Ухвала

від 01.08.2023 по справі 953/3978/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3978/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/1020/23 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: домашній арешт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участюпрокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 липня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42022220000000134 від 09.06.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, до 16 серпня 2023 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022220000000134 від 09.06.2022 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 у період часу з березня 2022 року по квітень 2022 року, за попередньою змовою із раніше знайомим ОСОБА_9 , вчинив використання завідомо підроблених документів договорів із специфікаціями до договорів та видатковими накладними, а також здійснив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме бюджетних грошових коштів відділу освіти Донецької селищної ради Ізюмського району Харківській області в умовах воєнного стану загальною сумою 299 390 грн, під час закупівлі продуктів харчування довготривалого зберігання для потреб територіальної громади, для чого з місцевого бюджету було виділено грошові кошти загальною сумою 1 023 350 грн.

18.05.2023 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358 КК України.

Ухвалою слідчої судді Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України до 17.07.2023 включно.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 10.07.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні№ 42022220000000134 від 09.06.2022 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 17 серпня 2023 року.

13.07.2023 року до суду прокурор подав клопотання про продовження строку застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що на строк дії запобіжного заходу закінчується 17.07.2023 року, однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно виконати наступні слідчі (розшукові) та процесуальні дії: отримати висновок судово-товарознавчої експертизи;встановити інших співучасників вчинення кримінальних правопорушень;у разі отримання достатніх, належних та допустимих доказів та встановлення інших осіб, причетних до вчинення злочинів, вирішити питання про повідомлення їм про підозру, виділенням матеріалів досудового розслідування в інше кримінальне провадження; закінчити розсекречення та долучення у якості доказів до кримінального провадження ухвал слідчих суддів, якими надано дозвіл на проведення НСРД; ознайомити підозрюваних з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування. При цьому, виконання вищевказаних процесуальних дій до спливу строку досудового розслідування не виявляється можливим, але вони необхідні для встановлення обставин, які мають вкрай важливе значення для даного кримінального провадження.

Вказував, що ризики, встановлені в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2023, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від13.07.2023року задоволеноклопотанняпрокурора.

Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 16.08.2023 року, з покладенням на нього обов`язків: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утриматися від спілкування зі свідками та підозрюваним ОСОБА_9 у кримінальному провадженні№ 42022220000000134 від 09.06.2022.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. В ухвалі слідчого судді наявні лише припущення щодо існування ризиків без зазначення конкретних фактів, які підтверджують твердження, що особа може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілого або вчинити новий злочин.

Вказує, що підозра, яка була вручена ОСОБА_8 , є необґрунтованою.

Посилається на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований, не вчинив жодного порушення умов раніше обраного запобіжного заходу.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогамист.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимогст.178 КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В силу ч.3ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку домашнього арешту для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядкуст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, перевірялась судом першої інстанції при обранні йому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, та матеріали провадження не містять нових даних, які би спростовували такі висновки суду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів причетності ОСОБА_8 до інкримінованих правопорушень, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Строк застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту може бути подовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 10.07.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні№ 42022220000000134 від 09.06.2022 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 17 серпня 2023 року.

Як убачається з матеріалів провадження, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких зазначена в постанові та клопотанні прокурора.

Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об`єму висунутої підозри, необхідності виконання ряду слідчих і процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.

Судова колегія приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України.

Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставин, враховуючи зазначене, що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, в тому числі, класифікуються як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років внаслідок чого колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес та саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків, а тому більш м`який запобіжний захід, ніж продовження застосування цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, займає посаду начальника фінансового відділу Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, раніше не судимий, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження застосування саме такого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харкова від13липня 2023року пропродовження строкудії запобіжногозаходу увиді цілодобовогодомашнього арештущодо підозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментуїї проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4