РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2023 року м. Чернігів справа № 751/9682/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Чернігівської міської ради 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (gorsovet@chernigiv-rada.gov.ua)до фізичної особи-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича АДРЕСА_1 про стягнення 278 360 грн 02 коп.
за участі представників сторін:
від позивача: Сидор А.В. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: Скумін М.Г. - адвокат (ордер серії СВ № 1053033 від 15.05.2023)
ВСТАНОВИВ:
24.12.2021 Чернігівська міська рада звернулась до Новозаводського районного суду міста Чернігова з цивільним позовом до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення грошових коштів в розмірі 278 360 грн 02 коп. як плату за користування земельною ділянкою.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.01.2022 позовну заяву Чернігівської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2023 провадження у справі за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення грошових коштів в розмірі 278 360 грн 02 коп. закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023 справу № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення грошових коштів в розмірі 278 360 грн 02 коп. передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.
12.04.2023 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи № 751/9682/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2023 справу № 751/9682/21 передано на розгляд судді Сидоренко А.С.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2023:
прийнято справу № 751/9682/21 до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
підготовче засідання призначено на 16 травня 2023 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали
Примірник ухвали суду від 17.04.2023, що направлявся відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, вказана вище ухвала суду від 17.04.2023, є такою, що отримана відповідачем 24.04.2023, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 16.05.2023 підготовчого засідання.
Разом з тим, враховуючи перебування судді А.С. Сидоренка у період з 08.05.2023 по 26.05.2023 включно у відпустці, призначене на 16.05.2023 судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 29.05.2023 призначено підготовче засідання на 13.06.2023 на 10:00.
Примірник ухвали суду від 29.05.2023, що направлявся відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Отже, вказана вище ухвала суду від 29.05.2023, є такою, що отримана відповідачем 05.06.2023, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 13.06.2023 підготовчого засідання.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 13.06.2023 підготовчому засіданні відповідач не скористався (як і процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву).
Ухвалою від 13.06.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29 червня 2023 року, викликав для участі в судовому засіданні представника Чернігівської міської ради в якості позивача та фізичну особу-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича (або його повноважного представника) в якості відповідача.
Примірник ухвали суду від 13.06.2023, що направлявся відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
19.06.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі № 78/06-03 від 13.06.2023 в яких він підтримав позовні вимоги в повному обсязі
30.06.2023 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності в якій він зазначив, що оскільки позивач визначив періоди оплати з 11.08.2016 по 15.08.2019, то відповідно перебіг позовної давності почався з 11.08.2016. Останній черговий платіж мав бути погашений 15.08.2019, тобто з цього часу почався перебіг позовної давності. Сплила позовна давність 15.08.2022, позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою 12.04.2023, тобто поза межами позовної давності. Позивач звертався до суду цивільної юрисдикції, тобто з порушенням правил підвідомчості справ, тому перебіг позовної давності не переривався. Відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.07.2023 від позивача надійшло клопотання №914/06-03 від 03.07.2023 про долучення до матеріалів справи доказів.
В судовому засіданні 24.07.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у спільній частковій власності Ніколаєва Сергія Володимировича за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 30.12.2015 року серія та номер НОМЕР_1 , перебував об`єкт нерухомого майна (будівля операторської - Б-1, ємкості ПММ - Д). В Реєстрі прав власності на нерухоме майно об`єкту присвоєно реєстраційний номер 217644074101.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 розміщено на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га.
Цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, комунальної форми власності.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності Ніколаєва C.B. припинено 15.08.2019 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 4346. Власником об`єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС».
04.07.2016 року на ім`я Чернігівського міського голови Атрошенка В.А. від громадянина Ніколаєва C.B. надійшла заява з додатками щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,5112 га з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням Чернігівської міської ради від 11.08.2016 року №10/VII-22 Ніколаєву Сергію Володимировичу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0577), орієнтовною площею 0,5112 га, по АДРЕСА_2 , для експлуатації об`єктів нерухомості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.
Листом №01-21/277 від 01.03.2018 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради зверталось до Ніколаєва C.B. щодо надання інформації, яка організація розробляє технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та на якій стадії розробки знаходиться вказана документація.
Як вказує позивач у поданій позовній заяві з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості між Ніколаєвим C.B. та Чернігівською міською радою договір оренди не укладено.
Заходи щодо оформлення земельної ділянки у користування Ніколаєвим C.B. не вживались, земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів з 11.08.2016 року по 15.08.2019 року.
Листом від 30.05.2019 року №1013/ІН/2-08/2019 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради зверталось до Ніколаєва C.B. щодо вжиття заходів направлених на оформлення та реєстрацію прав користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .
Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради 21.01.2020 року та 19.02.2020 року Ніколаєву C.B. були направлені листи №25/IH/2-08/2020 та №147/ІН/2-08 відповідно про проведення засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власниками землі та землекористувачами
23.03.2020 року Ніколаєву C.B. направлялось повідомлення №242/ІН/2-08 про визначення збитків та затвердження актів комісії з визначення збитків.
Листи, повідомлення управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради до Ніколаєва C.B. з вимогою оформити право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства залишено поза увагою останнього.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області листом від 19.11.2020 №657/9/25/-01-53-05-07 надано інформацію на запит Управління земельних ресурсів щодо декларування Ніколаєвим C.B. за земельну ділянку по АДРЕСА_2 за 2016-2020 роки орендної плати, зокрема податкові декларації з орендної плати за землю з фізичних осіб протягом 2016-2019 років Ніколаєвим C.B. не подавались.
Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 15.12.2021 року № 1400/ІН/2-08 звернулося до Ніколаєва Сергія Володимировича щодо повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю - 278360,02 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України, випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.
Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: "Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21".
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20.
Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,5112 га, кадастровий номер: 7410100000:01:036:0577 є сформованою, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 11.08.2016 по 15.08.2019 був Ніколаєв C.B. ; власником земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577, яка розташована в АДРЕСА_2 є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015, сформованого Управлінням Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 становить 2033962,56 грн. Грошова оцінка дійсна до 01.01.2016.
Згідно Листа Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №15-25-0.36-2645/169-19 від 28.10.2019 нормативно грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_2 станом на 01.01.2018-01.01.2019 становить 439,86 грн/кв.м.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Відділом у м.Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 14.05.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577, яка розташована в АДРЕСА_2 становить 2248564,32 грн.
Згідно рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 року 47 сесії 6 скликання «Про місцеві податки» та додатку №4 до нього, а саме п. 13.5.5 оренда плата за землі транспорту, зв`язку становила на рівні 3% нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.
У зв`язку зі змінами, які набрали чинності 01.01.2019 року, згідно п.1.2 рішення Чернігівської міської ради від 29.11.2018 року №36/VII-30, земельна ділянка загальною площею 0,5112 га кадастровий номер 7410100000:01:036:0577 за адресою АДРЕСА_2 була віднесена до земель транспорту з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Розмір орендної плати було встановлено у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.
Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового Кодексу України з метою визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Положення Податкового КодексуУкраїни і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом (Постанова Велика Палата Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Отже, відповідач, не сплачуючи в повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Позивачем було розраховано грошові кошти, що підлягають стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою, як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати у період з 11.08.2016 по 15.08.2019, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування за земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га.
Так, за період з 11.08.2016 по 31.12.2016 позивачем нараховано 34086,28 грн, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2914964,64 грн; за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивачем нараховано 92676,98 грн, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 3089232,72 грн; за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачем нараховано 67456,93 грн, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2248564,32 грн; за період з 01.01.2019 по 15.08.2019 позивачем нараховано 84139,83 грн, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2248564,32 грн.
Суд, дослідивши поданий розрахунок, вважає його частково необґрунтованим виходячи з наступного.
В матеріалах справи наявні докази грошової оцінки спірної земельної ділянки тільки в період 01.01.2018 по 01.01.2019 (Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 790 від 14.05.2020).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015 не є належним доказом нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки підтверджує відповідні відомості поза межами періоду стягнення, визначеного позивачем.
Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що відповідач був власником лише майна розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .
Земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку або її частину в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді у законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно статті 286.6. Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Суд, з врахуванням вищевикладеного, здійснив розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, зокрема,
за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму: 2248564,32 грн (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) х 3% (розмір орендної плати (%) нормативно-грошової оцінки) = 67456,93грн
за період з 01.01.2019 по 15.08.2019: на суму 2248564,32 грн (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) х 6% (розмір орендної плати (%) нормативно-грошової оцінки) = 134913,86грн/12*7 місяців 15 днів = 84139,83 грн.
Всього 67456,93+84139,83=151596,76 / 4 (частка власності на нежитлове приміщення відповідача) =37899,19 грн.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем безпідставно отриманих коштів за період з 01.01.2018 по 15.08.2019 та безпідставним і не доведеним розрахунок за період з 11.08.2016 по 31.12.2017.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищесказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач не сплачував плату за користування земельною ділянкою, яку фактично використовував, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється шкода інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене вище, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, вважає, що позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 37899,19 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (Рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Такі правові позиції ЄСПЛ є джерелом права для суду в силу приписів частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Оскільки Закон встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача сплачувати борг частинами то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Отже, оскільки за Законом відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, зі сплати орендних платежів протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу (за січень 2018 сплата до 02.03.2018, за лютий 2018 сплата до 30.03.2018 тощо).
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Трирічний строк, встановлений законом, для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року закінчився з 02.03.2021 по 30.11.2021 (по кожному місяцю окремо).
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовною заявою до Ніколаєва С.В. 24.12.2021 року.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області справу № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення коштів.
При цьому, суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 368/561/19, про можливість направлення справи судом першої інстанції після закриття провадження у справі до суду за встановленою юрисдикцією. Також місцевий суд вказав, що у такому випадку на позивача не буде покладено додатковий тягар по сплаті судового збору до належного суду та у вчиненні дій щодо повернення раніше сплаченого судового збору. Крім того, позивач не стикнеться з труднощами у поновленні строку для звернення до суду у разі його пропущення з підстав звернення до неналежного суду або зміни судової практики щодо визначення юрисдикції тощо.
Оскільки справа № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення коштів передана до Господарського суду Чернігівської області згідно ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023, суд вважає датою звернення позивачем до суду за захистом своїх справ саме 24.12.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», з урахуванням наступних змін і доповнень прийнятих Кабінетом Міністрів України, на території України встановлено карантин з 12.03.2020.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02.04.2020, були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України шляхом доповнення, зокрема, пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином, на момент звернення позивача 24.12.2021 з позовом до суду були вже чинні положення п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження на строк дії карантину строку позовної давності.
Отже, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в період з 01.01.2018 по 15.08.2019.
Питання про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 11.08.2016 по 31.12.2017 судом не розглядається, оскільки немає підстав для задоволення таких позовних вимог.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 568,49грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення 278 360 грн 02 коп. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7; код 34339125) 50 592 грн 70 коп.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7; код 34339125) 758 грн 89 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2023.
Суддя А.С.Сидоренко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2023 |
Оприлюднено | 07.08.2023 |
Номер документу | 112607533 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Сидоренко А.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні