Постанова

від 26.07.2023 по справі 710/639/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/734/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 710/639/20 Категорія: 302010000 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участю секретаря Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 ;

треті особи - Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Побережної Н.П. у приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області 06.03.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про визнання недійсним державного акту на землю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

17.06.2020 року до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про визнання недійсним державного акту на землю.

В обґрунтування позову позивачі за первісним позовом вказують, що спір виник між сторонами при відновленні меж належних їм земельних ділянок на місцевості, через те, що землевпорядна організація невірно встановила координати земельних ділянок позивачів і відповідачів, що потягнуло за собою накладення земельних ділянок та зміщення межі між земельними ділянками. Так як помилки у землевпорядній документації порушують їхні права щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, що перебуває у власності, то необхідно привести у відповідність правовстановлюючі документи, заново внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Позивачі просили визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529841, виданий 27.06.2006 року Шполянською міською радою Черкаської області, на земельну ділянку розміром 0,10 га, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 15.12.2005 року за № 26-33/47 з кадастровим номером 7125710100:01:001:1690, що розташована по АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, код ЄДРПОУ 04061576.

06.08.2020 року відповідач у справі ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Зустрічний позов обґрунтовується тим, що актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі були погоджені і заперечень не виникало. Межові знаки, якими означена земельна ділянка, були показані на місцевості та передані на зберігання користувачам. Відповідачі фактично користуються земельною ділянкою більшими розмірами за рахунок частки її земельної ділянки, чим чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою. На її неодноразові вимоги щодо впорядкування користуванням земельними ділянками, а саме: перенесення межової огорожі відповідно до розмірів, встановлених рішенням Шполянської міської ради № 26-33/47 від 15.12.2005 року та вказаних на кадастровому плані земельної ділянки відповідачі категорично відмовляються. Крім того, відповідачами самовільно, всупереч відповідним санітарним нормам побудовано вбиральню на небезпечній відстані від криниці в 15 - ти метрах. У зв`язку з цим споживати воду з її криниці неможливо. Таким чином, відповідачі створюють перешкоди у користуванні земельної ділянки ОСОБА_3

ОСОБА_3 просила суд зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні її земельної ділянки АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7125710100:01:004:0253, шляхом знесення самочинно збудованого туалету; перенесення межової огорожі відповідно до розмірів, вказаних в кадастровому плані.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року, з врахуванням ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2023 року про внесення виправлення у рішення, первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529841, виданий 27.06.2006 року Шполянською міською радою Черкаської області, на земельну ділянку розміром 0,10 га, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 15.12.2005 року за № 26-33/47 з кадастровим номером 7125710100:01:001:1690, що розташована по АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 121582, виданого Шполянською міською радою15.02.2005 року на земельну ділянку, розміром 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 12.10.2004 року за № 621-11164 з кадастровим номером 7125710100:01:004:0253, що розташована по АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виданий ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_3 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Шпола, Звенигородського району, Черкаської області, мешканки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, судовий збір у розмірі 1833,20 грн (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 20 коп) та витрати за проведення земельно-технічної експертизи у розмірі 10296,60 (десять тисяч двісті дев`яносто шість гривень 60 коп), разом 12129,80 грн (дванадцять тисяч сто двадцять дев`ять гривень 80 коп).

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_3 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Почапинці, Лисянського району, Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , інші дані про особу суду невідомі, витрати за проведення земельно-технічної експертизи у розмірі 10296,60 (десять тисяч двісті дев`яносто шість гривень 60 коп).

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_3 , інші дані про особу суду невідомі, судовий збір у розмірі 1833,20 грн (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 20 коп) на користь держави Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795 (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Кучер Ю.В. оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити законні підставі збільшення земельної ділянки позивачів з розміру 0,1636 га до 0,1688 га, а також відсутня інформація, за рахунок якої земельної ділянки збільшилась площа.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано оцінку рішенню Шполянської міської ради № 26-33/47 від 15.12.2005 року, позивачі не ставили під сумнів законність вказаного рішення.

Актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, позивачами було погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі були погоджені і заперечень не виникало. Межові знаки, якими означена земельна ділянка, були показані на місцевості та передані на зберігання землекористувачам, позивачам.

Адвокат Кучер Ю.В. посилається, що судом першої інстанції під час розгляду справи не досліджувались обставини щодо збереження позивачами межових знаків земельної ділянки, які були встановлені та передані їм на зберігання відповідно до акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

Оскільки у позивачів наявні державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, у позивачів відсутні будь-які перешкоди для здійснення у встановленому законом порядку державної реєстрації права власності на належні їм земельні ділянки, тому помилки у землевпорядній документації не можуть порушувати прав позивачів щодо здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки.Такі доводи підтверджуються і тією обставиною, що відомості про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:004:0253, яка належить ОСОБА_3 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2013 року.

В апеляційній скарзі звертається увага на те, що в справі відсутні докази, що в позасудовому порядку позивачі звернулись до юридичних осіб, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням і у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, або до фізичних осіб-підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Адвокат Кучер Ю.В. посилається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було лише встановлено, що координати, зазначені в технічній документації, не відповідають дійсним координатам земельних ділянок, належних позивачам та відповідачу. Проте, помилки в технічній документації ніяким чином не впливають на фактичне користування земельними ділянками, оскільки спір виник саме з приводу межі. Експерти у вказаному вище висновку, на який посилався в своєму рішенні суд першої інстанції, не встановили чи фактично в натурі на місцевості існує накладання однієї земельної ділянки на іншу, при тому, що відсутність накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів встановлена і висновком експертів, і даними Публічної кадастрової карти. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що встановивши порушення прав позивачів, яке виразилося у включенні частини земельної ділянки, якою користуються позивачі, до частини земельної ділянки, належної відповідачу. Однак, на підставі яких саме доказів судом першої інстанції було встановлено такі обставини, невідомо. Крім того, слід звернути увагу, що позивачі в підставах звернення до суду з позовом на такі обставини не посилались, а вказували на накладення земельних ділянок, зміщення межі та неможливості реєстрації права власності.

Звертається увагу в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки допоможе вирішенню по суті спору між сторонами, зважаючи на те, що рішення, на підставі яких землі передані у власність, не скасовані.

На підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції неможливе виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку, оскільки резолютивна частина рішення містить лише вирішення питання про визнання державних актів недійсними. При цьому, для вирішення спору по суті сторонам необхідно вчинити ряд необхідних дій, зокрема, замовити розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої можливо внести виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку, що необхідно здійснити у позасудовому порядку. Тому, рішення суду першої інстанції не є остаточним в контексті вирішення спору між сторонами в даній справі, а отже, не відповідає критеріям ефективності захисту порушених прав.

Адвокат Кучер Ю.В. в апеляційній скарзі посилається на те, що з оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що за первісним позовом визначено два відповідача - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_3 . Проте, всі судові витрати покладені лише на відповідача ОСОБА_3 , що вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо вирішення розподілу судових витрат.

Скаржник вважає, що вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю є «вимогою» у розумінні статей 256, 268 ЦК України, з врахуванням того, що оспорювання акту відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності акту, тому на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто, сутність вимоги про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не виключає застосування до неї позовної давності. За своєю суттю вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не може бути кваліфікована як негаторний позов.

З огляду на вказане, сплив трирічного строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, представник ОСОБА_3 - адвокат Кучер Ю.В. просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло заперечення на апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів заперечення зазначено, що проведена реєстрація земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у такому варіанті, який є на сьогодні, та реєстрація земельної ділянки відповідача у справі позбавляє всіх нормального користування власністю, так як земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивачів, а земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельні ділянки інших користувачів, що в майбутньому може призвести до нових позовів до суду. Виходячи з вказаного, державну реєстрацію земельних ділянок необхідно скасувати, не позбавляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на ці земельні ділянки, це буде в інтересах усіх учасників, є можливим і не буде порушувати прав і інтересів ні позивача, ні відповідача, ні інших осіб у майбутньому.

Експертами відповідно до висновків земельно-технічної експертизи від 20.08.2022 року підтверджено порушення при виготовленні технічної документації на суміжні земельні ділянки АДРЕСА_3 та невідповідності у суміжній межі земельних ділянок, на які видано державні акти на право власності на землю, що і стало підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на землю, яка належить відповідачу ОСОБА_3

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що в судовому засіданні були повністю досліджені всі докази у даній справі, та судом дана правильна їх оцінка.

Враховуючи наведене в запереченні на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Сторони повідомлялись належним чином про дату, час, місце розгляду справи, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

23 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

В судове засідання з`явивились позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Каракоця Р.В., представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кучер Ю.В.

Приймаючи до уваги, що представник ОСОБА_3 - адвокат Кучер Ю.В. просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землю, а відносно задоволення вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою питання не порушує, що вбачається зі змісту апеляційної скарги, а також із суми сплаченого збору за її подання, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за первісним позовом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, приймаючи до уваги роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року про те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землюв межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землювідповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землю суд першої інстанції встановив порушення прав позивачів, що виразилося у включенні частини земельної ділянки, якою користуються позивачі, до частини земельної ділянки, належної відповідачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку доказам, які знаходяться в матеріалах справи, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та постановлено у справі законне рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними державних актів на землю, підстав для скасування якого у відповідній частині, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 529842 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки площею 0,0688 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7125710100:01:001:1691 (а.с. 10, том 1).

За даними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 529841 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 7125710100:01:001:1690 (а. с. 11, том 1).

Згідно із технічною документацією із землеустрою щодо підготовки державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в матеріалах наявна заява останніх від 23.07.2003 року, відповідно до якої вони просили провести вишукувальні роботи по підготовці державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті проведених землевпорядного обслідування і геодезичних робіт з`ясувалось, що фактична площа цієї ділянки складає 0,1688 га, з них: 0,1252 га ріллі, багаторічних насаджень 0,0000 га, кормових угідь 0,0000 га, під будівлями і дворами 0,0436 га.

На підставі технічної документації сесія Шполянської міської ради № 26-33/47 від 15.12.2005 року прийняла рішення внести зміни в рішення № 10-14/4 від 11.04.2003 року по приватизації у відношенні площі приватизованої земельної ділянки і надати: 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку; 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства. Попередньо, в присутності представника місцевої ради В.К. Різника, замовника та представників суміжніх землекористувань проведено обстеження меж землекористування, встановлені межові знаки та складений акт погодження меж землекористування. Вищевказане підтверджується випискою з рішення Шполянської міської ради від 15.12.2005 року та висновком Шполянського районного відділу земельних ресурсів по технічній документації по підготовці державного акту на право власності на земельну ділянку, актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (а. с. 12-37, том 1).

За змістом Витягу з протоколу № 6 земельної (погоджувальної) комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 12.12.2019 року відбувся розгляд звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо встановлення межі між земельними ділянки, які розташовані по АДРЕСА_4 . Було вирішено провести повторну земельну (погоджувальну) комісію виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування (а. с. 33-34, том 1).

Відповідно до Витягу з протоколу № 8 земельної (погоджувальної) комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 17.01.2020 року відбувся розгляд звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо встановлення межі між земельними ділянки, які розташовані по АДРЕСА_4 . Було вирішено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернутись до юридичних осіб, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням, і у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, або до фізичних осіб - підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і є сертифікованими інженерами - землевпорядниками, для замовлення розробки технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а. с. 35-36, том 1).

Згідно з рішенням Шполянської міської ради «Про розгляд земельних спорів» від 19.02.2020 року рекомендовано звернутися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до юридичних осіб, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням і у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, або до фізичних осіб-підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і є сертифікованими інженерами-землевпорядниками щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), також рекомендовано вищезазначеним громадянам дотримуватися змісту добросусідства відповідно до ст. 103 ЗК України (а. с. 37, том 1).

Відповідно до рішення Шполянської міської ради від 15.12.2005 року № 26-33/47 «Про затвердження технічної документації по виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам міста та часткове внесення змін в рішення попередніх сесій міської ради» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано в приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку 0,10 га та ведення особистого селянського господарства 0,0688 га за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 60-65, том 1).

За даними Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:1690 за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 66-67, том 1).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права

на земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:004:0253 за адресою: АДРЕСА_5 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 07.08.2013 року (а. с. 68, том 1).

Відповідно висновку експертів ЧВ КНДІСЕ Шишкіна О. та Рубля А. від 20.08.2022 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи експерти, надавши відповіді на поставлені запитання, дійшли до наступного:

- технічна документація із землеустрою щодо підготовки державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення чинного станом на 15.12.2005 року, а виявлені невідповідності не впливають на результати, заходи передбачених цією технічною документацією із землеустрою;

- встановлені відповідачеві ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) у розробленій і затвердженій їй технічній документації із землеустрою конфігурація та спільна межа земельних ділянок із суміжною земельною ділянкою позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) спільні межі із земельною ділянкою та її конфігурацією у плані земельної ділянки технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 виготовленого Шполянським бюро технічної інвентаризації не відповідають;

- відповідно до проведених геодезичних обмірів під час обстеження земельних ділянок та після камеральної обробки геодезичних вимірювань експертом було складено план земельних ділянок: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 - земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 із зазначенням фактичних площ земельних ділянок, що перебувають в користуванні сторін станом на час розгляду справи та план - схему земельних ділянок відповідно до приватизації суміжних земельних ділянок (відповідно до каталогів координат, які містяться в документаціях із землеустрою на ці земельні ділянки);

- площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , що перебуває у власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до фактичного її використання та відповідно до документації із землеустрою становить 0,1688 га (1688 кв.м.);

- фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування;

- площа земельної ділянки АДРЕСА_3 , що перебуває у власності позивача ОСОБА_3 становить 0,1000 га;

- фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування;

- порушення землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів відсутнє;

- фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок АДРЕСА_3 правовстановлюючими документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки не відповідає;

- на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні самовільно збудовані споруди, оскільки станом на час проведення натурного обстеження, наявні будівлі та споруди відповідають зазначеним в наданій технічній документації (а. с. 59-78, том 3).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 121582 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку (а. с. 159, том 3).

Згідно пояснень експерта Шишкіна О.В. земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_3 не знаходиться на своєму місці відповідно до каталогів координат, визначеному відповідно до розробленої технічної документації. Ця ділянка зміщена на 22 м в сторону та на 90 м вперед. Розмір площі, на який накладаються суміжні ділянки за НОМЕР_5 і НОМЕР_6 точно встановити наразі неможливо, приблизно від 0 м до 1 м, так як має бути не менше шести поворотних точок. Ділянка НОМЕР_6 розташована приблизно в своїх координатах. Також експерт вказав, що паркан між суміжними ділянками повинен бути зміщений в сторону земельної ділянки під НОМЕР_5.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 року у справі № 581/478/18 (провадження № 61-183св20) та в постанові від 05.09.2022 року у справі № 686/18437/17 вказано, що «належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано Державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу».

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними відповідачами у справі за первісним позовом є ОСОБА_3 , як правонаступниця за оспорюваним державним актом № 121582, виданого на ім`я ОСОБА_4 , а також Шполянська міська рада ОТГ, яка його видала.

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 497/597/18 від 29.06.2022 року оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Така ж позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Формування земельної ділянки як об?єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 ЗК України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини третя, четверта статті 78-1 ЗК України).

Як вказано в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, позивачі за первісним позовом обґрунтували свої позовні вимоги тим, що 28.10.2019 року під час проведення перевірки представниками Шполянського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» було встановлено, що по технічних документах, які були виготовлені та затвердженні рішенням Шполянської міської ради, фактичну межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 , а саме НОМЕР_6 і НОМЕР_5 необхідно змістити.

