Рішення

від 02.05.2023 по справі 751/556/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/556/22

Провадження №2/751/132/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

секретар судового засідання Савчук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Чернігова цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 наказу №285 о/с від 07.12.2021 Управління поліції охорони в Чернігівській області про відсторонення від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення, ОСОБА_1 електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2021 по день ухвалення судового рішення та понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу Управління поліції охорони в Чернігівській області №285 о/с позивача, електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області, відсторонили від роботи з 07 грудня 2021 року на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме: обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Зазначає, що 08.12.2021 було оголошено попередження про відсторонення від роботи та надано копію наказу від 07.12.2021, яким його було відсторонено від роботи з 07.12.2021. Вважає вказаний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесений з порушенням законодавства про працю. Він жодним чином не ухилявся віл обов`язкових профілактичних щеплень. Щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, не є обов`язком профілактичним щепленням, а тому законодавством не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Вказує, що відсторонення порушує його право на працю та право заробляти працею на життя, гарантовані Конституцією України.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач умисно ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 та своїми діями або бездіяльністю навмисно і усвідомлено спричинив можливі причини виникнення та/або розповсюдження гострої респіраторної хвороби СОVID-19, що в свою чергу могло призвести до трагічних наслідків, тим самим порушивши свої функціональні обов`язки щодо охорони праці та техніки безпеки, посадові обов`язки, положення про Управління поліції охорони, а також законодавство та Конституцію України. При цьому ніякого тиску, дискримінації, незаконних дій Управління поліції охорони не застосовувало, оскільки діяло в інтересах збереження життя, здоров`я, прав на працю, свобод на справедливі, сприятливі та безпечні умови праці.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2022 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21.

Ухвалою суду від 10.03.2023 провадження у справі поновлено та призначене судове засідання.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надіслав, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Управління поліції охорони в Чернігівській області є органом державної влади, яке реалізує державну політику у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, надання послуг з охорони об`єктів права державної та інших форм власності.

ОСОБА_1 прийнятий на роботу електромонтером 4-го розряду з 03 березня 1994 року, що підтверджується копією витягу з наказу №29о/с від 03.03.1994 (а.с.13).

Позивач ознайомлений з функціональними обов`язками електромонтера охоронно-пожежної сигналізації центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області, про що свідчить його підпис (а.с.18-19).

16 січня 2019 року між Управлінням поліції охорони в Чернігівській області та Первинною профспілковою організацією Управління поліції охорони в Чернігівській області Професійної спілки працівників державних установ України прийнятий колективний договір на 2019-2021 роки (а.с.28-64).

Управління поліції охорони в Чернігівській області листом від 12.10.2021 інформувало про необхідність до 29.10.2021 довести до особового складу підрозділів під підпис вимоги наказу МОЗУ від 04.10.2021 №2153 та активізувати роботу по проведенню щеплення підпорядкованого особового складу (а.с.127). З вказаною інформацією ознайомлений позивач під підпис (а.с.128).

Наказом №285 о/с від 07.12.2021 Управління поліції охорони в Чернігівській області відсторонено ОСОБА_1 , електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області, від роботи з 07 грудня 2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення - обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 (а.с.12).

Водночас на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.125) йому надана щорічна відпустка тривалістю 7 календарних днів з 30 листопада до 06 грудня 2021 року включно, що підтверджується копією наказу №270о/с від 24.11.2021 (а.с.126).

Крім того, КНП «Чернігівська міська лікарня №2» ЧМР ОСОБА_1 видані листки непрацездатності з 12.11.2021 до 16.11.2021, з 17.11.2021 до 19.11.2021 (а.с.121-122).

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що останній за період з 01.06.2021 до 30.11.2021 отримав 75080 грн. 73 коп. заробітної плати (а.с.16).

Станом на 07.12.2021 року середньогодинна заробітна плата електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони головного пункту централізованого спостереження центру технічної охорони ОСОБА_1 становить 76,16 грн., що підтверджується довідкою Управління поліції охорони в Чернігівській області від 14.06.2022 (а.с.92).

Згідно наказу Управління поліції охорони в Чернігівській області №85 від 07.03.2022 оголошено простій підприємства не з вини працівників з 24.02.2022 до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, в тому числі і для ОСОБА_1 .

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є вичерпним, а положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобіганню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» № 211 від 11.03.2020 на всій території України з 12.03.2020 запроваджено карантин, який згодом продовжено.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який надалі було доповнено.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому на період воєнного стану положення цього пункту не застосовуються.

Також на період воєнного стану наказом Міністерства охорони здоров`я № 380 від 25.02.2022 зупинений наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153, яким затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Вищевказане свідчить про те, що на період воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Проте, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Відтак, визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час відсторонення від посади позивач обіймав посаду електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області. Згідно функціональних обов`язків (а.с.18-19) електромонтер, зокрема: проводить монтажні роботи на закріплених об`єктах, направлені на забезпечення безперебійності роботи засобів ОПС, ТС і ТЗО; усуває несправності засобів сигналізації; при необхідності здійснює заявочне та регламентне обслуговування засобів охоронної, тривожної та пожежної сигналізації.

Застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, кількість соціальних контактів позивача на робочому місці (прямих/непрямих).

Відповідачем не доведено, що, обіймаючи займану посаду позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Управління чи інших осіб.

Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи відбулось з порушенням вимог Закону, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 1.1 наказу №285о/с від 07.12.2021 Управління поліції охорони в Чернігівській області обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок середнього заробітку, за час затримки розрахунку, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У відповідності до норм абз. 3 п. 2 роз. 2 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У абзаці 4 зазначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно п. 8 постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був відсторонений від роботи з 07.12.2021 по 23.02.2022 включно.

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд враховує, що середньоденний розмір заробітної плати становить 76 грн. 16 коп.

Вимушений прогул позивача складає 57 робочих днів.

Отже, середній заробіток за період з 07.12.2021 по 23.02.2022 складає 34728 грн. 96 коп. (76 грн. 16 коп. середньогодинний розмір заробітної плати х 8-годинний робочий день = 609.28 х 57 робочих днів = 34728 грн. 96 коп. (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів).

Отже, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1984 грн. 80 коп. за вимогами про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 адвокатом Приходько О.С. (а.с.149-150), додаткового договору щодо визначення гонорару (а.с.151) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.17).

Позивач сплатив на користь адвоката 4 000,00 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL810283 від 05.01.2022 (а.с.152).

За таких обставин, беручи до уваги фактично витрачений час і понесені витрати, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп., оскільки вони підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 21, 46, 235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 наказу №285 о/с від 07.12.2021 Управління поліції охорони в Чернігівській області про відсторонення від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення, ОСОБА_1 електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 34728 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 96 коп. (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів).

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1984 грн. 80 коп. судового збору та 4000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 5984 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02.05.2023.

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління поліції охорони в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Івана Франка, буд. 4А, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 40109021).

Суддя О. Г. Деркач