Ухвала

від 04.08.2023 по справі 328/2457/20

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

04 серпня 2023 року

Справа №328/2457/20

Номер провадження 1-і/337/7/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному 08.09.2020р. до ЄРДР за № 12020080350000619 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмак Запорізької області, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, яке було внесене до ЄРДР 08.09.2020р. за № 12020080350000619 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 було затримано 08.09.2020р., а 10.09.2020р. йому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася, останній раз ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 3 липня 2023р. до 31.08.2023р., включно.

На теперішній час Токмацький районний суд Запорізької області перебуває на тимчасово окупованій території і тимчасово не здійснює судочинство.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022р. (із змінами) територіальну підсудність справ Токмацького районного суду Запорізької області визначено за Хортицьким районним судом м.Запоріжжя.

3 серпня 2023 року адвокат ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про зміну відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, в обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні. Кримінальне провадження було направлено до суду у листопаді 2020 року, наразі кримінальне провадження не розглядається, матеріали провадження знищені російськими загарбниками під час окупації м.Токмак. Колегією суддів Токмакського районного суду Запорізької області досліджені були всі письмові докази, допитані всі свідки. В державі оголошений воєнний стан, на теперішній час невідомо, коли суд буде продовжувати розглядати кримінальне провадження по суті. ОСОБА_5 три роки тримається під вартою без встановлення його вини. ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки: до затримання мешкав разом з матір`ю, батьком, братом, має постійне місто проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вперше притягається до кримінальної відповідальності, офіційно працював в ТОВ «ГАЗ- РЕСУРС», має середню спеціальну освіту, позитивно характеризується. Відповідно до характеристики з міста роботи від 11.09.2020р. ОСОБА_5 характеризується як працелюбний і відповідальний співробітник, з колегами доброзичливий, ввічливий і чемний, здатний приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність, шкідливих звичок не має, претензій та зауважень з боку керівництва до роботи співробітника не було. За час роботи стягнень не мав. Відповідно до характеристики з попереднього міста роботи від 14.09.2020р. під час трудової діяльності ОСОБА_5 зарекомендував себе як кваліфікований спеціаліст, сумлінний, дисциплінований робітник, має активну громадську позицію, за власною ініціативою приймав участь у волонтерських програмах, а саме: допомога воїнам АТО та у відновленні міського парку. Відповідно до характеристики з міста постійного проживання, вих.№8 від 11.09.2020р., скарг від сусідів та родичів не надходило. На теперішній час здійснена часткова компенсація матеріальної шкоди потерпілим, більша частина грошей надана на лікування потерпілих у перший день (08.09.2020р.) у лікарні. ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення або незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення не збирається. Враховуючи, що постійне місто проживання ОСОБА_5 м.Токмак, який зараз окупований, тому, до адвоката звернувся ОСОБА_6 , який є другом дитинства ОСОБА_7 , мешкав у Токмаку до окупації, потім виїхав до м.Запоріжжя, де користується квартирою знайомої, яка виїхала з м.Запоріжжя та дозволила ОСОБА_6 жити в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 офіційно працює в ПАТ «Запоріжобленерго», готовий забезпечити ОСОБА_5 житлом у м. Запоріжжя та допомогти знайти роботу, в заяві до суду просить задовольнити клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. На підставі звернення ОСОБА_5 щодо пошуку йому роботи у м. Запоріжжя, була знайдена вакансія «менеджер по збуту» у ТОВ «ОРІОН-СВІТ», ЄДРПОУ 32440722, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 187. Відповідно вих. №4 від 31.07.23р. директором ТОВ гарантується працевлаштування ОСОБА_5 з 01.09.2023р. Крім того, ОСОБА_5 , який має постійне місто проживання у м.Токмак, у разі задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, зможе отримати статус тимчасово переміщеної особи та оформити відповідну грошову допомогу у м.Запоріжжя. Батьки ОСОБА_5 підтримують зв`язок з адвокатом та готові надавати фінансову допомогу сину, необхідну для влаштування життя в м.Запоріжжя. На теперішній час всі ризики відпали. Потерпілі живі та здорові, ще до початку війни виїхали закордон працювати, свідки всі допитані, окрім спеціаліста - психіатра, якій викликався стороною захисту. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження.

У судовому засіданні захисник підтримав заявлене клопотання, посилаючись на обставини, викладені у ньому, просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він не має наміру переховуватися від суду. Він зареєстрований у місті Токмак Запорізької області, наразі має намір мешкати у м.Запоріжжі, перший час - у друга ОСОБА_6 в Хортицькому районі м.Запоріжжя, а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Перешкоджати розгляду кримінального провадження та уникати явки до суду наміру не має. Просить змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Прокурор у судовому засіданні проти клопотання заперечував, посилаючись на те, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є таким, що у повній мірі забезпечує його належну поведінку, з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, встановлених при його застосуванні, підстави для його зміни відсутні. Вважає клопотання необґрунтованим і у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, покази свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що обвинувачений ОСОБА_5 є його другом з дитинства, з яким він мешкав у м. Токмак по сусідству, наразі він виїхав з окупований території, зареєстрований як ВПО за адресою АДРЕСА_3 , де винаймає однокімнатну квартиру, мешкає сам та має можливість надати притулок ОСОБА_5 , з яким спілкується регулярно телефонним зв`язком; власник житла проти чого заперечень не має; в подальшому він допоможе йому працевлаштуватися та орендувати власне житло, - суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 176, 177, 194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України. Запобіжний захід застосовується судом у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин. Тримання під вартою є найбільш суворим та винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зазначене клопотання, відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України, розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання стороною захисту доведено про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_5 намірів вчинити дії, направлені на переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, питання про відновлення якого стороною обвинувачення до теперішнього часу вирішено не було. Стороною обвинувачення не було наведено об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення будь-яких дій з боку обвинуваченого ОСОБА_5 , спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню на теперішній час.

ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, який є особливо тяжким злочином. Однак, виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. При цьому стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Дане кримінальне провадження перебувало на розгляді Токмацького районного суду Запорізької області, де були досліджені усі докази з боку обвинувачення. На цей час м. Токмак тимчасово окуповано російською федерацією. Доля матеріалів справи, доказів у справі, наглядового провадження - не відома. Кримінальне провадження по суті не розглядалось майже півтора роки. ОСОБА_5 було взято під варту ще 10 серпня 2022 року. Отже, на даний час обвинувачений перебуває вже під вартою більше 2 років та 10 місяців.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу суд враховує, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Beccievv.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилитися до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти росії» від 24 травня 2003 року).

Враховуючи ті обставини, що стороною захисту доведено можливість працевлаштування ОСОБА_5 з 01.09.2023р на посаду «менеджер по збуту» у ТОВ «ОРІОН-СВІТ», ЄДРПОУ 32440722, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 187. ( довідка №4 від 31.07.23р.) та можливість його проживання у квартирі АДРЕСА_2 , можливість набуття ним статусу ВПО та відповідної реєстрації, та підтримання стійких соціальних зав`язків з родиною, суд приходить до висновку, що враховані під час застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилися.

Доводи сторони захисту, наведені у клопотанні та у судовому засіданні, щодо достатності даних для висновку про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 іншим шляхом ніж тримання під вартою, з огляду на винятковість такого запобіжного заходу, підтверджені наданими стороною захисту доказами, які долучені до матеріалів справи. Такі дані, на переконання суду, в достатній мірі підтверджують міцність його соціальних зв`язків і репутацію, та дають підстави для висновку про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам у даному кримінальному провадженні.

Прокурором не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, та доводи прокурора, викладені у судовому засіданні в обґрунтування заперечень проти клопотання, суд вважає непереконливими.

Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, суд має розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання".

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлені в ході розгляду даного клопотання обставини, які достатньою мірою визначають особу обвинуваченого таким чином, що заслуговують на увагу при оцінці його належної поведінки під час судового провадження, є підставою для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на більш м`який.

За таких обставин суд дійшов висновку, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 перестало бути розумним, а отже обвинуваченому необхідно змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, задовольнивши клопотання захисту.

Частиною 1 ст. 179 КПК України визначено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на нього покладаються обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до прокурора, суду, за телефонним або за іншим, встановленим законом, викликом у встановлений час;

- повідомляти прокурора, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177, 178, , 201, 331, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 3 жовтня 2023 року такі обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду, за телефонним або за іншим, встановленим законом, викликом у встановлений час;

- повідомляти прокурора, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В порядку ст. 179 КПК України роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжних захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти негайно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» МЮУ для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : ОСОБА_1