Як зазначено вище, рішенням Шполянської міської ради Черкаської області від 15.12.2005 року за № 26-33147 було затверджено технічну документацію по виготовленню державного акту на право власності на землю та внесено зміни і доповнення в рішення сесії № 10-1414 від 11.04.2003 року та прийнято рішення про передачу позивачам за первісним позовом у власність земельної ділянки, площею 0,1688 га, в тому числі: 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства.

27.06.2006 року Шполянською міською радою Черкаської області позивачам було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529841 на земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529842 на земельну ділянку розміром 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства.

Висновком експертів ЧВ КНДІСЕ Шишкіна О. та Рубля А. за результатами проведення земельно-технічної експертизи експерти підтверджено, що:

- технічна документація із землеустрою щодо підготовки державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0.0688 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення чинного станом на 15.12.2005;

- відповідно до проведених геодезичних обмірів загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 0,1338 га. Відповідно до її фактичного використання площа земельної ділянки не відповідає площі, зазначеній у технічній документації із землеустрою, а також не відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку. Також, у назві технічної документації із землеустрою зазначена площа земельної ділянки, що становить 0,1387 га. Отже, не можливо встановити, яка саме площа земельної ділянки є правильною;

- фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування;

- фактичне розташування будівель, споруд та інших об?єктів відносно меж земельних ділянок НОМЕР_6 та АДРЕСА_3 правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки не відповідає.

Відповідно до пояснень експерта Шишкіна О.В. ділянка, що розташована по АДРЕСА_3 не знаходиться на своєму місці, визначеному відповідно до розробленої технічної документації. Ця ділянка зміщена на 22 м в сторону та на 90 м вперед. Розмір площі, на який накладаються суміжні ділянки за НОМЕР_5 і НОМЕР_6 точно встановити наразі неможливо, однак ця величина варіюється приблизно від 0 до 1 м. Також експерт вказав, що паркан між суміжними ділянками повинен бути зміщений в сторону земельної ділянки під НОМЕР_5, належній відповідачу за первісним позовом.

З врахуванням вказаного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що між користувачами суміжних земельних ділянок існує спір щодо межі, яка повинна поділяти земельні ділянки, на яких розташоване належне сторонам майно.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Призначення експертизи є одним із способів доказування у справі.

Згідно з положеннями ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надаючи оцінку наявній у справі земельно-технічній експертизі, апеляційний суд визнає її належним і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами Шполянською міською радою об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_3 не надано суду належних та достовірних доказів на спростування висновків експертів ЧВ КНДІСЕ Шишкіна О. та Рубля А. за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення частини земельної ділянки, якою користуються позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до частини земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_3 , порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, так як доводи позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.08.2022 року у справі № 680/578/17, від 23.01. 2019 року у справі № 580/168/16-ц та правильно та обґрунтовано відхилив твердження відповідачів Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_3 , що актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , тобто суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі були погоджені і заперечень не виникало, оскільки, зокрема, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Доводи апеляційної скарги стосовно застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оцініються колегією суддів апеляційного суду критично та відхиляються, з огляду на наступне.

Позовна давність, - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно зі статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Водночас застосувати її суд може лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення відповідно статті 267 ЦК України.

Тому за змістом загальних норм права, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ОСОБА_3 не було направлено до суду першої інстанції заяву про сплив позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_3 - адвокат Кучер Ю.В. не посилається на те, що ОСОБА_3 була позбавлена можливості подати заяву про сплив позовної давності до суду першої інстанції з об`єктивних причин, тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності.

З огляду на вказане, колегія апеляційного суду враховує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відносно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо вирішення розподілу судових витрат, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскільки будь-які рішення, дії або бездіяльність Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади з приводу спірних правовідносин у цій справі не визнавались у судовому порядку незаконними, то відповідно судові витрати не можуть бути стягнуті з останньої.

Приймаючи до уваги зазначене вище, недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів апеляційного суду.

З врахуванням вказаного вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землю, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції у відповідній частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на землює законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування у відповідній частині за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, то питання перерозподілу судових витрат не вирішувалось апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни - залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 01.08.2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко