Постанова

від 03.08.2023 по справі 160/3046/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3046/23(суддя Рябчук О.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №160/3046/23 за позовом акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» 17 лютого 2023 року звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті 25.01.2023 року відповідачем податкові повідомлення-рішення: № 72/32-00-51-03-03 на суму 95 851,50 грн. та № 73/32-00-51-03-03 на суму 95 862,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю: ВФК СТОЛИЧНА МЕТАЛОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, Товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА, ПРИВАТНОЮ ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНОЮ ФІРМОЮ ЮСІ, Товариством з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ-ЕНЕРГО викладені у акті №579/32-00-51-03-04/36716128 від 19.12.2022 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не спростовано доводів відповідача стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладанні договорів зі спірними постачальниками; позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, виконання робіт зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з`ясування обстави, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано та досліджено весь об`єм первинних документів, які були надані контролюючому органу при проведенні перевірки так і до суду; висновки суду не відповідають правовим позиціям Верховного Суду викладеним в його рішеннях, суд не перевірив наявність ділової мети в господарських операціях позивача; суд не обґрунтував відхилення доказів наданих позивачем.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 18.11.2022 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року (вх. № 9133979279 від 20.07.2022) з урахуванням уточнюючих розрахунків, декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року (вх. № 9163971208 від 22.08.2022) з у рахуванням уточнюючих розрахунків, декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року (вх. № 9187945324 від 20.09.2022) з у рахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт № 579/32-00-51-03-04/36716128 від 19.12.2022 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ:

- 1) п.44.1 ст.44, пп. а п. 198.1, абзаців першого третього п. 198.2, абзаців першого другого п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами), Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 №21 АТ ОГХК (код за ЄДРПОУ 36716128) завищено податковий кредит на суму ПДВ 159 663 грн, що призвело до порушення п. 200.1, абз. б та абз. в п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами), в результаті чого було

а) завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1 податкових декларацій з ПДВ) на 63 801 грн. у тому числі за: липень 2022 року на суму 63 801 грн.

б) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ) на суму 95 862 грн. у тому числі за: серпень 2022 року на суму 95 862 грн.

2) абз. б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами), в результаті чого було завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1 податкових декларацій з ПДВ) на 100 грн. у тому числі за: липень 2022 року на суму 100 грн.

3) п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, заявлена АТ ОГХК до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за червень 2022 року підлягає зменшенню на суму податкового боргу у розмірі 42 102 983 гривень, за липень 2022 року підлягає зменшенню на суму податкового боргу у розмірі 38 232 699 гривень, за серпень 2022 року підлягає зменшенню на суму податкового боргу у розмірі 19 517 878 гривень.

4) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755 VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), п.3 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246, а саме підприємством порушено граничний термін реєстрації податкової накладної №7 від 31.07.2022 року, складеної на перевищення бази оподаткування над ціною фактичного постачання за електроенергію, відповідно до статтей 188 і 189 Податкового кодексу України на суму 99 205,16 грн., ПДВ 19 841,03 грн., на 4 календарних дні.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення рішення від 25.01.2023 р №72/32-00-51-03-03 на суму 95851,50 грн. та №73/32-00-51-03-03 на суму 95862,00 грн (т.2 а.с.57 62).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято правомірно, оскільки позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, виконання робіт зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач у письмовій формі уклав з:

товариством з обмеженою відповідальністю: «ВФК «СТОЛИЧНА МЕТАЛОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА», «КОНТАКТ-ЕНЕРГО» та ПРИВАТНОЮ ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНОЮ ФІРМОЮ «ЮСІ» господарськи договори.

Так позивач (покупець) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «ВФК «СТОЛИЧНА МЕТАЛОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (постачальник) договір поставки алюмінія, титану (дріту титанового ф 3,0 ВТ1-0) від 17.05.2022 № 362-2) (т.1 а.с.64 71).

За результатами виконання умов договору сторонами договору складені відповідні акти, а саме: видаткова накладна № 137 від 15.06.2022 р; товарно-транспортна накладна № 59000830283998 від 15.06.2022 р; експрес-накладна №59000830283998 від 15.06.2022 р. Оплата поставленого товару підтверджується платіжним документом №216726 від 09.06.2022 р, банківською випискою від 09.06.2022 року.

Наявність товару підтверджується прибутковою накладною № 549 від 21.06.2022 р та даними оборотно-сальдової відомості.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про нереальність зазначеної господарської операції у зв`язку з відсутністю сертифіката якості на постачаємий товар, оскільки як правильно зазначив представник позивача за умовами зазначеного договору поставки поставляємий товар сертифікації не підлягає.

Крім того, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи, як сертифікати якості на товари, відповідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов`язкові для надання платником податків під час перевірки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.08.2018 по справі №806/1437/14, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкової вигоди у залежність від наявності у нього таких документів, як сертифікати якості на товари.

Крім того, позивач (замовник) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА» (виконавець) договори про надання послуг щодо ремонту двигунів У1Д6 від 24.11.2021 року №ВДТ 1000-313/3-21, щодо ремонту та обслуговування залізничного транспорту №ВДТ-1041-313/3-21 від 15.12.2021 р (т.1 а.с.102 - 110, 111 - 124).

За результатами виконання умов цих договорів його сторонами складені відповідні акти, а саме: видаткові накладні №БГ-1-0000144 від 24.03.2022 року, № БГ-1-0000360 від 09.06.2022 року; акт здачі-прийняття №1 від 24.12.2021 р, акт здачі-прийняття №01/2 від 17.02.2021 р, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №д-00000001 від 17.02.2022р, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №д-00000002 від 17.02.2022р; товарно-транспортна накладна № 3 від 17.02.2022 р.

Оплата виконаних послуг, згідно з даними акта перевірки, здійснено частково, що пов`язано, згідно пояснень представника позивача, з зі спадом господарської діяльності підприємства в умовах військового стану.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про нереальність зазначеної господарської операції у зв`язку з відсутністю доказів транспортування об`єктів надання послуг до місця надання послуг, оскільки відповідно до п.4.4 зазначених договорів передача об`єктів надання послуг від замовника виконавцю та повернення їх здійснюється за рахунок замовника та оформлюється актами здачі-прийняття наявними в матеріалах справи.

Також, позивач (покупець) уклав з ПРИВАТНОЮ ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНОЮ ФІРМОЮ «ЮСІ» (постачальник) договори поставки банного мила №156-2 від 17.02.2022 року та продукції для чищення від 27.05.2022 р №382-2.(т.1 ас. 156 162).

За результатами виконання умов договору сторонами договору складені відповідні акти, а саме: видаткові накладні №БГ-1-0000144 від 24.03.2022 р, №БГ-1-0000360 від 09.06.2022 р. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 144 від 24.03.2022 р, № 360 від 09.06.2022 р.

Оплата поставленого товару підтверджується платіжним документом №216726 від 09.06.2022 р, банківською випискою від 09.06.2022 року.

Наявність товару підтверджується прибутковими накладними № 317, №515 від 24.03.2022 р, 09.06.2022 р та даними оборотно-сальдової відомості.

Оплата виконаних послуг підтверджується платіжними документами: №213853 від 21.03.2022 р, №216246 від 02.06.20222 р, №6216369 від 03.06.2022 р, банківськими виписками за період:21.03.2022 року, 02.06.2022 р, 03.06.2022 р.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про нереальність зазначеної господарської операції у зв`язку з відсутністю гігієнічних висновків щодо банного мила, оскільки як правильно зазначив представник позивача такий висновок не є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій.

Крім того, позивач (покупець) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ-ЕНЕРГО» (постачальник) договір поставки стрічки сигнальної від 03.08.2022 року (т.1 а.с.214 - 221).

За результатами виконання умов договору сторонами договору складені відповідні акти, а саме: видаткову накладну №РН-0000713 від 05.08.2022 р, товарно-транспортну накладну №20450571293187 від 05.08.2022 р, експрес-накладну №20450571293187 від 05.08.2022 р.

Оплата поставленого товару підтверджується платіжним документом №218425 від 04.08.2022 р, банківською випискою від 04.08.2022 року.

Наявність товару підтверджується прибутковим ордером №004-025 від 10.08.2022 року (прибутковою накладною № 699) та даними оборотно-сальдової відомості.

Перелічені вище документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про нереальність зазначеної господарської операції у зв`язку з відсутністю сертифіката якості на постачаємий товар, оскільки як правильно зазначив представник позивача за умовами зазначеного договору поставки поставляємий товар сертифікації не підлягає.

Сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю: «ВФК «СТОЛИЧНА МЕТАЛОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА», «КОНТАКТ-ЕНЕРГО», ПРИВАТНОЮ ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНОЮ ФІРМОЮ «ЮСІ» виписано позивачу податкові накладні.

Враховуючи викладені обставини, які суд першої інстанції залишив поза увагою, колегія суддів апеляційної інстанції зробила висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ПРИВАТНОЮ ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНОЮ ФІРМОЮ «ЮСІ», товариствами з обмеженою відповідальністю: «ВФК «СТОЛИЧНА МЕТАЛОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА», «КОНТАКТ-ЕНЕРГО», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, надання послуг, оплату їх вартості.

Щодо аргументів відповідача про відсутність у контрагентів позивача працівників для здійснення господарської діяльності та матеріальних ресурсів тобто неможливості виконання умов господарських договорів слід зазначити, що такі доводи не спростовують обставин поставки позивачу товару та надання послуг за зазначеними договорами, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Крім того, відповідач не зазначає та не надає розрахунків які саме трудові та матеріальні резерви на його погляд є необхідними для виконання умов зазначених господарських договорів, чому умови зазначених договорів не можуть бути виконані контрагентами наявними трудовими та матеріальними ресурсами та докази в обґрунтування такої позиції.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про наявність дефектів в оформленні товарно-транспортних накладних у зв`язку з їх неповним заповненням, оскільки з їх змісту можливо встановити замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача та визначити товар, що перевозиться. Крім того, товарно-транспортні накладні не містять в собі відомості про господарську операцію з постачання товару.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з контрагентами позивача пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене податкові повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.01.2023 року №72/32-00-51-03-03 та №73/32-00-51-03-03 є протиправними та підлягають скасування.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7189,25 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову та апеляційної скарги виходячи з розрахунку 2875,70 грн + 4313,55грн = 7189,25 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволені позову при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про повне задоволення позову.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі №160/3046/23 скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.01.2023 року №72/32-00-51-03-03 та №73/32-00-51-03-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь акціонерного товариства «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 25 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 серпня 2023 року.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов