Постанова

від 02.08.2023 по справі 580/2947/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2947/23 Головуючий у І інстанції - Каліновська А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М.,

при секретарі: Височанській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження (витяг) № 290-рл від 10.03.2023 про відмову у видачі ліцензій, яким було визначено відмовити у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Стандарт-Енерджі» за адресами місць роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Одеська, 3 та Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області, які полягають у не виданні ТОВ «Стандарт-Енерджі» оригіналів ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер № 23060314202300005 від 24.02.2023 та № 23010314202300004 від 24.02.2023);

- зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області видати ТОВ «Стандарт-Енерджі» оригінал ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 23060314202300005 від 24.02.2023) за місцем торгівлі Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36; оригінал ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 23010314202300004 від 24.02.2023) за місцем торгівлі м. Черкаси, вул. Одеська, 3.

27 квітня 2023 року Позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом дії розпорядження (витягу) № 290-рл від 10 березня 2023 року про відмову у видачі ліцензій, яким було визначено відмовити у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Стандарт-Енерджі» за адресами місць роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Одеська, 3 та Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом. Крім того, невжиття заходів забезпечення може спричинити негативні наслідки для Позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» про забезпечення позову.

Зупинено дію розпорядження (витяг) № 290-рл від 10.03.2023 Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) про відмову у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ СТАНДАРТ-ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 44639876) за адресами місць роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Одеська, 3 та Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 580/2947/23.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Черкаській області посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в ухвалі про забезпечення позову не наведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказано неможливість відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що Заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі та набрання ним законної сили. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів Позивача на час розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Стандарт-Енерджі» за КВЕД є 47.30 роздрібна торгівля пальним.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач 24.02.2023 звернувся до Відповідача із заявами про отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресами Товариства: Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36; м. Черкаси, вул. Одеська, 3.

10.03.2023 Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято оскаржуване розпорядження (витяг) № 290-рл про відмову ТОВ Стандарт-Енерджі у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Одеська, 3; Черкаська обл., м. Канів, вул. Київська, 36.

Колегією суддів встановлено, що заявляючи клопотання про забезпечення позову, ТОВ «Стандарт-Енерджі» послалося на те, що є ознаки протиправності оскаржуваного розпорядження (витяг) № 290-рл від 10.03.2023.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що очевидна протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій (прийняття рішення), які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Позивачем оскаржується розпорядження Відповідача, прийняття якого належить до повноважень саме Головного управління ДПС у Черкаській області, у зв`язку з чим очевидна протиправність саме оскаржуваного рішень (розпорядження) суб`єкта владних повноважень (Головного управління ДПС у Черкаській області) має бути встановлена під час розгляду справи по суті.

Заявник також звертає увагу, що у зв`язку з прийняттям розпорядження № 290-рл від 10.03.2023 у нього виникла небезпека порушення нормального функціонування і це призведе до припинення господарської діяльності Підприємства, яке є прибутковим та сплачує податки.

Проте, згідно зі ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 07 лютого 1991 року № 698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, Підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб`єктів є недопустимим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо порушення прав Позивача, як підстави для забезпечення позову.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 420/1351/20, певний вплив рішення суб`єкта владних повноважень на учасників правовідносин, в контексті вимог статті 150 КАС України, не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на Позивача, який ініціює таке клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси Позивача.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах доказів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення адміністративного позову.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Черкаській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії - скасувати.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Енерджі» про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Оксененко

Повний текст складено 02.08.2023 року.