Ухвала

від 23.10.2024 по справі 761/15647/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 761/15647/23

провадження № 61-13880св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: політична партія «Наш край», Чернігівська обласна організація політичної партії «Наш край»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край», у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року «Про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення 35-го позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року «Про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд міста Києва у складі судді Матвєєва Ю. О. ухвалою від 10 травня 2023 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що предметом цього спору є оскарження рішення політичної партії з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії.

Предмет позову не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Позивач не оскаржує такі дії та рішення крізь призму порушення законодавства про вибори чи референдум, натомість указує на порушення відповідачем норм Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV).

Отже, цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-III «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ), віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії.

Звертаючись до суду із позовом у порядку цивільного судочинства, ОСОБА_1 посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, якою залишено без змін ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за аналогічними вимогами позивача з огляду на те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте звернення до суду із цим позовом у порядку цивільного судочинства також є помилковим, оскільки вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку взагалі.

Київський апеляційний суд постановою від 02 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнив.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 обрана депутатом Бобровицької міської ради Чернігівської області як кандидат, висунутий та зареєстрований за списком від політичної партії «Наш край», яка є відповідачем у цьому спорі. Предметом позову є оскарження рішення з`їзду політичної партії «Наш край», яким відкликано позивача за народною ініціативою.

Системний аналіз матеріалів справи та норм Закону № 2365-ІІІдає підстави для висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою та про відкликання депутата місцевої ради можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки згідно з пунктом 4 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Проте відповідно до пункту 10 частини першої статті 19 КАС України ці винятки стосуються спорів, зокрема щодо формування органів місцевого самоврядування.

Правова позиція про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори, предметом яких є оскарження рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, викладена у постановах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 819/151/18 (адміністративне провадження № К/9901/5291/19) та від 27 червня 2023 року у справі № 380/16146/22 (адміністративне провадження № К/990/9006/23).

Водночас колегія суддів зауважила, що ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі № 620/1283/23 з огляду на те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки суд адміністративної юрисдикції відмовив у відкритті провадження у справі № 620/1283/23 за позовом, поданим ОСОБА_1 до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі, то розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства задля забезпечення позивачу доступу до правосуддя.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року Чернігівська обласна організація політичної партії «Наш край» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійпросить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року залишити в силі.

Касаційну скаргу Чернігівська обласна організація політичної партії «Наш край» подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки рішення місцевої організації політичної партії про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради має рекомендаційний характер та стосується внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії, то заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення не можуть бути предметом судового розгляду.

Натомість спірне рішення 35-го позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року є остаточним рішенням вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради, а тому може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги в цій частині можуть бути предметом розгляду адміністративного суду.

Отже, правильно встановивши, що спір у вказаній частині позовних вимог повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України мав би відхилити апеляційну скаргу позивача, а не скасовувати ухвалу суду першої інстанції.

Посилання апеляційного суду на те, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 , нехтуючи власним правом на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, якою залишено без змін ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за аналогічними вимогами позивача, створила умови правової невизначеності в питанні щодо підсудності спору.

Всупереч положенням статей 82, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції фактично вдався до спростування обставин та висновків, викладених у мотивувальних частинах ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, щодо непідсудності цього спору адміністративним судам.

Аргументи інших учасників справи

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судові рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.

20 грудня 2023 року справу № 761/15647/23 передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 01 жовтня 2024 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край», в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року «Про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення 35-го позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року «Про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою».

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 лютого 2023 року у справі № 620/1283/23, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про визнання протиправними та скасування рішень з огляду на те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Звертаючись у порядку цивільного судочинства до Шевченківського районного суду міста Києва з цим позовом у травні 2023 року, ОСОБА_1 просила:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року «Про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення 35-го позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» від 26 грудня 2022 року «Про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

За приписами частин першої та четвертої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1); спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (пункт 6); спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб (пункт 10).

У частині другій статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, протокольне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» від 20 грудня 2022 року «Про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою».

Підстави, порядок і наслідки відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою регламентовано у розділі V (статті 37-49) Закону № 93-IV.

Так, у частині першій статті 38 Закону № 93-IV передбачено, що право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.

Рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції) (частина дев`ята статті 38 Закону № 93-IV).

За приписами частини другої статті 39 Закону № 93-IV у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення. Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду. Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.

За наведеного нормативно-правового регулювання у процедурі відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою рішення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії про внесення відповідної пропозиції має рекомендаційний характер.

У зв`язку з цим спірне рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» безпосередньо не зумовлює відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою, що не дозволяє віднести вказаний спір у цій частині до спорів щодо формування складу органів місцевого самоврядування.

Крім того, спір у вказаній частині не пов`язаний з виборчим процесом та не є спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, адже у спірних правовідносинах Чернігівська обласна організація політичної партії «Наш край» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а прийняте нею рішення не є обов`язковим для органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших осіб.

