Постанова

від 31.10.2023 по справі 751/556/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 жовтня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/556/22

Головуючий у першій інстанції Деркач О. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1290/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Управління поліції охорони в Чернігівській області,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі по тексту УПО в Чернігівській області), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 наказу №285 о/с від 07.12.2021 УПО в Чернігівській області «Про відсторонення від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відстрочення, ОСОБА_1 електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони УПО в Чернігівській області»;

- стягнути з УПО в Чернігівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2021 по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з УПО в Чернігівській області на його користь судові витрати в розмірі 4992,40 грн, що включають: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуваним наказом №285 о/с від 07.12.2021 його, електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони УПО в Чернігівській області, відсторонено від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відстрочення, а саме щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Уважав даний наказ незаконним та таким, що порушує його трудові права, оскільки ні в трудовому договорі, ні в його функціональних обов`язках, ні в колективному договорі, що підписаний між ним та відповідачем зобов`язання з його боку про отримання вакцинації проти СОVID-19 немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи на підставі відсутності щеплення.

Звертав увагу, що попередження про відсторонення від роботи оголошено йому 08.12.2021, а відсторонений він від роботи з 07.12.2021.

Зазначав, що відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, не є обов`язковим профілактичним щепленням. Ні Кодексом законів про працю (далі по тексту КЗпП) України, ні будь-яким іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19.

Позивач уважав, що відсторонення його від роботи є зміною його істотних умов праці, він залишився без роботи, без засобів для існування, не звільнений, але відсторонений від роботи та не може працевлаштуватись на іншу роботу.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи зазначав, що має право на його стягнення за період з 07.12.2021 по день ухвалення судового рішення виходячи із середньоденної заробітної плати 355,62 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.05.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1.1 наказу №285 о/с від 07.12.2021 Управління поліції охорони в Чернігівській області про відсторонення від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення, ОСОБА_1 електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони Управління поліції охорони в Чернігівській області.

Стягнуто з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 34 728 грн 96 коп. (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів).

Стягнуто з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1 984 грн 80 коп. судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 5 984 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі Управління поліції охорони в Чернігівській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що його дії по відстороненню позивача від роботи є законними, оскільки, оскаржуваний наказ прийнятий на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 та Наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153, яким затверджений перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до числа яких належав позивач.

Указує, що наявність в штаті УПО в Чернігівській області понад 438 одиниць працівників передбачає об`єктивну необхідність позивача контактувати на роботі з великою кількістю людей, що у свою чергу несе відповідний ризик інфікуватися коронавірусом та/або сприяти його подальшому поширенню серед працівників.

Стверджує, що специфіка посадових обов`язків позивача передбачає, що він постійно контактує з дуже великою кількістю людей і тим самим несе ризики розповсюдження коронавірусної інфекції. Організація дистанційної/надомної роботи є неможливою оскільки електромонтер зобов`язаний проводити монтажні роботи з виїздом на об`єкти. Позивач постійно знаходиться в таких умовах праці, що передбачає велику кількість соціальних контактів під час виконання монтажних робіт та своїх функціональних обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Приходько О.С. просить залишити апеляційну скаргу УПО в Чернігівській області без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.05.2023 без змін; стягнути з УПО в Чернігівській області судові витрати (витрати на правничу допомогу).

Зазначає, що відсторонення позивача від роботи спричинило невиконання ним на невизначений час своїх посадових обов`язків, неотримання заробітної плати, незарахування часу відсторонення до стажу роботи, а тому таке відсторонення має всі ознаки покарання, як заходу дисциплінарного впливу, за наслідками для працівника проміжним між доганою і звільненням, тобто поза розумним сумнівом є стягнення за порушення трудової дисципліни в аспекті системної дії ч. 2 ст. 147, 149, 46 КЗпП України.

Звертає увагу, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, кількість соціальних контактів позивача на робочому місці (прямих/непрямих).

Сторона позивача уважає, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.05.2023 є законним і обґрунтованим, вирішено судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Приходько О.С., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та підтримала рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, кількість соціальних контактів позивача на робочому місці (прямих/непрямих); матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи; відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 03.03.1994 перебуває у трудових відносинах з Управлінням поліції охорони в Чернігівській області, обіймає посаду електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони (а.с. 13).

УПО в Чернігівській області листом № 1882/43/43/01-2021/еп від 12.10.2021 інформувало про необхідність до 29.10.2021 довести до особового складу підрозділів під підпис вимоги наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 та Закону України від 06.04.2000 № 1645-ІІІ та активізувати роботу по проведенню щеплення підпорядкованого особового складу (а.с. 127). З інформацією позивач ознайомлений під підпис (а.с. 128).

Наказом УПО в Чернігівській області № 285 о/с від 07.12.2021 ОСОБА_1 , електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центру технічної охорони, відсторонено від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень (а.с. 12).

08.12.2021 ОСОБА_1 попереджено, що у разі непроходження вакцинації від COVID-19 чи відсутності абсолютних протипоказань до проведення щеплень відповідно до «Переліку медичних протипоказань та застережень», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09. 2021 № 595, із 07.12.2021 його буде відсторонено від роботи згідно ст. 46 КЗпП України. На час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст. 94 КЗпП України та відповідно до ст. 109 КЗпП України, відбудуться зміни в умовах оплати праці (а.с. 14).

Матеріали справи не містять відповідних доказів про проведену позивачеві вакцинацію від коронавірусної хвороби або висновку лікаря про наявність у нього протипоказань до вакцинації.

Наказом Управління поліції охорони в Чернігівській області №85 від 07.03.2022 оголошено простій підприємства не з вини працівників з 24.02.2022 до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, в тому числі і для ОСОБА_1 (а.с. 111-120)

Середньогодинна заробітна плата електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони головного пункту централізованого спостереження центру технічної охорони ОСОБА_1 становить 76,16 грн, що підтверджується довідкою Управління поліції охорони в Чернігівській області від 14.06.2022 (а.с.92).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Згідно з статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети».

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджений Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.

Отже Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до вказаного Переліку останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду уважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що він, вона, працюючи черговою переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в Постановах від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08.02.2021 у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відсторонення його від роботи є незаконним і таким, що порушує його трудові права.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює в УПО в Чернігівській області електромонтером охоронно-пожежної сигналізації 5-го розряду сектору обслуговування технічних засобів охорони центра технічної охорони. Наказом відповідача № 285 о/с від 07.12.2021 позивача відсторонено від роботи з 07.12.2021 на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19.

Судом встановлено, що при видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від виконання ним своїх посадових обов`язків, що могло б спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Управління чи інших осіб.

Так, з функціональних обов`язків електромонтера охоронно-пожежної сигналізації сектору обслуговування технічних засобів охорони центра технічної охорони УПО в Чернігівській області(а.с. 18-19), з якими позивач ознайомлений під підпис, останній, зокрема, зобов`язаний:

- знати тактико-технічні дані, принципи роботи і технологічні карти регламентних робіт усіх засобів ОПС, ТС і Т3О, що застосовуються в охороні в обсязі своєї кваліфікаційної групи;

- своєчасно доставляти рахунки на оплату послуг УПО госпорганам на закріплених об`єктах та контролювати повернення актів виконаних робіт;

- проводити монтажні роботи на закріплених об`єктах, направлені на забезпечення безперебійної роботи засобів ОПС, ТС і Т3О і підсилення надійності охорони за допомогою ОПС, ТС і ТЗО в обсягах, означених керівництвом підрозділу УПО;

- впроваджувати передові засоби роботи і раціоналізаторські пропозиції направлені на поліпшення надійності роботи засобів сигналізації;

- вчасно і якісно усувати несправності засобів сигналізації;

- здійснювати роботу згідно графіка роботи електромонтера;

- суворо дотримуватися службової і трудової дисципліни;

- уміти надавати першу допомогу в разі нещасних випадків під час проведення робіт на засобах ОПС, ТС і Т3О;

- при проведенні регламентних робіт та технічних оглядів на особливо-важливих об`єктах, проводити огляд місця проходження телефонних ліній (кабелів), що задіяні для підключення систем сигналізації, місць розміщення КРТ: телефонних шаф і колодязів на предмет їх пошкодження, зламу, спроб встановлення еквівалентів чи саботажних пристроїв;

- терміново інформувати керівництво склад ЦТО, в разі виявлення саботажних властивостей в роботі систем сигналізації, вносити пропозиції щодо організації їх усунення або запобігання;

- проводити регламентні роботи на об`єкті в разі надходження 2-х і більше спрацювань впродовж 30 діб, в разі виходу з ладу засобів ОПС, а також за вказівкою керівництва;

- робити запис про обслуговування засобів ОПС в журналі електромонтера та об`єктовому журналі з підписом та прізвищем замовника;

- за дорученням керівництва виконувати роботи по обладнанню (дообладнанню) засобами сигналізації об`єктів, квартир та інших приміщень з особистим майном громадян;

- періодично інформувати ЧПУ про своє місцезнаходження, а виконавши заявку, обов`язково перевірити справність ЗОП у всіх режимах роботи через ПЦС;

- вчасно і якісно усувати несправності засобів сигналізації.

З огляду на викладене функціональні обов`язки електромонтера включають саме технічну складову роботи, а не комунікацію, спілкування з людьми позивача.

Отже, застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з працівниками та іншими особами, тощо. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 постійно знаходиться в таких умовах праці, що передбачає велику кількість соціальних контактів під час виконання монтажних робіт та своїх функціональних обов`язків, матеріалами справи не підтверджені.

Посилання заявника на наявність в штаті УПО в Чернігівській області понад 438 одиниць працівників не свідчить про об`єктивну необхідність позивача контактувати з ними з огляду на технічну складову його посадових обов`язків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Управління поліції охорони в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2023 року залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 7, 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити: заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При поданні відзиву на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Приходько О.С. просила стягнути з УПО в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 2 000 грн.

Представлення інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції адвокат Приходько О.С. здійснювала на підставі Договору про надання правової допомоги (далі по тексту - Договір) від 06.10.2023 (а.с. 234-237) та ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1066204 від 06.10.2023 (а.с. 240).

У п. 3 Договору передбачено:

3.1. Гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги.

3.2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), розмір, порядок його сплати та інші умови погоджуються сторонами у додатковому договорі щодо визначення гонорару (далі додатковий договір), який укладається у письмовій формі.

3.3. Додатковий договір може укладатись до, під час (за окремі періоди) або після надання правової допомоги та є його невід`ємною частиною.

3.4. Гонорар може сплачуватись до (попередня оплата), під час (за окремі періоди) або після надання правової допомоги, що погоджується сторонами у Додатковому договорі.

3.5. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), розмір, умови та порядок його сплати у кожному додатковому договорі, який укладається до, під час (за окремі періоди) або після надання правової допомоги може бути різним або змішаним.

За положеннями додаткового договору № 1 щодо визначення гонорару до договору про надання правової допомоги від 06 жовтня 2023 року:

1. Вид правової допомоги, за надання якої сплачується гонорар: представництво інтересів клієнта в справі N751/556/22, апеляційне провадження №22-ц/4823/1290/23 в Чернігівському апеляційному суді (далі - правова допомога).

2. Порядок обчислення гонорару: сторони дійшли згоди про встановлення ставок розміру гонорару, вказаних у п. 2.1 за надання правової допомоги.

2.1. Правова допомога, що надається клієнту включає в себе: написання відзиву на апеляційну скаргу по справі №751/556/22, апеляційне провадження №22-ц/4823/1290/23.

3. Розмір гонорару: сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 2000 грн.

4. Порядок сплати гонорару;

4.1. Гонорар сплачується Клієнтом будь-яким із таких способів:

4.1.1. Гонорар сплачується Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у пункті 3 додаткового договору на рахунок р/р НОМЕР_1 , у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, код банку 305299), отримувач АДВОКАТ Приходько Олена Сергіївна (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 );

4.1.2. у готівковій формі.

4.2. Сторони погодили, що Клієнт може сплачувати гонорар до (попередня оплата), під час (за окремі періоди) або після надання правової допомоги, але у будь-якому разі не пізніше 10 (десяти) банківських днів після надання правової допомоги у повному обсязі.

ОСОБА_1 сплачено адвокату Приходько О.С. за надання правової допомоги за вищевказаними договорами 2000 грн, що вбачається з квитанції №06102023 про отримання готівкових грошових коштів від 06.10.2023 (а.с. 239).

Колегія суддів вважає заявлені до відшкодування витрати сторони позивача на професійну правничу допомогу розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність). З урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги з відповідача на користь позивача належить стягнути 2000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області (місцезнаходження: 14021, м. Чернігів, вул. Івана Франка, 4-а, код ЄДРПОУ 40109021) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко