. (а.с. 34-38).

14.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 96А від 13.09.2022 року, в якій вказав на порушення відповідачем умов Договору, відсутність доказів утилізації переданої партії некондикційних напоїв за товарно-транспортними накладними: № ННЛ00015095 від 20.06.2022 року, № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року станом на 13.09.2022 року, встановлення фактів продажу відповідачем неліквідних напоїв, у зв`язку з чим вимагав у п`ятиденний строк сплатити 519704 грн. 04 коп. відшкодування, передбаченого п. 4.2.2. договору (а.с. 39-42, докази направлення а.с. 43-44).

Крім того, 12.10.2022 року представниками позивача в м. Житомир на Малинському оптовому ринку, в двох торгових точках, а також в магазині в селі Білка, вул. Шевченко, 1 Коростишівського району Житомирської області було виявлено слабоалкогольну продукцію, що була передана на утилізацію відповідачу відповідно товарно-транспортних накладних № НПЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року та товаро-транспортної накладної № НПЛ00013111 від 31.05.2022 року, зокрема: напій безалкогольний соковмісний сильногазований, штрих код: 4820097898832 (згідно п. 1 номенклатури накладної на внутрішнє переміщення № НШІ00015095 від 20.06.2022 року та п. 52 накладної на внутрішнє переміщення № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року,) «SHAKE» COCKTAILS WITH TASTE OF SEX ON THE BEACH» 0,33 л. Нідерланди (неякісна продукція) в кількості восьми ящиків по 15 пляшок в кожному; пивний напій пастеризований. Штрих код: 4820097899747 (згідно п. 48 номенклатури накладної на внутрішнє переміщення № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року) «Діабло Блек Алко Енерджи» ТМ «Діабло» 0,5 л. 6,5% (Білорусь, неякісна продукція) в кількості семи ящиків по 12 банок в кожному, що зафіксовано відповідними фото (а.с. 59-68). Позивач зауважив, що зазначена вище продукція не передбачена для продажу на території України та мала бути утилізована відповідачем як неякісна.

Вимоги претензії відповідач залишив без виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості послуги утилізації некондиційної продукції в розмірі 8945,88 грн., загальної вартості партій некондиційної продукції, переданої на утилізацію в розмірі (573600,28+519704,04) 1 093 304,32 грн., що разом складає 1 102 250,20 грн.

Розрахунок вартості партій некондиційної продукції позивачем проведено з урахуванням цін на продукцію, затверджених наказом керівника юридичної особи позивача від 04.07.2022 № 5614.07/22-Д (а.с. 32-33), та зазначених в товарно-транспортній накладній № НПЛ 00013111 від 31.05.2022, накладній на внутрішнє переміщення № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року, товарно-транспортних накладних № ННЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року, накладних на внутрішнє переміщення № ННЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року.

У відзиві на позов і в засіданнях суду представник відповідача визнав обставини укладення сторонами договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 від 20.12.2021 року, на його виконання отримання від позивача за товарно-транспортними накладними № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року, № ННЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року некондиційної продукції для її утилізації, проте заперечував проти позову з тих підстав, що за твердженням позивача його (відповідача) зобов`язання в цій частині ним (відповідачем) не виконане. На підтвердження своїх заперечень відповідач разом з відзивом на позов подав суду письмові докази повного виконання договірного зобов`язання, а саме: акт-повідомлення від 19.08.2022 № 19082022 про знищення відходів, укладені ним, як замовником, з ФОП Ільніцьким С.М. договір прийому відходів на утилізацію № 13/01/22 від 13.01.2022 року, акти приймання-передачі № 28/1 від 28.06.2022 року, №14/2 від 15.07.2022 року, № 30/1 від 30.08.2022 року, № 7/3 від 07.09.2022 року до нього (а.с. 107-109), договір про надання послуг з вивезення рідких відходів від 20.06.2022 року, укладений з ФОП Андрющенком З.Д., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00001130 від 212.08.2022 року, № ОУ-000011344 від 24.08.2022 року (а.с. 110-112), за якими відповідач передав зазначеним особами відходи утилізації у виді вторинної сировини.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів у розмірі 1102250 грн. 20 коп. в якості відшкодування за порушення умов Договору. В обґрунтування своєї вимоги позивач послався на норми статей 629 ЦК України, статей 193, 224, 225 ГК України.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01 від 20.12.2021 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Нормами глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530);

виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.ч. 1-3 ст. 623).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань. Главою 63 врегульовано загальні положення про послуги, зокрема:

за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901);

якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903);

строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905);

збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906).

Нормами Господарського кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачено таке:

суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.ч. 1, 2 ст. 193);

учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224);

до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 225).

Розділом V Господарського кодексу України унормовано відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, в якому також передбачено наступне:

учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216);

господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 217);

підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218);

за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання (ст. 235);

підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (ст. 237).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 20.12.2021 року сторонами укладено договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 2012/01, в якому позивач є замовником, а відповідач виконавцем послуг. Предметом договору є зобов`язання виконавця за заявкою замовника за плату надати послуги в сфері забезпечення екологічної безпеки під час здійснення замовником діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, а саме щодо збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів (відповідно до номенклатури Додатку 1 до Договору).

За змістом умов пунктів 2.1., 2.3. договору від 20.12.2021 року № 2012/01 сторони домовились, що виконавець здійснює проведення робіт та/або надання послуг після отримання письмової заявки замовника в довільній формі впродовж 5 (п`яти) робочих днів. Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту завершення робіт та/чи надання послуг виконавець надає замовнику акт прийому-передачі відходів, акт утилізації (або Акт знищення, або Акт переробки) відходів та акт приймання-передачі виконаних робіт та/чи наданих послуг.

Вартість послуг про збирання та зберігання відходів для їх подальшої утилізації чи видалення погоджено сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є Додатком № 1 до договору від 20.12.2021 № 2012/01, згідно з п. 1 додатку № 1 ціна за одиницю з ПДВ 20% - напої інші некондиційні (Неякісні слабоалкогольні/безалкогольні напої (у тарі різного об`єму і з різних матеріалів: ж/б, скло, РЕТ) складає 0, 84 грн. за 1 л.

Оплата робіт/послуг виконавця, згідно з п.п. 3.2.1. п. 3.2. договору від 20.12.2021 № 2012/01, здійснюється у національній валюті України безготівковими платежами грошових сум шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 15-и банківських днів з моменту підписання замовника з виконавцем Акту приймання-передачі виконаних робіт та/чи надання послуг.

Умовами п.п. 4.2.2. п. 4.2 договору від 20.12.2021 № 2012/01 сторони також погодили, що виконавець зобов`язується в разі виявлення в продажі некондиційної продукції замовника (Напої інші некондиційні (Неякісні слабоалкогольні/безалкогольні напої (у тарі різного об`єму і з різних матеріалів: ж/б, скло, РЕТ), що була передана виконавцю для виконання ним робіт із збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів, Виконавець відшкодовує замовнику повну вартість оплати виконаної послуги за роботи із збирання, перевезення, зберігання та подальшої утилізації відходів за всю передану партію відходів (по номенклатурі і кількості згідно відповідного Акту прийому-передачі відходів, вартість за послугу передбачена в п. 3.1.2 цього Договору). Виконавець додатково відшкодовує замовнику ринкову вартість за всю партію некондиційної продукції, що була передана виконавцю і виявлена в продажі (по номенклатурі і кількості згідно відповідного Акту прийому-передачі відходів). Ринкова вартість за партію некондиційної продукції є такою самою, як і ринкова вартість відповідної партії якісного товару на момент виявлення факту продажі некондиційної продукції. Доказами виявлення в продажі некондиційної продукції замовника можуть бути фото та/або відео фіксація моменту продажу такої продукції. У разі виявлення в продажі хоча б однієї позиції із номенклатури некондиційної продукції, що була передана виконавцю для виконання ним робіт із збирання, перевезення, зберігання та утилізації відходів відповідно до Акту прийому-передачі відходів, буде вважатися, що вся партія переданої некондиційної продукції на утилізацію була реалізована виконавцем і підпадає під дію цього пункту договору.

В заявах по суті справи і в поясненнях в засіданнях суду представники сторін визнали обставини укладення договору від 20.12.2021 № 2012/01 та його виконання в частині отримання відповідачем від позивача за товарно-транспортними накладними № НПЛ 00013111 від 31.05.2022 року, № ННЛ00015095 і № НПЛ0014937 від 20.06.2022 року некондиційної продукції для її утилізації.

31.05.2022 представниками сторін складено і підписано акт надання послуг № 106, яким підтверджено виконання виконавцем послуг по збору, перевезенню та подальшої утилізації некондиційної продукції позивача в кількості 10649,86 л на загальну суму з ПДВ 8945,88 грн. 17.06.2022 позивач зазначені послуги відповідача оплатив.

За твердженням позивача некондиційна продукція, передана ним відповідачу на утилізацію 20.06.2022, останнім не утилізована, доказів утилізації відповідачем не надано. Відповідач ці твердження позивача спростовує, на підтвердження виконання свого договірного зобов`язання і в цій частині надав суду повідомлення про намір провести інвентаризацію і утилізацію відходів, отриманих від позивача, акт-повідомлення № 19082022 від 19.08.2022 про знищення відходів, адресовані позивачу електронною поштою.

За змістом п.п. 4.2.2. п. 4.2 договору від 20.12.2021 № 2012/01 сторони обумовили, що якщо некондиційна продукція замовника, яка була передана виконавцю для утилізації, буде виявлена замовником у продажі, то це вважатиметься правопорушенням, за яке виконавець відповідатиме шляхом відшкодування замовнику повної вартості оплати виконаної послуги та додатково відшкодовує ринкову вартість за всю партію некондиційної продукції, що була передана виконавцю і виявлена в продажі. Сторони також домовились, що доказами виявлення в продажі некондиційної продукції замовника, тобто доказами наявності події цього правопорушення, можуть бути фото та/або відеофіксація моменту продажу такої продукції.

Обумовлений сторонами вид відповідальності за правопорушення у сфері їх спільної господарської діяльності не має ознак забезпечення виконання зобов`язань, передбачених ч. 1 ст. 546 ЦК України, правових наслідків порушення зобов`язання у виді відшкодування збитків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 906 ЦК України, ст.ст. 216-218, 224, 225 ГК України, але має ознаки оперативно-господарської санкції, передбаченої ст.ст. 216-218, 235, 237 ГК України.

Правильна кваліфікація виду правопорушення і видів відповідальності за його вчинення має значення для визначення с пособу доказування наявності події правопорушення у сфері господарської діяльності і застосування наслідків його вчинення у разі наявності події його вчинення.

Відповідно до ст.ст. 235, 237 ГК України, оперативно-господарська санкція є заходом оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Отже, спосіб доказування наявності правопорушення, погоджений сторонами у п.п. 4.2.2. п. 4.2 договору від 20.12.2021 № 2012/01, достатній для вирішення спору у позасудовому порядку, але він не узгоджується з загальними правилами доказування, передбаченими главою 5 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України.

На підтвердження факту наявності події спірного правопорушення позивач подав суду акт фіксації виявленої продукції, яка підлягає утилізації, в торговій мережі від 04.07.2022 № 1, складений його працівниками в односторонньому порядку, фототаблиці однотипної продукції в торгових точках, які підтверджують лише припущення про вчинення спірного правопорушення відповідачем і не є належними, достатніми, переконливими доказами цього факту.

За відсутності доведеності факту наявності події спірного правопорушення, не підлягає задоволенню вимога позивача про застосування наслідків його вчинення, яка є предметом позову.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7, 8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судом забезпечувалось право сторін подати докази на підтвердження позову і заперечень проти нього, цим правом сторони скористались на власний розсуд, справа розглянута судом на підставі доказів, поданих ними.

Всі інші доводи сторін, судом розглянуті та відхилені як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору, наведені норми законодавства і судової практики суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у його запереченнях проти позову, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав у його задоволенні відмовляє повністю.

Судові витрати позивача, у відповідності до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Терра" про стягнення 1102250 грн. 20 коп. відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2023 року.

Суддя В.М. Грачов