Постанова

від 02.08.2023 по справі 910/1555/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/1555/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023

у справі № 910/1555/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет і кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль»

про стягнення 135 123,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 95 700,00 грн. за надані за договором про надання послуг № 21/07/05 від 01.07.2021, але неоплачені послуги, пені в сумі 10 247,05 грн., 3 % річних в сумі 3 227,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 25 948,80 грн. Заявлена до стягнення сума основного боргу становить частину з вартості наданих у жовтні та листопаді 2021 року послуг, а також повну вартість наданих у січні 2022 року послуг.

Також позивач у позові звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, пославшись на наступне:

- за умовами спірного договору вартість послуг позивача має погоджуватись сторонами у актах наданих послуг, проте такі акти сторонами підписані не були;

- відповідач оплачував надані позивачем послуги згідно виставлених останнім рахунків, в свою чергу ті рахунки, які додані позивачем до позову відповідачем отримані не були, а доказів їх направлення позивачем до суду не надано;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення відповідачу актів наданих послуг, так у наданому на підтвердження направлення листа № 22/02/11 від 11.02.2022 до якого були додані акти наданих послуг за спірний період описі вкладення, відсутній реєстровий номер поштового відправлення. В свою чергу позивачем не надано відповідних поштової накладеної та квитанції на оплату послуг зв`язку щодо спірного відправлення;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в розмірі 95 700,00 грн., пеню в розмірі 10 141,60 грн., 3 % річних в розмірі 3 217,04 грн., індекс інфляції в розмірі 25 948,80 грн. та 2 681,58 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас суд першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені та 3 % річних встановив, що вказані розрахунки є частково невірними, оскільки при проведенні розрахунків позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України) , з огляду на що здійснив власні розрахунки пені та 3 % річних, відповідно до яких обґрунтованим розміром пені є 10 141,60 грн., а 3 % річних - 3 217,04 грн.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, оскільки приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому строк позовної давності щодо вимоги про нарахування неустойки у справі позивачем не був пропущений.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 в частині, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет і кредит», та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023, справу № 910/1555/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1555/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/1555/23.

29.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 залишено без руху, а також надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн..

05.06.2023 та 09.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заяви про усунення недоліків, до яких додані докази сплати судового збору у вищевказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 задоволено клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23,зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.07.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- всі заяви відповідача про те, що він не отримував рахунків і не був обізнаний про вартість наданих позивачем, але не оплачених відповідачем послуг, не відповідають дійсності, оскільки всі повідомлення, які надсилалися позивачем відповідачу, дублювалися електронною поштою, що підтверджується матеріалами справи, а відсутність реагування відповідача на повідомлення позивача свідчать про недобросовісну поведінку відповідача;

- про фактичне надання спірних послуг свідчить і те, що відповідач в особі директора Лихоліта М.Б. затверджував своїм електронним підписом підготовлену позивачем фінансову звітність та подавав її до відповідних контролюючих органів, що підтверджується наявними у матеріалах справами квитанції № 2 до поданої звітності відповідача. Тобто відповідач вчинив дії, які свідчили про прийняття наданих позивачем послуг, жодних претензій до їх якості та обсягу від відповідача не надходило;

- про прийняття відповідачем послуг свідчить також зарахування ним податку на додану вартість у сумі 15 950,00 грн. на підставі податкових накладних № 29, № 30 та № 31, складених позивачем 31.01.2022 та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2022, до податкового кредиту відповідача, що підтверджується квитанціями пре реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. копії яких наявні у матеріалах справи.

Станом на 02.08.2023 відзивів, інших пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

01.07.2021 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір про надання послуг №21/07/05 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що виконавець зобов`язується надавати регулярні послуги з бухгалтерського обслуговування (надалі іменується «послуги»), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.11.3 Договору виконавець починає надавати послуги на умовах цього договору, складання та подання звітності за період з 01.07.2021.

Послуги включають щомісячне ведення бухгалтерського обліку та підготовку податкової, фінансової звітності на підставі наданих замовником первинних документів, з урахуванням обсягу послуг вказаних в переліку послуг (додатку 1). Порядок та особливості надання послуг визначаються у замовленні (додаток 2). Додаток 1 та додаток 2 є невід`ємними частинами цього договору (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що вартість послуг виконавця залежить від кількості господарських операцій замовника з реалізації товарів, робіт, послуг (виписаних видаткових накладних та актів виконаних робіт), проведених протягом попереднього місяця.

Відповідно до п.4.2 Договору при укладенні цього договору сторони у замовленні визначають конкретний обсяг послуг, що необхідний замовнику та вартість таких послуг.

У п. 2 підписаного сторонами додатку №2 до договору від 01.07.2021 зазначено, що підписуючи це замовлення замовник доручає виконавцю щомісячно проводити наступний обсяг робіт: 2.1 нараховувати заробітну плату та відповідні нарахування, кадровий документообіг на: 3 (трьох) співробітників. 2.2. кількість господарських операцій в місяць: до 10 (десяти) шт. Вартість послуг в місяць становить 3 000,00 грн. з ПДВ.

Також у вказаному додатку сторонами погоджені розміри плати за послуги у випадку їх перевищення погоджених у п. 2 додатку № 2 обсягів.

Згідно з п.4.3 Договору в разі якщо фактичний обсяг наданих послуг перевищує той, що було узгоджено у замовленні, виконавець надсилає замовнику лист-повідомлення про даний факт з рахунком на сплату послуг, що були фактично надані. Сплата рахунку, виставленого виконавцем, є обов`язковою для замовника.

Оплата послуг виконавця здійснюється на підставі виставлених замовнику рахунків на умовах передоплати повної вартості таких послуг, протягом 5 (п`яти) днів з дати виставлення рахунку (п.4.6 Договору).

Розділом 3 Договору передбачено, що на підставі цього договору замовник зобов`язується:

3.4.15 оплатити послуги виконавця в розмірі, порядку і термінах, встановлених розділом 4 даного договору, приймати роботу за актом наданих послуг;

3.4.16 завчасно узгодити з виконавцем додатковий обсяг робіт у рамках цього договору, термін виконання, надати всю необхідну інформацію для виконання такої роботи;

3.4.17 у разі перевищення обсягу послуг, що надаються виконавцем за цим договором, узгодити новий обсяг послуг шляхом оплати виставленого виконавцем рахунку.

01.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, у п. 2 якої сторонами погоджено, що підписуючи це замовлення замовник доручає виконавцю щомісячно проводити наступний обсяг робіт: 2.1 нараховувати заробітну плату та відповідні нарахування, кадровий документообіг на: 40 (сорок) співробітників. 2.2. кількість господарських операцій в місяць: до 50 (п`ятдесят) шт. Вартість послуг в місяць становить 31 260,00 грн. в т.ч. ПДВ - 5 210,00 грн.

Згідно з п.2.3 договору протягом дії даного договору, щомісячно, у строк, зазначений у п.3.4.2 договору, замовник надає виконавцю оригінали або належним чином завірені копії первинних документів, складання яких відповідно до додатку 1 відноситься до компетенції замовника, на підставі підписаного замовником реєстру документів.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що:

- на виконання своїх зобов`язань за Договором позивач у жовтні 2021 року надав відповідачу наступні послуги:

1. оформлення 53 господарських операцій, що підтверджується реєстром господарських операцій за жовтень 2021. року, сформованим із системи бухгалтерського обліку відповідача. Відповідно до додатку №2 вартість послуг з бухгалтерського обліку при оформленні в місяць від 26 до 50 господарських операцій становить 7 900,00 грн., а від 51 до 80 господарських операцій - 10 000,00 грн. без врахування податку на додану вартість. Враховуючи не суттєвість перевищення кількості господарських операцій (на 3 операції від граничних 50), позивач з власної ініціативи застосував до розрахунку вартості послуг тариф 7 900,00 грн. замість належного тарифу 10 000,00 грн.;

2. нарахування заробітної плати на 36 співробітників, що підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2021 року. Відповідно до додатку №2 у обумовлену вартість послуг у розмірі 7 900,00 грн. входить нарахування заробітної плати на 3-х співробітників, а якщо співробітників більше 3-х - вартість нарахування заробітної плати на кожного додаткового співробітника становить 750,00 грн. без врахування податку на додану вартість (33 співробітники*750.00 грн=24 750.00 грн.) без врахування податку на додану вартість;

- таким чином загальна вартість послуг з бухгалтерського обліку у жовтні 2021 року без врахування податку на додану вартість становить 7 900,00 грн. + 24 750,00 грн=32 650,00 грн. З урахуванням податку на додану вартість: 32 650,00 грн. * 1,2=39 180,00 грн. Оскільки 01.10.2021 відповідачем було сплачено в якості передплати послуг у жовтні 2021 року 3 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 01.10.2021, то доплаті підлягало 36 180,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 6 030,00 грн. На виконання п. 4.3 договору 15.11.2021 позивач виставив Відповідачу рахунок на доплату фактично наданих послуг у жовтні 2021 року №А00000893;

- на виконання своїх зобов`язань за договором у листопаді 2021 року позивач надав відповідачу обумовлений обсяг послуг, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу вартість послуг у розмірі 31 260,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у сумі 5 210,00 грн., проте відповідач сплатив лише 3 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача за послуги, надані позивачем у листопаді 2021 року, становить 28 260,00 грн., про що позивач повідомив відповідача шляхом виставлення рахунку № А00000895 від 15.11.2021;

- послуги за грудень 2021 року відповідачем було оплачено у повному обсязі;

- на виконання своїх зобов`язань за договором у січні 2022 року позивач надав відповідачу обумовлений обсяг послуг, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу вартість послуг у розмірі 31 260,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у сумі 5 210,00 грн., проте відповідач такі послуги не оплатив. Таким чином заборгованість відповідача за послуги, надані позивачем у січні 2022 року, становить 31 260,00 грн., про що позивач повідомив відповідача шляхом виставлення рахунку № А00000062 від 05.01.2022.

Колегія суддів зазначає про те, що всі докази на які посилається позивач наявні у матеріалах справи.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому, серед іншого, просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 95 700,00 грн. (36 180,00+ 28 260,00+31 260,00).

Суд першої інстанції вказані позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач зазначає про те, що за умовами Договору факт та обсяги наданих послуг мають підтверджуватись підписаними сторонами актами наданих послуг, проте такі акти сторонами підписані не були.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.5.1 Договору надані послуги у конкретному місяці зазначаються в акті приймання-передачі наданих послуг (в подальшому іменується «акт»). Акт підписується сторонами щомісяця за результатами послуг за минулий календарний місяць незалежно від періодичності здачі податкової та іншої (згідно умов діючого законодавства) звітності замовника, що свідчить про належне надання послуг виконавцем і відсутності у сторін взаємних претензій.

На підтвердження факту надання послуг не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому надавалися послуги виконавець складає акт та передає його на підпис замовнику особисто, поштою (рекомендованим листом) або кур`єром (п.5.2 Договору).

Згідно з п.5.3 Договору датою (періодом) надання послуг вважається зазначена в акті дата (період) фактичного отримання наданих послуг замовником.

Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту повернути особисто, поштою (рекомендованим листом) або кур`єром підписаний та скріплений печаткою примірник акту виконавцеві, або надати виконавцеві письмові мотивовані претензії до якості наданих послуг (п.5.4 Договору).

Якщо протягом строку, вказаного в п.5.4 Договору замовник не поверне підписаний та скріплений печаткою примірник акту виконавцю або не надасть письмові мотивовані претензії до якості наданих послуг, акт вважатиметься підписаним, а послуги - надані в повному обсязі, вчасно, належним чином та є прийнятими замовником (п.5.5 договору).

Пунктом п. 5.6 Договору передбачено, що надання послуг підтверджується також фактичним виконанням всіх передбачених додатком 1 дій, щодо обробки первинних бухгалтерських документів замовника, внесення записів про господарські операції до бухгалтерських регістрів у АСБО, своєчасне подання у контролюючі органи податкової, фінансової та статистичної звітності замовника, нарахування заробітної плати замовника, ведення обліку розрахунків із постачальниками замовника, обліком реалізації товарів замовника та іншими діями.

Послуги, додатково надані виконавцем у звітному місяці, можуть бути зазначені в одному акті (п.5.7 Договору).

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу та підписані та скріплені печаткою тільки позивачем акти надання послуг, а саме:

- №А00000824 від 31.12.2021 (введення бух обліку за грудень 2021р.) на суму 31 260,00 грн.,

- №А00000034 від 31.01.2022 (додаткове ведення бух обліку за жовтень 2021р.) на суму 36 180,00 грн.,

- №А00000035 від 31.01.2022 (додаткове ведення бух обліку за листопад 2021р.) на суму 28 260,00 грн.,

- №А00000036 від 31.01.2022 (введення бух обліку за січень 2022р.) на суму 31 260,00 грн.

Вищезазначені акти надання послуг направлені на адресу відповідача 11.02.2022 з листом № 22/02/11 від 11.02.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, надання актів пізніше строку визначеного в Договорі не спростовує факту надання послуг позивачем відповідачу.

Щодо заперечень відповідача про те, що оскільки у описі вкладення відсутній реєстровий номер поштового відправлення, такий опис не може вважатися належним доказом на підтвердження факту направлення листа, колегія суддів зазначає, що відсутність реєстрового номеру поштового відправлення на описі вкладення, з огляду на наявність відбитка календарного штемпеля поштового відділення, свідчить лише про недоліки оформлення відповідного опису працівником поштового зв`язку, проте не може свідчити про не направлення такого поштового відправлення.

Також, на підтвердження факту надання послуг позивачем надано: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021 року; повідомлення про прийняття працівників на роботу за період з вересня 2021 року по січень 2022 року, податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року; реєстр операцій за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 31.01.2022 року, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 4 квартал 2021 року.

Слід зазначити і про те, що відповідач беззаперечно був обізнаним як з фактом надання позивачем послуг у спірні періоди, так і з їх обсягами, так як керівник відповідача затверджував своїм електронним підписом підготовлену позивачем фінансову звітність та подавав її до відповідних контролюючих органів, що підтверджується наявними у матеріалах справами квитанції № 2 до поданої звітності відповідача.

При цьому, слід зауважити і на тому, що відповідачем не було надано доказів як того, що у спірні періоди аналогічні послуги йому надавала інша особа, так і доказів того, що такі послуги відповідач надавав самостійно.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача спірні послуги, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов`язання з їх оплати, оскільки такі послуги не надавались позивачем безоплатно, і відповідач мав певні обов`язки перед позивачем.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За обставин, що склались колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 95 700,00 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 247,05 грн., 3 % річних в сумі 3 227,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 25 948,80 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6.2 Договору, у випадку прострочення оплати послуг, замовник зобов`язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманих за Договором послуг, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, оскільки приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому строк позовної давності щодо вимоги про нарахування неустойки у справі позивачем не був пропущений.

Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені та 3 % річних встановлено, що вказані розрахунки є частково невірними, оскільки при проведенні розрахунків позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України), з огляду на що суд першої інстанції здійснив власні розрахунки пені та 3 % річних, відповідно до яких обґрунтованим розміром пені є 10 141,60 грн., а 3 % річних - 3 217,04 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком позивача в сумі 25 948,80 грн., а пені та 3 % річних - за уточненим розрахунком суду в сумі 10 141,60 грн. та 3 217,04 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа контроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/1555/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1555/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров