Ухвала

від 02.08.2023 по справі 461/324/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/324/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/906/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи директора ТОВ Копернік ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року про накладення арешту на майно,-

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

встановила:

даною ухвалою, задоволено клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про арешт майна.

Накладено арешт із позбавленням права на відчуженняоб`єкта нерухомого майна, яке відповідно до відомостей зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, перебуває у власності Львівської міської ради, видом іншого речового права визначено право оренди земельної ділянки за ТОВ «Копернік», а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га по вул. Лінкольна у м. Львові.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що дослідження та збереження, нерухомого майна, з приводу якого подано клопотання, має важливе значення для кримінального провадження тавідповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, оскільки прямо стосуються предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні, також те, що слідчою доведено факт того, що у разі не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майнаіснує ймовірність того, що у подальшому майнові права на вищезазначене нерухоме майно можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і тих які відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

На вказану ухвалу третя особа директор ТОВ Копернік ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року, оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022141370000672, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га на вул. Лінкольна у м. Львові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року є необґрунтованою, безпідставною, винесеною з формальним підходом до спірних правовідносин, та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Вважає, що накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам КПК України.

Наголошує, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у відповідному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Стверджує, що слідчою не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, про які вказано у її клопотанні, оскільки нею не надано доказів, що спірна земельна ділянка відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим винесена постанова про визнання такої речовим доказом, є формальною.

Зазначає, що до матеріалів клопотання орган досудового розслідування не долучив доказів, які б вказували на неправомірне походження чи набуття майна, не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином це майно співвідноситься з обставинами кримінального провадження, що розслідується.

Вказує, що накладаючи арешт на вказане майно слідчим суддею належним чином не було встановлено підставу та мету цього арешту, не дотримано вимог п.п. 4,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності та володіння (користування) завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зауважує, що відсутні будь які ризики відчуження, приховування, знищення майна, оскільки таке належить місту, однак слідчий суддя в порушення вимог ст. 173 КПК України встановив наявність вказаних ризиків за відсутності достатніх підстав вважати їх доведеними.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року не отримував, про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо лише 17.07.2023, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.

В судове засідання з`явився прокурор, інші учасники провадження не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце його проведення. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які не з`явились до суду.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Поважність причин пропуску апелянтом, строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до пункту 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.Статтею 132 КПК Українивстановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідност. 170 КПК України- арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

З матеріалів клопотання, вбачається, щослідчим управлінням ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141370000672, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ч. 3 ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 27.06.2023 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання в якості речового доказу у кримінальному провадженні за №12022141370000672 від 17.10.2022 земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначена земельна ділянка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та має важливе доказове значення для даного кримінального провадження та є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи навищезазначене всукупності зобставинами кримінальногопровадження,колегія суддівприйшла допереконання,що слідчийсуддя,накладаючи арештна майнодіяв успосіб тау межахдіючого законодавства,арешт застосувавна засадахрозумності таспівмірності,прицьому,слідчий суддя,обґрунтовано зазначив,що слідчою доведено факт того, що у разі не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майнаіснує ймовірність того, що у подальшому майнові права на вищезазначене нерухоме майно можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і тих які відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимогст. 170 КПК Українина підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогамст. 98 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається апелянт в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422КПК України, колегія суддів,

постановила:

поновити третій особі директору ТОВ Копернік ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року.

Апеляційну скаргу третьої особи директора ТОВ Копернік ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2023 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4