З огляду на викладене вказані спірні правовідносини стосуються внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2023 року у справі № 380/16146/22 (адміністративне провадження № К/990/9006/23) за схожих спірних правовідносин погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі про визнання протиправним та скасування рішення конференції (зборів) обласної партійної організації про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 420/1276/22 (адміністративне провадження № К/990/3169/23) та від 19 лютого 2024 року у справі № 380/4165/22 (адміністративне провадження № К/990/22171/23).

Верховний Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного/адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку цивільного/адміністративного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскільки оскаржуване рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради стосується внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, то заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення не можуть бути предметом судового розгляду.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення зборів Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про внесення пропозиції щодо відкликання за народною ініціативою депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки законність цього рішення не може бути перевірена в судовому порядку взагалі.

Що стосується юрисдикційності розгляду справи в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення 35-го позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою від 26 грудня 2022 року, то колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

У частині першій статті 3 Закону № 2365-ІІІ передбачено, що політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 2365-III втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Закону № 2365-ІІІ політичні партії повинні мати статут, а також закріплено перелік відомостей, які має містити статут політичної партії.

У статті 12 Закону № 2365-III визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей. Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

У статті 21 Закону № 2365-III закріплено, що в судовому порядку може бути заборонено політичну партію. У частині першій цієї статті вказано, що за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, політична партія може бути заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Інших випадків та суб`єктів оскарження діяльності політичної партії, в тому числі з питань її внутрішньопартійної діяльності, Закон № 2365-III не визначає.

Необхідно наголосити, що питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії.

Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань. Питання щодо скликання і проведення з`їздів політичної партії належать до її внутрішньоорганізаційної діяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20).

Згідно з частинами сьомою-дев`ятою статті 41 Закону № 93-IV вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції. Рішення вищого керівного органу партії, прийняте відповідно до її статуту, передається до відповідної територіальної виборчої комісії, яка інформує про зміст рішення ініціативну групу. На підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.

Відповідно до статті 46 Закону № 93-IV рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, що стосуються відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Гарантії прав депутата місцевої ради під час розгляду питання про його відкликання визначені статтею 48 Закону № 93-IV та полягають у тому, що:

- депутат має бути письмово повідомлений місцевою організацією політичної партії про дату, час і місце проведення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких буде розглядатися питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою; депутат має право на гарантований виступ на зборах (конференції) до моменту прийняття відповідного рішення для пояснення своєї позиції;

- депутат має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання;

- депутат місцевої ради має право давати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, робити відповідні заяви на засіданнях ради та її органів, зборах виборців, зборах (конференціях) об`єднань громадян; у встановленому законодавством порядку депутат місцевої ради може використовувати для роз`яснення своєї позиції засоби масової інформації;

- депутат має право звернутися до місцевої ради з усною або письмовою заявою з приводу обставин, що стали підставою для порушення питання про його відкликання.

Предметом позову у цій справі є також оскарження рішення позачергового з`їзду політичної партії «Наш край» про відкликання за народною ініціативою депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії. Предмет позову не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Позивач не оскаржує такі дії та рішення крізь призму порушення законодавства про вибори чи референдум, однак указується на порушення відповідачем норм Закону № 93-IV.

Отже, цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону № 2365-ІІІ віднесені до внутрішньої діяльності та виключної компетенції політичної партії.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 роз`яснено, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

Таким чином, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії «Наш край» та є її виключною компетенцією, а тому законність рішення цього керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою також не може бути перевірена в судовому порядку взагалі.

Водночас під час розгляду справи № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2024 року дійшов протилежного висновку, а саме зазначив, що діяльність вищого керівного органу політичної партії, зокрема, щодо формування органу місцевого самоврядування, обрання, призначення і звільнення їх посадових осіб не може бути свавільною та має допускати розумний публічний нагляд і контроль. Питання відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чітко регламентовано законодавством. Позивач, у свою чергу, має право на захист та перевірку адміністративним судом дотримання здійсненої щодо нього політичною партією регламентованої законом процедури та правил відкликання депутата за народною ініціативою. Колегія суддів також послалася на постанови Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 819/151/18 та від 02 листопада 2023 року у справі № 460/37812/22, проте зазначені постанови є нерелевантними, оскільки у цих справах позов був пред`явлений не лише до політичної партії, а й до міської/територіальної виборчої комісії.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та вважає, що законність рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою не може бути перевірена в судовому порядку взагалі, оскільки оскаржуване рішення належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у внутрішню діяльність політичних партій забороняється законом, за винятком випадків, передбачених Законом № 2365-III, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій.

У свою чергу, положеннями статті 46 Закону № 93-IV гарантований захист прав депутатів під час розгляду питання щодо їх відкликання шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності виборчої комісії, що стосується відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, до суду в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб під час остаточного вирішення справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumгrescu v. Romania»), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» («Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania»), заява № 76943/11).

Висновки Верховного Суду

З огляду на наведене колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду цю справу, оскільки вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23).

Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 761/15647/23 за позовом ОСОБА_1 до політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про визнання протиправними та скасування рішень передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк І. М. Фаловська