Постанова

від 04.12.2024 по справі 710/639/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня2024 року

м. Київ

справа № 710/639/20

провадження № 61-13031св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи за первісним позовом:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 ,

треті особи: Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року у складі судді Побережної Н. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 , треті особи: Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про визнання недійсним державного акта на землю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у червні 2020 року звернулися до суду з вищевказаним позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, і остаточно просили:

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529841, виданий 27 червня 2006 року Шполянською міською радою Черкаської області на земельну ділянку площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року за № 26-33/47 з кадастровим номером 7125710100:01:001:1690, що розташована на АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 121582, виданий Шполянською міською радою 15 лютого 2005 року на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на підставі рішення Шполянської міської ради від 12 жовтня 2004 року за № 21-11/64 за кадастровим номером 7125710100:01:004:0253, що розташована на АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади.

На обґрунтування позовних вимог, позивачі посилалися на те, що спір виник між сторонами при відновленні меж належних їм земельних ділянок на місцевості, через те, що землевпорядна організація неправильно встановила координати земельних ділянок позивачів і відповідача, що потягнуло за собою накладення земельних ділянок та зміщення межі між земельними ділянками.

Оскільки помилки у землевпорядній документації порушують їх права щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, що перебуває у власності, то необхідно привести у відповідність правовстановлюючі документи, заново внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

ОСОБА_3 у серпні 2020 року звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7125710100:01:004:0253, шляхом знесення самочинно збудованого туалету; перенесення межової огорожі відповідно до розмірів, вказаних у кадастровому плані.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 , тобто суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі були погоджені і заперечень не виникало. Межові знаки, якими означена земельна ділянка, були показані на місцевості та передані на зберігання користувачам.

Відповідачі фактично користуються земельною ділянкою з більшими розмірами за рахунок частки її земельної ділянки, чим чинять перешкоди у користуванні.

На її неодноразові вимоги щодо впорядкування користування земельними ділянками, а саме: перенесення межової огорожі відповідно до розмірів, встановлених рішенням Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року № 26-33/47 та вказаних на кадастровому плані земельної ділянки відповідачі категорично відмовляються.

Крім того, відповідачами самовільно, всупереч відповідним санітарним нормам побудовано вбиральню на небезпечній відстані від криниці в 15 - ти метрах, у зв`язку з цим споживати воду з її криниці неможливо.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 17 серпня 2020 року об`єднав у одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шполянський районний суд Черкаської області рішенням від 06 березня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 березня 2023 року про виправлення описки, первісний позов задовольнив у повному обсязі.

Визнав недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ № 529841, виданий 27 червня 2006 року Шполянською міською радою Черкаської області на земельну ділянку площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року за № 26-33/47 з кадастровим номером 7125710100:01:001:1690, що розташована на АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 121582, виданий Шполянською міською радою 15 лютого 2005 року на земельну ділянку площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 12 жовтня 2004 року за № 621-11164 з кадастровим номером 7125710100:01:004:0253, що розташована на АДРЕСА_1 на адміністративній території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, виданий ОСОБА_5 .

Вирішив питання розподілу судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову відмовив у повному обсязі.

Задовольняючи первісний позов місцевий суд вважав, що між користувачами суміжних земельних ділянок існує спір щодо межі, яка повинна поділяти земельні ділянки, на яких розташоване належне сторонам майно.

Суд встановив порушення прав позивачів, що виразилося у включенні частини земельної ділянки, якою користуються позивачі, до частини земельної ділянки, належної відповідачу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вважав, що позивач за зустрічним позовом не довела не факт самочинного будівництва, не факт порушення її прав, як власника сусідньої земельної ділянки та будинку, а також обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення вбиральні, належної відповідачам за зустрічним позовом.

Черкаський апеляційний суд постановою від 26 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_3 не надали суду належних та достовірних доказів на спростування висновків експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи, тому колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що включення частини земельної ділянки, якою користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до частини земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_3 , порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, оскільки доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Також суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 серпня 2022 року у справі № 680/578/17, від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, правильно відхилив твердження відповідачів Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_3 , що актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 , тобто суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі були погоджені і заперечень не виникало, оскільки, зокрема, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Від представника ОСОБА_3 - адвоката Кучер Ю. В. у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 752/14027/18 (провадження № 61-2963св23), згідно з якими застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Також суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови не врахував правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21), від 02 лютого 2023 року у справі № 175/4508/17 (провадження № 61-10381св22), згідно з якими сутність вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на землю не виключає застосування до неї позовної давності.

У матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити законні підстави збільшення земельної ділянки позивачів з розміру 0,1636 га до 0,1688 га, а також відсутня інформація за рахунок якої земельної ділянки збільшилась площа.

Суди не надали оцінки рішенню Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року

№ 26-33/47 на підставі якого був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 24 червня 2006 року та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0688 га від 24 червня 2006 року яке позивачами не оскаржувалось, незважаючи на те, що саме вказаним рішенням міської ради затверджено технічну документацію з виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки.

У позивачів наявні державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, у позивачів відсутні будь-які перешкоди для здійснення у встановленому законом порядку державної реєстрації права власності на вказані вище належні їм земельні ділянки, тому помилки у землевпорядній документації не можуть порушувати прав позивачів щодо здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивачів про вирішення спору з приводу меж земельних ділянок в позасудовому порядку.

Позивачі за первісним позовом заявили позовні вимоги з пропуском загальної позовної давності.

Аргументів щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 касаційна скарга не містить, а тому оскаржені судові рішення в цій частині Верховним Судом в касаційному порядку не переглядаються.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявники просять залишити її без задоволення, посилаючись на те, що проведена реєстрація належної їм земельної ділянки у такому варіанті та реєстрація земельної ділянки відповідача позбавляє нормальному користуванню власністю, оскільки земельна ділянка відповідача накладається на їх земельну ділянку, які у свою чергу накладаються на земельні ділянки інших користувачів.

Фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам на цю земельну ділянку та вимогам нормативно-правових документів з питань землеустрою та землекористування.

Допитаний в судовому засіданні експерт підтвердив, що земельна ділянка відповідача (по точках приватизації) зміщена на 44 метри на захід і на 90 метрів вперед. Тобто відповідач користується не тільки частиною належної їм земельної ділянки, але й земельною ділянкою на АДРЕСА_3 , а також асфальтованою дорогою загального користування та частково його приватизована земельна ділянка накладається на земельну ділянку на АДРЕСА_1 - земельна ділянка, яка розташована через дорогу від їх земельних ділянок.

Судами повністю досліджено наявні у матеріалах справи докази та надана їм правильна оцінка.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шполянського районного суду Черкаської області.

Справа № 710/639/20 надійшла до Верховного Суду 05 жовтня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 20 листопада 2024 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 529842, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010679900150, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки площею 0,0688 га, що розташована на АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7125710100:01:001:1691.

На підставі державного акта серії ЯГ № 529841, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010679900149, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7125710100:01:001:1690.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо підготовки державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останні на підставі заяви від 23 липня 2003 року просили провести вишукувальні роботи з підготовки державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .

У результаті проведених землевпорядного обстеження і геодезичних робіт з`ясувалось, що фактична площа цієї ділянки складає 0,1688 га, з них: 0,1252 га рілля, багаторічних насаджень 0,0000 га, кормових угідь 0,0000 га, під будівлями і дворами 0,0436 га.

На підставі технічної документації сесія Шполянської міської ради від 15 грудня

2005 року № 26-33/47 прийняла рішення внести зміни до рішення від 11 квітня

2003 року № 10-14/4 з приватизації у відношенні площі приватизованої земельної ділянки, і надати: 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку;

0,0688 га для ведення особистого селянського господарства.

Попередньо, в присутності представника місцевої ради, замовника та представників суміжних землекористувань проведено обстеження меж землекористування, встановлені межові знаки та складений акт погодження меж землекористування, що підтверджується випискою з рішення Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року та висновком Шполянського районного відділу земельних ресурсів по технічній документації по підготовці державного акту на право власності на земельну ділянку, актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

За змістом Витягу з протоколу № 6 земельної (погоджувальної) комісії Виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 12 грудня 2019 року відбувся розгляд звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), щодо встановлення межі між земельними ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , під час розгляду якого було вирішено провести повторну земельну (погоджувальну) комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування.

Відповідно до Витягу з протоколу № 8 земельної (погоджувальної) комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 17 січня 2020 року відбувся розгляд звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), щодо встановлення межі між земельними ділянками, які розташовані на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 ; вирішено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернутись до юридичних осіб які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або до фізичних осіб-підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, для замовлення розробки технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Рішенням Шполянської міської ради «Про розгляд земельних спорів» від 19 лютого 2020 року рекомендовано звернутися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до юридичних осіб які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням і у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або до фізичних осіб-підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), також рекомендували вищезазначеним громадянам дотримуватися змісту добросусідства відповідно до статті 103 ЗК України.

Відповідно до рішення Шполянської міської ради від 15 грудня 2005 року № 26-33/47 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам міста та часткове внесення змін в рішення попередніх сесій міської ради» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано в приватну власність земельні ділянки для будівництва площею 0,10 га і обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства 0,0688 га на АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка з кадастровим номером 7125710100:01:001:1690 за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а земельна ділянка з кадастровим номером 7125710100:01:004:0253 на АДРЕСА_4 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2013 року.

Відповідно до протоколу № 201 дослідження питної води з криниці на АДРЕСА_4 , складеного за участі завідуючого відділенням комунальної гігієни відібрані зразки питної води не відповідають вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Згідно з висновком експерта № 1369/1370/20/1583-1589-1591-1604/22-23, складеним Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20 серпня 2022 року на виконання ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2021 року, технічна документація із землеустрою щодо підготовки державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0,0688 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення чинного станом на 15 грудня 2005 року, а виявлені невідповідності не впливають на результати, заходів передбачених цією технічною документацією із землеустрою.

Встановлені відповідачеві ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) у розробленій і затвердженій їй технічній документації із землеустрою конфігурація та спільна межа земельних ділянок із суміжною земельною ділянкою позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) спільні межі із земельною ділянкою та її конфігурацією у плані земельної ділянки технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого Шполянським бюро технічної інвентаризації не відповідають.

Відповідно до проведених геодезичних обмірів під час обстеження земельних ділянок та після камеральної обробки геодезичних вимірювань експертом було складено план земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням фактичних площ земельних ділянок, що перебувають у користуванні сторін станом на час розгляду справи та план-схему земельних ділянок відповідно до приватизації суміжних земельних ділянок (відповідно до каталогів координат, які містяться в документаціях із землеустрою на ці земельні ділянки).

Площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , що перебуває у власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до фактичного її використання та відповідно до документації із землеустрою становить 0,1688 га (1 688 кв. м).

Фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам на цю земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Площа земельної ділянки АДРЕСА_4 , що перебуває у власності позивача ОСОБА_3 становить 0,1000 га.

Фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 не відповідає правовстановлюючим документам на цю земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів відсутнє.

Фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок № 79 та АДРЕСА_4 правовстановлюючими документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки не відповідає.

На земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні самовільно збудовані споруди, оскільки станом на час проведення натурного обстеження, наявні будівлі та споруди відповідають зазначеним в наданій технічній документації.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 121582 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Відповідно до пояснень експерта ОСОБА_7 земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_4 не знаходиться на своєму місці відповідно до каталогів координат, визначеному відповідно до розробленої технічної документації. Ця ділянка зміщена на 22 м в сторону та на 90 м вперед. Розмір площі, на який накладаються суміжні ділянки за АДРЕСА_5 точно встановити наразі неможливо, приблизно від 0 м до 1 м, так як має бути не менше шести поворотних точок. Ділянка № 79 розташована приблизно в своїх координатах. Також експерт вказав, що паркан між суміжними ділянками повинен бути зміщений у бік земельної ділянки під № 81.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи відомо, що на обґрунтування позовних вимог, позивачі

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посилалися на те, що спір між сторонами виник при відновленні меж належних їм земельних ділянок на місцевості, через те, що землевпорядна організація неправильно встановила координати земельних ділянок позивачів і відповідача, що потягнуло за собою накладення земельних ділянок та зміщення межі між земельними ділянками.

Оскільки помилки у землевпорядній документації порушують їх права щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, що перебуває у власності, то необхідно привести у відповідність правовстановлюючі документи, заново внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Задовольняючи первісний позов місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вважав, що між користувачами суміжних земельних ділянок існує спір щодо межі, яка повинна поділяти земельні ділянки, на яких розташоване належне сторонам майно. Суди встановили порушення прав позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що виразилося у включенні частини земельної ділянки, якою вони користуються, до частини земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_3 .

Проте Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої, дванадцятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи містять акти погодження зовнішніх меж як земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать позивачам ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а. с. 20, 63, том 2) так і акт погодження меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 42 (зворотня сторона), том 2), яка на час вчинення цієї дії перебувала у користуванні ОСОБА_8 , а на цей час належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 .

Тобто, на час розроблення документації, яка посвідчує право сторін цієї справи на належні їм земельні ділянки між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , як власниками земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 , як власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 сформувався порядок користування земельними ділянками.

Існування взаємних претензії щодо меж суди не встановили, а із змісту актів про погодження меж Верховний Суд цієї обставини перевірити не може, оскільки частина копій низької якості.

Разом із тим матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_9 (а. с. 240, том 3), яка повідомила про те, що її сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_4 з 1963 року. Господарі обох садиб використовували криницю, яка була викопана на межі між двома подвір`ями. Згодом сусіди, які мешкали за адресою: АДРЕСА_1 в своєму дворі викопали власну криницю, проте користуватись спільною продовжували також. У 2013 році ОСОБА_9 відчужила садибу своїх батьків ОСОБА_3 , показала межу, яка була розділена парканом та наголосила, що криниця спільна на два господарства. У 2018 році ОСОБА_3 замінила паркан та змістила його в бік земельної ділянки ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Тобто суди не перевірили та не встановили, на підставі оцінки всіх наявних доказів у сукупності, наявність якої саме обставини спричинило виникнення цього спору.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Стаття 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, оскільки під час ухвалення оспорюваних судових рішень, місцевий суд наведеного вище не врахував, а суд апеляційної інстанції, оцінюючи аргументи позивачів про наявність підстав для задоволення позовних вимог, на вказане уваги не звернув, суди дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

З огляду на викладене колегія суддів вважає частково прийнятними арґументи касаційної скарги ОСОБА_3 .

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Згідно із частиною першою статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи в оскаржуваній частині, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу в цій частині необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Під час нового апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції слід, на підставі всіх наявних у матеріалах справи доказів, встановити дійсну природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами, з`ясувати у чому саме полягає порушення прав позивачів на користування належними їм земельними ділянками, надати оцінку обставинам набуття права власності на криницю та її місця знаходження у сукупності з іншими матеріалами справи.

Також апеляційному суду слід становити коло осіб, до яких пред`явлено позовну вимогу про скасування державних актів, а також визначити, чи обраний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування державних актів на землю буде ефективним та відновить порушене право позивачів.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 , треті особи: Шполянський районний відділ Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про визнання недійсними державних актів на землю скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

О. М. Ситнік