Постанова

від 03.08.2023 по справі 902/1198/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 902/1198/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 (повний текст - 27.03.2023) у справі №902/1198/22 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (вул.Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія"

про стягнення 48081,6 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі №902/1198/22 задоволено позов Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" про стягнення 48081,60 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та 2481 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що рішенням господарського суду Вінницької області порушені принципи рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Зазначає, що суд першої інстанції не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання відзиву та заперечення, а також можливості висвітлення перед судом та учасниками справи своєї правової позиції з приводу заявлених позовних вимог до ухвалення судом рішення по суті спору.

Вважає, що крім основного способу повідомлення відповідача про дату та місце слухання справи, місцевий господарський суд, міг застосувати ще й такі способи повідомлення як телефонограма та розміщення оголошення на веб-порталі Судової влади України, проте не мав наміру скористатись ними, цим самим допустив порушення основоположного принципу правосуддя, та права відповідача ТОВ "ВКП "Дівія" на здійснення захисту від безпідставно заявлених позовних вимог.

Звертає увагу, що ТОВ "ВКП "Дівія" не є підприємством, яке здійснює переробку продуктів аквакультури, та не використовує у своїй діяльності садкові рибницькі системи, установки замкнутого водопостачання або рециркуляційних аквакультурних систем, та є користувачем Сербинівського водосховища на підставі Дозволу №5 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 11 січня 2019 року, та Режиму рибогосподарської експлуатації Сербинівського водосховища від 20.09.2017 року.

Крім цього апелянт звертає увагу, що ТОВ "ВКП "Дівія" є користувачем Сербинівського водосховища за Режимом рибогосподарської експлуатації та не створювало додатково жодних умов з використанням спеціального устаткування, необхідного для життя гідробіонтів, тому, у своїй діяльності не потребувало дозволу на спеціальне водокористування, ані для забезпечення функціонування виробництва (оскільки відповідач не являється виробником чи переробником), ані для здійснення зариблення чи вилову риби.

Зазначає, що компетентними органами не було прийнято до уваги пояснення відповідача з приводу ситуації, що мала місце на Сербинівському водосховищі, та не прийняло до уваги те, що наслідки аварійного прориву шлюзу ТОВ "ВКП "Дівія" було усунуто за власний кошт та власними силами.

На підставі викладеного відповідач просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 року у справі №902/1198/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі №902/1198/22. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 30.06.2023 у строк до 08.05.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

29.06.2023 від Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що відповідач має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 11.01.2019 № 5, який чинний до 10.01.2024 (далі Дозвіл).

Зазначає, що Дозволом надано право відповідачу вилучати окремі види водних біоресурсів у визначених обсягах за допомогою човнів риболовних, ставних сіток на водному об`єкті Сербинівське водосховище, розташоване на р. Рів.

Зауважує, що на момент позапланового заходу відповідачем здійснено самовільне використання води та порушено норми та правила експлуатації технологічних водойм, тим, що здійснено випуск води, шляхом зняття дерев`яних балок (заставок) на гідротехнічній споруді, що призвело до скиду води із водного об`єкта без дозволу на спеціальне водокористування, та/або технічного проекту, що не передбачено наявним режимом рибогосподарської експлуатації Сербинівського водосховища.

Звертає увагу, що звернення відповідача до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області про необхідність проведення ремонтних робіт, пов`язаних з укріпленням та ремонтом греблі, датується 17.12.2021, тобто, після проведення позапланового заходу.

Крім того звертає увагу, що пояснення директора ТОВ "ВКП "Дівія" Дяків Ю.В. в акті від 12.11.2021 № 563/ВН щодо здійснення випуску води через аварійний прорив шлюзу не були взяті до уваги у зв`язку з відсутністю підтверджень аварії на момент проведення заходу.

На підставі викладеного Державна екологічна інспекція у Вінницькій області просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі № 902/1198/22 без змін.

04.07.2023 від керівника Жмеринської окружної прокуратури на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві прокурор зазначає, що судом першої інстанції вчинено визначені законом заходи для повідомлення відповідача ТОВ "ВКП "Дівія" про дату, час та місце проведення судових засідань, а неотримання відповідачем відповідних документів було наслідком дій самого відповідача.

Зазначає, що твердження відповідача про те, що ТОВ "ВКП "Дівія" не є водокористувачем, а є лише користувачем водних біоресурсів, спростовуються релевантною та сталою практикою Верховного Суду з указаного питання, зокрема: "Використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їхніх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під циміи об`єктами) ".

На підставі викладеного прокурор просить залишити без змін рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі № 902/1198/22, а апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "Дівія" - без задоволення.

11.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" на адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У відповіді на відзив відповідач зазначає, що не ухилявся від розгляду справи, та жодним чином не зловживав процесуальними правами, про розгляд справи обізнаний не був, а тому не був наділений обов`язком звертатись до суду та повідомляти (уточнювати) дані про юридичну особу.

Наголошує на тому, що спуск води відбувся не з вини відповідача, а через стан запірних механізмів шлюзу, які перебували в критично несправному стані.

Стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" не вчиняло жодних дій направлених на скид води чи спеціальне водокористування, проте було позбавлене змоги довести це в судовому порядку, оскільки не було обізнане про розгляд справи.

На підставі викладеного відповідач просить визнати незаконним та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі №902/1198/22.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

12.11.21 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ТОВ "ВКП "Дівія" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено акт №563/ВН від 12.11.21 (а.с. 26-35, т. 1), в якому вказано про виявлення порушень законодавства, а саме ч. 1 ст. 6, п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 48, ч. 3 ст. 74 Водного кодексу України. Встановлено, що ТОВ "ВКП "Дівія" здійснило самовільне використання води та порушило норми і правила експлуатації технологічних водойм, а саме - Сербинівського водосховища, яке розташоване в межах Северинівської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області, загальною площею 136,9481 га. Зокрема, відповідачем здійснено випуск води шляхом зняття дерев`яних балок (заставок) на гідротехнічній споруді, що призвело до скиду води із водного об`єкта, без дозволу на спеціальне водокористування, та/або технічного проекту, що не передбачено режимом рибогосподарської експлуатації Сербинівського водосховища від 20.09.2017. Водний об`єкт використовується підприємством для потреб риборозведення. На момент перевірки водосховище знаходиться в приспущеному стані та відбувається його наповнення. Підприємством на одному із прольотів замінена нижня частина дерев`яних балок (заставок), верхня частина на момент перевірки відсутня.

На підставі зазначеного акту Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області відповідачу видано припис №б/н від 12.11.2021 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства (а.с. 36, т.1).

Акт про порушення водного законодавства підписаний та отриманий директором ТОВ "ВКП "Дівія" Дяків Ю.В.

27.09.21 відносно керівника ТОВ "ВКП "Дівія" Дяків Ю.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №014328 за порушення ч. 1 ст. 6, п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України (а.с. 37, т.1) та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136 грн, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення №04/171 від 15.11.2021 (а.с. 38, т. 1).

17.12.2021 штраф в сумі 136 грн сплачено до бюджету, що підтверджується квитанцією №89 (а.с. 39, т.1).

За інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 24.01.2022 № 86/23, наданої на адресу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, об`єм скинутої (випущеної) води із Сербинівського водосховища склав 1 620 тис. м3.

Судом першої інстанції зазначено, що ТОВ "ВКП "Дівія" є водокористувачем на підставі дозволу №5 від 11.01.2019 терміном дії до 10.01.2024 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) Сербинівського водосховища, розташованого на річці Рів (а.с. 25, т.1).

14.02.22 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" претензію №620/4/22 від 11.02.2022 про відшкодування збитків в розмірі 48081,6 грн, заподіяних випуском води для потреб риборозведення із "Сербинівського водосховища" без дозволу на спеціальне водокористування. У претензії зазначено про необхідність надання Державній екологічній інспекції у Вінницькій області до 11.03.2022 копії квитанції про сплату визначеної суми збитків та додано розрахунок таких збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 20.07.2009 №389 (Методика), а саме згідно формули, визначеної у п. 9.1 Методики.

Розрахунок було проведено таким чином:

Об`єми скинутої води із Сербинівського водосховища становлять - 1 620 тис. м3.

Відповідно до статті 255.5.5 Податкового кодексу України рентна плата за спеціальне водокористування для потреб риборозведення становить 59,36 грн за 10 тис. м3 поверхневої води на дату виявлення порушення 12.11.2021.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів здійснюється згідно пункту 9.1 Методики за формулою:

З сам = 5 х W х Тар (грн), (23)

де: W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, M3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Збитки нанесенні державі становлять:

З сам = 5 x 1 620 000 х 59,36/ 10 000 = 48 081 грн 60 коп.

Загальна сума збитків за самовільне водокористування складає: 48 081 грн 60 коп. (сорок вісім тисяч вісімдесят одна грн 60 коп.).

Відповідачем не було сплачено визначеної суми збитків у добровільному порядку, а тому прокурор звернувся із відповідним позовом до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, відповіді на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, з місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно із відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням суб`єкта господарювання ТОВ "ВКП "Дівія" (код ЄДРПОУ: 41167058) є: вул. Магістратська, буд. 43, м. Вінниця, 21050.

Апелянт в своїй скарзі стверджує, що судом першої інстанції не було повідомлено належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, фактично позбавивши його права на подання відзиву та заперечення.

Однак, матеріалами справи встановлено, що ухвали суду першої інстанції направлялись рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача, проте останні повертались з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Як передбачено ст. 40 цього Закону використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлювальних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як встановлено ст. 46 Водного кодексу України що водокористування може бути загальним або спеціальним.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" є водокористувачем на підставі дозволу №5 від 11.01.2019 терміном дії до 10.01.2024 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) Сербинівського водосховища, розташованого на річці Рів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції такий дозвіл розповсюджується саме на вилучення водних біоресурсів певних видів, а не на випуск води з водойми.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача на момент зафіксованого правопорушення дозволу на спеціальне водокористування на випуск води з водойми.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Статтею 1, 6 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 7 вказаного Закону результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності).

З огляду на зазначені норми, за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб`єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було складено акт №563/ВН від 12.11.2021.

Вказаний акт підписаний з боку відповідача керівником товариства із зауваженням, що випуск води здійснено через аварійний прорив шлюзу.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки на час вирішення спору в місцевому господарському суді був чинним, а зазначені в ньому відомості відповідачем не були спростовані.

Разом із тим колегія суддів констатує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, акт № 577 від 27.09.2021 є належним та допустимим доказом порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом випуску води із водойми без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні, зокрема умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування, забруднення та засмічення вод.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України згідно з частинами першою і другої якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже факт неправомірної поведінки відповідача щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу підтверджується актом перевірки № 577 від 27.09.2021.

Крім цього, розмір збитків обраховано відповідно до п. 1.9 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом №389 від 20.07.2009 Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що є правомірним.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 48081,6 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та 2481 грн 00 коп. судових витрат.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Дівія" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2023 у справі №902/1198/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 03.08.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.