Рішення

від 02.08.2023 по справі 910/5045/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/5045/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Outlook»

про стягнення 7416859,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тоцька А.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Outlook» про стягнення 7416859,32 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 253567,84 дол США, що еквівалентно 7416859,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 відкрито провадження у справі №910/5045/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.02.2023; зобов`язано позивача протягом 15 днів з моменту отримання ухвали, надати суду: нотаріально засвідчені переклади на офіційну мову Республіки Казахстан копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/5045/22 від 28.06.2022, позовної заяви з додатками, клопотання від 24.06.2022 та судового доручення про вручення документів від 28.06.2022 у 4 примірниках, для направлення відповідачу, в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності; зупинено провадження у справі №910/5045/22 до надходження відповіді на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі, або надходження повідомлення про неможливість такого виконання.

12.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022 позивач відступив свої права вимоги до відповідача на користь Argus Systems DWC-LLC.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 поновлено провадження у справі №910/5045/22 з метою слухання справи у судовому засіданні, призначеному на 08.02.2023.

У підготовчому засіданні 08.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2023.

У підготовчому засіданні 01.03.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2023.

15.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що в нього відсутній оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, а також будь-яка інформація щодо його укладення.

15.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача:

1) оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022;

2) оригінали платіжних доручень на підтвердження здійснення оплат за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, починаючи від дати укладення договору.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що в позивача відсутній оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, а також будь-яка інформація щодо його укладення.

У підготовчому засіданні 15.03.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Outlook» надати суду в строк до 24.05.2023 оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (цедент), Argus Systems DWC-LLC (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» (боржник); оригінали платіжних доручень на підтвердження здійснення оплат за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, починаючи від дати укладення договору.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 28.06.2023.

22.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повідомив, що він не може знайти оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (цедент), Argus Systems DWC-LLC (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» (боржник).

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.08.2023.

14.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повідомив, що він не може знайти оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (цедент), Argus Systems DWC-LLC (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» (боржник).

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.08.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 20.07.2023 (за ідентифікатором пошуку RT010837442UA).

У судовому засіданні 02.08.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» (покупець) укладено Договір поставки №2021/03/23-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, встановленими даним договором (додатками до договору - додатковими угодами, специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного договору та (або) рахунками на оплату).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 загальна сума договору визначається як сукупність вартості продукції відповідно до додатків до договору та (або) рахунків на оплату, товарних накладних (інших товаросупровідних документів).

Оплата продукції здійснюється в доларах США по факту постачання продукції на підставі рахунків і товарних накладних шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021).

Згідно з п. 2.3 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 ціна продукції вказана в специфікаціях.

Відповідно до п. 2.4 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 строки оплати продукції вказані в специфікаціях.

Датою поставки продукції є дата передачі постачальником продукції покупцю в пункті передачі, що підтверджується підписом представника вантажоотримувача у відповідній товарній накладній (п. 4.7 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021).

Відповідно до п. 10.1 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до повного виконання сторонами обов`язків за даним договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 253567,84 дол США, що еквівалентно 7416859,32 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022 позивач відступив свої права вимоги до відповідача на користь Argus Systems DWC-LLC.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з п. 9.2 Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, спори вирішуються відповідно до місцевого законодавства, що діє на території країни реєстрації продавця відповідно до врегулювання таких спорів.

Таким чином, до правовідносин між сторонами підлягає застосуванню матеріальне право України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 19.04.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 18435,00 дол США (відповідно до Специфікації 1), що підтверджується митною декларацією №UA100290/2021/311806; 31.05.2021 - товар на суму 147960,00 дол США (відповідно до Специфікації 2), що підтверджується митною декларацією №UA100290/2021/316709; 25.06.2021 - товар на суму 111902,00 дол США (відповідно до Специфікації 3), що підтверджується митною декларацією №UA100290/2021/320075; 09.07.2021 - товар на суму 166100,00 дол США (відповідно до Специфікації 4), що підтверджується митною декларацією №UA100290/2021/321830; 08.11.2021 - товар на суму 67128,00 дол США (відповідно до Специфікації 5), що підтверджується митною декларацією №UA100040/2021/337795.

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 511525,00 дол США не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між сторонами було погоджено та підписано:

- Специфікацію (Додаток №1 до Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021) на суму 18435,00 дол США, в якій вказано, що строк оплати становить 300 календарних днів по факту поставки;

- Специфікацію (Додаток №2 до Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021) на суму 147960,00 дол США, в якій вказано, що строк оплати становить 300 календарних днів по факту поставки;

- Специфікацію (Додаток №3 до Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021) на суму 111902,00 дол США, в якій вказано, що строк оплати становить 300 календарних днів по факту поставки;

- Специфікацію (Додаток №4 до Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021) на суму 166100,00 дол США, в якій вказано, що строк оплати становить 300 календарних днів по факту поставки;

- Специфікацію (Додаток №5 до Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021) на суму 67128,00 дол США, в якій вказано, що строк оплати у розмірі 22% - протягом 14 календарних днів після виставлення рахунку (14768,00 дол США), 78% - до 28.02.2022 (52360,00 дол США).

Судом встановлено, що 11.11.2021 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 14768,16 дол США, 29.11.2021 - грошові кошти у розмірі 25000,00 дол США, 09.12.2021 - грошові кошти у розмірі 11061,00 дол США, 13.12.2021 - грошові кошти у розмірі 50000,00 дол США, 21.02.2022 - грошові кошти у розмірі 50000,00 дол США, 23.02.2022 - грошові кошти у розмірі 40000,00 дол США, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем на умовах Договору поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 було поставлено відповідачу продукцію на суму 511525,00 дол США, тоді як відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 190829,16 дол США, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про виникнення у відповідача боргу у сумі 253567,84 дол США (за Специфікацією №3 у сумі 87467,84 дол США та за Специфікацією №4 у сумі 166100,00 дол США). Позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за Специфікацією №5 у розмірі 67128,00 дол США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Outlook» за Договором поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 у сумі 253567,84 дол США (еквівалент 7416859,32 грн) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Outlook» заборгованості у вказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 11.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології», Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» та Argus Systems DWC-LLC укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого позивач відступив права вимоги до відповідача на користь третьої особи (Argus Systems DWC-LLC).

При цьому, відповідачем було долучено до відзиву на позовну заяву копію вказаного договору відступлення права вимоги та копії виписок з рахунку відповідача про сплату боргу за Договором поставки №2021/03/21-1 від 23.03.2021 на користь Argus Systems DWC-LLC.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

15.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача:

1) оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022;

2) оригінали платіжних доручень на підтвердження здійснення оплат за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, починаючи від дати укладення договору.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що в позивача відсутній оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, а також будь-яка інформація щодо його укладення.

Однак, відповідач вимог ухвали суду про витребування доказів не виконав, не надав суду оригіналів Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022 та платіжних доручень на підтвердження здійснення оплат за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, починаючи від дати укладення договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідач повідомив суд, що він не може знайти оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.03.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (цедент), Argus Systems DWC-LLC (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Outlook» (боржник).

Згідно з ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Так як відповідач жодним чином не пояснює, з яких причини йому не вдається віднайти оригінали документів, що були витребувані судом, та чому такі документи знаходяться поза межами доступу відповідача, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем причини неподання доказів не є поважними, з огляду на що розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, поданих позивачем, достовірність яких відповідачем не оспорюється, а факт отримання товару від позивача на суму511525,00 дол США відповідачем визнається.

За наведених обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Outlook» (100012, Республіка Казахстан, м. Караганда, вул. Привокзальна, будівля 10; БІН 180140014781) (Товарищества с ограниченной ответственностью «Outlook» (Казахстан, Карагандинская обл., г. Караганда, район имени Казыбек Би, ул. Привокзальная, строение 10; БИН 180140014781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернет Технології» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б; ідентифікаційний код: 33497874) грошові кошти у розмірі 253567 (двісті п`ятдесят три тисячі п`ятсот шістдесят сім) дол. США 84 центи, що в еквіваленті становить 7416859 (сім мільйонів чотириста шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп. та судовий збір у розмірі 111252 (сто одинадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 03.08.2023.

Суддя О.М. Спичак