Постанова

від 02.08.2023 по справі 761/15647/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 761/15647/23 Головуючий у суді першої інстанції - Матвєєва Ю.О.

Номер провадження № 22-ц/824/10947/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край», про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край», про визнання протиправними та скасування рішень та просила суд: визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою; визнати протиправним та скасувати рішення 35 позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуваною ухвалою порушено її право на доступ до правосуддя, судом розширено предмет позову та самостійно віднесено до нього вимогу про «здійснення контролю за діяльністю політичної партії».

Апелянт вказує, що відповідно до ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за аналогічним позовом та роз`яснено, що справа не належить до юрисдикції адміністративних судів. Відтак, апелянтом зроблено висновок, що даний спір належить до цивільної юрисдикції.

Проте, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі позбавив ОСОБА_1 права на судовий захист її порушених прав, оскільки вказав, що справа непідвідомча суду, адже стосується внутрішньо організаційної діяльності політичної партії, хоча йому було достеменно відомо, що в позивача відсутні та не можуть з`явитися інші підстави та предмет для звернення з позовом до відповідача.

Звертає увагу, що в даній справі мова йде виключно про наявність фактів порушення ст. 37, 48 Закону України «Про статус місцевих рад», й аж ніяк не щодо здійснення контролю за діяльністю політичної партії, позивачем не оскаржується статут чи програма партії.

Враховуючи наведене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції). Водночас суд вказав, що норми Закону не передбачають можливість оскарження таких рішень в порядку цивільного судочинства.

Також судом першої інстанції було вказано, що предметом цього спору є оскарження рішення політичної партії з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньо організаційною діяльністю політичної партії. Предмет позову не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Позивачем не оскаржуються такі дії та рішення через призму порушення законодавства про вибори чи референдум, разом з тим указується на порушення відповідачем норм Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Отже, цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії. Районний суд дійшов висновку, що звернення до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства також є помилковим.

Апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами першою, другою статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15, зазначила, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС ознак справи адміністративної юрисдикції.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно із КАС у справах, пов`язаних з виборчим процесом та референдумом, відповідачами, у тому числі за позовом особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, можуть бути кандидати, їх довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій, їхні уповноважені особи та посадові особи (статті 276, 277 КАС).

Тобто КАС передбачено виключні випадки, коли відповідачем у справі може бути політична партія чи її місцева організація.

Позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , обрана депутатом Бобровицької міської ради Чернігівської області як кандидат, висунутий та зареєстрований за списком від політичної партії «Наш край», яка є відповідачем у даному спорі.

Предметом позову є оскарження рішення з`їзду політичної партії «Наш край», яким відкликано позивача за народною ініціативою.

У частині першій статті 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» закріплено, що право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону України «Про політичні партії в Україні»).

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Системний аналіз матеріалів справи та вказаних вище норм закону дає підстави для висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою; визнати протиправним та скасувати рішення 35 позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою, можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки згідно з пунктом 4 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Проте, відповідно до пункту 10 частини першої статті 19 КАС України, дані виключення стосуються спорів, зокрема, щодо формування органів місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року по справі № 819/151/18 (адміністративне провадження № К/9901/5291/19).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив наступне: «Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тій обставині, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ етапу ХХХІХ з`їзду ПП "ВО "Свобода" від 27.01.2018 № 9 "Про відкликання депутата Тернопільської міської ради ОСОБА_1 за народною ініціативою" відповідно до статті 19 КАС України не відноситься до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, Верховний Суд відхиляє, оскільки згідно з пунктом 4 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Проте, відповідно до пункту 10 частини першої статті 19 КАС України, дані виключення стосуються спорів, зокрема, щодо формування органів місцевого самоврядування. Отже, оспорюване рішення ІІІ етапу ХХХІХ з`їзду ПП "ВО "Свобода" від 27.01.2018 № 9 може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги в цій частині можуть бути предметом розгляду адміністративного суду.».

Аналогічний висновок наведено й в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №380/16146/22 (адміністративне провадження № К/990/9006/23), де підтверджено факт того, що рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційним судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зверталась із аналогічним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду. Однак, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, було відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Враховуючи той факт, що позивачці вже було відмовлено у відкриті провадження для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства, фактично відмовив позивачці в доступі до правосуддя.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень.

Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання районного суду на постанову Великої Палати Верховного суду від 23 березня 2021 року у справі №761/3540/20 не є релевантним, оскільки у вказаній справі підставою для звернення до суду з позовом є порушення відповідачем підпункту 4.9.11 пункту 4.9, пункту 5.6 Статуту ПП та положень Закону України «Про політичні партії в Україні» щодо процедури скликання та проведення поетапного з`їзду партії, а не оскарження рішення вищого органу політичної партії щодо відкликання депутата.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що суд першої інстанції відмовивши позивачці ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її звернення без належних на те підстав позбавив права на доступ до правосуддя, а тому визнати ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року законною та обґрунтованою не можливо.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали ( ст. 379 ЦПК України) .

З урахуванням викладених обставин Київський апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв