Ухвала

від 23.08.2023 по справі 580/3786/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа №580/3786/23

адміністративне провадження № К/990/27708/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року

у справі №580/3786/23 за позовом ОСОБА_1 до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування актів, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

« 1) зобов`язати начальника відповідача усунути та скасувати грубі порушення, що це не образа, а наклеп як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять позивача, зловмисне або помилкове твердження, яке має великий вплив на його християнське життя;

2) скасувати протоколи, пояснення, заяви, рішення дільничного офіцера ОСОБА_2 про образу та плітки неправомірні дії, рішення, які спричинили велику шкоду в його християнському житті;

3) постановити ухвалу про наклеп як поширення завідомо неправдивих вигадок, зловмисне або помилкове твердження, яке має дуже велику шкоду в його християнському житті;

4) зобов`язати людей хто причетний до наклепу щоб відповідали перед Законом України та відшкодування збитків, доказів вагомих про образу не має жодного тільки на папері».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, відмовлено у відкритті провадженні у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, керувались приписами пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки заявлені позовні вимоги спрямовані на захист немайнового права ОСОБА_1 , а саме права на захист честі і гідності останнього, а тому ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, адже безпосередня участь у спорі суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною підставою для віднесення спору до публічно-правового.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, як правильно підкреслено судом першої інстанції, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 із змістом зафіксованих у протоколах, поясненнях, заявах та рішеннях дільничного офіцера ОСОБА_2 відомостей, які, за твердженням позивача, спричинили шкоду в його християнському житті, є поширенням завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_1 та ганьблять його самого.

Матеріалами справи встановлено, що 20 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомив, що протягом останнього року його сусід ОСОБА_3 розповсюджує про позивача неправдиві плітки щодо нетрадиційної сексуальної орієнтації позивача. Указані обставини зафіксовані у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується. Також у межах цього звернення у позивача були відібрані пояснення.

01 лютого 2022 року дільничним офіцером поліції СДОП ВП Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області майором поліції Музикою С.Л. складено довідку, із змісту якої вбачається, що відсутня подія будь-якого кримінального правопорушення, а конфліктна ситуація між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виникла не з хуліганських спонукань, а на ґрунті давніх напружених відносин, і при цьому громадський порядок порушений не був.

У подальшому 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області із скаргою на сусіда ОСОБА_3 , який здійснює наклеп, а саме - розповсюджує неправдиву інформацію відносно позивача. Факт цього звернення зафіксовано у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується. Крім того, у позивача були відібрані пояснення.

Листом від 14 вересня 2022 року №10302 Уманське РУП ГУ НП в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у реєстрації до єдиного реєстру досудових розслідувань позивачу було відмовлено за відсутності кримінального правопорушення і роз`яснено, що відповідне рішення особа має право оскаржити у суді на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України. Крім того, у цьому листі зазначено, що перевірка проведена у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і зауважено, що за захистом честі та гідності ОСОБА_1 має право звернутися до суду у порядку статті 297 (Право на повагу до честі та гідності), статті 277 (Спростування недостовірної інформації) Цивільного кодексу України. Окремо роз`яснено право позивача на оскарження цього рішення до вищого органу чи посадової особи або до суду.

Разом з тим, аналіз змісту підстав цього позову свідчить, що ОСОБА_1 не оскаржує дії, рішення чи бездіяльність Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області чи його посадових осіб з підстав порушення останніми владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Указаний позов, як вбачається з нього, обґрунтований поширенням відповідачем неправдивих відомостей про позивача та зведення наклепу на нього, а відтак спрямований на вирішення спору у сфері приватно-правових відносин та покликаний захистити немайнові права позивача та відшкодувати шкоду за можливе їх порушення.

За таких обставин суди дійшли до висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту честі й гідності особи, а також спростування недостовірної інформації про неї і відшкодування у зв`язку з цим шкоди, тобто захисту права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Слід зауважити що, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність розгляду і вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що помилкове зазначення Черкаським окружним адміністративним судом іншої, ніж «про відмову у відкритті провадження у справі» назви, з огляду на її мотивувальну та резолютивну частини не дає будь-яких підстав стверджувати, що у межах цього спору судом постановлена ухвала про повернення позовної заяви.

У касаційній скарзі скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 504/1438/14-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16,

- Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 766/20776/17, від 04 вересня 2018 року у справі №К/9901/47078/18.

Проаналізувавши вказані постанови, Верховний Суд встановив, що вони прийняті за інших правовідносин, відмінних від даної справи. Так, Суд вирішуючи, чи підлягає вказаний спір розгляду у порядку адміністративного судочинства виходив із суті заявлених позовних вимог, які у даному випадку є цивільно-правовими та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Натомість, справи, на які посилається скаржник не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на відмінність спірних питань.

Разом з тим, скаржник посилається на неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції, а саме частини 1 статті 170 КАС України, оскільки, на думку позивача, суд мав керуватися частиною 4 статті 169 КАС України, та спочатку залишити позовну заяву без руху, а пізніше повернути у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви. Натомість, судом відмовлено у відкритті позовного провадження та повернуто позовну заяву.

Однак, такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що зміст ухвали зводиться до норм законодавства, що передбачають підстави для відмови у відкритті, а не повернення позовної заяви. Більш того, у резолютивній частині даної ухвали скаржнику було відмовлено у відкритті провадження. Таким чином, примітка назви ухвали «Ухвала про повернення позовної заяви» є помилковим зазначенням, яке не стосується суті ухвали.

Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки судів попередніх інстанцій щодо правильності визначення юрисдикції щодо розгляду даного спору.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, правильно застосували норми процесуального права (статті 170 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 169, 296, 299, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №580/3786/23 за позовом ОСОБА_1 до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування актів, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур

М. І. Смокович