Рішення

від 31.07.2023 по справі 320/8514/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року справа № 320/8514/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище Пустоварівська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Городище Пустоварівська аграрна компанія» (далі позивач, ТОВ «ГОПАК») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відокремленого підрозділу ДПС України) (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2021 №26503/0905.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на нього накладено штраф за неподання декларації акцизного податку. Водночас позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок подавати декларацію акцизного податку, оскільки він не є платником акцизного податку. Позивач звертає увагу, що особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії не є платниками акцизного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.10.2022 до суду надійшов відзив на позов від відповідача, в якому зазначено, що особа, яка має діючу ліцензію на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, зобов`язана подавати податкові декларації з акцизного податку незалежно від того, чи провадила така особа операції з підакцизними товарами.

Відповідач звертає увагу, що позивач має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, яка є підакцизним товаром, а тому має обов`язок подавати декларації з акцизного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Городище Пустоварівська аграрна компанія» строк звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відокремленого підрозділу ДПС України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Продовжено розгляд адміністративної справи №320/8514/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Київській області провело камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище Пустоварівська аграрна компанія» з питань перевірки даних щодо неподання податкової звітності, за результатами якої складено акт від 14.06.2021 №9127/10-36-09-05/3736210.

Перевіркою встановлено факт неподання декларації акцизного податку за період з липня 2019 року по квітень 2021 року, що є порушенням вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки Головне управління ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №9127/10-36-09-05/3736210, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 22440,00 грн.

Позивач звернувся зі скаргою від 18.11.2021 №24 на зазначене вище податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 29.07.2022 №8253/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також ПК України).

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, у цьому випадку умовою для притягнення особи до відповідальності відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України є 1) наявність у позивача статусу платника акцизного податку та 2) встановлення факту неподання податкових декларації за відповідний період.

Слід зазначити, що у цій справі не є спірним сам факт неподання податкових декларації акцизного податку, оскільки позивач погоджується з тим, що не подавав у спірний період податкову декларацію акцизного податку. Натомість доводи позивача ґрунтуються на тому, що у спірний період він не був платником акцизного податку, а отже не мав обов`язку подавати декларацію. Тому, для правильного вирішення справи необхідно встановити: чи було ТОВ «ГОПАК» у період з липня 2019 року по квітень 2021 року платником акцизного податку та, відповідно, чи мало ТОВ «ГОПАК» обов`язок подавати податкові декларації акцизного податку.

Так, відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України електрична енергія належить до підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.

Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в підпункті 212.1.12 цього пункту.

Пунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 ПК України встановлено, що реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб`єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб`єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов`язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п`ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Відповідно до пункту 223.2 статті 223 ПК України платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.11.2017 №1349 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Городище Пустоварівська аграрна компанія» ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, місце провадження господарської діяльності: біогазові електростанція за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, територія Богданівської сільської ради (за межами населеного пункту), встановлена потужність 2406 кВт (а.с. 22).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.12.2018 №1668 доповнено додаток до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.11.2017 №1349, а саме доповнено перелік місць провадження господарської діяльності: комплекс з переробки органічних відходів та кукурудзяного силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, територія Журавської сільської ради (за межами населеного пункту), встановлена потужність 1203 кВт; комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії за адресою: Чернігівська область, Володарський район, територія Городище-Пустоварівської сільської ради (за межами населеного пункту), встановлена потужність 2405 кВт (а.с. 23).

Відтак, можна дійти висновку, що відповідно до підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України позивач є платником акцизного податку, оскільки має ліцензую на виробництво електричної енергії. Але необхідно взяти до уваги виняток, встановлений абзацом другим зазначеної норми, який виключає статус платника акцизного податку, якщо особа виробляє електричну енергію та продає її на оптовому ринку.

Позивач стверджує, що він відноситься до зазначеної категорії осіб, оскільки має ліцензію на виробництво електричної енергії, але увесь обсяг виробленої енергії позивач продає на оптовому ринку електричної енергії.

На підтвердження зазначених обставин позивач надає: 1) договір від 31.08.2018 №15521/01, укладений між Державним підприємством «Енергоринок» та ТОВ «ГОПАК», відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язується продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» зобов`язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату (а.с. 29-36); 2) лист Державного підприємства «Енергоринок» від 28.12.2017 №01/46-15513 щодо членства позивача в Оптовому ринку електричної енергії України з 22.12.2017 дати підписання ТОВ «ГОПАК» Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України (а.с. 28).

Суд звертає увагу, що поняття «оптовий ринок електричної енергії», що застосоване у підпункті 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, не визначене нормами цього Кодексу, як і не визначено за якими ознаками встановити, що особа продає електричну енергію саме на оптовому ринку.

Згідно зі статтею 5 ПК України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» визначено поняття оптовий ринок електричної енергії України - ринок, що створюється суб`єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору.

Окрім цього, частиною першою статті 15 указаного Закону встановлено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

Разом з тим, відповідно до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності 11.06.2017, Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, окрім: 1) визначення термінів, передбачених статтею 1 цього Закону (в тому числі терміну «оптовий ринок електричної енергії»), 2) статті 15 цього Закону які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії) починають діяти з 1 липня 2019 року.

Таким чином, з 01.07.2019 втратили чинність визначені Законом України «Про електроенергетику» такі поняття як «оптовий ринок електричної енергії України», «учасники оптового ринку електричної енергії України», «оптове постачання електричної енергії» та порядок дії оптового ринку, що був передбачений статтею 15 цього Закону.

З цього ж часу купівля-продаж електричної енергії здійснюється на новому ринку електричної енергії, а саме: балансуючому ринку, ринку допоміжних послуг, ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, де учасники ринку провадять свою діяльність на договірних засадах.

Відповідно до пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» була проведена також реорганізація ДП «Енергоринок», що провадило діяльність з оптового постачання електричної енергії, шляхом виділу з його складу структурних підрозділів (філій) оператора ринку та гарантованого покупця. Також були створені на їх базі підприємства, що виконують відповідні функції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 01.07.2019 в умовах нового ринку електричної енергії позивач не міг продавати електричну енергію на оптовому ринку, оскільки такий вид ринку перестав існувати, а купівля-продаж електричної енергії здійснювалась за іншими процедурами.

Отже, з 01.07.2019 на позивача вже не розповсюджувався виняток, встановлений абзацом другим підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, щодо відсутності статусу платника акцизного податку в осіб, які мають ліцензію на виробництво електроенергії, але продають її на оптовому ринку.

Відтак, з 01.07.2019 на позивача розповсюджувалась дія абзацу першого підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, оскільки він є виробником електричної енергії, який має ліцензію на виробництво, та продає її поза оптовим ринком, а тому із зазначеної дати позивач набув статусу платника акцизного податку та, відповідно, мав обов`язок подавати податкову декларацію акцизного податку.

Необхідно також зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ (набрав чинності 23.05.2020) підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої платником акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

При цьому у зміненій нормі відсутні будь-які винятки, зокрема й щодо продажу на оптовому ринку електричної енергії.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому повністю відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає задоволенню, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.