Постанова

від 26.07.2023 по справі 161/3661/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3661/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/665/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Ганжа М. І.,

з участю представника відповідача Качан Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.07.2019, працівник відповідача водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автопоїздом у складі вантажного автомобіля марки «VOLVO» державний номерний знак НОМЕР_2 та напівпричепа марки «VIELTON» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , унаслідок чого його батько ОСОБА_5 від отриманих травм помер.

22.07.2019 він через свого представника звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування витрат на поховання і моральної шкоди, на яку було запропоновано надати відповідне судове рішення і 01.12.2021 він надіслав копію вироку суду.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17.02.2021 задоволено цивільні позови до страхової компанії інших потерпілих осіб, що стало наслідком відмови йому страховою компанією у виплаті страхового відшкодування, оскільки вичерпано ліміт відповідальності.

З урахуванням вимог п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він має гарантоване законом право на отримання своєї частки страхового відшкодування моральної шкоди від 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законодавством на день настання страхового випадку.

З 01.01.2019 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 4173 грн, а тому розмір страхового відшкодування, яке він має право отримати становить 50076 грн (ст. 27.3 Закону).

Оскільки страховик не може виплатити страхове відшкодування через перевищення ліміту відповідальності по страховому випадку, то він має право на стягнення цієї гарантованої суми з відповідача, як роботодавця винуватця ДТП.

Однак, відшкодування моральної шкоди у розмірі 50076 грн не покриє спричинені йому моральні страждання, яких він зазнав у зв`язку з втратою батька.

ДТП позбавила його найдорожчої людини в його житті - батька, який все життя був поруч, ростив його, виховував, допомагав, піклувався, незважаючи на дорослий вік сина.

Смерть батька назавжди позбавила його почуття батьківської любові.

Всі ці обставини завдали моральної шкоди, яка полягає у постійних душевних стражданнях через втрату близької людини.

Він не знає як довго перебуватиме у такому стані, а постійні думки про це провокують почуття схвильованості, страху та порушення сну.

Ураховуючи наведені обставини, вважає, що достатньою для компенсації та полегшення його моральних страждань буде сума у розмірі 506 000 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з Комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в дохід держави 2684 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить змінити це рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнувши на користь позивача 506 000 грн моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, позивач та його представник у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, представник позивача надіслала суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду в частині визначення розміру судового збору змінити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Сторонами встановлені обставини справи щодо факту дорожньо-транспортної події не оскаржуються.

Позивач оскаржує рішення суду лише в частині визначення розміру стягнутої моральної шкоди та зазначає про те, що судом не обґрунтовано визначений ним розмір моральної шкоди.

Проте, зазначені обставини спростовуються рішенням суду, у якому суд навів обґрунтування визначеного ним розміру 10000 грн.

Також судом розумно припущено, що позивач зазнав страждань і тривоги та природність їх виникнення за подібних обставин.

Разом із тим, позивач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів (наприклад, відповідний експертний висновок) про те, що моральну шкоду завдано саме у заявленому ним розмірі 506 000 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через смерть батька.

Суд першої інстанції зменшив заявлений позивачем розмір моральної шкоди до 10 000 грн і колегія суддів погоджується, що зазначений розмір моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача та є обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції при його визначенні враховано принципи розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку

та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом із тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд невірно визначив розмір судового збору, який має бути стягнуто із відповідача в дохід держави.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

При поданні позову у 2023 році підлягав оплаті фізичною особою судовий збір у розмірі 5060 грн (1% ціни позову).

Так як на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а із заявленої ціни позову 506 000 грн (а.с.1-5) задоволено лише 10 000 грн, що становить 1,97%, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 99,68 грн судового збору (пропорційно від 5060 грн).

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2023 року в частині визначення розміру судового збору змінити.

Стягнути з Комунального підприємства «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в дохід держави 99 (дев`яносто дев`ять) грн. 68 коп. судового збору.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді