Рішення

від 02.08.2023 по справі 420/23544/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23544/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 листопада 2021 року надійшла позовна ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Авангардівської селищної ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області №822-VIII від 12.08.2021 року;

2. Зобов`язати Авангардівську селищну раду Одеського (Овідіопольського) району Одеської області затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0.0905 га з кадастровим номером №5123783500:01:002:0325, яка знаходиться за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту).

Ухвалою від 30 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано в Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення №822-VIII від 12.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові зазначено, що підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою наведені в Рішенні № 822-VIII від 12.08.2021 не ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам, викладених в проекті землеустрою щодо вказаної земельної ділянки. Оскільки визначені законом підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою були відсутні, відповідач зобов`язаний був затвердити поданий позивачем проект землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки.

21.12.2021 до суду від відповідача за вх №72434/21 надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказано, що доводи позивача щодо відсутності у відповідача інших альтернатив поведінки окрім як затвердження проекту суперечать нормам ст.186 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 31.01.2022 доручено Авангардівській селищній раді Одеського району Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення №822-VIII від 12.08.2021, в тому числі просторові рішення Топографічних планів масштабу 1:200 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842) в частині місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 у 15-денний строк з моменту отримання копії ухвали та зупинено провадження по справі №420/23544/21 до надходження відповіді на судове доручення.

25.05.2023 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.05.2023 визначено розгляд справи №420/23544/21 за позовом ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, проводити за правилами загального позовного провадження.

До суду від представника позивача за вх №19904/23 надійшла відповідь на відзив.

03.07.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/23544/21 до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що у судові засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.

Таким чином, оскільки сторони не з`явились, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд 12.07.2023 вирішив розглядати дану справу у письмовому провадженні.

При цьому, 12.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 04.04.2017 №303 (а.с.30) надано зокрема ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,5430 га із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

ТОВ «НАША БАТЬКІВЩИНА» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123783500:01:002:0325 (а.с.21-63).

Вказаний проект містить такий зміст:

1. Пояснювальна записка;

2. Заява замовника на виконання робіт;

3. Копії документів, що посвідчують особу та реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

4. Завдання на складання проекту землеустрою;

5. Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

6. Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки та наявні земельні сервітути;

7. Матеріали погодження проекту землеустрою;

8. Акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами;

9. Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання Список межових знаків, переданих на зберігання та їх кроки;

10. Креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість);

11. Кадастровий план земельної ділянки;

12. Матеріали землевпорядного проектування;

13. Схема прив`язки до пунктів ДГМ;

14. Відомість про обчислення площі земельної ділянки;

15. Відомості вирахування площ контурів угідь;

16. Технічний звіт щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки;

18. Додаткові матеріали (за наявності).

Вказана документація була розроблена сертифікованими інженерами землевпорядниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру (а.с.60 зворот-61) 19.08.2020 відділом у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 10.09.2019, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «НАША БАТЬКІВЩИНА».

В розділі «Загальні відомості про земельну ділянку» з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325, зокрема вказано, що її цільовим призначенням є: 01.05 Для Індивідуального садівництва.

05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою (вх. №01-735-Л) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва кадастровий номер 5123783500:01:002:03250, однак 12.08.2021 на Х сесії VIII скликання Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області прийняла рішення № 822-VIII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою» (а.с.13-14), відповідно до якого: «Розглянувши клопотання гр. ОСОБА_1 та «Проект землеустрої щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту)», розроблений ТОВ «НАША БАТЬКІВЩИНА» (кваліфікаційні сертифікати № 014095, № 013641, № 013803 № 013502), відповідно рекомендацій Постійної комісії селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, охорони пам`яток, історичного середовища та екологічної політики, керуючись ст. 10, ст. 25, пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 28 Закону України «Про землеустрій», ст. ст.12, 40, 55, 56, 58, 60, 61, 81, 116, 118, 121, 122, 164, 186, пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, Авангардівська селищна рада вирішила:

1. Відмовити в затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту)», з наступних підстав:

- з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842) земельна ділянка № НОМЕР_2 масиву «Сонячний» частково перебуває в межах прибережної захисної смуги водосховища «Таїровське». Відповідно до пункту «б» частини 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Згідно частини 1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюють прибережні захисні смуги. Відповідно до пункту «б» частини 2 ст.60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Відповідно до пункту «а» частини 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на. островах забороняється садівництво та городництво. Тотожні норми містяться в ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України:

Вказані законодавчо встановлені обмеження унеможливлюють відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) для ведення садівництва; обмеження не враховані «Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного: пункту)», у зв`язку із чим Проект не підлягає затвердженню.

- з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842) земельна ділянка № НОМЕР_1 масиву «Сонячний» частково перебуває в межах земель лісогосподарського призначення. Згідно частини 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського, призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Відповідно до пункту «б» частини 1 ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб. Відповідно до частини 2 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Мета та спосіб передачі земельної ділянки № і 4 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) за «Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту)» не відповідають приписам частини 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Вказані законодавчо встановлені обмеження унеможливлюють відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) для ведення садівництва; обмеження не враховані «Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту)», у зв`язку із чим проект не підлягає затвердженню.

