Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/3274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 910/3274/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про виселення з орендованого майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс"

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання укладеним договору оренди

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Тетерятник О.В.;

від відповідача (за первісним позовом): Гелхівіідзе Д.Р.;

від третьої особи (за первісним позовом): Осіпчук Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (далі-відповідач) про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.12.2019 в частині поверення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху. Встановлено Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 10.03.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

12.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс", в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема відповідач зазначає, що договір оренди вважається автоматично продовженим в силу положень постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, що на думку відповідача, не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору.

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" до Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання укладеним договору оренди.

Також, 12.04.2023 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" про виправлення зустрічної позовної заяви, відповідно до якої було допущено описку в зазначенні дати листа Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), замість 21.11.2022 помилково вказано 17.12.2019, у зв`язку з чим Товариством викладено зустрічну позовну заяву в новій редакції.

13.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду третя особа подала письмові пояснення, в яких підтримує заявлені позовні вимоги та вказує, що з припиненням строку дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря, а тому повинен повернути орендоване приміщення.

17.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач після закінчення терміну дії договору продовжує використовувати орендоване приміщення, чим порушує право власника (орендодавця) майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву до 18.05.2023.

20.04.2023 та 24.04.2023 до суду надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, разом з уточненою зустрічною позовною заявою, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс", зокрема, приведено вступну частину зустрічної позовної заяви у відповідність до прохальної частини щодо суб`єктного складу сторін зустрічного позову та зазначено відповідачами за зустрічним позовом Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання укладеним договору оренди об`єднано в одне провадження з первісним позовом Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" про виселення з орендованого майна у справі №910/3274/23.

11.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог та зазначає, що ТОВ "Елітпрофітс" повідомлено про непродовження строку договору оренди з обгрунтування подальшого використання приміщення для власних потреб. Договір оренди станом на 15.12.2022 закінчився, на новий термін не укладався, а вимога про виселення грунтується на відсутності правових підстав для використання ТОВ "Елітпрофітс" орендованого приміщення.

15.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства саме балансоутримувачем було повідомлено ТОВ "Елітпрофітс" про не продовження договору оренди № 3113 від 17.12.2019. Також, відповідач-2 (за зустрічним позовом) вказує, що позивачем (за зустрічним позовом) не надано жодних доказів, які б підтверджували підстави визнання листа Департаменту від 21.11.2022 № 062/05-13-4760 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3274/23 призначено на 06.07.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Представник третьої особи (за первісним позовом)/відповідач-2 за зустрічним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі затвердженого орендодавцем протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва від 13 листопада 2019 року № 66 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4 літ. Б, для проведення виставок, організації та проведення культурно-мистецьких заходів: вечорів відпочинку, спектаклів, постановок, музичних тренінгів, відбіркових турів фестивалів.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 29,3 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід?ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати піднисания сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу, затвердженими від 19 листопада 2019 року та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід?ємною частиною цього договору (додаток) становить без ПДВ: 75 гривень 43 копійок за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку листопад 2019 - 2 210,00 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

За умовами п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприжмству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.12.2019 до 15.12.2022 року (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.4. договору, він припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.7. договору, для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.21 цього договору.

17.12.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - підприємство-балансоутримувач) складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого підприємство-балансоутримувач та орендодавець передає, а орендар приймає у орендне користування згідно з договором оренди від 17.12.2019 нежитлові приміщення, що перебувають на балансі КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" загальною площею 29, 3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б.

Позивач (за первісним позовом) зазначає, що нежитлові приміщення загальною площею 29, 3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, закріплені на праві господарського відання за балансоутриувачем.

Позивач (за первісним позовом) також вказує, що орендар (відповідач за первісним позовом) за три місяці до закінчення строку дії цього договору не звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору на новий строк, як передбачено п. 9.7. договору.

В свою чергу, 02.11.2022 балансоутримувач повідомив орендаря листом № 077/221-2589 про непродовження договору № 3113 від 17.12.2019 у зв`язку з необхідністю використання об?єкту оренди для власних потреб.

Позивач (за первісним позовом) направив відповідачу (за первісним позовом) лист від 21.11.2022 № 6062/05-13-4760, яким повідомив про те, що термін дії договору № 3113 від 17.12.2019 продовжуватись не буде. Відповідно, на думку, позивача (за первісним позовом) ним та балансоутримувачем були виконанні умови п.п. 9.4, 9.7 договору, в частині порядку повідомлення орендаря про непродовження договору оренди.

Тож, позивач (за первісним позовом) зазначає, що враховуючи прийняте рішення орендодавцем та балансоутримувачем про непродовження договірних відносин, договір припинив 15.12.2022 свою дію у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, відповідно, правові підстави користуватись нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б, загальною площею 29,3 кв.м. у відповідача відсутні

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що відповідач без правових підстав на даний час фактично використовує нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 29, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б, у зв`язку з чим просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" з нежитлових приміщень загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б.

В свою чергу, в обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" зазначає, що в силу дії постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 у ТОВ "Елітпрофітс" виникло право на користування орендованим приміщенням у період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування, у зв`язку з чим односторнній правочин Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - лист від 21.11.2022 № 6062/05-13-4760 про непродовження договору оренди не відповідає вимог встановлени для такого правочину ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 постанови КМУ№ 634 від 27.05.2022, тож ТОВ "Елітпрофітс" просить суд визнати недійсним односторонній правочин Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у формі листа від 21.11.2022 № 6062/05-13-4760 про непродовження договору № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.12.2019 та визнати укладеним з дня набрання рішення законної сили договір № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в новій редакції, викладеній позивачем (за зустрічним позовом) в прохальній частині зустрічної позовної заяви.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.12.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов`язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.12.2019 до 15.12.2022 року.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Разом з тим, як встановлено судом, листом № 077/221-2589 від 02.11.2022 Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" було повідомлено Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" про непродовження договору оренди № 3113 від 17.12.2019 і після їх закінчення нежитлова будівля буде використовуватися безпосередньо балансоутримувачем КП «Плесо» з метою розширення сфер надання послуг для комфортного і безпечного відпочинку містян та гостей на зоні відпочинку «Центральний», о. Труханів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» № 0200252456154 від 02.11.2022. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист отриманий ТОВ "Елітпрофітс" - 08.11.2022.

В свою чергу, листом від 21.11.2022 № 062/05-13-4760 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ТОВ "Елітпрофітс" та КП «Плесо», що до Департаменту надійшло звернення балансоутримувача про непродовження терміну дії договору оренди № 3113 від 17.12.2019, відтак термін дії договору оренди № 3113 від 17.12.2019 на користування нежитловими приміщеннями загальною площею 29,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б продовжуватися не буде, а тому ТОВ "Елітпрофітс" необхідно буде звільнити орендовані приміщення та передати їх по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу (КП «Плесо»), який отриманий позивачем 02.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, заперечуючи проти надісланого Департаментом листа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" зазначає, що в силу дії постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 у ТОВ "Елітпрофітс" виникло право на користування орендованим приміщенням у період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування, у зв`язку з чим односторнній правочин Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лист від 21.11.2022 № 6062/05-13-4760 про непродовження договору оренди не відповідає вимогам встановленим для такого праввочину ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 постанови КМУ№ 634 від 27.05.2022

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" просить суд визнати недійсним односторонній правочин Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у формі листа від 21.11.2022 № 6062/05-13-4760 про непродовження договору № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.12.2019.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Приписи статті 202 Цивільного кодексу України встановлюють, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, повідомлення сторони договору може вважатися одностороннім правочином, у випадку, якщо воно породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки обох сторін договору.

Умови чинності правочинів встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено, насамперед, порушення прав заявника та наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсним.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк, зокрема, Указом Президента від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Проте, орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс") за три місяці до закінчення строку дії договору оренди не звертався до орендодавця із заявою про продовження договору № 3113 від 17.12.2019 на новий строк.

Разом з тим, пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди;

Як встановлено судом вище, відповідно до п. 9.1. договору № 3113 від 17.12.2019 він діє до 15.12.2022 року.

Тобто, строку дії договору № 3113 від 17.12.2019 закінчується у період дії воєнного стану в Україні.

Так, відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Згідно приписів ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Суд зазначає, що у даному випадку балансоутримувачем КП «Плесо» відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2022 № 634 за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, листом № 077/221-2589 від 02.11.2022 було повідомлено ТОВ "Елітпрофітс" (орендар) та Департамент (орендодавець) про непродовження договору оренди № 3113 від 17.12.2019, з підстав, визначених статтею 19 Закону, а саме у зв`язку з тим, що нежитлова будівля буде використовуватися безпосередньо балансоутримувачем КП «Плесо» з метою розширення сфери надання послуг для комфортного і безпечного відпочинку містян та гостей на зоні відпочинку «Центральний», о. Труханів.

При цьому, суд звертає увагу ТОВ "Елітпрофітс", на ту обставину що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 визначено обов`язок саме балансоутримувача повідомити орендарю та орендодавцю про непродовження договору оренди із зазначенням підстав такого непродовження визначених статтею 19 Закону. Постанова, на яку посилається ТОВ "Елітпрофітс" у зустрічній позовній заяві не містить такого обов`язку для орендодавця - Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У зв`язку з цим, листом від 21.11.2022 № 062/05-13-4760 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ТОВ "Елітпрофітс" та КП «Плесо» з посиланням на приписи ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, що до Департаменту надійшло звернення балансоутримувача про непродовження терміну дії договору оренди № 3113 від 17.12.2019, відтак термін дії договору оренди № 3113 від 17.12.2019 на користування нежитловими приміщеннями загальною площею 29,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б продовжуватися не буде, а тому ТОВ "Елітпрофітс" необхідно звільнити орендовані приміщення та передати їх по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу (КП «Плесо»), який отриманий відповідачем (за зустрічним позовом) 02.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, суд зазначає, що визначене постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 право орендаря на продовження договорів оренди на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану не є безумовним, а безпосередньо пов`язано з діями балансоутримувача щодо продовження чи непродовження дії договору з урахуванням приписів 19 Закону.

Тож, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 постанови КМУ№ 634 від 27.05.2022 щодо направлення ТОВ "Елітпрофітс" листа від 21.11.2022 № 062/05-13-4760 та невідповідність листа Департамента вказаним вище нормам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови договору, приймаючи до уваги листи орендодавця та балансоутримувача, суд приходить до висновку, що термін дії договору оренди № 3113 від 17.12.2019 закінчився 15.12.2016, відповідно, договір є припиненим з 16.12.2022.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його укладено.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За умовами п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Тож, враховуючи припинення дії договору оренди, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" відсутні підстави для перебування в орендованому приміщенні за договором № 3113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.12.2019.

Проте, ТОВ "Елітпрофітс" , в порушення вимог закону та договору оренди, орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.

Обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, підсумовуючи встановлене, суд визнає первісні позовні вимоги Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" з нежитлового приміщення загальною площею загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом вище орендодавця було належним чином у визначений чинним законодавством строк повідомлено про непродовження договору оренди № 3113 від 17.12.2019, з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відтак договір оренди № 3113 від 17.12.2019 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку на яких його було укладено.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Відповідно, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Так, десятиденний строк для складання повного рішення суду у даній справі припадає на 17.07.2023 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, повний текст рішення складено 31.07.2023.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (вул. Авіаконструктора Антонова, 5-А, офіс 317, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код - 40045199) з нежитлових приміщень загальною площею 29,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (вул. Авіаконструктора Антонова, 5-А, офіс 317, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код - 40045199) на користь Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 19020407) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 31.07.2023.

Суддя С.О. Щербаков