Постанова

від 02.08.2023 по справі 120/10641/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10641/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

02 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 21.11.2022 № 337768 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп".

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню), а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач не погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач не є перевізником, оскільки під час перевірки транспортного засобу водієм ОСОБА_1 було надано товарно-транспортну накладну від 22.09.2022, де автомобільним перевізником вказано ТОВ "Юнісев Груп". Тому, на переконання представника відповідача, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) було вірно визначено ТОВ «Юнісев Груп» як автомобільного перевізника та правомірно застосовано до останнього адміністративно-господарський штраф згідно постанови від 21.11.2022 № 337768.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.09.2022 о 13:10 год. у пункті габаритно-вагового контролю: Київська область А/Д Р-030 с. Проліски, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "VOLVO", моделі "FH 13/480", реєстраційний номер: BX1853СХ та причепу марки "ПП", моделі "JANMIL NWIS", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (водій).

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення ним вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених п. 22.5 ПДР України (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у разі неподільного вантажу), а саме - навантаження на строєну вісь складає 13,280 т. при допустимих 11,500 т.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 332278 від 22.09.2022, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0058906 від 22.09.2022 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0040159 від 22.09.2022.

Вказані матеріали в подальшому були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням позивача.

Згідно письмового повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 03.11.2022, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 21.11.2022.

15.11.2022 ТОВ "Юнісев Груп" на електронну адресу відповідача надіслало письмові пояснення за вих. №14 від 15.11.2022, у яких викладені доводи заявника щодо спростування факту здійснення ним 22.09.2022 перевезення вантажу та із запереченнями щодо притягнення його до відповідальності, оскільки на переконання позивача, ТОВ "Юнісев Груп" не здійснювало цього перевезення та не має жодного відношення та стосунку до спірної події, а тому і не може вважатися автомобільним перевізником по даному випадку.

Так, за результатами розгляду відповідних матеріалів, відповідачем винесено постанову від 21.11.2022 № 337768, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

При цьому, визначаючи статус позивача як автомобільного перевізника, відповідач враховував відомості, що зазначені в наданій водієм товарно-транспортній накладній №000006 від 22.09.2022, що виписана ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс».

Позивач з правомірністю вказаного рішення суб`єкта владних повноважень не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовані доводи позивача та не надано суду доказів на підтвердження того, що перевезення вантажу здійснювалось саме ТОВ Юнісев Груп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як слідує зі змісту цієї правової норми, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач у спірній ситуації автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі ст. 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Як свідчать матеріали справи, єдиною підставою для визначення статусу позивача як автомобільного перевізника, слугувала надана водієм ОСОБА_1 під час проведення перевірки 22.09.2022 товарно-транспортна накладна № 000006 від 22.09.2022, яка виписана ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс» (замовник, вантажовідправник), в якій в графі «Автомобільний перевізник» вказано ТОВ Юнісев Груп.

З приводу вказаних доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 Правил встановлені вимоги до форми товарно-транспортної накладної. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Поряд із цим товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.2. та 11.3 Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Водночас загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Так, досліджуючи надану відповідачем товарно-транспортну накладну №000006 від 22.09.2022 судом встановлено, що дійсно автомобільним перевізником у ній зазначено ТОВ «Юнісев Груп». Разом із тим будь-яких доказів про те, що ТОВ «Юнісев Груп» має хоч якесь відношення як до транспортного засобу, що був об`єктом перевірки ("VOLVO", моделі "FH 13/480", реєстраційний номер: BX1853СХ, причеп марки "ПП", моделі "JANMIL NWIS", реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) так і до водія даного транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не здобуто та судом в процесі розгляду справи також не виявлено.

Дійсно, аналіз положень ст. 48 Закону N 2344-III дає підстави для висновку, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Однак, такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Як уже наголошувалось судом вище, зі змісту ТТН № 000006 від 22.09.2022 судом встановлено, що вантажовідправником є ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс» (с. Остипівка, Лубянський район, Полтавська область). Отже, обов`язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є.

Натомість, в силу вимог статті 33 Закону N 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів про те, що саме ТОВ «Юнісев Груп» здійснювало перевезення спірного вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовувало транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише з посиланням на відомості зазначені в ТТН №000006 від 22.09.2022 за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме ТОВ «Юнісев Груп», здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи, позаяк, повторюючи вищевикладене, товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Отже, за відсутністю доказів, які б підтверджували за ТОВ "Юнісев Груп" статус автомобільного перевізника у спірній ситуації, притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III здійснено відповідачем безпідставно.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.