Рішення

від 02.08.2023 по справі 758/2368/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2368/23

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 серпня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс» про стягнення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, надані позивачем за Договором № 12/08-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 12 серпня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 серпня 2019 року між сторонами укладено Договір № 12/08-1 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач є надавачем, а відповідач - отримувачем поворотної фінансової допомоги. Сума поворотної фінансової допомоги становить 510000 грн. Зі сторони отримувача - ОСОБА_2 було складено розписки про повернення грошових коштів, зокрема: розписка від 01 червня 2019 року про повернення 6500 доларів США з винагородою у розмірі 1820 доларів США 30 грудня 2019 року, 10000 доларів США з винагородою у розмірі 4800 доларів США 01 липня 2020 року; та розписка від 01 серпня 2019 року про повернення 20000 доларів США з грошовою винагородою у розмірі 4800 доларів США не пізніше липня 2020 року. Станом на день звернення до суду, грошові кошти за Договором про надання поворотної фінансової допомоги позивачу не повернуто, у зв`язку з чим, останній вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених майнових прав.

09 березня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс» про стягнення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, зокрема: сплати судового збору.

16 березня 2023 року позивачем на виконання ухвали суду надано докази сплати судового збору за подання позову майнового характеру в сумі 5100 грн.

16 березня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив. Правом на подачу відзиву, відповідно до ст. 178 ЦПК України, не скористався.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились на підставі наявних у справі доказів та ухвалив про заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс» (отримувач) та ОСОБА_1 (надавач) укладено Договір № 12/08-1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 510000 грн. без ПДВ і надається надавачем не пізніше ніж через 3 робочих дня з дати підписання Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що надання грошових коштів проводиться шляхом внесення грошових коштів до каси отримувача в установі банку.

Порядок повернення допомоги визначений розділом 3 Договору.

Так, відповідно п. 3.1 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 31 липня 2020 року.

Згідно п. 3.2 виплата винагороди (відсотки за користування грошовими коштами, а саме 2 % в місяць від загальної суми) у розмірі 125000 грн. один раз на рік, не пізніше 31 липня 2020 року;

п. 3.2 - повернення грошових коштів проводиться шляхом внесення грошових коштів до каси надавача або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок надавача в установі банку.

Підставою для звернення до суду із даним позовом послугувало те, що позивач вважає, що відповідачем свої зобов`язання за Договором не виконано належним чином, суму отриманої поворотної фінансової допомоги у повному обсязі у встановлений договором строк позивачу не повернуто.

В позовній заяві позивач зазначає, що сума поворотної фінансової допомоги складає - 510000 грн.

Розглядаючи спірні правовідносини суд керується наступними нормами права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошові кошти.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Таким чином, договір, що був укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Разом з тим, суд враховує, що згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Так, судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно приписів ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Так, п. 2.3 Договору передбачено, що надання грошових коштів проводиться шляхом внесення грошових коштів до каси отримувача в установі банку.

Однак, на виконання встановленого ч. 3 ст. 12 та ч. 2 ст. 78 ЦПК України обов`язку доказування, позивачем не надано суду жодних доказів передачі та отримання відповідачем поворотної фінансової допомоги за Договором, зокрема: розписки, акту приймання-передачі, меморіального ордера, виписки тощо.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що, за положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.

Крім того, при дослідженні змісту Договору судом встановлено, що сторонами не погоджено факт одержання грошових коштів у виді суми поворотної фінансової допомоги, а тому з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, слід констатувати відсутність у Договорі відомостей про отримання відповідачем грошових коштів від позивача (розписки).

При цьому, сам факт укладення Договору сторонами не може свідчити про надання позивачем відповідачу на виконання його умов грошових коштів в рахунок суми поворотної фінансової допомоги.

Копії розписок від 01 червня 2019 року та від 01 серпня 2019 року надані суду позивачем як на підтвердження передачі відповідачу грошових коштів за Договором, суд не приймає до уваги та сприймає критично, оскільки зі змісту розписок вбачається що « ОСОБА_2 зобов`язується повернути ОСОБА_1 певні суми грошових коштів». Зі змісту розписок не вбачається, що суми будуть повернуті ОСОБА_1 за Договором поворотної фінансової вимоги № 12/08-1 від 12 серпня 2019 року, та взагалі суду не зрозуміла правова природа та взаємний зв`язок між наданими розписками та Договором, а тому суд критично ставиться до наданих доказів та не вважає їх належними та допустимими у розумінні ст. 77 та ст. 78 ЦПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, як було встановлено вище, доказів отримання відповідачем поворотної фінансової допомоги за договором матеріали справи не містять.

А тому, судом не встановлено факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та, як наслідок встановлено відсутність порушення права позивача.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Однак, як було встановлено судом вище, у даному випадку відсутній факт порушення права позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Предметом доказування у даній справі є саме встановлення обставин виникнення між сторонами правовідносин з надання поворотної фінансової допомоги (позики) за Договором, а саме: факту надання грошових коштів позивачем та прийняття їх відповідачем.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, стороною позивача не було доведено суду тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, не було підтверджено належними доказами факту надання відповідачу поворотної фінансової допомоги та виникнення права вимоги щодо її повернення, у зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 передчасними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 5100 грн., що підтверджено дублікатом квитанції № Р24А948668775D38639 від 13 березня 2023 року, який міститься у матеріалах справи.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду щодо сплати судового збору в сумі 5100 грн., необхідно покласти на останнього.

Керуючись статтями ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс» про стягнення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду, зі сплати судового збору в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) грн., покласти на останнього.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансгазсервіс», код ЄДРПОУ 38917242, юридична адреса: вул. Спаська, буд. 39а, оф. 3, м. Київ.

Суддя Леся БУДЗАН