Рішення

від 02.08.2023 по справі 120/5632/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2023 р. Справа № 120/5632/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем 2 рішення №025350007653 від 01.11.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком.

Ухвалою від 05.05.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що наявний у позивача страховий стаж - 26 років 21 день є недостатнім для призначення їй пенсії за віком. Також вказав, що позивач має довести факт належності їй карток відомостей Реєстру застрахованих осіб з РНОКПП, який відрізняється від РНОКПП позивача, який долучений нею до позову.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову, посилаючись на обставини, які є аналогічні тим, що були наведенні представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Додатково зазначив, що ТОВ "Надбужжя-Агро" було подано звітність за період з 01.01.2004 по 31.05.2006 на невірний ідентифікаційний код позивача.

06.06.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач, досягнувши 60-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 26.10.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №025350007653 від 01.11.2022 позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії. Рішення мотивоване тим, що наявний у позивача страховий стаж - 26 років 21 день є недостатнім для призначення їй пенсії за віком (необхідно не менше 29 років).

Крім того, у відповідь на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що за результатами опрацювання звернення було встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб індивідуальні відомості подано на два ідентифікаційних номера НОМЕР_2 та 2289623120. Зазначив, що на невірний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 була подана звітність підприємством ТОВ «Надбужжя-Агро" (ЄДРПОУ 03733803) за період з 1 січня 2004 року по 31 травня 2006 рік. Також вказав, що оскільки ТОВ «Надбужжя-Агро» припинило ведення фінансово-економічної діяльності з 21.12.2013, здійснити позапланову перевірку підприємств та за її результатами внести зміни до Реєстру застрахованих осіб правові підстави відсутні.

Разом із тим, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №025350007653 від 01.11.2022, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як визначено ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

За змістом ч. 1, 10, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Виходячи з заявлених позовних вимог, предметом судового розгляду у межах цих спірних правовідносин є оцінка правомірності дій відповідача в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.05.2006.

Як слідує із матеріалів справи, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2006 слугувало те, що підприємство, на якому працювала позивач, подало звітність за спірний період на невірний ідентифікаційний номер позивача - НОМЕР_1 , тоді як в дійсності ідентифікаційним номером позивача є НОМЕР_2.

Про відповідні обставини вказують самі відповідачі.

Також, відповідачі не заперечують факт роботи позивача в ТОВ «Надбужжя-Агро" в період з 01.01.2004 по 31.05.2006, адже він підтверджений записами трудової книжки та іншими довідками, долученими до матеріалів позовної заяви.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а, відтак, подання страхувальником звітності на невірний ідентифікаційний код працівника, на переконання суду, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова у зарахуванні стажу роботи позивача 01.01.2004 по 31.05.2006 є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача, звужує її законне право на зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі рішення №025350007653 від 01.11.2022 та наявність підстав для його скасування.

Крім того, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 01.01.2004 по 31.05.2006.

Задоволення вимоги позивача саме у такий спосіб зумовлене тим, що питання щодо призначення позивачу пенсії вирішувалось саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а тому саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України належить зобов`язати вчинити дії.

В той же час, визначаючись щодо вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 , то суд виходив із наступного.

Так, положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення, наявний у позивача страховий стаж становить 26 років 21 день. Відповідна обставина позивачем не заперечується.

При цьому, зарахування до стажу позивача спірного періоду з 01.01.2004 по 31.05.2006 (2 роки 5 місяців 1 день), свідчитиме про наявність у неї 28 років 5 місяців 22 днів страхового стажу, що є недостатнім для призначення їй пенсії при досягненні 60-річного віку.

В той же час, в матеріалах справи відсутні матеріали, які б дали змогу перевірити правильність обрахунку наявного у позивача страхового стажу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2022.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване у даній справі рішення) на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 715,75 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №025350007653 від 01.11.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2022 та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2006.

В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень 75 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802)

Повний текст рішення складено 02.08.2023.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна