Постанова

від 02.08.2023 по справі 560/1126/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1126/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

02 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС-ІМПОРТ" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000108/2 від 27 грудня 2022 року..

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «LUX-REISEN BIS» (Продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «БАС-ІМПОРТ» (Покупець) прийняло та оплатило транспортний засіб марки VAN HOOL TDX 27 ASTROMEGA, фабричний VIN номер НОМЕР_1 .

26 грудня 2022 року на підставі договору № 0018/22 від 07 жовтня 2022 року про надання послуг по декларуванню товарів товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОТРАКТ» від імені позивача до Хмельницької митниці подано для митного оформлення транспортного засобу митну декларацію 22UA400040046001U4 та відповідні документи, а саме: рахунок-фактуру № 27/12/2022 від 12.12.2022, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AR 0364506 від 16.12.2022, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15.12.2022, висновок № 267 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 грудня 2022 року, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 12.12.2022, договір № 0018/22 від 07 жовтня 2022 року про надання послуг по декларуванню товарів, копію митної декларації країни відправлення 22PL361010Е3185542 від 19.12.2022, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.093299-22 від 24.12.2022.

Декларантом у МД митна вартість автомобіля заявлена в розмірі 70000 Євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 70000 Євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).

26 грудня 2022 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA400000/2022/000108/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2022/001153.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Хмельницької митниці, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною першою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі № 820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі № 821/107/16.

Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, в обґрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що документи, подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ містять розбіжності в частині відправника та власника даного транспортного засобу; в частині року виготовлення аналогів та даного автобуса, зазначених в висновку експерта, в частині пошкоджень, зазначених у висновку експерта та акті огляду, що суперечить положенням розділу VII (Визначення вартості КТЗ) методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методики).

Документи не містять документального підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, а саме комісійної (брокерської) винагороди, вартості транспортування, страхування тощо.

Таким чином, документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

Також є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» даного товару відповідно до статті VII ГАТТ, оскільки рівень ціни значно нижчий, ніж рівень цін ідентичних моделей за даним кодом згідно з УКТ ЗЕД, оформлених іншими митницями та рівень цін ідентичних моделей, які пропонуються для продажу в країнах Європи, зокрема мінімальна, ціна продажу ідентичної моделі 2016 року складає 144 000 євро.

З огляду на викладене, та той факт, що документи, подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товар:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Джерелом числового значення митної вартості є МД від 20.12.2022 № UА206050/2022/015578, згідно якої ідентичну модель 2016 року випущено у вільний обіг за рівнем митної вартості 130697,82 євро з коригуванням на рік виготовлення.

Суд звертає увагу на той факт, що у висновку № 267 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 грудня 2022 року вказаний власник транспортного засобу ТОВ «БАС-ІМПОРТ», що відповідає умовам зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 12.12.2022. Що стосується відправника - то у висновку експерта відправник не зазначений взагалі.

Відповідно до пунктів 7.12.1, 7.12.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, підбір аналога проводиться за нижченаведеними факторами: автобуси: призначення (міські, приміські, міжміські та інші за даними виробника), пасажировмісність, довжина, тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо), потужність двигуна, робочий об`єм двигуна, комплектність, рік виготовлення. Для підбору аналога перевагу слід надавати транспортним засобам того самого виробника (країни-виробника). Рік виготовлення аналога повинен відрізнятися від року виготовлення оцінюваного КТЗ не більше ніж на 5 років. Як встановлено судом, у висновку експерт дотримався цього положення, що спростовує твердження відповідача щодо розбіжностей методики товарознавчої експертизи.

Щодо відсутності документального підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, а саме комісійної (брокерської) винагороди, вартості транспортування, страхування тощо, суд звертає увагу на таке.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є вичерпним: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МКУ).

Отже, у вказаному переліку відсутні, зокрема, документи, що підтверджують витрати на комісійну (брокерську) винагороду.

Щодо витрат на транспортування, - документальне підтвердження таких витрат має бути у тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до умов зовнішньоекономічного договору купівлі - продажу від 12.12.2022 «умовами поставки Товару згідно даного контракту вважати DAP-Хмельницький (згідно «Incoterms - 2010»). Відправка товару здійснюється в місто Хмельницький згідно з рахунком-фактурою, інвойсі і т.д.».

Incoterms 2010 визначає DAP як «Поставляється на місце» - продавець доставляє товар, коли товар знаходиться у розпорядженні покупця на транспортних засобах, що прибувають, готових до розвантаження у зазначеному місці призначення. Відповідно до умов DAP, ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного у договорі постачання. Продавець здійснює поставку, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, у погодженому місці призначення. Усі необхідні юридичні формальності в країні-експортері заповнюються продавцем власним коштом і оплачуються витрати на товар для експорту.

Отже, витрати на транспортування включені до вартості транспортного засобу.

Що стосується витрат на страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надаються лише тоді, коли страхування здійснювалося.

Також, щодо твердження відповідача у рішенні про відсутність достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару через рівень ціни на нього інший, ніж рівень цін ідентичних моделей за даним кодом УКТ ЗЕД, оформлених іншими митницями, суд зазначає наступне.

Наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Вказана позиція обґрунтована у постановах від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховного Суду.

Суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що під час митного оформлення позивачем було подано 1 (один) платіжний документ про оплату товару, а вже під час судового розгляду (до відповіді на відзив) - 8 (вісім) платіжних документів з іншими датами переказу коштів про оплату того ж товару, тому ж отримувачу на підставі тих же документів (договору та інвойсу), враховуючи наступне.

Вартість автобуса склала 70 000 євро, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.2022 (код документа 4100 в графі 44 митної декларації 22UA400040046001U4), рахунком-фактурою 27/12/2022 від 12.12.2022 (код документа 0380 в графі 44 митної декларації 22UA400040046001U4), а також копіями платіжних доручень, які позивач надавав до відповіді на відзив Хмельницької митниці на позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.03.2023.

Під час декларування транспортного засобу 26.12.2022 відповідно до митної декларації 22UA400040046001U4 вищевказані платіжні доручення не надавалися, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 12.12.2022 «вартість товару, що визначена в п. 2.1. цього договору сплачується покупцем на користь продавця частинами протягом 180 календарних днів з моменту виставлення фактури".

Суд звертає увагу, що рахунок-фактура 27/12/2022 виставлена 12 грудня 2022 року, а оплата за транспортний засіб мала місце в межах вищевказаного строку 180 днів, що підтверджується наступним: копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 58 від 23.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 59 від 24.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 60 від 25.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 26.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 30.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 31.01.2023 на суму 9000 євро, копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 01.02.2023 на суму 7000 євро.

Отже, оплата за транспортний засіб марки VAN HOOL TDX 27 ASTROMEGA, фабричний VIN номер НОМЕР_1 здійснена у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) євро, що підтверджується вищевказаними документами.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що згідно реєстраційних документів власником задекларованого транспортного засобу є компанія AUTOLINEE ROBERTODONGIOVANNS SPL (Італія), тоді як згідно рахунку - фактури даний автомобіль позивач - ТОВ "БАС - ІМПОРТ" придбало в компанії LUX-REISEN BIS Sp.z.o.o. (Польща), оскільки відповідно до рахунку-фактури № 221/2022 від 07.12.2022 Автобусні лінії Роберто і Донджованні/Autolinee Roberto Dongiovarmi, Італія (Постачальник) та Люкс-Райзен біс сполка з o.o./Lux-Reisen bis spolka z.o.o., Польща (Замовник) останній придбав вживаний автобус VAN HOOL TDX 27 ASTROMEGA, фабричний VIN номер НОМЕР_1 . Вартість автобуса склала 60 000 євро.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «LUX-REISEN BIS» (Продавець) передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «БАС- ІМПОРТ» (Покупець) прийняло та оплатило транспортний засіб марки VAN HOOL TDX 27 ASTROMEGA, фабричний VIN номер НОМЕР_1 . Вартість автобуса склала 70000 євро, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.2022 (код документа 4100 в графі 44 митної декларації 22UA400040046001U4), рахунком-фактурою 27/12/2022 від 12.12.2022 (код документа 0380 в графі 44 митної декларації 22UA400040046001U4), а також копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.