Постанова

від 03.08.2023 по справі 920/1027/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 920/1027/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Рось»

на рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023, повний текст якого складений 11.01.2023,

у справі № 920/1027/22 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області

до Приватного підприємства «Рось»

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан»

про стягнення 60 093,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 57 599,66 грн., нарахованої за період з 01.08.2021 по 23.02.2023 за договором оренди землі від 28.02.2014 та пені в сумі 2 493,90 грн..

В суді першої інстанції відповідач відзиву на позов не подав.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/1027/22 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 57 599,66 грн. заборгованості з орендної плати, 2 493,90 грн. пені та 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами спірного договору відповідач має обов`язок зі сплати орендної плати, нарахованої за період з 01.08.2021 по 23.02.2023, проте матеріали справи не містять доказів виконання вказаного обов`язку, з огляду на що позивач має право як на стягнення орендної плати, так і нарахованої за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку пені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Рось» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/1027/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції, які викладені у рішенні, є хибними та такими, що не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підґрунтя.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці ним було продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан» і 25.09.2020 за останнім таке майно зареєстровано на праві власності, а відтак, в силу положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», з вказаної дати у відповідача автоматично припинилось, а у ТОВ «Вестерн Лан» автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою.

До апеляційної скарги апелянтом додано додатковий доказ, а саме Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225768549 від 28.09.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023, справу № 920/1027/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1027/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №920/1027/22.

14.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рось» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі №920/1027/22 залишено без руху, а також надано Приватному підприємству «Рось» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу (Виконавчому комітету Путивльської міської ради Сумської області).

28.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору та направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Рось» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі №920/1027/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

21.03.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- за змістом положень чинного законодавства при переході права власності на нерухоме майно договір оренди з попереднім власником такого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку;

- з вересня 2020 року звернень до позивача з приводу знесення змін до спірного договору не було;

- так як відповідачем не було обґрунтовано неможливість подання до суду першої інстанції доказів Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225768549 від 28.09.2020, та такий документ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції як додатковий доказ,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 5, ідентифікаційний код 43705979), учасників судового процесу зобов`язано третій особі копії заяв по суті спору (позовної заяви з всіма доданими до неї документами, апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу про) що надати суду відповідні докази в строк до 02.05.2023, відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчену копію укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан» договору купівлі-продажу, серія та номер 2332, виданого 25.09.2020 або письмові пояснення в разі неможливості надання вказаного договору, третій особі запропоновано подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення по суті спору.

Вказаною ухвалою також вирішено прийняти як додатковий доказ наданий позивачем Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225768549 від 28.09.2020.

У зв`язку з тимчасовою неможливістю направляти паперові примірники копій судових рішень через відділення АТ «Укрпошта», ухвалу від 18.04.2022 позивачу та відповідачу 19.04.2022 було направлено за вказаними ним у позовній заяві та апеляційній скарзі адресами електронної пошти rada-putivl@ukr.net та v.kornienko@milkiland.com.ua. При цьому відомості про будь-яку електронну адресу третьої особи у справі відсутні.

27.04.2023 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 18.04.2022.

З огляду на появу можливості направляти паперові примірники копій судових рішень через відділення АТ «Укрпошта», ухвалу від 18.04.2022 відповідачу та третій особі було направлення за допомогою засобів поштового зв`язку 07.06.2023.

22.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він зазначив про неможливість надання належним чином засвідченої копії укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан» договору купівлі-продажу, серія та номер 2332, виданого 25.09.2020, з посиланням на те, що він не є стороною вказаного договору, а відчуження спірного майна відбулось шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку іпотекодержателя («Севстал Холдінгз ЛТД») та подальшим відчуженням такого майна останнім на користь третьої особи.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.

Рішенням 51 сесії Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 6 скликання від 31.10.2013 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Рось» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах населеного пункту по вул. Островського, 7 у м. Путивль», відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості в межах населеного пункту по вул. Островського, у м . Путивль, розроблений ФОП Бондаренко В.І., відповідачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,6538 га, кадастровий номер земельної ділянки 5923810100:03:012:0130.

28.02.2014 Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди землі (далі Договір), в п. 1 якого погодили, що згідно рішення 51 сесії 6 скликання Путивльської міської ради від 31.10.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Островського, 7.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6538 га, кадастровий номер земельної ділянки 5923810100:03:012:0130 (п. 2 Договору).

У п. 7 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 10 років і діє до 28.02.2024.

Згідно з п. 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 79 854,96 грн. в рік.

Орендна плата вноситься у строки, встановлені ПК України за встановленими у Договорі реквізитами (п. 10 Договору).

Рішенням 80 сесії Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області «Про перейменування вулиць міста Путивля» від 29.10.2015 вулицю Островського перейменовано на вулицю Миколо-Можайська.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що відповідач свої обов`язки по сплаті орендної плати нарахованої за період з 01.08.2021 по 23.02.2023 не виконав та просить стягнути з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 57 599,66 грн. та пеню в сумі 2 493,90 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на спірній земельній ділянці станом на дату укладення Договору було наявне належне відповідачу нерухоме майно.

Водночас наданим відповідачем Витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225768549 від 28.09.2020 підтверджено, що 25.09.2020 за третьою особою зареєстровано право власності на майно, яке знаходиться за адресою: Сумська обл., Путивльський р-н, м. Путівль, вул. Островського, 7, тобто на нерухоме майно, яке розташоване не спірній земельній ділянці.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Приписами статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди», який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди» (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до приписів ч. 3ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Тобто особа, яка набула право власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

Отже, правовим наслідком набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,6538 га, кадастровий номер земельної ділянки 5923810100:03:012:0130, є те, що саме третя особа набула статусу орендаря за Договором, а відтак з 25.09.2020 саме вона має обов`язок сплачувати орендну плату за Договором.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.08.2021 по 23.02.2023, належним відповідачем у цій справі має бути Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестерн Лан».

Водночас за правилами статті 48 ГПК України:

- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2);

- після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3).

З аналізу викладеного слідує, що заміна відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Враховуючи те, що, як встановлено вище, наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується те, що з набуттям третьою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,6538 га, кадастровий номер земельної ділянки 5923810100:03:012:0130, підстави для задоволенні позовних вимог у цій справі відсутні, так як позивач з 25.09.2020 не є стороною Договору та, відповідно, не має обов`язку щодо сплати орендної плати за період з 01.08.2021 по 23.02.2023.

З огляду на обставини, які викладені вище, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 57 599,66 грн., нарахованої за період з 01.08.2021 по 23.02.2023 відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового яким у задоволенні цих вимог відмовляється.

Так як позовні вимоги про стягнення пені в сумі 2 493,90 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким у задоволенні цих вимог відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/1027/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 9 зазначеної статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір сторін у цій праві виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не повідомив позивача про відчуження ним нерухомого майна судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Приватного підприємства «Рось» задовольняється частково.

Щодо клопотання апелянта про повернення надміру сплаченого судового збору, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням вказаних приписів закону та того, що предметом розгляду у цій справі є майнова вимога (стягнення стягнення 60 093,56 грн.), що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімуму для працездатних осіб становить 2 481,00 грн., при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір мав бути сплачений в розмірі 3 721,50 грн. (2 481,00 грн. * 150%), проте відповідач сплатив його в розмірі 4 962,00 грн. (платіжне доручення № 215 від 02.02.2023), що на 1 240,50 грн. (4 962,00-3 721,50) більше за визначений законом розмір.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, повернення судового збору має бути здійснено саме із спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів дійшов до висновку, що клопотання Приватного підприємства «Рось» про повернення сплачених коштів підлягає задоволенню, а судовий збір поверненню заявнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рось» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/1027/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/1027/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, ідентифікаційний код 32191954) на користь Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Князя Володимира, 50, ідентифікаційний код 43922605; ГУК Сум.обл/Путивльська МТГ/18010600, код отримувача: 37970404, банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку UA268999980334119812000018544, код доходів 18010600) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) грн 00 коп..

4 Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

5. Клопотання Приватного підприємства «Рось» про повернення надміру сплаченого судового збору задовольнити.

6. Повернути Приватному підприємству «Рось» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, ідентифікаційний код 32191954) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп.

7. Надіслати Приватному підприємству «Рось» оригінал цієї постанови з гербовою печаткою суду.

8. Матеріали справи № 920/1027/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко