Постанова

від 12.12.2023 по справі 751/9682/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 751/9682/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.12.2023 у справі №751/9682/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023, повний текст якого складений 03.08.2023,

у справі № 751/9682/21 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Чернігівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Сергія Володимировича

про стягнення 278 360 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Чернігівська міська рада звернулась до Новозаводського районного суду міста Чернігова з цивільним позовом до Ніколаєва Сергія Володимирович у якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 278 360,02 грн. як плату за користування земельною ділянкою, на якій перебував належний позивачу об`єкт нерухомого майна. Вказана плата нарахована за період з 11.08.2016 по 31.12.2019.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.01.2022 позовну заяву Чернігівської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2023 провадження у справі за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення грошових коштів в розмірі 278 360,02 грн. закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023 справу № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення грошових коштів в розмірі 278 360,02 грн. передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2023, серед іншого прийнято справу № 751/9682/21 до розгляду та відкрито провадження у справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначив, що: оскільки позивач визначив періоди оплати з 11.08.2016 по 15.08.2019, то відповідно перебіг позовної давності почався з 11.08.2016, а останній черговий платіж мав бути погашений 15.08.2019, тобто з цього часу почався перебіг позовної давності; строк позовної давності закінчився 15.08.2022, в той час як позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою 12.04.2023, тобто поза межами позовної давності; позивач звертався до суду цивільної юрисдикції, тобто з порушенням правил підвідомчості справ, тому перебіг позовної давності не переривався. З огляду на вказані обставини відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області про виправлення описок від 04.08.2023) позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 37 899,19 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановивши, що відповідач у спірний період будучі власником об`єкта нерухомості, який розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 власником якої є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, був фактичним користувачем такої земельної ділянки, а тому у нього був обов`язок сплатити за користування цією земельною ділянкою.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- в матеріалах справи наявні докази грошової оцінки спірної земельної ділянки тільки в період 01.01.2018 по 01.01.2019 (Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 790 від 14.05.2020);

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015 не є належним доказом нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки підтверджує відповідні відомості поза межами періоду стягнення, визначеного позивачем;

- також позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що відповідач був власником лише майна розташованого на спірній земельній ділянці.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції зазначив наступне:

- початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення;

- трирічний строк, встановлений законом, для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року закінчився з 02.03.2021 по 30.11.2021 (по кожному місяцю окремо);

- як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовною заявою до Ніколаєва С.В. 24.12.2021 ;

- оскільки справа № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення коштів передана до Господарського суду Чернігівської області згідно ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023, датою звернення позивачем до суду за захистом своїх справ є саме 24.12.2021;

- «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», з урахуванням наступних змін і доповнень прийнятих Кабінетом Міністрів України, на території України встановлено карантин з 12.03.2020;

- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02.04.2020, були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України шляхом доповнення, зокрема, пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- отже на момент звернення позивача 24.12.2021 з позовом до суду були вже чинні положення п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження на строк дії карантину строку позовної давності, а відтак позивачем не пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в період з 01.01.2018 по 15.08.2019.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Чернігівська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 24.07.2023 та ухвалу про виправлення описок від 04.08.2023 у справі № 751/9682/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було враховано вимоги норм матеріального та процесуального права та не надано належної правової оцінки обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка, у свою чергу, є основою для розрахунку орендної плати за землю;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що при зверненні до суду з позовом позивачем до позовної заяви додано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відповідна роздруківка з газети «Чернігівські відомості» № 14 (1047) від 06.04.2011, в якій опубліковано рішення Чернігівської міської ради 31.03.2011 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Чернігова», якою, відповідно до Закону України «Про оцінку землі», нормативна грошова оцінка встановлена для відповідних категорій земель строком на 7 років, яке набрало чинності з моменту його оприлюднення і втратило чинність з 01.01.2018 у зв`язку з набуттям чинності рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017 № 15/V/ІІ-18 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Чернігова»;

- на спірній земельній ділянці відповідач розташовано лише майно, власником якого був відповідач (будівля операторської «Б-1», Ємкості ПММ «Д»), що підтверджується наданими апелянтом до апеляційної скарги доказами, а саме викопіюваннями топографічної аерофотозйомки території м. Чернігова. Вказана інформація є відкритою та міститься у відкритих даних земельного кадастру .

До апеляційної інстанції апелянтом додані додаткові докази, а саме копії договору на виконання робіт з топографічної аерофотозйомки № 1403фг/2018 від 11.04.2018, акти здачі-прийомки виконаних робіт № 68 та № 69 від 20.08.2018 та роздруківка викопіювання топографічної аерофотозйомки спірної земельної ділянки.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, справу № 751/9682/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 751/9682/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 751/9682/21.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

11.09.2023 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 6 263,10 грн.

28.09.2023 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2023 о 10:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4429/23 від 02.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 751/9682/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 об 11:40 год.

Щодо наданих позивачем додаткових доказів колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що позивач додав документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Оспорюване рішення у цій справі ухвалено 27.04.2023, а відтак всі надані до суду апеляційної інстанції докази, з огляду на дату їх виникнення, позивач мав можливість подати до суду першої інстанції його копію, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Колегія суддів зауважує апелянтові на наступному.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 зазначено, що […тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні].

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19.

За таких обставин, додані позивачем до апеляційної скарги копії договору на виконання робіт з топографічної аерофотозйомки № 1403фг/2018 від 11.04.2018, акти здачі-прийомки виконаних робіт № 68 та № 69 від 20.08.2018 та роздруківка викопіювання топографічної аерофотозйомки спірної земельної ділянки, як додаткові докази, колегією суддів не приймаються.

Станом на 12.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у спільній частковій власності Ніколаєва Сергія Володимировича за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 30.12.2015 року серія та номер НОМЕР_1 , перебував об`єкт нерухомого майна (будівля операторської - Б-1, ємкості ПММ - Д). В Реєстрі прав власності на нерухоме майно об`єкту присвоєно реєстраційний номер 217644074101.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 розміщено на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, комунальної форми власності.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності Ніколаєва C.B. припинено 15.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 4346. Власником об`єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС».

04.07.2016 на ім`я Чернігівського міського голови Атрошенка В.А. від громадянина Ніколаєва C.B. надійшла заява з додатками щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,5112 га з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Чернігівської міської ради від 11.08.2016 №10/VII-22 Ніколаєву Сергію Володимировичу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0577), орієнтовною площею 0,5112 га, по АДРЕСА_1 , для експлуатації об`єктів нерухомості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Листом №01-21/277 від 01.03.2018 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради звернулось до Ніколаєва C.B. щодо надання інформації, яка організація розробляє технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та на якій стадії розробки знаходиться вказана документація.

Як вказує позивач у поданій позовній заяві, з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості між Ніколаєвим C.B. та Чернігівською міською радою договір оренди не укладено.

Заходи щодо оформлення земельної ділянки у користування Ніколаєвим C.B. не вживались, земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів з 11.08.2016 по 15.08.2019.

Листом від 30.05.2019 №1013/ІН/2-08/2019 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради звернулось до Ніколаєва C.B. щодо вжиття заходів направлених на оформлення та реєстрацію прав користування спірною земельною ділянкою.

Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради 21.01.2020 та 19.02.2020 Ніколаєву C.B. направлені листи №25/IH/2-08/2020 та №147/ІН/2-08 про проведення засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власниками землі та землекористувачами.

23.03.2020 Ніколаєву C.B. направлено повідомлення №242/ІН/2-08 про визначення збитків та затвердження актів комісії з визначення збитків.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем будь-яких відповідей на вказані вище листи.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області листом від 19.11.2020 №657/9/25/-01-53-05-07 надано інформацію на запит Управління земельних ресурсів щодо декларування Ніколаєвим C.B. за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за 2016-2020 роки орендної плати, зокрема податкові декларації з орендної плати за землю з фізичних осіб протягом 2016-2019 років Ніколаєвим C.B. не подавались.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 15.12.2021 № 1400/ІН/2-08 звернулося до Ніколаєва Сергія Володимировича щодо повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю 278 360,02 грн., проте останній вказаних коштів не перерахував, наслідком чого стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.

Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Згідно статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 0,5112 га, кадастровий номер: 7410100000:01:036:0577 є сформованою, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у період з 11.08.2016 по 15.08.2019 був Ніколаєв C.B., а власником земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577, яка розташована в АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Колегія суддів зазначає про те, що з наявних у матеріалах справи документів слідує, що сторонами вулиця, на якій розташовані спірна земельна ділянка та нерухоме майно називається Робоча та Робітнича, проте вказане не спростовує того факту, що обидві вказані назви має одна і та ж сама вулиця.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015, сформованого Управлінням Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2 033 962,56 грн. Грошова оцінка дійсна до 01.01.2016.

Згідно Листа Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №15-25-0.36-2645/169-19 від 28.10.2019 нормативно грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки по вул. Робоча станом на 01.01.2018-01.01.2019 становить 439,86 грн/кв.м.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Відділом у м.Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 14.05.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577, яка розташована в АДРЕСА_1 становить 2 248 564,32 грн.

Згідно рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 року 47 сесії 6 скликання «Про місцеві податки» та додатку №4 до нього, а саме п. 13.5.5 оренда плата за землі транспорту, зв`язку становила на рівні 3% нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.

У зв`язку зі змінами, які набрали чинності 01.01.2019, згідно п.1.2 рішення Чернігівської міської ради від 29.11.2018 №36/VII-30, спірна земельна ділянка загальною площею 0,5112 га кадастровий номер 7410100000:01:036:0577 віднесена до земель транспорту з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Розмір орендної плати було встановлено у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України з метою визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положення ПК України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (Постанова Велика Палата Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Позивачем було розраховано грошові кошти, що підлягають стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою, як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати у період з 11.08.2016 по 15.08.2019, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування за земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:036:0577 площею 0,5112 га.

Так, за період з 11.08.2016 по 31.12.2016 позивачем нараховано 34 086,28 грн., виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2 914 964,64 грн.; за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 нараховано 92 676,98 грн., виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 3 089 232,72 грн.; за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 нараховано 67 456,93 грн., виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2 248 564,32 грн.; за період з 01.01.2019 по 15.08.2019 позивачем нараховано 84 139,83 грн., виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2 248 564,32 грн.

Суд першої інстанції дослідивши розрахунок позивача визнав такий розрахунок частково необґрунтованим виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявні докази грошової оцінки спірної земельної ділянки тільки в період 01.01.2018 по 01.01.2019 (Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 790 від 14.05.2020).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2015 не є належним доказом нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки встановлює грошову оцінку до 01.01.2016, тобто підтверджує відповідні відомості поза межами періоду стягнення, визначеного позивачем.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що при зверненні до суду з позовом позивачем до позовної заяви додано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відповідна роздруківка з газети «Чернігівські відомості» № 14 (1047) від 06.04.2011, в якій опубліковано рішення Чернігівської міської ради 31.03.2011 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Чернігова», якою, відповідно до Закону України «Про оцінку землі», нормативна встановлена для відповідних категорій земель строком на 7 років, яке набрало чинності з моменту його оприлюднення і втратило чинність з 01.01.2018 у зв`язку з набуттям чинності рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017 № 15/V/ІІ-18 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Чернігова».

Щодо цього доводу апелянта колегія суддів зазначає, що вказаним рішенням визначено розмір середньої (базової вартості) одного квадратного метру земельної ділянки земель міста Чернігова, проте вказане рішення не може вважатися належним доказом на підтвердження нормативно-грошової оцінки саме спірної земельної ділянки.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що відповідач був власником лише майна розташованого на спірній земельній ділянці.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що на спірній земельній ділянці розташовано лише майно, власником якого був відповідач (будівля операторської «Б-1», Ємкості ПММ «Д»), що підтверджується наданими апелянтом до апеляційної скарги доказами.

Водночас, як встановлено вище такі докази не прийняті судом апеляційної інстанції як додаткові, а відтак вказані твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно статті 286.6. ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За обставин що склались, суд першої інстанції цілком вірно здійснив розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, згідно з яким:

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму: 2 248 564,32 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) х 3% (розмір орендної плати (%) нормативно-грошової оцінки) = 67 456,93грн

- за період з 01.01.2019 по 15.08.2019: на суму 2 248 564,32 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) х 6% (розмір орендної плати (%) нормативно-грошової оцінки) = 134913,86грн/12*7 місяців 15 днів = 84 139,83 грн.

Всього 67 456,93+84 139,83=151596,76 / 4 (частка власності на нежитлове приміщення відповідача) =37 899,19 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції цілком вірно зазначив наступне:

- початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення;

- трирічний строк, встановлений законом, для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року закінчився з 02.03.2021 по 30.11.2021 (по кожному місяцю окремо);

- як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовною заявою до Ніколаєва С.В. 24.12.2021 ;

- оскільки справа № 751/9682/21 за позовом Чернігівської міської ради до Ніколаєва Сергія Володимировича про стягнення коштів передана до Господарського суду Чернігівської області згідно ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.03.2023, датою звернення позивачем до суду за захистом своїх справ є саме 24.12.2021;

- «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», з урахуванням наступних змін і доповнень прийнятих Кабінетом Міністрів України, на території України встановлено карантин з 12.03.2020;

- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 02.04.2020, були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України шляхом доповнення, зокрема, пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- отже на момент звернення позивача 24.12.2021 з позовом до суду були вже чинні положення п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження на строк дії карантину строку позовної давності, а відтак позивачем не пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в період з 01.01.2018 по 15.08.2019.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача плату за користування земельною ділянкою в сумі 37 899,19 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21, відсутні і підстави для скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2023, якою виправлені описки у вказаному рішенні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області про виправлення описок від 04.08.2023), отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Чернігівської міської ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області про виправлення описок від 04.08.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі № 751/9682/21 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області про виправлення описок від 04.08.2023) залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №751/9682/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала