Постанова

від 28.12.2023 по справі 420/23544/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/23544/21

Головуючий в І інстанції: Вовченко О.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 02.08.2023 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Авангардівської селищної ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області № 822-VIII від 12.08.2021 року;

- зобов`язати Авангардівську селищну раду Одеського (Овідіопольського) району Одеської області затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0905 га з кадастровим номером № 5123783500:01:002:0325, яка знаходиться за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області № 822-VIII від 12.08.2021 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою». Зобов`язано Авангардівську селищну раду Одеського (Овідіопольського) району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Одеського (Овідіопольського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 04.04.2011 року № 303 надано ОСОБА_1 та іншим (всього 6 осіб), вказаним у додатку до розпорядження, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,5430 га із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для ведення садівництва на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Також, вказаним розпорядженням присвоєно земельним ділянкам, які оформляються у власність громадянам України для ведення садівництва, адресу масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Прилиманська сільська рада, Овідіопольський район, Одеська область (за межами населених пунктів), та номери згідно зі списком, що додається.

Згідно списку, який є додатком до вказаного розпорядження, ОСОБА_1 надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,0905 га, назва масиву «Сонячний», ділянка № НОМЕР_1 .

ТОВ «Наша батьківщина» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5123783500:01:002:0325.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 19.08.2020 відділом у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.09.2019 року, розробленого ТОВ «Наша батьківщина».

В розділі «Загальні відомості про земельну ділянку» з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325, зокрема, вказано, що її цільовим призначенням є: 01.05 Для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення садівництва.

05.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0905 га, кадастровий номер 5123783500:01:002:0325.

За результатами розгляду вказаного клопотання та проекту землеустрою, 12.08.2021 року Авангардівською селищною радою прийнято рішення № 822-VIII, яке іменовано відповідачем «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Разом з цим, вказаним рішенням відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту), з наступних підстав:

1) з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842), земельна ділянка № НОМЕР_1 масиву «Сонячний» частково перебуває в межах прибережної захисної смуги водосховища «Таїровське».

Відповідач послався на те, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється садівництво та городництво.

Відповідач зазначив, що законодавчо встановлені обмеження унеможливлюють відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) для ведення садівництва.

Відповідач вказав на те, що обмеження не враховані проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту), у зв`язку із чим, проект не підлягає затвердженню.

2) з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842), земельна ділянка № НОМЕР_1 масиву «Сонячний» частково перебуває в межах земель лісогосподарського призначення.

Відповідач зазначив, що мета та спосіб передачі земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту) не відповідають приписам ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, відповідно до якої, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Відповідач вказав на те, що законодавчо встановлені обмеження унеможливлюють відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) для ведення садівництва.

Відповідач послався на те, що обмеження не враховані проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту), у зв`язку із чим, проект не підлягає затвердженню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Статтею 116 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За наведеного правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність не визначені в ст. 118 ЗК України, однак, правомірність такої відмови є предметом судового контролю.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про правомірність рішення селищної ради про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, необхідно виходити з визначених законом меж повноважень органів місцевого самоврядування у сфері розпорядження землями комунальної власності.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань.

Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно обставин даної справи, 05.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Авангардівської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0905 га, кадастровий номер 5123783500:01:002:0325.

За результатами розгляду вказаного клопотання та проекту землеустрою, 12.08.2021 року Авангардівською селищною радою прийнято рішення № 822-VIII, яке іменовано відповідачем «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Також, згідно роздруківки з сайту селищної ради щодо поіменного голосування, 12.08.2021 року Авангардівською селищною радою розглядалась заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, прийняте рішення, відмова, за голова та 22 присутні депутата.

Однак, фактично у спірному випадку рішенням Авангардівської селищної ради від 12.08.2021 року № 822-VIII відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Доказів щодо усунення зазначених невідповідностей, як в найменуванні прийнятого рішення, так і в розміщеній на сайті селищної ради інформації щодо розгляду питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, замість про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення щодо вирішення земельних відносин.

Водночас, оскільки фактично позивачу саме відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів приходить до висновку про необхідність дослідження також і правомірності підстав такої відмови.

Так, оскаржуваним рішенням Авангардівської селищної ради від 12.08.2021 року № 822-VIII відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення садівництва за адресою: масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 , на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району (за межами населеного пункту) та однією з підстав такої відмови визначено ту обставину, що з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842), земельна ділянка № 14, масиву «Сонячний» частково перебуває в межах прибережної захисної смуги водосховища «Таїровське», а у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється садівництво та городництво, що унеможливлює відведення у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (кадастровий номер 5123783500:01:002:0325) для ведення садівництва.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 перебуває частково у зоні прибережної захисної смуги.

Суд першої інстанції вказав на те, що з наданих відповідачем до суду копій топографічних матеріалів не вбачається, де саме на них розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325, яка відстань від урізу води (у меженний період) до такої земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні не лише топографічні матеріали, а і розроблений позивачем проект землеустрою, який містить матеріали землевпорядного проектування земельної ділянки, згідно яких, земельна ділянка, яка відводиться позивачу, перебуває на відстані 26,05 м від урізу води.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на неможливість встановлення відстані від урізу води до земельної ділянки, яка відводиться позивачу, є необґрунтованими.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що за правилами абз. 2 ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, ч. 7 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Проте, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність спірної земельної ділянки з підстав її перебування частково в межах прибережної захисної смуги водосховища «Таїровське», відповідач не послався на документацію із землеустрою, містобудівну документацію на місцевому та регіональному рівнях, в яких визначена у спірному випадку межа прибережної захисної смуги.

