Постанова

від 02.08.2023 по справі 378/66/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/9630/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2023 року місто Київ

справа № 378/66/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Гаращенка Д.Р., Мазурик О.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Марущак Н.С., повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська інтеграція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2023 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 41662,54 грн., з яких: 21753,60 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4477,50 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 15431,44 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та заяву №5554084311 від 08 серпня 2019 року на отримання кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Вказував, що відповідач підписанням заяви підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» становлять кредитний договір між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та нею, як позичальником, а також, що отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.uaумови отримання кредитів від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Зазначав, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20211229, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Посилався на те, що відповідно до реєстру боржників до договору №20211229 від 29 грудня 2021 року, TOB«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41662,54 грн., з яких: 21753,60 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4477,50 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 15431,44 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками.

Вказував, що ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за договоромпозики.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №5554084311 від 08 серпня 2019 року в сумі 41662,54 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що судом першої інстанції не витримано норми ст.128 ЦПК України, оскільки вона постійно перебувала за своєю адресою реєстрації і нікуди не відлучалася за межі селища, однак вона не була повідомлена про розгляд справи щодо неї належно та вчасно та відповідно вона не мала можливості бути заслуханою та відстояти свої права.

Вказувала, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» їй не відома, від даного товариства вона ніяких грошових коштів не отримувала в тому числі і від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Зазначала, що жодних повідомлень про надходження грошових коштів на її рахунок не було, окрім зарплати. Інших рахунків вона не відкривала.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

20 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та підписала заяву №5554084311 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», згідно з якою ОСОБА_1 підтвердила, що підписаний нею паспорт кредиту №4084311 від 08 серпня 2019 року містить умови укладеного кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та нею як позичальником.

В абз. 2 Розділу 2 заяви на отримання кредиту зазначено: умови кредитного договору, зокрема, умови про сукупну вартість кредитупозичальнику роз`яснені та зрозумілі.

Відповідно до абз. 4 Розділу 2 заяви на отримання кредиту позичальник своїм підписом засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ, ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, ч.4 ст.6 , ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ» та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

У Розділі 3 заявизазначено, що ОСОБА_1 доручає ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» виплатити/сплатити за рахунок отримуваного ним кредиту такі суми грошових коштів:

Отримувач: ОСОБА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; рахунок: НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500. Переказ на картрахунок НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 за рахунок кредиту зг.КД 5554084311 від 08/08/2019 без ПДВ. Сума - 20600 грн.;

Отримувач: ТОВ «ЛІКАР Онлайн» код ЄДРПОУ 42770502; рахунок: НОМЕР_3 у ПАТ «Ідея Банк» МФО 336310. Платіж за пакет Телемедицина 1 від ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів. Сума - 800 грн.

Отримувач: ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821 рахунок: НОМЕР_4 у AT «ТАСКОМБАНК» МФО 339500. Оплата страхового платежу за договором страхування №5554084311-С від 08/08/2019 року. Сума - 3637,55 грн.

Отже, загальна сума кредиту становить 25037,55 грн. (а.с.5).

Відповідно до паспорту кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» №4084311, підписаного сторонами, позичальником є ОСОБА_1 ; кредитодавець - ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»; сума кредиту - 25037,55 грн., строк - 60 місяців, спосіб - безготівковий шлях протягом 3 банківських днів від дня укладення договору.

В п.5 паспорту кредиту міститься інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, відповідно до якої: процентна ставка - щомісячні проценти - 2,99% від суми кредиту, річні проценти - 11,99% від суми боргу; загальні витрати за кредитом -53315,99грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом -78353,54грн.; реальна річна процентна ставка - 77,41 %.

Також цей пункт паспорту кредиту містить застереження: наведені обчислення реальної річної процентної стави та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативним та базується на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущені, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі; реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватися протягом строку дії договору про споживчий кредит.

В пункті п.6 паспорту кредиту визначено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення, остаточна дата повернення -09 серпня 2024року.

В паспорті кредиту ОСОБА_1 особистим підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, входячи з обраних нею умов кредитування (п.8 паспорту кредиту (інші важливі правові аспекти). Дата надання інформації 08 серпня 2019 року (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки №8287850-SG від 01 січня 2022 року, складеної ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» ОСОБА_1 дійсно оформила кредит в товаристві згідно кредитного договору №5554084311 від 08 серпня 2019 року на загальну суму 25037,55 грн., станом на 29 грудня 2021 року сума несплаченого боргу - 26627,49 грн., сума для дострокового погашення - 41662,54 грн. (а.с.11-12).

Отже, колегія суддів вважає доведеним, що 08 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 ніяких грошових коштів не отримувала в тому числі і від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», жодних повідомлень про надходження грошових коштів на її рахунок не було, окрім зарплати спростовуються вищевикладеним.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20211229, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з п.1.2. договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язаньборжників за кредитними договорами.

Відповідно до п.6.2.3 договору факторингу право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до договору факторингу №20211229 від 29 грудня 2021 року та витягу з реєстру боржників від 29 грудня 2021 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором №5554084311від 08 серпня 2019 року на суму 41662,54 грн.,з яких: 21753,60 грн. - за основною сумою боргу, 4477,50 грн. - за річними відсотками, 15431,44 грн. - за щомісячними відсотками.

Сторонами вказаного договору факторингу від 29грудня 2021року було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі реєстру боржників, який разом з реєстром боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, врахувавши, що відповідач його не спростувала належними доказами, дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не дотримано норми ст.128 ЦПК України, оскільки відповідач постійно перебувала за своєю адресою реєстрації і нікуди не відлучалася за межі селища, однак вона не була повідомлена про розгляд справи та відповідно вона не мала можливості бути заслуханою та відстояти свої права, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Основними засадами судочинства відповідно до частини першої статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Відповідно до ч.7 та п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України у разі не надання особами які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання, перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що за відомостями Ставищенської селищної ради, як органу реєстрації місця проживання від 02 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.110).

08 лютого 2023 року судом першої інстанції відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.118).

10 березня 2023 року суд першої інстанції повторно направив на поштову адресу відповідача: АДРЕСА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с132).

Враховуючи положення ч.8 ст.128 ЦПК України, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлений з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Встановлений на території України карантин неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки звернувшись до суду з відповідним позовом позивач не пропустив строків позовної давності.

При цьому, відповідачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів та на спростування доказів наданих стороною позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: