Рішення

від 02.08.2023 по справі 128/1935/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1935/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 16.01.2023 в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою замінено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницько сільську раду Вінницького району Вінницької області та залучено її правонаступника - Вінницьку міську раду до участі в даній справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , до останньої у власність перейшла земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано в державному реєстрі 09.06.2017 речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Крім того, на адвокатський запит від 02.07.2020 №26/20 до ФОП ОСОБА_7 , останнім було надано технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок інв. №180-17 від 22.05.2017 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

По сусідству із земельною ділянкою площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщена земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно із наданою відповіддю Вінницько-Хутірської сільської ради від 03.07.2020 № 69 на адвокатський запит №22/20 від 19.06.2020 відповідач отримав у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_3 на підставі рішення 7 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького р-ну Вінницької області від 05.09.2003.

При винесенні меж земельної ділянки позивача площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 в натурі (на місцевості) було встановлено, що відповідач самовільно захопила частину земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 0,0054 га та встановила паркан із металевої сітки на межі між цими земельними ділянками.

Тобто, відповідач як суміжний землевласник (землекористувач) самовільно порушила межі між сусідніми земельними ділянками та відмовляється добровільно їх переносити.

12.05.2020 позивач звернулась із заявою щодо вирішення земельного спору до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району.

Як вбачається із акту обстеження земельної ділянки від 22.05.2020, на підставі заяви позивача, комісією у складі депутатів Вінницько-Хутірської сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

При обстеженні вищевказаної земельної ділянки комісією було виявлено фактично існуючі межові знаки у вигляді металевих стовпчиків та сітки-рабиці, які вбудовані в бетонний фундамент, розмежовують земельні ділянки відповідача та позивача. Візуально визначено, що дана огорожа була збудована до 2017 року, тобто до дня купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09.06.2017.

Крім того, комісією було запропоновано провести відновлення меж суміжних земельних ділянок у відповідності до правовстановлюючих документів та надалі дотримуватись законів добросусідства та норм законодавства.

Однак, відповідачем добровільно не було здійснено дій щодо відновлення меж суміжних земельних ділянок, а відтак створено перешкоди у користуванні позивачем власною земельної ділянкою, у зв`язку із чим позивач звертається до суду за захистом порушених прав.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовною заявою, в якій просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою, орієнтовною площею 0.0054 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої конструкції - паркану за рахунок ОСОБА_2 та привести земельну ділянку у придатний до використання позивачем стан за цільовим призначенням та стягнути понесені судові витрати.

В ході судового розгляду, з огляду на висновок судової земельно - технічної експертизи № 638 від 18.11.2021, позивачем уточнено позовні вимоги, в яких вона просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,0049 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої конструкції - паркану, за рахунок ОСОБА_2 та привести земельну ділянку у придатний до використання позивачем стан за цільовим призначенням та стягнути понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Герасимчук О.О. уточнені позовні вимоги своєї довірительки підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гуменюк Н.В. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали, заперечували щодо їх задоволення, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність. Зокрема, зазначили, що є незрозумілою позиція позивача щодо пред`явлення позову лише до ОСОБА_2 , при наявності інших суміжних землевласників позивача ОСОБА_4 . Крім того, на їх думку, позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради - Вініцька Б. в судове засідання не з`явилася, попередньої надіславши суду письмові пояснення, в яких просила справу розглядати у відсутність представника Вінницької міської ради за наявними у справі доказами, зазначивши при цьому, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до висновку судового експерта №638 від 18.11.2021, останнім констатовано, що фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка перебуває у фактичному користуванні відповідача - ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належить позивачу - ОСОБА_4 .

Відповідно до положень статей 16,386,391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами та органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб ,які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги письмові пояснення третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено по справі, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого у реєстрі за №2233 від 09.06.2017, укладеного між ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , до останньої у власність перейшла земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 9 - 10).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності позивача на зазначену вище земельну ділянку було зареєстровано в державному реєстрі 09.06.2017 (т.1 а.с. 11 - 12).

На адвокатський запит від 02.07.2020 №26/20 до ФОП ОСОБА_7 , кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №011455 від 15.11.2013 було надано технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок інв. №180-17 від 22.05.2017 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

По сусідству із земельною ділянкою площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщена земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (т.1 а.с. 36 - 38).

Згідно повідомлення Вінницько-Хутірської сільської ради від 03.07.2020 № 69 відповідач отримала у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_3 на підставі рішення 7 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького р-ну Вінницької області від 05.09.2003 (т.1 а.с. 40).

При винесенні меж земельної ділянки позивача площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 в натурі (на місцевості) було встановлено, що відповідач самовільно захопила частину земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 0,0054 га та встановила паркан із металевої сітки на межі між цими земельними ділянками, що підтверджується кадастровим планом на земельну ділянку площею 0,0658 га, розробленого МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» від 21.06.2019 (т.1 а.с. 53).

Таким чином, відповідач, як суміжний землевласник (землекористувач), самовільно порушила межі між сусідніми земельними ділянками.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

12.05.2020 позивач звернулась із заявою щодо вирішення земельного спору до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району (т.1 а.с. 41 - 42).

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 22.05.2020 (т.1 а.с. 44), на підставі заяви позивача, комісією у складі депутатів Вінницько-Хутірської сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

При обстеженні вищевказаної земельної ділянки комісією було виявлено фактично існуючі межові знаки у вигляді металевих стовпчиків та сітки-рабиці, які вбудовані в бетонний фундамент, розмежовують земельні ділянки відповідача та позивача. Візуально визначено, що дана огорожа була збудована до 2017 року, тобто до дня купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09.06.2017 .

Крім того, комісією було запропоновано провести відновлення меж суміжних земельних ділянок у відповідності до правовстановлюючих документів та надалі дотримуватись законів добросусідства та норм законодавства.

Ухвалою суду від 12.08.2021 по даній справі було призначено судову земельно - технічну експертизу.

Згідно висновку судової земельно - технічної експертизи № 638 від 18.11.2021, проведеної згідно ухвали суду від 12.08.2021 судовим експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» Данилюком В.О. (т.1 а.с. 148 - 168), після проведення інструментальних обмірів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , можливо зробити висновок, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , становить 613,0кв.м. (0,0613г.), що на 45,0 кв.м. (658 - 613) менше від площі земельної ділянки, яка перебуває у її приватній власності.

Відповідач ОСОБА_2 завчасно була повідомлена про огляд об`єкта дослідження листом повідомленням та була присутня 28.10.2021 під час проведення візуально - інструментального обстеження на території земельної ділянки АДРЕСА_3 ,

яка перебуває у її фактичному користуванні. Для проведення обмірів земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка перебуває у її фактичному користуванні, судового експерта та залученого спеціаліста не допустила. У зв`язку із недопущенням судового експерта та залученого

спеціаліста на земельну ділянку АДРЕСА_3 дати відповідь на питання: Які фактичні розміри земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по

АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (відобразити графічно на плані) неможливо.

Під час проведення візуально - інструментального обстеження, було визначено фактичне місце розташування спільної межі між земельними ділянками, якими фактично користується ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що дає можливість встановити чи накладаються фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1650 га

кадастровий №0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_3 на земельну ділянку площею 0,0658 га кадастровий № 0520681000:02:004:1080, яка розміщена за адресою:

АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .

Після співставлення меж земельної ділянки кадастровий № 0520681000:02:004:1080 площею 0,0658 га за адресою

АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , станом на час проведення дослідження, можливо зробити висновок, що конфігурація, зовнішні розміри земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_4 за адресою

АДРЕСА_1 , не відповідають правовстановлюючим документам на земельну ділянку кадастровий №0520681000:02:004:1080, а саме: середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знаку відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі перевищує допустиме значення, яке визначається п.3 .10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками», на додатку 3 лініями червоного кольору відображено невідповідність розташування земельної ділянки у метрах.

За результатами проведених досліджень встановлено, що фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 накладаються на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий № 0520681000:02:004:1080 площею 0,0658 га, яка належить ОСОБА_4 , а саме: частина земельної ділянки площею 0,0049 га., яка входить до складу земельної ділянки кадастровий № 0520681000:02:004:1080 та яка перебуває у приватній власності ОСОБА_4 (на додатку 3 зеленого кольору), перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , із розмірами по периметру від точки А за годинниковою стрілкою: 20,19м., 4,45м., 14,0м., 0,58м., 0,6м., 13,76м., 3,89м., 19,95м., 2,01м.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. п. г, е ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 ЗК України визначено механізм повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи наведене, в ході судового розгляду доведено факт самовільного заволодіння відповідачем земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 0,0049 шляхом встановлення паркану із металевої сітки між суміжними земельними ділянками і такі дії відповідача слід вважати незаконними та такими, що порушують права позивача, як власника земельної ділянки, здійснюючи перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р.).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 607/9865/16-ц.

Визначаючись щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (т.1 а.с. 1).

Згідно рахунку № 46 від 05.10.2021 (т.1 а.с. 145) позивачем ОСОБА_4 сплачено 14 500 грн. 00 коп. винагороди за виконану роботу експерта.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. та судові витрати за проведення судової земельно - технічної експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача було надано: договір про надання правової допомоги від 17.06.2020, ордер серії ВН № 152914 від 30.07.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №603 адвоката Герасимчука О.О., довідку про отримання гонорару, розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги від 30.07.2020 (т.1 а.с. 45 - 49, 52), розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги від 05.05.2023, квитанцію від 03.05.2023 про сплату гонорару на суму 12000 грн. 00 коп., акт №1 від 05.05.2023 приймання - передачі наданих юридичних послуг, згідно з договором про надання правової допомоги від 17.06.2020 (т. 2 а.с. 14 - 15).

З огляду на викладене, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 312, 391 ЦК України, ст. 90, 91, 212, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 133, 137, 141, 224, 264, 265, 268, 273 - 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 - задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,0049 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої конструкції - паркану, за рахунок ОСОБА_2 та привести земельну ділянку у придатний до використання ОСОБА_4 стан за цільовим призначенням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 12000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення судової земельно - технічної експертизи в розмірі 14500 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено 03.08.2023.

Суддя О.І. Бондаренко