Постанова

від 02.08.2023 по справі 916/1947/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1947/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023, прийняте суддею Бездолею Д.О., м. Одеса, повний текст складено 03.03.2023,

у справі №916/1947/22

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД"

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом б/н від 04.08.2022, зареєстрованим в реєстрі за №№1224, 1225, 1226.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача у зв`язку з незаконністю оскаржуваного останнім рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", яким безпідставно виключено ОСОБА_1 зі складу учасників вказаного товариства.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.09.2022 відкрито провадження у справі №916/1947/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22 (суддя Бездоля Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судовий збір в сумі 2481 грн покладено на позивача.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем незаконності оскаржуваного ним рішення загальних зборів. При цьому місцевий господарський суд також наголосив на тому, що дії відповідача у спірних правовідносинах, які полягають у виключенні ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та зменшенні статутного капіталу даного товариства, перебувають під мораторієм (забороною), встановленим постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", оскільки мають наслідком припинення (відчуження) корпоративних прав позивача та зменшення у грошовому виразі статутного капіталу відповідача відносно осіб, що пов`язані з державою-агресором, а відтак є нікчемними, тобто такими, що не несуть юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22, виключивши з неї посилання щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та висновок про нікчемність рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", яке оформлено протоколом б/н від 04.08.2022, а резолютивну частину цього рішення залишити без змін.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів жодним чином не порушує національні інтереси, на захист яких прийнято постанову Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, адже ОСОБА_1 не має майнових прав щодо даного товариства, за рахунок яких у майбутньому можуть бути забезпечені інтереси держави, та з 08.08.2017 є громадянином Болгарії, внаслідок чого він не підпадає під дію мораторію, встановленого зазначеною постановою. За таких обставин, за твердженням апелянта, поширення на відповідача положень вищенаведеної постанови становить невиправдане втручання держави в право товариства на мирне володіння майном.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 10.04.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.04.2023.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 14.06.2023 о 10:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 було відкладено розгляд справи №916/1947/22 на 02.08.2023 о 10:00.

У судовому засіданні 02.08.2023 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи, при цьому Товариством з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" було подано заяву б/н від 26.07.2023 (вх.№726/23/Д3 від 26.07.2023), а ОСОБА_1 клопотання б/н від 02.07.2023 (вх.№726/23/Д3 від 31.07.2023), в яких останні просили розглянути дану справу за їх відсутності.

ОСОБА_1 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.1999 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", оформленим протоколом №1 від 25.02.2014, вирішено прийняти до складу учасників даного товариства, зокрема, ОСОБА_1 з внеском до статутного капіталу товариства у вигляді грошових коштів у сумі 250000 грн; збільшити розмір статутного капіталу товариства до 1000000 грн та здійснити перерозподіл часток учасників, відповідно до якого частка позивача складає 25%; внести зміни до статуту товариства і провести їх державну реєстрацію.

Згідно з пунктами 1.8, 6.10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №1 від 25.02.2014, одним з учасників вказаного товариства виступає ОСОБА_1 (громадянин Російської Федерації), частка якого у статутному капіталі становить 25%.

22.04.2019 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", на яких було прийняте оформлене протоколом б/н від 22.04.2019 рішення щодо внесення змін до відомостей про зазначене товариство, містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до статуту товариства, що пов`язані з приведенням їх у відповідність з Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018, та щодо затвердження змін до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом б/н від 22.04.2019 (далі статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД"), статутний капітал товариства складає 1000000 грн. Учасниками даного товариства є ОСОБА_2 (громадянин України, розмір внеску 250000 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства); ОСОБА_3 (громадянин України, розмір внеску 250000 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства); ОСОБА_4 (громадянин України, розмір внеску 250000 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства); ОСОБА_1 (громадянин Російської Федерації, розмір внеску 250000 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства).

Положеннями пункту 3.1, підпунктів 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Збори проводяться в порядку, встановленому законом та цим статутом. Збори передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників зборів одночасно. За таких обставин, вважається, що фізична особа надала свою згоду на її зняття на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку чи за допомогою засобів електронних комунікацій у порядку, що передбачений статтею 307 Цивільного кодексу України та іншими нормами чинного законодавства України.

В силу підпунктів 3.3.2, 3.3.3, 3.3.5 та 3.3.18 пункту 3.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" до компетенції зборів належать внесення змін до статуту товариства; зміна розміру статутного капіталу товариства; перерозподілу часток між учасниками товариства у випадках, передбачених законом та цим статутом; прийняття інших рішень, віднесених законом та цим статутом до компетенції зборів.

Рішення зборів приймаються відкритим голосуванням. Рішення зборів з питань, передбачених підпунктами 3.3.4, 3.3.5, 3.3.8, 3.3.9 пункту 3.3 цього статуту, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення зборів з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (підпункти 3.4.1-3.4.3 пункту 3.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД").

У підпунктах 3.5.1, 3.5.2 пункту 3.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" вказано, що збори скликаються у випадках, передбачених законом та цим статутом, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Річні збори скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законодавством України. До порядку денного річних зборів обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Згідно з пунктами 3.5.4, 3.5.5, 3.5.6 пункту 3.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" виконавчий орган товариства скликає збори шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства поштовим відправленням з описом вкладення. Вимога про скликання зборів подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання зборів з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання зборів у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів та зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення зборів.

Пунктом 3.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" визначено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

08.12.2021 відповідач звернувся до ОСОБА_1 з попередженням про прострочення вкладу б/н від 08.12.2021, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", посилаючись на не сплату позивачем свого внеску до статутного капіталу, встановило останньому строк для погашення такої заборгованості до 31.12.2021 та попередило про те, що у разі відсутності внеску у розмірі 250000 грн протягом додаткового строку буде вирішуватись питання про виключення позивача зі складу учасників товариства.

27.06.2022 позивач особисто одержав повідомлення б/н від 21.06.2022 про скликання та призначення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" на 04.08.2022 об 11:00 за адресою: АДРЕСА_1 з наступним порядком денним: виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 , зменшення статутного капіталу на розмір неоплаченої частки останнього; затвердження нової редакції статуту товариства. Крім того, у цьому повідомленні позивачу було роз`яснено про можливість взяти участь у загальних зборах в режимі відеоконференції.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", оформленим протоколом б/н від 04.08.2022, одноголосно вирішено:

-обрати головою загальних зборів ОСОБА_3 , секретарем загальних зборів ОСОБА_2 ;

-виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_1 ;

-зменшити статутний капітал товариства з 1000000 грн до 750000 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу товариства;

-розподілити частки у статутному капіталі товариства між учасниками наступним чином: громадянин України ОСОБА_2 250000 грн, що складає 33% статутного капіталу; громадянин України ОСОБА_3 250000 грн, що складає 34% статутного капіталу; громадянин України ОСОБА_4 250000 грн, що складає 33% статутного капіталу;

-затвердити нову редакцію статуту товариства.

Згідно з вищенаведеним протоколом б/н від 04.08.2022 у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" брали участь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У матеріалах справи також містяться витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань держави Україна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", в яких позивач значиться громадянином Російської Федерації (т.І а.с.64-68); копії паспорту та посвідчення ОСОБА_1 (т.І а.с.55, 56, 79-83); службових записок головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" б/н від 05.12.2014, б/н від 10.12.2018 та б/н від 07.12.2021 стосовно не сплати позивачем внеску до статутного капіталу товариства у розмірі 250000 грн (т.І а.с.97, 98); документи фінансової звітності товариства відповідача (т.І а.с.101, 102).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", оформленого протоколом б/н від 04.08.2022.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем незаконності оскаржуваного ним рішення загальних зборів, а також на те, що дії відповідача у спірних правовідносинах, які полягають у виключенні ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та зменшенні статутного капіталу даного товариства, перебувають під мораторієм (забороною), встановленим постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правильним висновок Господарського суду Одеської області щодо відмови у задоволенні позову, проте не погоджується з наведеним судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на відновлення становища, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав, а саме: він прагне поновити себе у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", який існував до 04.08.2022, тобто до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів відповідача.

При цьому, в якості підстав для прийняття вищенаведеного рішення загальних зборів в частині зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" шляхом виключення ОСОБА_1 та здійснення перерозподілу часток у статутному капіталі товариства у протоколі б/н від 04.08.2022, яким оформлено оскаржуване рішення, зазначено невнесення позивачем задекларованої частки статутного капіталу.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вбачає, що у даній справі фактично існує спір між сторонами щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та розміру часток учасників вказаного товариства, що безпосередньо підтверджується змістом поданих учасниками справи заяв по суті справи та самого рішення загальних зборів, що оспорюється позивачем у цій справі.

Отже, у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД".

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.08.2021 у справі №909/722/16.

Колегія суддів зауважує, що тривалий час обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним рішення загальних зборів вважався ефективним, між тим 22.10.2019, тобто набагато раніше за звернення ОСОБА_1 з позовом у даній справі, Велика Палата Верховного Суду внаслідок змін, що відбулися у чинному законодавстві, своєю постановою у справі №923/876/16 змінила цей підхід та визначила, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів з метою поновлення становища у товаристві, яке призводить до зміни складу учасників, розміру статутного капіталу або часток учасників у статутному капіталі, не є ефективним способом захисту.

Отже, зміна правової позиції щодо вищенаведених способів захисту відбулася у жовтні місяці 2019 року та була обумовлена змінами, що відбулися у чинному законодавстві, зокрема, у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; з того часу судова практика з цього питання є усталеною, відтак, звертаючись у серпні 2022 року з позовом у даній справі, позивач мав би врахувати відповідну правову позицію.

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина перша статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Цим Законом були внесені зміни до законів України, у тому числі до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018). Зокрема, стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" була доповнена частиною четвертою, яка визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Відповідно до підпунктів "д" та "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

У розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та від 18.12.2019 у справі №840/3447/18).

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема, відновити розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/11768/19(910/6116/20).

З огляду на викладене, а також беручи до уваги спірність правовідносин щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та розміру часток учасників вказаного підприємства, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів у даній справі не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги не є підставою для внесення відповідних змін щодо розміру статутного капіталу та/або розміру часток у статутному капіталі та/або складу учасників підприємства відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 . Натомість належним способом захисту у такому спорі з урахуванням підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" виступає вимога про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та розмірів часток учасників цього підприємства, що безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

При цьому, беручи до уваги те, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів у даній справі не відповідає належним та ефективним способам захисту, остання, відповідно, не підлягає і розгляду по суті, адже обрання позивачем неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20.

За таких обставин, беручи до уваги неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, оцінка доводам сторін, які стосуються суті позовних вимог (зокрема, як твердженням позивача про незаконність оскаржуваного ним рішення загальних зборів, так і доводам відповідача про правомірність виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства на підставі зазначеного рішення у зв`язку з несплатою ним свого внеску), апеляційним господарським судом не надається.

Водночас колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої зводяться виключно до необґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, оскільки в період дії мораторію, встановленого вищенаведеною постановою, відповідачем було вчинено дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав особи, ймовірно пов`язаної з державою-агресором. Між тим вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі та підлягають дослідженню і встановленню судом в межах справи про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" та розмірів часток учасників даного товариства або компетентними органами, які наділені повноваженнями щодо притягнення до відповідальності за недотримання відповідних приписів законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а тому підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 у справі №916/1947/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі, ЛТД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2023.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук