Постанова

від 02.08.2023 по справі 580/3786/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3786/23 Суддя (судді) першої інстанції: Тимошенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування актів, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач, Уманське РУП ГУ НП в Черкаській області), в якому просив:

« 1) зобов`язати начальника відповідача усунути та скасувати грубі порушення, що це не образа, а наклеп як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганблять позивача, зловмисне або помилкове твердження, яке має великий вплив на його християнське життя;

2) скасувати протоколи, пояснення, заяви, рішення дільничного офіцера ОСОБА_2 про образу та плітки неправомірні дії, рішення, які спричинили велику шкоду в його християнському житті;

3) постановити ухвалу про наклеп як поширення завідомо неправдивих вигадок, зловмисне або помилкове твердження, яке має дуже велику шкоду в його християнському житті;

4) зобов`язати людей хто причетний до наклепу щоб відповідали перед Законом України та відшкодування збитків, доказів вагомих про образу не має жодного тільки на папері».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадженні у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги спрямовані на захист честі та гідності позивача та відшкодування відповідної шкоди, а відтак підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, всупереч вимог КАС України суд, повертаючи позовну заяву, не надав ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків, по-друге, суд не врахував, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник між фізичною особою та управлінням поліції, служба в якому належить до публічної, по-третє, оскаржувана ухвала фактично позбавила позивача права на доступ до правосуддя.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 серпня 2023 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, виходив з того, що заявлені позовні вимоги перш за все спрямовані на захист немайнового права ОСОБА_1 , а саме права на захист честі і гідності останнього, а тому ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, адже безпосередня участь у спорі суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною підставою для віднесення спору до публічно-правового.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, як правильно підкреслено судом першої інстанції, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 із змістом зафіксованих у протоколах, поясненнях, заявах та рішеннях дільничного офіцера ОСОБА_2 відомостей, які, за твердженням позивача, спричинили шкоду в його християнському житті, є поширенням завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_1 та ганьблять його самого.

Матеріали справи свідчать, що 20 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомив, що протягом останнього року його сусід ОСОБА_3 розповсюджує про позивача неправдиві плітки щодо нетрадиційної сексуальної орієнтації позивача. Указані обставини зафіксовані у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (а.с. 45, 47). Також у межах цього звернення у позивача були відібрані пояснення (а.с. 48).

01 лютого 2022 року дільничним офіцером поліції СДОП ВП Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_2 складено довідку, із змісту якої вбачається, що відсутня подія будь-якого кримінального правопорушення, а конфліктна ситуація між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виникла не з хуліганських спонукань, а ґрунті давніх напружених відносин, і при цьому громадський порядок порушений не був (а.с. 53, 46).

У подальшому 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області із скаргою на сусіда ОСОБА_3 , який здійснює наклеп, а саме - розповсюджує неправдиву інформацію відносно позивача (а.с. 50-51). Факт цього звернення зафіксовано у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується. Крім того, у позивача були відібрані пояснення (а.с. 52).

Листом від 14 вересня 2022 року №10302 Уманське РУП ГУ НП в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у реєстрації до єдиного реєстру досудових розслідувань позивачу було відмовлено за відсутності кримінального правопорушення і роз`яснено, що відповідне рішення особа має право оскаржити у суді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України (а.с. 44). Крім того, у цьому листі зазначено, що перевірка проведена у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і зауважено, що за захистом честі та гідності ОСОБА_1 має право звернутися до суду у порядку ст. 297 (Право на повагу до честі та гідності), ст. 277 (Спростування недостовірної інформації) Цивільного кодексу України. Окремо роз`яснено право позивача на оскарження цього рішення до вищого органу чи посадової особи або до суду.

Разом з тим, аналіз змісту підстав цього позову свідчить, що ОСОБА_1 не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області чи його посадових осіб з підстав порушення останніми владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Указаний позов, як вбачається з нього, обґрунтований поширенням відповідачем неправомірних відомостей на позивача та зведення наклепу на нього, а відтак спрямований на вирішення спору у сфері приватно-правових відносин та покликаний захистити немайнові права позивача та відшкодувати шкоду за можливе їх порушення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, не зважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та, всупереч аргументів апеляційної скарги, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту честі й гідності особи, а також спростування недостовірної інформації про неї і відшкодування у зв`язку з цим шкоди, тобто захисту права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити що, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Посилання апелянта на необхідність застосування при вирішенні спірного питання позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №9901/736/18, судовою колегією оцінюється критично, оскільки остання не є релевантною до спірних правовідносин з огляду на відмінність спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, враховуючи суб`єктний склад сторін, прийшов до правильного висновку про необхідність розгляду і вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна за змістом правова позиція у схожих правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі №807/1498/17.

При цьому, на переконання колегії суддів, помилкове зазначення Черкаським окружним адміністративним судом іншої, ніж «про відмову у відкритті провадження у справі» назви, з огляду на її мотивувальну та резолютивну частині не дає будь-яких підстав стверджувати, що у межах цього спору судом постановлена ухвала про повернення позовної заяви. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги, що стосуються порушення судом першої інстанції порядку постановлення ухвали про повернення позовної заяви, є необґрунтованими та не стосуються змісту оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 170, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено та підписано 02 серпня 2023 року.