Постанова

від 01.08.2023 по справі 910/12950/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12950/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

прокуратури - Штін Д. С.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М., Сулім В. В., Ткаченко Б. О.

від 14.12.2022

за позовом Виконуючого обов`язки заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс"

про стягнення грошових коштів у розмірі 513 254,54 грн

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1828 від 27.07.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/12950/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2023 для розгляду справи № 910/12950/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Баранець О. М., Студенець В. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Виконуючий обов`язки заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс" про стягнення грошових коштів у розмірі 513 254,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вознесенською окружною прокуратурою у ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12019150000000553, розпочатому за частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, встановлені порушення економічних інтересів держави при розпорядженні державним майном з боку Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина", які залишились без належного захисту уповноваженого органу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

07.10.2019 між Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролінс", як виконавцем, був підписаний акт надання послуг № 15 про те, що на підставі договору про надання послуг № 12 від 19.04.2019 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) зі сівби соняшника з одночасним внесенням мінеральних добрив на 198, 51 га, загальною вартістю робіт (послу) 513 254, 54 грн, в т. ч. ПДВ 85 542, 42 грн. В акті № 15 від 07.10.2019 зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вказаний акт підписаний представниками замовника та виконавця і скріплений їх печатками.

В той же день (07.10.2019) Державне підприємство "Радгосп "Виноградна Долина" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Ролінс" 513 254, 54 грн, з призначенням платежу: «оплата за сівбу з одночасним внесенням мін. добрив, згідно рах. № 4 від 07.10.2019, процедура держзакупівлі не перед.», що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 07.10.2019, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідні операції були відображені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролінс" і у податковій накладній від 07.10.2019.

Плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина" за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 встановлено, що у підприємства по розрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролінс" рахується дебіторська заборгованість у сумі 8 080 255, 13 грн, яка є незмінною з березня 2020 року (акт від 16.04.2021 №15-14-11/11). Вказана заборгованість виникла внаслідок господарських відносин, що склались між Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролінс" в 2019 році. В акті від 16.04.2021 №15-14-11/11 зроблено висновок про те, що Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина" фактично здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Ролінс", в тому числі за договором № 12 від 19.04.2019 у розмірі 513 254, 54 грн, без документального підтвердження надання послуг, що завдало шкоди державному підприємству.

Державне підприємство "Радгосп "Виноградна Долина" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс", з посиланням на висновки планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності, викладеними в акті від 16.04.2021 №15-14-11/11, з листом від 24.12.2020 вих. № 112, в якому просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролінс" повернути безпідставно набуті кошти на рахунок підприємства. Відповідний лист був повернутий на адресу підприємства, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/12950/21 у задоволенні позову Виконуючого обов`язки заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс" про стягнення грошових коштів у розмірі 513 254,54 грн відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- прокурор подав позов в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, що прямо заборонено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина";

- матеріали справи містять докази, які спростовують доводи прокурора щодо невиконання договору № 12 від 19.04.2019, його сторонами, при цьому, прокурор висловив припущення щодо неможливості виконання договору відповідачем у справі, які на його думку підтверджувались висновком аналітичного дослідження Головного управління ДПС у Миколаївській області ДПС України від 07.04.2021, яке зробило такі висновки через півтора роки після надання послуг, які споживалися в процесі виконання в 2019 році, що не може бути належним доказом не надання таких послуг, а тому, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою від 14.12.2022 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 910/12950/21. Позовну заяву Виконуючого обов`язки заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс" про стягнення грошових коштів у розмірі 513 254,54 грн залишив без розгляду.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- в межах спірних правовідносин, прокурор подав позов в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, що прямо заборонено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Наведене свідчить про те, що прокурор не мав права підписувати позовну заяву в інтересах держави в особі державного підприємства, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення такого позову без розгляду. Враховуючи положення чинного законодавства та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, суд вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" підлягає залишенню без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства;

- з матеріалів справи вбачається, що предметом спору в межах даної справи є стягнення заборгованості з контрагента Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" за договірними зобов`язаннями. Викладене, в свою чергу, свідчить про те, що цей спір жодним чином не пов`язаний з владними повноваженнями чи функціями Фонду державного майна України, пов`язаними з захистом інтересів держави. Крім того, відповідно до пункту 1.1 статуту Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, останнє засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність господарських правовідносин саме між двома господарюючими суб`єктами - Державне підприємство "Радгосп "Виноградна долина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролінс". Враховуючи обставини справи, суд вважає, що прокурором при поданні позовної заяви не обґрунтовано, яким чином цей спір пов`язаний з владними повноваженнями чи функціями Фонду державного майна України, пов`язаними з захистом інтересів держави;

- зі змісту листа Фонду державного майна України від 24.06.2021 № 10-47-14325 не вбачається прохання звернутись до суду в інтересах держави саме в особі Фонду державного майна України та не повідомлено про відсутність намірів Фонду державного майна України звернутись до суду із відповідною позовною заявою.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, та передати справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права: статті 131-1 Конституції України, частини 3 статті 8 Господарського кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з порушенням норм процесуального права: статей 2, 4, 53, 86, 226, частини 3 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, які були враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її задовольнити повністю.

Поданий Фондом державного майна України відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятийдо розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно із статтею 297 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

Оскільки поданий відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містить вимогу про скасування судових рішень, із зазначенням підстав для такого скасування, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак до відзиву не додано документів про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, тому поданий відзив залишається без розгляду (такі висновки щодо застосування статей 295, 297 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 25.01.2023 у справі № 903/933/21).

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Предметом позову у справі, що розглядається є вимога прокурора в інтересах держави в особі, зокрема, Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс" грошових коштів внаслідок невиконання договірних зобов`язань.

У пунктах 8.9- 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 зазначено таке:

« 8.10. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

8.12. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

8.13. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

8.14. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки».

Крім того, в пунктах 83- 85 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21))".

Враховуючи положення чинного законодавства та правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що звертаючись до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина", яке не є органами державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави, прокурор не дотримався норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається. Наведене є підставою для залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

При цьому, Суд вважає незастосовними у цій справі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, про те, що за певних умов державна компанія може бути визнана органом держави, зроблені з посиланням на практику трибуналу Центру з розв`язання інвестиційних спорів (ICSID), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у справі № 910/12950/21 та у справі № 910/4210/20 не є подібними за змістовим критерієм.

Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Суд звертає увагу на таке.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (частина 1 статті 1 Закону України "Про фонд державного майна України").

Згідно із статтею 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до пунктів 4.1, 4.7, 4.8 статуту Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном. Права та обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації згідно з чинним законодавством. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із чинним законодавством. Держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Апеляційним господарським судом також враховано, що предметом спору в межах даної справи є стягнення заборгованості з контрагента Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" за договірними зобов`язаннями. При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність господарських правовідносин саме між двома господарюючими суб`єктами - Державне підприємство "Радгосп "Виноградна долина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ролінс".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурором при поданні позовної заяви не обґрунтовано, яким чином цей спір пов`язаний з владними повноваженнями чи функціями Фонду державного майна України, пов`язаними з захистом інтересів держави.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до пункту 1.1 статуту Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, останнє засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей спір жодним чином не пов`язаний з владними повноваженнями чи функціями Фонду державного майна України, пов`язаними з захистом інтересів держави.

У пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України скасувати.

Водночас, прокурор у касаційній скарзі, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на необхідності відступлення від викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 правових висновків з огляду на те, що заявлення вимоги про стягнення безпідставно сплачених державним підприємством коштів є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки забезпечить поновлення порушених економічних інтересів держави та стане запобіжним заходом до подальшого укладання аналогічних правочинів.

Прокурор зазначав, що виключна правова проблема полягає у різному підході судів щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі державного підприємства, зокрема у випадку, коли позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів самого державного підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, яке визначає порядок розпорядження державним майном.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Згідно з частиною 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд зазначає, що у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, та від якого просить відступити скаржник.

При цьому Суд бере до уваги, що ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 було зупинено касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 905/1907/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

В постанові від 21.06.2023 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала правові позиції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

З огляду на що, Суд не вбачає підстав для відступу від правових позицій, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, оскільки такі висновки є чіткими, зрозумілими і сприяють однозначному застосуванню норм права.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, що відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/12950/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець