Постанова

від 21.12.2023 по справі 405/6596/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/6596/22

провадження № 22-ц/4809/1227/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря - Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року у складі судді Драного В. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради» (далі - КНП «ТСО «КМР») та просила:

-визнати незаконним та скасувати наказ № 77 к/п від 09 листопада 2022 року про її звільнення з 15 листопада 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України;

-поновити її на посаді ренгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ТСО «КМР»;

-стягнути з КНП «ТСО «КМР» на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 листопада 2022 року по день поновлення на роботі;

-стягнути з КНП «ТСО «КМР» на свою користь понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 18.02.2020 працює на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ТСО «КМР».

15.09.2022 позивача було попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників і вручено персональне письмове попередження № 804 та одночасно повідомлено, що на підприємстві відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані для її переведення та подальшого працевлаштування.

Наказом № 77 від 09.11.2022 ОСОБА_1 було звільнено з 15.11.2022 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зазначала, що оскаржуваний наказ про її звільнення незаконним, оскільки при звільненні не було дотримано вимог закону щодо гарантій щодо звільнення жінок, які мають дітей, а також профспілковий комітет не надав згоди на її звільнення.

Оскільки, ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, остання вважала, що при наявності у неї дитини віком до 14 років, яку вона самостійно утримує, її звільнення є незаконним, а тому звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «ТСО «КМР» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації КНП «ТСО» КМР», а членські внески із заробітної плати не утримувалися.

Крім того, позивач не має статусу одинокої матері і гарантій, встановлених ст. 184 КЗпП України щодо заборони звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних доказів щодо скасування наказу про її звільнення або визнання відповідних дій незаконними чи протиправними, які були підставою для її звільнення, а також не доведено порушення вимог трудового законодавства під час її звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач є матір`ю неповнолітньої дитини, яку виховує сама без батька, і в її сім`ї немає інших працівників із самостійним заробітком, а тому відповідач не мав права її звільняти на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні відповідачем не дотримано вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, адже позивач має більш тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві.

Крім того, професія ОСОБА_1 пов`язана зі шкідливими умовами праці і передбачає вихід на пенсію на пільгових умовах в 45 років, а тому оскільки позивачу до виходу на песнію залишилося менше року, відповідач не мав права її звільняти.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Від КНП «ТСО «КМР» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залучено до участі у справі Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (далі - КНП «ЦМЛ» КМР») як правонаступника КНП «ТСО» КМР».

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Грицина В. І. підтримала доводи апеляційної скарги, представник КНП «ЦМЛ» КМР» адвокат Федоров З. Ф. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 68 від 05.12.1996 ОСОБА_1 була зарахована напосаду медичної сестри лікувального відділення міської стоматологічної поліклініки № 1.

26.11.2007 позивач переведена на посаду рентгенолога вказаного підприємства.

З 18.02.2020 ОСОБА_1 працювала на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ТСО» КМР», що підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_1

16.08.2022 генеральним директором КНП «ТСО» КМР» ОСОБА_7 прийнятий наказ № 78 Про зміни (скорочення) штату працівників та затвердження нового штатного розпису.

15.09.2022 ОСОБА_1 листом за № 804 було попереджено про скорочення посади, яку займає позивач та виведення із штатного розпису з 15.11.2022, з яким позивач ознайомлена 15.09.2022 під підпис.

Повідомленням від 06.10.2022 за № 879 ОСОБА_1 було запропоновано з 15.11.2022 перевестися на 1,0 ставки посади сестри медичного відділення стоматологічної допомоги дорослим на час відпустки по догляду за дитиною до 6 років ОСОБА_2 , з яким позивач ознайомлена 06.10.2022 під підпис.

В окремій заяві до вищевказаного попередження ОСОБА_1 не погодилась на запропоновану вакантну посаду.

09.11.2022 генеральним директором КНП «ТСО» КМР» ОСОБА_7 прийнятий наказ № 77 к/п про звільнення ОСОБА_1 з посади рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим за основним місцем роботи 15.11.2022 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, виплату вихідної допомоги та компенсацію за невикористані відпустки.

ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації КНКП «ТСО» МРК», що підтверджено листом голови профспілки та довідкою головного бухгалтера, членські внески з заробітної плати не утримувалися.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має статусу одинокої матері і гарантій, встановлених ст. 184 КЗпП України щодо заборони звільнення.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру.

Стаття 15 ЦК України та частина перша статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

При цьому, КЗпП України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина першастатті 21 КЗпП України).

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьоїстатті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення нароботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (далі - Конвенція).

Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 Конвенції тягар доведення законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 18.02.2020 працювала на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ТСО» КМР» (а.с. 8-10).

16.08.2022 генеральним директором КНП «ТСО» КМР» прийнятий наказ № 78 Про зміни (скорочення) штату працівників та затвердження нового штатного розпису (а. с. 42).

15.09.2022 ОСОБА_1 листом за № 804 було попереджено про скорочення посади, яку займає позивач та виведення із штатного розпису з 15.11.2022, з яким позивач ознайомлена 15.09.2022 під підпис (а. с. 3, 43-44, 45).

Повідомленням від 06.10.2022 за № 879 ОСОБА_1 було запропоновано з 15.11.2022 перевестися на 1,0 ставки посади сестри медичного відділення стоматологічної допомоги дорослим на час відпустки по догляду за дитиною до 6 років ОСОБА_2 , з яким позивач ознайомлена 06.10.2022 під підпис (а. с. 4, 46).

Згідно копії заяви від 06.10.2022 ОСОБА_1 не погодилась на запропоновану вакантну посаду (а. с. 47).

09.11.2022 генеральним директором КНП «ТСО» КМР» прийнятий наказ № 77 к/п про звільнення ОСОБА_1 з посади рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим за основним місцем роботи 15.11.2022 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, виплату вихідної допомоги та компенсацію за невикористані відпустки (а. с. 5, 48).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є матір`ю неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує та утримує сама.

Положеннями статті 184 КЗпП України визначено істотні пільги для жінок-матерів, зокрема, одиноких матерів.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливості такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа № 820/11570/15 (провадження № К/9901/6679/18), від 28 січня 2019 року в справі № 392/1505/17-ц (провадження № 61-38857св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 2 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», статтею 6 Сімейного кодексу України дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованого до неї, вона не набуває прав повнолітньої особи раніше.

Відповідно до статей 18-1-18-3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Також визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки».

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) значення не має.

У постанові Верховного Суду у складі від 13 березня 2019 року у справі № 299/2388/16-ц (провадження № 61-21372св18) зазначено, що «основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є виховання та утримування дитини без участі батька. Відтак для підтвердження права на зазначену пільгу в цьому випадку позивачем має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні дитини».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/12854/17 (провадження № 61-4121св19) щодо застосування частини третьої статті 184 КЗпП України зроблено висновок, що «зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти роківта передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування. […] одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама».

Аналогічний висновок підтверджено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 182/5140/15-ц (провадження № 61-13032св19).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 червня 2018 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с. 10).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 29 листопада 2022 року № 00037655362 позивач не переббуває у шлюбі з ОСОБА_5 , який є батьком її малолітньої дитини (а. с. 11).

Копією довідки КП «ЖЕО № 4» від 25.11.2022 виданій позивачу, підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

Згідно копії довідки КЗ «Дошкільнй навчальний заклад (ясла-садок) № 61 «Гніздечко» комбінованого типу Кіровоградської міської ради» від 28.11.2022 № 8 донька позивача ОСОБА_4 , вихованка групи № 5 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно відвідує дошкільний навчальний заклад № 61 «Гніздечко». Дитина прописана та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (овідка № 6344 від 25.11.2022). Батьківські збори відвідує мама, приводить до садочка та забирає мама. Мама приймає активну участь у житті дитини (а. с. 13).

З урахуванням наведених норм права та наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належнимими та допустими доказами доведено факт того, що вона як одинока матір, виховує дитину віком до чотирнадцяти років.

За таких обставин, позивач підпадає під категорію працівників, визначену частиною третьою статті 184 КЗпП України, а тому в ситуації, коли не було ліквідації підприємства, її не можна було звільнити з ініціативи підприємства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників.

В цьому випадку виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача (пропозиції вакантних посад) не має правового значення для вирішення питання щодо законності її звільнення, оскільки на неї поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, встановлені для всіх працівників частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а спеціальні (більш вищі) гарантії, визначені статтею 184 щодо неможливості звільнення таких осіб, як позивач.

Посилання відповідача на неповідомлення ОСОБА_3 роботодавця про статус одинокої матері не спростовує гарантій, передбачені КЗпП України.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 414/1148/16-ц (провадження № 61-29151св18), від 20 січня 2021 року у справі № 569/15473/17 (провадження № 61-7082св19) та від 23 грудня 2021 року у справі № 754/10159/20 (провадження № 61-16826св21).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнаня незаконним та скасування, наказу КНП «ТСО» КМР» № 77 к/п від 09 листопада 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно пункту 2 рішення Кропивницької міської ради № 1546 від 04 травня 2023 року «Про реорганізацію комунальних некомерційних підприємств» припинено в результаті реорганізації КНП «ТСО «КМР» шляхом приєднання до КНП «ЦМЛ» КМР» (а. с. 138-139).

Пунктом 3 зазначеного рішення КНП «ЦМЛ» КМР» визнано правонаступником майна, всіх прав та обов`язків КНП «ТСО» КМР».

Наказом Управління охорони здоров`я Кропивницької міської ради від 01 листопада 2023 року № 130 здійснено передачу функцій між закладами охорони здоров`я, а саме передано функції відділення стоматологічної допомоги дорослому населенню КНП «ТСО» КМР» до КНП «ЦМЛ» КМР» з 01 листопада 2023 року (а. с. 140).

Згідно частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залучено до участі у справі КНП «ЦМЛ» КМР» як правонаступника КНП «ТСО «КМР».

Таким чином, враховуючи, що в спірних правовідносинах відбулось правонаступництво від КНП «ТСО «КМР» до КНП «ЦМЛ» КМР» то, відповідно, позивач підлягає поновленню на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ЦМЛ» КМР» з 15 листопада 2022 року, з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про її поновлення на роботі, що відповідає вимогам ст. 235 КЗпП України.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до підпункту «л» пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно із абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бутиоплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про заробітну плату, виданої КНП «ТСО «КМР» (а. с. 74), нарахована заробітна плата за вересень і жовтень 2022 року (два останні місяці перед звільненням) становить 19 961,19 (10 006,99+9 954,20) грн і з урахуванням 42 робочих днів у зазначений період, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 475,27 грн.

Позивач звільнена з роботи посади з 15 листопада 2022 року, а тому починаючи з вказаної дати року по дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, кількість робочих днів становить 288.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 475,27 грн, на її користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 136 877,76 (475,27*288) грн, яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, що вона має статус одинокої матері, та не врахував обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «ЦМЛ» КМР», яке є правонаступником КНП «ТСО» КМР», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В порядку розподілу судових витрат з КНП «ЦМЛ «КМР» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 2 481 грн (992,4+1488,6) судового збору, понесеного позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій за подання позовної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення.

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі пп.1 п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», 4962 грн (992,4+1488,6+992,4+1488,6) судового збору підлягає стягненню з КНП «ЦМР «КМР`в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради» № 77 к/п від 09 листопада 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», з 15 листопада 2022 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (код ЄДРПОУ 05493846), яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 136 877 (сто тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 76 коп, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (код ЄДРПОУ 05493846), яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради», на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн судового збору.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (код ЄДРПОУ 05493846), яке є правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Кропивницької міської ради» в дохід держави 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят два) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко