Постанова

від 24.10.2023 по справі 128/1935/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1935/20

Провадження № 22-ц/801/1965/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Собцевої А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гуменюк Наталії Володимирівни

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О.І., повний текст якого складено 03 серпня 2023 року

у справі №128/1935/20

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

за участю Вінницької міської ради (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась в районний суд з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в обґрунтування якого посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017.

По сусідству із належною їй земельною ділянкою площею 0,0658 га, розміщена земельна ділянка площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та розташована по АДРЕСА_2 , яку остання отримала на підставі рішення 7 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького р-ну Вінницької області від 05.09.2003.

Разом з тим, при винесенні меж її земельної ділянки площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 в натурі (на місцевості) було встановлено, що відповідач самовільно захопила частину землі орієнтовною площею 0,0054 га та встановила паркан із металевої сітки на межі між цими земельними ділянками. Тобто, як суміжний землевласник (землекористувач) самовільно порушила межі між сусідніми земельними ділянками та відмовляється добровільно їх переносити.

Відповідно до акту від 22.05.2020, складеного комісією Вінницько-Хутірської сільської ради, під час обстеження земельної ділянки було виявлено фактично існуючі межові знаки у вигляді металевих стовпчиків та сітки-рабиці, які вбудовані в бетонний фундамент, розмежовують земельні ділянки відповідача та позивача. Візуально визначено, що дана огорожа була збудована до 2017 року, тобто до дня купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09.06.2017.

Крім того, комісією запропоновано провести відновлення меж суміжних земельних ділянок у відповідності до правовстановлюючих документів та надалі дотримуватись законів добросусідства та норм законодавства.

Однак, відповідачем добровільно не було здійснено дій щодо відновлення меж суміжних земельних ділянок, а відтак створено перешкоди у користуванні позивачем власною земельної ділянкою, у зв`язку із чим позивач звертається до суду за захистом порушених прав.

За наведених обставин просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,0054 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу металевої конструкції - паркану за рахунок ОСОБА_1 та привести земельну ділянку у придатний до використання позивачем стан за цільовим призначенням та стягнути понесені судові витрати.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,0049 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої конструкції паркану, за рахунок ОСОБА_1 та привести земельну ділянку у придатний до використання ОСОБА_2 стан за цільовим призначенням.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 12000 грн. 00 коп. та витрати за проведення судової земельнотехнічної експертизи в розмірі 14500 грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, 06 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гуменюк Н.В., подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1 була сформована ще в 2005 році, тоді як сусідня земельна ділянка належна ОСОБА_2 сформована в результаті поділу іншої земельної ділянки лише в 2017 році. В 2017 році ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 на будівництво будинку на відстані не менше трьох метрів від межі земельних ділянок і тоді ОСОБА_2 не виказувала жодних претензій з приводу проходження межі, ніяких спорів щодо накладок земельних ділянок не було. Спір виник в 2019-2020 році й вирішувався комісією сільської ради.

Натомість на думку апелянта суд першої інстанції зазначених обставин справи не врахував віддав перевагу одному доказу висновку експертизи.

Також на думку апелянта судом не було враховано, що земельна ділянка ОСОБА_2 межує з трьома іншими земельними ділянками, власники яких не були залучені до участі в справі, а відтак обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 28 вересня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гуменюк Н.В. вимоги апеляційної скарги підтримала і просила задовольнити на умовах, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_2 та її представник, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_1 і її представник адвокат Гуменюк Н.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Від представника третьої особи суду надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2017, укладеного між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , до останньої у власність перейшла земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності позивача на зазначену вище земельну ділянку було зареєстровано в державному реєстрі 09.06.2017.

За даними технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок інв. №180-17 від 22.05.2017 по сусідству із земельною ділянкою площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , розміщена земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097 ( АДРЕСА_2 ), яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки, виданої Вінницько Хутірською сільською радою від 03.07.2020 №69 ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 на підставі рішення 7 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького р-ну Вінницької області від 05.09.2003.

Відповідно до кадастрового плану на земельну ділянку площею 0,0658 га, розробленого МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» від 21.06.2019, при винесенні меж земельної ділянки позивача площею 0,0658 га кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 в натурі (на місцевості) було встановлено, що відповідач самовільно захопила частину земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 0,0054 га та встановила паркан із металевої сітки на межі між цими земельними ділянками.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 22.05.2020, складеного комісією Вінницько-Хутірської сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено фактично існуючі межові знаки у вигляді металевих стовпчиків та сітки-рабиці, які вбудовані в бетонний фундамент, розмежовують земельні ділянки відповідача та позивача. Візуально визначено, що дана огорожа була збудована до 2017 року, тобто до дня купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080 по АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09.06.2017. Комісією було запропоновано провести відновлення меж суміжних земельних ділянок у відповідності до правовстановлюючих документів та надалі дотримуватись законів добросусідства та норм законодавства.

Експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз» В. Данилюком на підставі ухвали Вінницького районного суду від 12.08.2021 проведено судову земельно технічну експертизу № 638 від 18.11.2021, та зроблено наступні висновки:

«… після проведення інструментальних обмірів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , можливо зробити висновок, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , становить 613,0кв.м. (0,0613г.), що на 45,0 кв. м. (658-613) менше від площі земельної ділянки, яка перебуває у її приватній власності.

Відповідач ОСОБА_1 завчасно була повідомлена про огляд об`єкта дослідження листом повідомленням та була присутня 28.10.2021 під час проведення візуально - інструментального обстеження на території земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка перебуває у її фактичному користуванні. Для проведення обмірів земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка перебуває у її фактичному користуванні, судового експерта та залученого спеціаліста не допустила. У зв`язку із недопущенням судового експерта та залученого спеціаліста на земельну ділянку АДРЕСА_2 дати відповідь на питання: Які фактичні розміри земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (відобразити графічно на плані) неможливо.

Під час проведення візуально - інструментального обстеження, було визначено фактичне місце розташування спільної межі між земельними ділянками, якими фактично користується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що дає можливість встановити чи накладаються фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1650 га кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,0658 га кадастровий № 0520681000:02:004:1080, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Після співставлення меж земельної ділянки кадастровий № 0520681000:02:004:1080 площею 0,0658 га за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , станом на час проведення дослідження, можливо зробити висновок, що конфігурація, зовнішні розміри земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , не відповідають правовстановлюючим документам на земельну ділянку кадастровий №0520681000:02:004:1080, а саме: середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знаку відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі перевищує допустиме значення, яке визначається п.3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками», на додатку 3 лініями червоного кольору відображено невідповідність розташування земельної ділянки у метрах.

За результатами проведених досліджень встановлено, що фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий № 0520681000:02:004:1080 площею 0,0658 га, яка належить ОСОБА_2 , а саме: частина земельної ділянки площею 0,0049 га, яка входить до складу земельної ділянки кадастровий № 0520681000:02:004:1080 та яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (на додатку 3 зеленого кольору), перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , із розмірами по периметру від точки А за годинниковою стрілкою: 20,19м, 4,45 м, 14,0 м, 0,58 м, 0,6 м, 13,76 м, 3,89 м, 19,95 м, 2,01 м».

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного заволодіння відповідачем земельної ділянки позивача, орієнтовною площею 0,0049 шляхом встановлення паркану із металевої сітки між суміжними земельними ділянками доведений, і такі дії слід вважати незаконними та такими, що порушують права позивача, як власника земельної ділянки, здійснюючи перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги їх не спростовують з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з підстав, передбачених положеннями статей 95,152, 212 ЗК України,статті 391 ЦК України.

За змістом положень статей391, 396 ЦКУкраїни позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК України не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном.

Таким чином, виходячи з положень статей 15, 16, 386, 391 ЦК України гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, частково самовільно зайнятою відповідачем.

При вирішенні даного спору з метою встановлення обставин, які входять в предмет доказування у цій справі, судом першої інстанції ухвалою від 12.08.2021 було призначено у судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Подільський центр судових експертиз», а на вирішення експерта поставлено питання щодо фактичних розмірів земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , фактичних розмірів земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а також чи накладаються фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,1650 га, кадастровий номер 0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0658 га, кадастровий номер 0520681000:02:004:1080, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ?

За результатами проведення ТОВ «Подільський центр судових експертиз» судової земельно-технічної експертизи надано Висновок експерта, відповідно до якого площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , становить 613,0 кв. м (0,0613 га), що на 45,0 кв. м (658-613) менше від площі земельної ділянки, яка перебуває у її приватній власності (відповідь на перше питання).

При цьому у висновку зазначено, що дати відповідь на друге питання неможливо, оскільки відповідач ОСОБА_1 для проведення обмірів земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка перебуває у її фактичному користуванні, судового експерта та залученого спеціаліста не допустила.

Проте під час проведення візуально-інструментального обстеження було визначено фактичне місце розташування спільної межі між земельними ділянками, якими фактично користується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що дає можливість встановити чи накладаються фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1650 га кадастровий №0520681003:02:004:0097, яка розташована по АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,0658 га кадастровий № 0520681000:02:004:1080, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Після співставлення меж земельної ділянки кадастровий № 0520681000:02:004:1080 площею 0,0658 га за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі із земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , станом на час проведення дослідження, можливо зробити висновок, що конфігурація, зовнішні розміри земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , не відповідають правовстановлюючим документам на земельну ділянку кадастровий №0520681000:02:004:1080, а саме: середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знаку відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі перевищує допустиме значення, яке визначається п. 3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками», на додатку 3 лініями червоного кольору відображено невідповідність розташування земельної ділянки у метрах (відповідь на третє питання).

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

А тому доводи апелянта про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права є безпідставними.

Доводи заявника про те, що судом першої інстанції буланадана перевага одним доказамнад іншими, зокрема висновку експерта, не заслуговують на увагу, оскільки суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, належно встановив всі обставини справи, дослідив та надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердженняфакту самовільногозайняття відповідачемчастини земельноїділянки,позивач надаладокази,а саме: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок інв. №180-17 від 22.05.2017; довідку Вінницько Хутірської сільської ради від 03.07.2020 № 69; кадастровий план на земельну ділянку площею 0,0658 га, розробленого МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» від 21.06.2019; акт обстеження земельної ділянки від 22.05.2020 складеного комісією Вінницько-Хутірської сільської ради.

Водночас відповідачемта їїпредставником адвокатомГуменюк Н.В.належних тадостатніх доказівна спростуваннявимог позивача,які б могли підлягати оцінці в межах вирішення даного спору суду надано не було.

Більше того, відповідач ухилилася від участі в експертизі й не надала для інструментально-візуального обстеження свою земельну ділянку, тобто не надала можливості експерту встановити повністю конфігурацію і площу її земельної ділянки для перевірки її доводів про те, що порушення прав позивачки насправді допустила не вона, і інші суміжні власники земельних ділянок.

Разом з тим, оцінюючи зазначені доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що експертом встановлено фактичне проходження межі між суміжними земельними ділянками позивача і відповідача не відповідно до правовстановлюючих документів, а з істотними відхиленнями, які полягають в тому, що частина земельної ділянки позивача фактично зайнята відповідачем.

На план-схемі, що є частиною висновку експерта дійсно встановлено й інші відхилення від конфігурації меж земельної ділянки, що належить позивачеві, як в сторону її зменшення, так і збільшення, проте суд першої інстанції не вирішував питання щодо цих недоліків фактичного користування, а відтак посилання апелянта на те, що до участі в справі нібито мали бути залучені інші землевласники, до яких будь-які вимоги не заявлялися, відхиляються апеляційним судом.

Суд наголошує, що в даній справі йдеться не про накладення меж земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів, що могло б бути підставою для визнання їх (одного із них) недійсним (и), а про фактичне користування земельною ділянкою позивача, здійснюване відповідачем без відповідних правових підстав.

За таких підстав суд першої інстанції, дослідивши танадавши правовуоцінку всімподаним сторонамидоказам повно встановив обставини справи і правовідносини, що виникли між сторонами і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскількидоводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи, а саме 5000 грн, й надано відповідні підтверджуючі документи повноваження адвоката, розрахунок, акт виконаних робіт, докази фактичного понесення відповідних витрат тощо.

Зазначені докази отримані відповідно до встановленого законом порядку й підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що за умов залишення апеляційним судом без задоволення апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін, є підставою для їх відшкодування позивачеві.

Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу не можна вважати вочевидь необґрунтованими, неспівмірними з заявленими вимогами і предметом спору, а тому апеляційний суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України присуджує їх стягнення з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гуменюк Наталії Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи витрати на оплату правничої допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин