Постанова

від 02.08.2023 по справі 420/9840/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9840/22

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК ТРАНС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.06.2022 №331494 про стягнення з позивача 17000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначалось, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки відповідачем було порушено пункт 25 Порядку №1567, яким передбачено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути справу не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Також, позивач зазначив, що законодавство України не передбачає оформлення дозволів на рух великовагових транспортних засобів при перевезенні подільних вантажів з перевищеними ваговими параметрами. Також, позивач зазначив, що посадові особи не надали жодного документу за результатами зважування.

Також позивач посилався на п. 2.4-2 Правил дорожнього руху, яким встановлено заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів вантажу, однак особа, яка здійснювала зважування повернула водію посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та дозволила безперешкодно рухатися далі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 №30 (далі Правила №30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Також, апелянт зазначає, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевентаження на вісі транспортного засобу. Також, переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Стосовно висновків суду про те, що посадові особи не надали жодного документу за результатами зважування, апелянт зазначає, що воно не підтверджується жодними доказами, а також звернув увагу, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328759 від 06.02.2022 року в графі «Пояснення водія про причини порушень» вказано «не згоден» та водій не зазначає про те, що йому не надали можливості ознайомитись з результатами габаритно-вагового контролю.

Крім того, відповідач вказав, що в акті №328759 від 06.02.2022 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів наявний підпис водія, що також спростовує твердження позивача.

Апелянт зазначає, що п.25 Порядку №1567 встановлює строк розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не строк накладення адміністративно-господарського штрафу. Відповідний строк визначено статтею 250 Господарського кодексу України. Порушення строку розгляду справи, передбаченого абзацом перший пункту 25 Порядку №1567, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, у випадку дотримання строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених частиною першою статті 250 ГК України. До того ж, пропуск строку розгляду справи був зумовлений об`єктивними причинами, а саме: запровадженням воєнного стану на території України.

Позивачем відзив до суду на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК ТРАНС» код 41771348, зареєстровано в реєстрі 30.11.2017 року, номер запису 15341020000000674 (а.с. 17).

Основним видом діяльності є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 18).

Відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області у період з 02.02.2022 року по 08.02.2022 року та направлення на рейдову перевірку № 026536 від 02.02.2022 року було здійснено перевірку за адресою: а/д М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м).

06.02.2022 року старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автодороги Київ-Одеса (452 км + 811 м) здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO д/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ДАК ТРАНС». За результатами контролю складено акт №328759 від 06.02.2022 року .

Згідно вказаного акту під час перевірки виявлено порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення вагових обмежень при перевезенні вантажу з навантаженням на одиничну вісь 12,45 т при допустимих 11,0 т без відповідного дозволу.

Крім того, у цьому акті в графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»» вказано: «ч.1 абз.15 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу».

Також, з вказаного акту вбачається, що водієм був ОСОБА_1 та в графі «Пояснення водія про причини порушень» вказано «не згоден». Особу водія встановлено за водійським посвідченням, що наявна в копіях матеріалів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.02.2022 року ТОВ «ДАК ТРАНС» надало послуги з перевезення подільного вантажу (кукурудза) для замовника ТОВ «Південь-Агро» згідно ТТН №9693 від 05.02.2022 року. Перевезення здійснювалось на транспортному засобі: спеціалізований вантажний сідловий тягач VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво НОМЕР_2 ).

Відповідно до акту № 0070034 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 06.02.2022 року встановлено, що вид вантажу кукурудза; повна маса: нормативно допустима 44 тонн, фактична 42,26 тонн; осьові навантаження: нормативно допустиме 11 т, фактичне 12,45 т.

Згідно з довідкою № 0070485 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.02.2022 року було проведено перевірку автомобіля VOLVO FM 410 реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами вагового контролю навантаження на осі склало: 1-7,13, 2-12,45, 3-7,8, 4-7,63, 5-7,65 тонн, повна маса транспортного засобу 42,26 тонн.

Матеріалами справи підтверджено, що Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області направив ТОВ «ДАК ТРАНС» запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду вказаних документів, відповідачем було винесено постанову №331494 від 27.06.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн та надіслано її копію позивачу, про що свідчить супровідний лист, наявний в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).

За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

З матеріалів справи встановлено, що спірною постановою у даній справі відповідачем накладено на позивача штраф на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону.

Слід зазначити, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

В свою чергу, частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає про порушення відповідачем строків прийняття спірної постанови про накладення штрафу, що є самостійною підставою для скасування такої постанови.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно п.26 та п.27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єктом господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав - винести постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що порушення ТОВ «ДАК ТРАНС» вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлено відповідачем 06.02.2022 р., однак оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу винесено 27.06.2022р., тобто майже через п`ять місяців після виявлення правопорушення.

Щодо посилань апелянта, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, положеннями статі 60 спеціального у межах спірних правовідносин Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Посилання апелянта на те, що норми ГК України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки а ні Законом України «Про автомобільний транспорт», а ні Порядком №1567 не встановлено, що справи про порушення за результатами здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, розглядаються в порядку, визначеному Господарським кодексом України.

Колегія суддів вказує, що згідно з частинами 1-3 статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, вказана норма Господарського кодексу України може бути застосована лише у разі відсутності спеціального закону або порядку.

Однак, як вже зазначалося, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком №1567, який є чинним та підлягає застосуванню.

Щодо посилань апелянта на те, що в умовах воєнного стану посадові особи Укртрансбезпеки не мали можливості забезпечити розгляд справ про порушення у визначені пунктом 25 Порядку №1567 строки, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Водночас, неналежна організація роботи державних органів з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного винесення постанови про притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх обов`язків.

При цьому колегія суддів зазначає, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку винесення оскаржуваної постанови, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. В свою чергу апелянтом не зазначено жодних обґрунтованих доводів неможливості винесення постанови про притягнення позивача до відповідальності у строки встановлені Законом.

Крім того, слід зазначити, що Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті з находить на території України, яка не була під окупацією. Також, апелянт не надає доказів припинення роботи органу під час введення воєнного стану, тому колегія суддів наголошує, що введення на території країни воєнного стану не є підставою для ігнорування посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті положень ст.19 Конституції України, згідно посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а організація роботи Державної служби України з питань безпеки на транспорті є суб`єктивним чинником та не є поважною підставою для недотримання встановленої законом процедури застосування адміністративно-господарських штрафів.

Слід зазначити, що порушення строку винесення постанови не є формальним порушенням процедури та може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, враховуючи, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності, а саме порушення строків винесення постанови є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.06.2022р. №331494 про застосування адміністративно-господарського штрафу, а тому судом не надається оцінка іншим доводам викладеними в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо посилання на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, згідно якого з 01.10.2021 р. у відповідача наявна можливість накладення штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм подільного вантажу, проте зазначені доводи не спростовують позицію суду викладену у цій постанові щодо порушення відповідачем строків винесення постанови.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідачем порушено строки щодо винесення оскаржуваної постанови, однак дійшов вірного висновку про необхідність скасування постанови від 27.06.2022р. №331494 з інших підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні щодо мотивів його прийняття.

Відповідно до приписів ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні, шляхом зміни його мотивувальної частини, а саме викладення рішення у редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька