Постанова

від 02.08.2023 по справі 910/6452/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/6452/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.08.2023 у справі №910/6452/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, повний текст якого складений 06.02.2023

у справі № 910/6452/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурса Трейд»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Граско-Груп»

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_1

про стягнення 5 872 003,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 4 602 194,21 грн. за поставлений за укладеним між позивачем та відповідачем 1 договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 08.11.2021, але неоплачений товар, пені в сумі 449 431,57 грн., інфляційних втрат в сумі 732 068,47 грн. та 3% річних у розмірі 88 309,05 грн..

При цьому позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 ґрунтуються на укладеному між ними, як поручителями, позивачем, як кредитором, та відповідачем 1, як боржником, договорі поруки №0811 від 08.11.2021.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в суді першої інстанції відповідачі 1 та 2 зазначили про те, що:

- директором позивача ОСОБА_3 та директором відповідача 1 ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості про погашення наявної за спірним договору заборгованості у спрощений спосіб, а саме шляхом прямого перерахування коштів на особисті банківські рахунки ОСОБА_3 ;

- на виконання вказаної домовленості ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів у загальній сумі 1 310 546,64 грн, на банківські рахунки номери яких були йому надані ОСОБА_3 , що є фактичним погашенням заборгованості за спірним договором.

Відповідач 3 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що відповідач 3 договір поруки №0811 від 08.11.2021 не підписував, з огляду на що у відзиві на позовну заяву звернувся з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації особи, яка підписала договір поруки № 0811 від 08.11.2021 від імені відповідача 3, а також звернувся до суду першої інстанції з зустрічним позовом про визнання вказаного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурса Трейд» про визнання недійсним договору поруки № 0811 від 08.11.2021 з доданими документами повернуто заявнику.

Також судом першої інстанції в підготовчому судовому засіданні 28.11.2022 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/6452/22 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача присуджено борг у розмірі 4 602 194,21 грн., пеню у розмірі 449 431,57 грн., інфляційні у розмірі 732 068,47 грн. та 3% річних у розмірі 88 309,05 грн., до стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача присуджено по 29 360,02 грн. судового збору з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у відповідача 1 простроченої заборгованості за поставлений за спірним договором товар у заявленій до стягнення сумі доведений належним чином, з огляду на що позивач має право на солідарне стягнення основного боргу, 3 річних, пені та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах з відповідача 1 (боржника) та відповідачів 2 та 3 (поручителів за спірним договором поруки).

Суд першої інстанції не прийняв в якості доказів погашення заборгованості за договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 08.11.2021 надані відповідачами 1 та 2 платіжні доручення та квитанції банківської установи (Приватбанк) про сплату коштів на рахунки третіх осіб, зокрема, ОСОБА_4 у обсязі 1 310 546,64 грн,. зазначивши про те, що а ні призначення платежів, а ні реквізити одержувачів не свідчать про сплату коштів саме за спірним договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 08.11.2021 на користь позивача, а будь-які документи, які б підтверджували домовленість між сторонами щодо зміни порядку виконання зобов`язань, до суду не представлені.

Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача 3 про непідписання ним договору поруки № 0811 від 08.11.2021, з огляду на встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, зазначивши, що, враховуючи, що доказів визнання такого договору в судовому порядку з указаної підстави відповідачем 3 не надано, вказаний договір поруки є дійсним та приймається судом як доказ виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, передбачених даним договором.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку просить задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/6452/22 - скасувати повністю.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, а саме на те, що ним договір поруки №0811 від 08.11.2021 не підписувався/

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, справу № 910/6452/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/6452/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/6452/22.

06.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі 910/6452/22 та звільнено апелянта від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі 910/6452/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/6452/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2023 о 10:15/

16.03.2023 до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач 3 просить зупинити провадження у справі № 910/6452/22 до набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2414/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 0811 від 08.11.2021 недійсним.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1187/23 від 29.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6452/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, у справі № 910/6452/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги призначено на 17.04.2023 об 11:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1378/23 від 17.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6452/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, у справі № 910/6452/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В.., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги призначено на 11.05.2023 об 11:00 год.

11.05.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- апелянт не був позбавлений права провести почеркознавчу експертизу підпису на спірному договору поруки та подати суду відповідний висновок;

- апелянт є дружиною відповідача 2, який, в свою чергу, є засновником відповідача 1, проте ані відповідач 1, ані відповідач 2 не заперечувати проти підписання апелянтом 3 спірного договору поруки;

- апелянт не надав жодних доказів які б викликали сумнів у підписання ним договору поруки,

просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що станом на дату його подання судові витрати позивача складаються з 150 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, проте вказані витрати можуть збільшитись відповідно до отриманих послуг, оскільки станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу остаточний розрахунок судових витрат на стадії апеляційного провадження та докази їх понесення будуть надані після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем були додані копії позовної заяви апелянта про визнання договору поруки № 0811 від 08.11.2021 недійсним, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначання почеркознавчої експертизи, заяви про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (вказані документи були подані апелянтом у справі № 522/2414/23 - примітка суду) та ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 08.02.2023 у справі № 522/2414/23

В судовому засіданні 11.05.2023 представник відповідачів 1, 2 та 3 клопотання про зупинення підтримав, представник позивача проти його задоволення заперечив. На запитання головуючого представник відповідача 3 повідомив, що судове засідання у справі № 522/2414/23 призначено на 13.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 розгляд справи відкладено на 20.06.2023 о 10:45 для надання можливості учасникам справи надати свої письмові пояснення щодо клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі.

20.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про доручення доказів, до якого додано копію вступної та резолютивної ухвали Приморського районного суду м. Одеса у справі від 13.06.2023 якою провадження у справі № 522/2414/23 закрито.

20.06.2023 до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи яке обґрунтовано зайнятістю представника відповідача 3 в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, клопотання відповідача 3 про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 11.07.2023 об 11:00 для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні, а також для ознайомлення з повним текстом ухвали Приморського районного суду м. Одеса у справі від 13.06.2023 у справі № 522/2414/23.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючою суддею, у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2429/23 від 07.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6452/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, у справі № 910/6452/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А, Шаптала Є.Ю..

11.07.2023 до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач 3, з посиланням на зайнятість свого представника в іншому судовому засіданні, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, клопотання відповідача 3 про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 02.08.2023 об 13:45 для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні.

25.07.2023 до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач 3 просить зупинити провадження у справі № 910/6452/22 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2703/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 0811 від 08.11.2021 недійсним.

Клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеса у справі № 522/2414/23 задоволенню не підлягає, оскільки з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачаєтеся, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеса у справі від 13.06.2023 у справі № 522/2414/23 провадження у справі закрито.

Щодо клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2703/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 0811 від 08.11.2021 недійсним, слід зазначити таке.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що:

- позовні вимоги до відповідача 3 ґрунтуються на договорі поруки № 0811 від 08.11.2021, проте відповідач 3 такий договір не підписував, з огляду на що звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним;

- справи № 910/6452/22 та № 916/2703/23 є об`єктивно взаємопов`язаними між собою (зокрема сторонами та предметом спору), а також існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 910/6452/22 до остаточного вирішення справи № 916/2703/23, яка полягає у тому, що обставини щодо недійсності договору поруки № 0811 від 08.11.2021 станом на сьогодні ще не встановлені, що виключає можливість остаточного вирішення даної справи № 910/6452/22.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує з неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

Колегія суддів зазначає про те, що у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід зазначити і про те, що судове рішення у справі № 916/2703/23 набере законної сили після винесення оспорюваного у справі № 910/6452/22 рішення, в той час як апеляційній перегляд останнього, з урахуванням обставин, встановлених в судовому рішенні у справі № 916/2703/23, фактично призвів би до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 922/52/18.

Також колегія суддів зауважує і на наступному.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2703/23.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що у випадку визнання договору поруки № 0811 від 08.11.2021 недійсним, сторони будуть позбавлені права на перегляд рішення у цій справі № 910/6452/22 за нововиявленими обставинами.

Станом на 02.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача 3, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

08.11.2021 позивач (постачальник) та відповідач 1 (покупець) уклали договір поставки № БТ-ГРАСО/01 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження, маргарини та жири рослинного походження), найменування якої погоджується сторонами у специфікаціях до договору, надалі іменовану «товар», на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування товару, ціна одиниці товару (однієї тони), кількість, вартість партії товару, термін відвантаження, умови поставки узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.5 Договору датою поставки товару, переходу права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження товару є: на умовах FCA - дата навантаження товару в місці поставки на транспортний засіб покупця, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює попередню оплату повної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, але в будь-якому випадку не пізніше 1 календарного дня до дати фактичного відвантаження товару в місці навантаження.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Специфікації до Договору, а саме: № 1 від 08.11.2021, № 2 від 08.11.2021, № 3 від 08.11.2021, № 4 від 15.11.2021, № 5 від 15.11.2021, в яких сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки тощо, а також те, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар не менше 100% відповідно до виставленого рахунку продавця.

На виконання умов Договору та вищезгаданих специфікацій позивач у листопаді 2021 поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 7 882 194,21 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 13 від 10.11.2021, № 16 від 11.11.2021, № 12 від 10.11.2021, № 15 від 11.11.2021, № 17 від 15.11.2021, № 18 від 15.11.2021, № 19 від 15.11.2021, товарно-транспортних накладних № 3453 від 10.11.2021, № 3472 від 11.11.2021, № 3474 від 11.11.2021, довіреності на отримання матеріальних цінностей № 81 від 08.11.2021, № 82 від 08.11.2021.

Слід зазначити і про те, що відповідач 1 не заперечує факту поставки товару на вказану суму що, зокрема підтверджується змістом наданого ним відзиву на позову заяву, а також наявною у матеріалах справи копією підписаного ним акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021-29.12.2021.

Вказаний товар відповідачем 1 було оплачено частково на суму 3 280 000,00 грн. що підтверджується наданими позивачем належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що директором позивача Хоменком Михайлом Вадимовичем та директором відповідача 1 ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості про погашення наявної за Договором заборгованості у спрощений спосіб, а саме шляхом прямого перерахування коштів на особисті банківські рахунки ОСОБА_3 , на виконання якої ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів на банківські рахунки номери яких були йому надані ОСОБА_3 у загальній сумі 1 310 546,64 грн., що є фактичним погашенням заборгованості за Договором, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Враховуючи те, що Договір укладений у письмовій формі будь-які зміни до нього, зокрема і в частині зміни порядку розрахунків, повинні бути укладені в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять як доказів внесення сторонами змін до Договору в частині порядку розрахунків за отриманий товар, так і доказів припинення зобов`язання відповідача 1 з оплати отриманого товару новим зобов`язанням, саме відповідач 1 має оплатити поставний за Договором товар у визначені строки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачами 1 та 2 платіжні доручення та квитанції банківської установи (Приватбанк) про сплату коштів на рахунки третіх осіб, зокрема, ОСОБА_4 у обсязі 1 310 546,64 грн. не можуть свідчить про погашення заборгованості саме за Договором.

Отже неоплаченим залишився товар на загальну суму 4 602 194,21 грн. (7 882 194,21-3 280 000,00).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання (в даному випадку актом цивільного законодавства - примітка суду), то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем 1 зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором на загальну суму 4 602 194,21 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару та інших платежів покупцем понад строків, вказаних у п. 3.1 та п. 3.3 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем 1 свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договором товару, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 449 431,57 грн., інфляційних втрат в сумі 732 068,47 грн. та 3% річних у розмірі 88 309,05 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

08.11.2021 позивач (кредитор), відповідач 1 (боржник) відповідач 2 (поручитель 1) та відповідач 3 (поручитель 2) уклали договір поруки №0811 (далі Договір поруки), в п. 1.1 якого погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель 1 та поручитель 2 (разом надалі іменуються - «поручителі») поручаються перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо сплати боргу за вже поставлений товар або за товар, що буде поставлений у майбутньому, який виник або виникне у боржника перед кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1 цього договору (надалі іменується «основне зобов`язання») в межах суми, що не перевищує 10 000 000,00 грн. (обсяг відповідальності).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання основного зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручителі несуть відповідальність перед кредитором за порушення (невиконання чи неналежне виконання) боржником основного зобов`язання за основним договором в розмірі основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють Договір з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між боржником (в договорі поставки іменується «покупець») та кредитором (в договорі поставки іменується «постачальник»).

Згідно з п. 2.2 Договору поруки строки повного виконання основного зобов`язання боржником перед кредитором за основним договором встановлено до 31.12.2022.

За змістом п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, кредитор вправі, починаючи з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконане в цілому чи в будь-якій його частині, звернутися із письмовою вимогою до поручителів чи до кожного з них окремо про сплату суми боргу, зокрема, основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 3.2 Договору поруки встановлено, що поручителі зобов`язуються сплатити кредитору суму, зазначену у вимозі кредитора, протягом 7 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, шляхом перерахування вказаної в ній суми на розрахунковий рахунок кредитора.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п. 5.1 Договору поруки).

01.07.2022 позивачем було направлено на адреси поручителів вимогу №1 від 30.06.2022 про сплату заборгованості у розмірі 5 872 003,30 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист, накладними № 6500707130363, № 6500707130371 та фіскальними чеками. Однак, ці вимоги залишились без відповіді та виконання.

Щодо посилань відповідача 3 на те, що Договір поруки ним не підписувався, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

У свою чергу оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19.

Законодавством не встановлено, що невідповідність господарського договору наведеній відповідачем 3 підставі для визнання Договору поруки недійсним має наслідком нікчемність такого договору, тобто такий правочин є оспорюваним і до визнання його недійсним в судовому порядку, з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, вказаний правочин є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу 3 на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання Договору поруки недійсним а у випадку задоволення вказаних позовних вимог - з заявою про перегляд рішення у цій справі № 910/6452/22 за нововиявленими обставинами.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що надані відповідачами 1 та 2 платіжні доручення та квитанції банківської установи (Приватбанк) про сплату коштів на рахунки третіх осіб, зокрема, ОСОБА_4 у обсязі 1 310 546,64 грн. не можуть свідчити і про сплату вказаних коштів на виконання Договору поруки, так як вказані кошти не були перераховані позивачу, тобто кредитору за Договором. Слід зазначити і про те, що частину з вказаних коштів перераховував ОСОБА_5 , який не є а ні повноважним представником відповідачів 2 та 3, а ні стороною Договору поруки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/6452/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/6452/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/6452/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6452/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 03.08.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров