Рішення

від 25.07.2023 по справі 405/6596/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6596/22

2/405/918/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Скалівенко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача до КНКП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 77 к/п від 09.11.2022 року про звільнення позивача, поновити позивача на роботі, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказує, що вона ОСОБА_1 за наказом № 68 від 05.12.1996 року була зарахована на посаду медичної сестри лікувального відділення міської стоматологічної поліклініки № 1. З 26.11.2007 року переведена на посаду рентгенолога вказаного підприємства. З 18.02.2020 року працює на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНКП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради. 15.09.2022 року позивача було попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників і вручено персональне письмове попередження № 804. Одночасно повідомлено, що на підприємстві відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу для переведення та подальшого працевлаштування. Наказом № 77 від 09.11.2022 року позивача було звільнено з 15.11.2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ. Позивач вважає оскаржуваний наказ про звільнення позивача незаконним, оскільки при її звільненні не було дотримано вимог закону щодо гарантій при звільнення жінок, які мають дітей, а також профспілковий комітет не надав згоди на її звільнення. Позивач вказує, що вона є одинокою матір`ю і при наявності у неї дитини віком до 14 років, яку вона самостійно утримує, її звільнення є незаконним.

За таких обставин просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.12.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

27.01.2023 року за вх. № 1954 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, вказавши, що відповідачем було дотримано вимоги закону щодо звільнення позивача з роботи. Зокрема вказав, що позивача було персонально попереджено про наступне вивільнення не менше ніж за два місяці, всі накази підприємства видані відповідно чинного законодавства України, без порушення будь-яких норм. Позивач не є членом профспілкової організації і тому згоди на її звільнення не потрібно. Відповідач при звільненні позивача надав пропозицію переведення на 1,0 ставки посади сестри медичного відділення стоматологічної допомоги дорослим на час відпустки по догляду за дитиною до 6 років, від якої позивач відмовилась. Інші будь-які вакантні посади, навіть ті, які не відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача в КНП «ТСО» КМР» відсутні. Щодо ствердження позивача що вона є одинока мати, довідок про це, чи інших підтверджуючих документів позивач не надавала відповідачу, підприємство про цей її статус не повідомляла, тому підприємство не знало і не могло знати про цей факт.

В судових засіданнях позивач та її представник позовні вимоги підтримали та посилаючись на обставини викладені в позові просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на викладене у відзиві, просила відмовити в його задоволені в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом № 68 від 05.12.1996 року ОСОБА_1 була зарахована на посаду медичної сестри лікувального відділення міської стоматологічної поліклініки № 1. 26.11.2007 року переведена на посаду рентгенолога вказаного підприємства. З 18.02.2020 року працювала на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНКП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради, що підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

16.08.2022 року генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Міської ради міста Кропивницького» Жуган Едуардом прийнятий наказ № 78 Про зміни (скорочення) штату працівників та затвердження нового штатного розпису (а.с. 42).

15.09.2022 року ОСОБА_1 листом за № 804 було попереджено про скорочення посади, яку займає позивач та виведення із штатного розпису з 15.11.2022 року, з яким ОСОБА_3 ознайомлена 15.09.2022 року під підпис (а.с. 3, 43-44, 45).

Повідомленням від 06.10.2022 року за № 879 ОСОБА_1 було запропоновано з 15.11.2022 року перевестися на 1,0 ставки посади сестри медичного відділення стоматологічної допомоги дорослим на час відпустки по догляду за дитиною до 6 років ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_3 ознайомлена 06.10.2022 року під підпис (а.с. 4, 46).

В окремій заяві до вищевказаного попередження ОСОБА_1 не погодилась на запропоновану вакантну посаду (а.с. 47).

09.11.2022 року генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Міської ради міста Кропивницького» Жуган Едуардом прийнятий наказ № 77 к/п про звільнення ОСОБА_1 з посади рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим за основним місцем роботи 15.11.2022 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, виплату вихідної допомоги та компенсацію за невикористані відпустки (а.с. 5, 48).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації КНКП «ТСО» МРК», що підтверджено листом голови профспілки та довідкою головного бухгалтера (а.с. 53, 54), членські внески з заробітної плати не утримувалися.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що є одинокою матір`ю і звільнення проведене в порушення вимог ст. 184 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник , за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Статтею 184 КЗпП України визначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір`ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.

Таким чином, для набуття статусу «одинока матір» необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

В свою чергу розірвання шлюбу та фактичне місце проживання дитини з матір`ю, що включає в себе обов`язок матері щодо утримання та виховання дитини, не доводять факту відсутності участі батька у вихованні дитини, та, відповідно, не підтверджують наявність у позивача статусу «одинока матір».

Крім того, для осіб, які виховують, утримують дитину самостійно та належать згідно з чинним законодавством до категорії одиноких матерів, державою встановлюються певні гарантії та пільги.

Згідно Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям має одинока матір, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини (ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»). В розумінні цього Закону одинока мати - це жінка, яка має дитину, батьківство якої фактично не визнано (немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду).

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не підтвердила, що має статус одинокої матері, оскільки в свідоцтві про народження дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 7). Батько дитини не позбавлений батьківських прав відносно своєї дитини і даних, що він перебуває в розшуку також немає.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 додаткової відпустки, як одинокої матері чи жінки, яка одна виховує дитину.

Більш того, ОСОБА_1 не надала доказів отримання соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином на підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 не має статусу «одинока матір» і гарантій, встановлених ст. 184 КЗпП України щодо заборони звільнення.

Враховуючи вищевикладене, так як суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог, позивачем не надано належних доказів щодо скасування наказу про її звільнення або визнання відповідних дій незаконними чи протиправними, які були підставою для її звільнення, не доведено порушення вимог трудового законодавства під час звільнення позивача, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на займаній посаді задоволенню не підлягає.

У зв`язку з тим, що в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення на роботі відмовлено, вимога ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведені обставини та норми закону в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10 - 13, 19, 76 - 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради» (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 36 ЄДРПОУ: 43226738) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.07.2023 року.

Суддя Ленінського районного суду

м.Кіровограда В.В. Драний