Вимоги до документації з землеустрою встановлені нормами ст. 28 Закону України «про землеустрій». Відповідно до норм частини 6 ст. 28 Закону України «Про Землеустрій» документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) заінтересованої особи з приводу затвердження проекту землеустрою і передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, встановленому нормою статті 122 Земельного кодексу України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема Земельного кодексу України та Законом України «Про землеустрій».

Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із ч.1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено пунктом «в» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин 3, 7, 8 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: 6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд зазначає, що у проекті землеустрою позивача наявний висновок про розгляд документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.06.2020 №7352/82-20 (а.с.40), відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів)» погоджується.

Частинами 9, 10 та 11 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, з викладених норм, чинних станом на дату звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою, передбачено, що після погодження проекту землеустрою відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний затвердити такий проект. Водночас, визначаючи можливість особи оскаржити рішення органу місцевого самоврядування відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, Земельним кодексом України не передбачено підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Щодо наведених відповідачем в оскаржуваному рішенні підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою позивача, а саме що земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 перебуває частково у зоні прибережної захисної смуги, та у межах земель лісогосподарського призначення, суд зазначає.

Згідно з ч.1, п.б ч.2 ст.60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Згідно з ч.1 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до п. б ч.1 ст.164 Земельного кодексу України охорона земель включає: захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 перебуває частково у зоні прибережної захисної смуги, та у межах земель лісогосподарського призначення.

З наданих відповідачем до суду копій топографічних матеріалів (а.с.154-156) не вбачається, де саме на них розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 та не вбачається, яка відстань від урізу води (у меженний період) до такої земельної ділянки.

Також з таких матеріалів не вбачається наявність землі, вкритої лісовою рослинністю.

Крім того суд зазначає, що у проекті землеустрою наявний лист Одеського обласного управління водних ресурсів від 30.08.2013 №1756/23/10, відповідно до якого зазначено, що земельна ділянка за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області не відноситься до земель водного фонду та знаходиться поза межами прибережної захисної смуги (а.с.34).

Відтак, на підставі викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість та доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області від 22.09.2021 № 822-VIII від 12.08.2021 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Авангардівської селищну раду Одеського (Овідіопольського) району Одеської області затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0.0905 га з кадастровим номером №5123783500:01:002:0325, яка знаходиться за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту), суд зазначає.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При розгляді даної справи суд враховує, що 24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ).

Відповідно до пункту 1 Указу введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

При цьому строк дії воєнного стану неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, що затверджений Законом України від 02 травня 2023 року №3057-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Приписами підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, враховуючи викладене суд доходить висновку, що вимога позивача про зобов`язання вчинити дії підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання Авангардівської селищної ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.

При цьому, керуючись правом, наданим суду частиною шостою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача до повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 не пізніше, ніж на 14 день після припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов ОСОБА_4 задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 908,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.

Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь 26000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано:

1) договір про подання правової допомоги від 25.10.2021, укладений позивачем з адвокатом Славінським Анатолієм Васильовичем;

2) акт прийому-передачі наданої правової роботи від 25.11.2021, відповідно до якого позивачу надано такі послуги:

- ознайомлення з поданими клієнтом матеріалами та документами, усна консультація з виїздом поза робоче місце в смт. Овідіополь Одеської області, про судову перспективу вирішення спору щодо відмови Авангардівської селищною радою Одеського району Одеської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - 5 годин;

- дослідження законодавства та вивчення судової практики з питань передачі земельної ділянки у власність на етапі затвердження проекту землеустрою - 5 годин;

- підготовка та збір документів, з 2-х разовим виїздом поза робоче місце, до ТОВ «Наша Батьківщина» в смт. Овідіополь, Одеської області - 8 годин;

- підготовка та подання адвокатського запиту, отримання документів на адвокатський запит, з 3-х разовим виїздом поза робоче місце, до Авангардівської селищної ради в смт. Авангард Одеської області - 9 годин;

- підготовка позовної заяви з додатками - 7 годин;

- подання позовної заяви, з виїздом поза робоче місце, до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду - 2 години.

Також в акті зазначено, що гонорар є фіксованим та становить 26000,00 грн.

3) квитанцію №9622382816 від 23.11.2021 про оплату позивачем 26000,00 грн адвокату Славінському Анатолію Васильовичу.

Суд, дослідивши матеріали справи та акт прийому-передачі наданої правової роботи дійшов висновку про необґрунтованість витрат на такі послуги адвоката, як виїзд адвоката поза робоче місце, оскільки такі послуги не є правничими.

Також приїзд адвоката до приміщення суду та подання позовної заяви до канцелярії суду не відносяться до видів правничої допомоги.

Відтак, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Суд, враховуючи вищевикладене, предмет спору, який містить один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів, доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області від 22.09.2021 № 822-VIII від 12.08.2021 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Зобов`язати Авангардівську селищну раду Одеського (Овідіопольського) району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).

Відповідач - Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області (вул. Добрянського, 26, смт. Авангард, Одеська область, 67806, код ЄДРПОУ 23211248).

Суддя О.А. Вовченко