Ухвала

від 03.08.2023 по справі 918/919/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/919/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс"

на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді Романюк Р.В.

від 28.02.2023 (повний текст складено 06.03.2023)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Розізнаної І.В., Грязнова В.В., Бучинської Г.Б.

від 15.06.2023 (повний текст складено 23.06.2023)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

4) ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_6 ,

2) ОСОБА_7 ,

3) ОСОБА_8 ,

4) ОСОБА_9 ,

5) ОСОБА_10 ,

6) ОСОБА_11 ,

7) ОСОБА_12 ,

8) ОСОБА_13 ,

9) ОСОБА_14 ,

10) ОСОБА_15

про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Селянський ліс" 12.07.2023 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.02.2023 (повний текст складено 06.03.2023) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (повний текст складено 23.06.2023).

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" Верховний Суд встановив, що касаційна скарга подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована / порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили / застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Однак, зміст касаційної скарги відповідача, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального права та / або процесуального права в обов`язковому взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.

Однак, касаційна скарга цій вимозі не відповідає.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, зі змісту касаційної скарги незрозуміло, щодо застосування яких саме норм права (з наведеного у касаційній скарзі переліку), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, а щодо застосування яких норм права суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду.

Посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник хоч і навів перелік постанов Верховного Суду, висновки у яких, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій, однак чітко не визначив, застосування якої саме норми права, що була неправильно застосована судами попередніх інстанцій, стосуються ці висновки Верховного Суду. Не містить касаційна скарга і обґрунтування обставин подібності правовідносин у справах, в яких Верховний Суд сформував висновки, на які послався скаржник, з правовідносинами у цій справі.

Посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник чітко не зазначив норму / норми права, щодо якої / яких відсутній висновок Верховного Суду по її / їх застосування (-ю), не обґрунтував обставину подібності правовідносин, в яких такий висновок Верховного Суду відсутній. Скаржник не зазначив, у чому полягає помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування норми права, стосовно застосування якої відсутні висновки Верховного Суду, та яким чином ці норми, на його думку, мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи цю вимогу закону не зазначення скаржником у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування, порушення судом (судами) норм матеріального та / або норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про неузгодженість доводів касаційної скарги та унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга відповідача не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що касаційна скарга Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 918/919/22 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).

За змістом частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги.

В прохальній частині касаційної скарги Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" міститься клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Верховний Суд зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у разі відкриття касаційного провадження Верховним судом за касаційною скаргою Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 918/919/22.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 918/919/22 залишити без руху.

2. Надати Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Селянський ліс" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Селянський ліс" усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі, у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та / або процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та з відповідним обґрунтуваннями цих підстав, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Баранець