Рішення

від 27.07.2023 по справі 320/8245/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року № 320/8245/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Башта» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Башта» (далі також ТОВ «Дніпровська Башта», позивач) із позовом до Головного управління ДПС Київській області (далі також ГУ ДПС Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13159/0709 (форма «С») від 15 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняте рішення є законними.

У судовому засіданні 21 червня 2023 року вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 19 жовтня 2023 року №4421/10-36-07-09 та № 4420/10-36-07-09, виданих ГУ ДПС у Київській області та наказу ГУ ДПС у Київській області від 17 жовтня 2022 року № 1231-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 04 листопада 2019 року № UT-1-05.03/19UA з компанією нерезидентом MARMIRAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія), за період з 13 січня 2020 року по 25 жовтня 2022 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 11239/10-36-07-09 від 01 листопада 2022 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дніпровська Башта» частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в частині несвоєчасного отримання товару по зовнішньоекономічному контракту від 04 листопада 2019 року № UT-1-05.03/19UA, який укладено з MARMI RAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія), в сумі 39 808, 72 євро (еквівалент 1 353 050, 62 грн).

За результатами перевірки позивача ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2022 року № 13159/0709 на суму 1 402 372, 15 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

ТОВ «Дніпровська Башта» укладено контракт від 04 листопада 2019 року № UT-1- 05.03/19UA з компанією нерезидентом MARMI RAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія). На виконання умов такого контракту позивачем згідно з виписками AT «Мега Банк» з власного валютного рахунку перераховано кошти нерезиденту MARMI RAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія) в загальному розмірі 58 800, 00 євро (еквівалент 1 572 746, 74 грн.).

Згідно з вантажно-митними деклараціями товар (оброблений камінь), за вищезазначеним контрактом, надійшов на територію України на загальну суму 18 991, 28 євро (еквівалент 584 045, 60 грн), а решта товару в сумі 39 808, 72 євро (еквівалент 1 353 050, 62 грн) на територію України не надходила.

Водночас, за договором генерального підряду за комплекс робіт з будівництва нежитлових приміщень від 16 травня 2019 року № 16/05-19 ТОВ «Дніпровська Башта» мало кредиторську заборгованість перед ТОВ «Буддевелепопмент Київ» на суму 16 798 116, 23 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки за період з 16 травня 2019 року по 19 травня 2020 року.

За договором про відступлення права вимоги № 1-ДБ від 20 травня 2020 року ТОВ «Буддевелепопмент Київ» має сплатити ТОВ «Дніпровська Башта» грошові кошти у розмірі 58 800 євро, що еквівалентно 1 914 304, 00 грн. за передане право вимоги до MARMI RAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія).

ТОВ «Буддевелепопмент Київ» та ТОВ «Дніпровська Башта» дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, що випливають з вищезазначених договорів та визначено в угоді про зарахування однорідних вимог від 20 травня 2020 року.

Частиною 1 статті 2 Законом України «Про валюту і валютні операції» передбачено право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.?

Відповідно до частини 5 статті 13 цього Закону порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожній день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому (за відсутності прямої вказівки в статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» про інше) презюмується, що валютна виручка повинна надійти відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за існуючим зобов`язанням. У разі якщо зобов`язання припинено, підстав для надходження валютної виручки немає.

Згідно із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги 5 «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі також ГК України), згідно з частиною 3 якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналізуючи наведені положення законодавства суд виходить з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

При цьому суд враховує, що з цього приводу Верховний Суд в низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: « 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги» (постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц.

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 дійшов висновку щодо застосування наведених вище правових норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка є обов`язковою для врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами закону для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Зазначена правова позиція узгоджена з викладеними Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року по справі № 817/1200/15 висновками.

З огляду на викладене вище та на підставі наданих до перевірки та долучених до матеріалів справи документів вбачається, що вимоги щодо заборгованості, залік яких відбувся, були однорідними, оскільки мали грошовий характер, зустрічними та строк виконання яких настав. А тому, оскільки припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось у строк, встановлений нормами закону для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні.

Таким чином суд дійшов висновку про безпідставність доводів контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків розрахунків на загальну суму 39 808, 72 євро (еквівалент 1 353 050, 62 грн) за імпортним контрактом від 04 листопада 2019 року № UT-1-05.03/19UA3 MARMI RAGANO MA.RA. S.R.L. (Італія), зафіксованих актом перевірки позивача та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на висновках такого акту перевірки.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 035, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Башта» (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Весняна, будинок 12, корпус 5; код ЄДРПОУ 35509074) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5-А; код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 13159/0709 (форма «С») від 15 грудня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Башта» понесені останнім судові витрати у розмірі 21 035, 60 грн (двадцять одна тисяча тридцять п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.