Відповідач не визначив розмір межі прибережної захисної смуги у спірному випадку та не надав доказів внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Також, відповідач вказав на те, що спірна земельна ділянка перебуває частково в межах прибережної захисної смуги водосховища «Таїровське», в той час, як на наданих відповідачем топографічних планах та у проекті землеустрою позивача визначено, що місце розташування спірної земельної ділянки поблизу «Сухого Лиману».

В свою чергу, ст.ст. 61, 62 ЗК України, ст.ст. 89, 90 ВК містять різні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм та уздовж лиманів.

Таким чином, визначення місця розташування спірної земельної ділянки, біля водосховища, чи лиману, має принципове значення при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність.

Однак, в ході розгляду справи відповідач не усунув наведені розбіжності у рішенні про відмову у затвердженні проекту землеустрою порівняно із даними топографічних планів та проектом землеустрою позивача, який надавався на затвердження.

Крім того, колегія суддів повторно наголошує, що при вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою позивача, відповідач мав дослідити документацію із землеустрою, містобудівну документацію на місцевому та регіональному рівнях, в яких визначена у спірному випадку межа прибережної захисної смуги, зазначити її розмір, встановити, яка частина земельної ділянки, яку просить відвести позивач, перебуває у прибережній захисній смузі, зазначити, чим це підтверджується.

Однак, наведені питання взагалі не дослідженні відповідачем.

Що стосується посилань позивача та суду першої інстанції на лист Одеського обласного управління водних ресурсів від 30.08.2013 року, згідно якого, земельна ділянка, яка відводиться позивачу, із земель сільськогосподарського призначення, не відноситься до земель водного фонду та знаходиться поза межами прибережної захисної смуги водних об`єктів, колегія суддів зазначає, що вказаний лист датований 30.08.2013 року та не містить посилань на документацію із землеустрою, містобудівну документацію на місцевому та регіональному рівнях, в яких визначена у спірному випадку межа прибережної захисної смуги, а тому, враховуючи дату розроблення проекту землеустрою (2019 р.) та дату подання його на затвердження (2021 р.), а також, з урахуванням матеріалів землевпорядного проектування земельної ділянки, які входять до розробленого проекту землеустрою, згідно яких, спірна земельна ділянка, яка відводиться позивачу, перебуває на відстані 26,05 м від урізу води, наведений вище лист не може бути беззаперечним доказом, що спірна земельна ділянка не перебуває в межах прибережної захисної смуги.

Колегія суддів зазначає, що відповідач мав дослідити документацію із землеустрою, містобудівну документацію на місцевому та регіональному рівнях, в яких визначена у спірному випадку межа прибережної захисної смуги, на відповідність розробленого проекту землеустрою цій документації, що ним здійснено не було.

Також, при вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою позивача, відповідач мав надати оцінку тим обставинам, що позивачу надався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення.

Аналогічні відомості наведені і в розробленому позивачем проекті землеустрою.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 19.08.2020 відділом у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада (за межами населеного пункту), масив «Сонячний», ділянка 14, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.09.2019 року, розробленого ТОВ «Наша батьківщина», та в розділі «Загальні відомості про земельну ділянку» з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325, зокрема, вказано, що її цільовим призначенням є: 01.05 Для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення садівництва.

Крім того, згідно переліку обмежень у використанні земельної ділянки, місце розташування за адресою: масив «Сонячний», ділянка 14, на території Прилиманської сільської ради (за межами населеного пункту), який складений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 20.12.2017 року, обмеження відсутні.

В свою чергу, як вже неодноразово зазначалось колегією суддів, станом на момент вирішення питання щодо затвердження спірного проекту землеустрою, відповідач не дослідив документацію із землеустрою, містобудівну документацію на місцевому та регіональному рівнях, в яких визначена у спірному випадку межа прибережної захисної смуги, не дослідив дані Державного земельного кадастру та не встановив, чи дійсно у спірному випадку земельна ділянка перебуває у зоні прибережної захисної смуги, з урахуванням тих обставин, що за матеріалами землевпорядного проектування земельної ділянки, які входять до розробленого проекту землеустрою, земельна ділянка, яка відводиться позивачу, перебуває на відстані 26,05 м від урізу води.

Що стосується посилань відповідача, як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність спірної земельної ділянки на ту обставину, що з урахуванням просторових рішень Топографічних планів масштабу 1:2000 на територію Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (Укргеоінформ, 21842), земельна ділянка № 14, масиву «Сонячний» частково перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 55, 56, 57 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 5 Лісового кодексу України (тут і надалі в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно обставин даної справи, позивачу надався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення.

Також, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.08.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5123783500:01:002:0325 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада (за межами населеного пункту), масив «Сонячний», ділянка 14, яку просить позивач передати йому у власність для ведення садівництва за розробленим проектом землеустрою, відноситься до категорії землі: землі сільськогосподарського призначення.

Будь-яких доказів, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, відповідачем не надано.

Відповідачем надано до суду витяг з топографічних планів, на якому відповідачем здійснено відмітку про розташування спірної земельної ділянки із позначкою «акація».

Водночас, за наведених вимог ч. 2 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях.

Більш того, за наведених вимог ст. 5 ЛК України, віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

В свою чергу, згідно ч.ч. 1-4 ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Проте, до суду відповідачем не надано інформації з Державного земельного кадастру, про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

В свою чергу, в матеріалах проекту землеустрою міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.08.2020 року, згідно якого, спірна земельна ділянка, яку просить позивач передати йому у власність для ведення садівництва, відноситься до категорії землі: землі сільськогосподарського призначення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу спірної земельної ділянки не можна визнати законним та обґрунтованим.

За наведених вище висновків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вирішив заявлений позов по суті позовних вимог та визнав протиправним і скасував оскаржуване рішення із зобов`язанням відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, проте, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, частково висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, та визначенням мотивів за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року змінити, виключити мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 28.12.2023 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька