Постанова

від 02.08.2023 по справі 619/4644/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/4644/18 Головуючий суддя І інстанції Остропілець Є. Р.

Провадження № 22-ц/818/284/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про спадкове право

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02серпня 2023року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. про визнання недійсним відмови від спадщини та про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., про визнання недійсним відмови від спадщини та про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 .

За померлим ОСОБА_3 зареєстроване наступне майно: земельна ділянка площею 0,1350 Га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.06.2008 року, №010869300564. Кадастровий номер земельної ділянки - 6322083002:00:000:0324; будинок, незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстровий номер майна 17709173.

20 жовтня 2010 року, була заведена спадкова справа у спадковому реєстрі №50138342, спадщину досі ніхто не прийняв, але позивач проживала та була зареєстрована на момент смерті за однією адресою з померлим, на момент смерті ОСОБА_3 . Позивач у 6 місячний період, що дається для відкриття спадщини, помилково зробила нотаріальну заяву, в якій відмовилися від прийняття спадщини.

Після смерті батька позивач була введена в оману юристами, які невірно роз`яснили їй норму Ст. 1282 Цивільного Кодексу України, де вказано про обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Позивачеві, шляхом консультування з боку юристів, які були зацікавленими особами, було сказано, що якщо вона не відмовиться від спадщини, вона може позбутися не тільки спадкового майна, але й позбутися свого власного майна (поза межами спадкового).

Також приватним нотаріусом ХМНО Олійник Л.М., позивачеві не була вірно роз`яснена Ст. 1282 Цивільного Кодексу України, де вказано про обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та ст. 1270 Цивільного Кодексу України, якою встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців(цей самий строк встановлено для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини).

Тому ОСОБА_2 вважає, що їй не було певним чином роз`яснено правові наслідки такої відмови, та вона не могла вірно розуміти правові наслідки відмови від спадщини. Щодо наслідків у разі прийняття спадщини, позивачу вони були розтлумачені зовсім невірно, позивач була впевнена, що буде відповідати за вимоги кредиторів не лише у межах спадкового майна, а ще й власним майном, через що і зробила таку заяву. Щодо конкретних строків про відкликання такої заяви (про відмову від прийняття спадщини), ОСОБА_2 не була повідомлена зовсім, що вбачається зі змісту її заяви про відмову від спадщини.

26.04.2018 року, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Олійник Л.О. із заявою про відкликання заяви про відмову від спадщини після померлого ОСОБА_3 , але 27.04.2018 року отримала відповідь в якій було вказано, що відкликання відмови є неможливим.

Залучення приватного нотаріуса Олійник Л.М. як третьої особи на стороні відповідача, зумовлено тим, що спадкова справа після смерті померлого (спадкодавця), була заведена саме цим нотаріусом - номер у спадковому реєстрі 50138342, номер у нотаріуса 19/2010, дата заведення 20.10.2010 року. Залучення нотаріуса необхідно для всебічного розгляду справи, та можливості отримання інформації стосовно деталей вищезгаданої спадкової справи. Якщо відмова від спадщини буде визнана недійсною, то у нотаріуса з`явиться можливість скласти свідоцтво про право на спадщину, згідно ч.3 ст. 1268 ЦКУ, бо ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (згідно довідки з КП «ЖИЛКОМСЕРВІС», від 16.05.2017).

Оскільки ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини 2010 року, а строк у 6 місяців для прийняття спадщини сплив, в неї немає можливості з`ясувати наявність або відсутність інших спадкоємців та осіб, на чиї права та обов`язки може вплинути рішення суду, але згідно Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Довідки з МВС України Регіональний сервісний центр в Харківській обл., майно що належало померлому, досі ніхто не прийняв у спадщину.

Позивач не має можливості оформити в установленому, актами цивільного законодавства порядку спадщину, та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, оскільки відсутній оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, та оригінал Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які були втрачені спадкодавцем, що є перешкодою для набуття права власності на об`єкти нерухомого та рухомого майна, в порядку спадкування шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у нотаріуса.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано відмову від спадщини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у спадковій справі, номер у спадковому реєстрі 50138342 - недійсною.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності на: земельну ділянку площею 0,1350 га, кадастровий номер земельної ділянки - 6322083002:00:000:0324, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.06.2008 року, №010869300564.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності на будинок, незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Таволжанський М.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до смерті ОСОБА_3 . 03.12.2009 року ОСОБА_1 придбала у нього у власність спірну земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1350га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0324, разом з житловим будинком, незавершеним будівництвом, розташованими за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів вказаний договір було зареєстровано №8025735 від 03.12.2009 року реєстраційний № об`єкту у РПВН 17709173, будинок, незав. будівництва адреса АДРЕСА_1 .

Відповідно запису на державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №487281 державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 здійснила 11.05.2012 року.

Відповідно до вищевикладеного державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом та цивільно-правовий договір, на підставі яких відбувся такий перехід до 1 січня 2013 року, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Вказує що право ОСОБА_1 на земельну ділянку за рішенням суду не припинялося, договір купівлі-продажу недійсним не визнавався.

Вважає, що рішенням визнано право власності на майно, у тому числі земельну ділянку, як належать апелянту на праві власності, за іншою особою.

Зауважує, що судом не було встановлено, хто саме з юристів, на особи яких посилалася позивач, ввів її в оману, в чому полягала їх зацікавленість у введенні позивача в оману.

Вказує, що жодним доказом у справі не підтверджено факту ненадання нотаріусом роз`яснень щодо конкретних строків про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не перевірив, чи входить до складу спадкового майна земельна ділянка, будинок, незавершене будівництво, право власності на які визнано рішенням за позивачем.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зміст заяви позивача про відмову від спадщини суперечить вимогам пункту 3.14 глави 10 розділу ІІ Порядку, оскільки у заяві, яка була подана позивачем вказано «відмовляюсь від належної мені частини спадкового майна».

У справі відсутні докази на підтвердження наявності підстав для визнання відмови позивача від спадщини недійсною. Позивач у момент відмови від спадщини усвідомлювала значення своїх дій, адже докази неусвідомлення нею таких дій у справі відсутні.

Зазначає, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачка помилилася щодо природи відмови від спадщини, прав та обов`язків, таких властивостей і якостей спадкового майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Вказує, що ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі, проте рішенням порушуються її права.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача в режимі відеоконференції, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які без поважних причин не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема назабезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадкахна касаційне оскарження судового рішення(пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У зазначеній статті визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групиучасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

ОСОБА_1 яка не брала участі у справі скористалася процесуальним правом на апеляційне оскарження та подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи подання апеляційної скарги як особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської областівід 12 грудня 2018 року вирішено питання про її права та інтереси , оскільки земельна ділянка, будинок, незавершене будівництво, право власності на які визнано рішенням за позивачем не входять до складу спадкового майна, а вона є власником майна за договором купівлі-продажу.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивачки ОСОБА_2 .

За померлим ОСОБА_3 зареєстроване наступне майно: земельна ділянка площею 0,1350 Га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку від 27.06.2008 року, №010869300564. Кадастровий номер земельної ділянки - 6322083002:00:000:0324; будинок, незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстровий номер майна 17709173.

20 жовтня 2010 року була заведена спадкова справа у спадковому реєстрі №50138342, спадщину досі ніхто не прийняв, але позивач проживала та була зареєстрована на момент смерті за однією адресою з померлим, на момент смерті ОСОБА_3 . Позивач у 6 місячний період, що дається для відкриття спадщини, зробила нотаріальну заяву, в якій відмовилися від прийняття спадщини.

26.04.2018 року, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Олійник Л.О. із заявою про відкликання заяви про відмову від спадщини після померлого ОСОБА_3 , але 27.04.2018 року отримала відповідь в якій було вказано, що відкликання відмови є неможливим.

З доданих до апеляційної скарги копій документів та витребуваних судом апеляційної інстанції документів вбачається, що 03.12.2009 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстрованим у реєстрі правочинів за №10349 апелянт ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1350 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0324, разом з житловим будинком, незавершеним будівництвом, розташованими за адресою АДРЕСА_1 . На державному акті серії ЯЕ 487281, зареєстрований 27.06.2008, реєстраційний номер 010869300564 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322083002:00:000:0324 здійснено запис про її продав на підставі вказаного договору (а.с. 181-186 т. 1, 10-13, 22-23 т.2). Право власності на спірну ділянку було 11 травня 2012 року, тобто до смерті спадкодавця, було зареєстроване у поземельній книзі на спірну земельну ділянку кадастровий номер 6322083002:00:000:0324 в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за апелянтом ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківської області Чуєвою О.Д. 03.12.2009 за реєстраційним номером 10349, державний акт на землю ЯЕ 487281, зареєстрований 27.06.2008, реєстраційний номер 010869300564 (а.с. 24- 33 т.2).

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в частині, що суд першої інстанції всупереч ст. 263 ЦПК України вищевказаних обставин не з`ясував та не залучив до розгляду справи у порядку ст. 51 ЦПК України апелянта ОСОБА_1 , яка згідно вказаних документів на день відкриття спірної спадщини була її власником.

Так, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 658/4112/16-ц Верховний Суд вказав, що висновки судів по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників. Водночас, звертаючись до суду з позовом про скасування приватизації спірної квартири, співвласниками якої є відповідач та члени її сім`ї (дві особи), позивач не подавав заяв чи клопотань про залучення зазначених осіб як відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваних рішень в частині вирішення вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло в їх мотивувальних частинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України колегія суддів при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує вищевказані висновки, викладені у згаданій постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 658/4112/16-ц.

Суд не з`ясував належний склад відповідачів за заявленими позивачкою вимогами та всупереч принципу судового керівництва, який фактично сформульований у ч. 5 ст. 12 ЦПК України та діє з метою забезпечення виконання основного завдання цивільного судочинства, ст. 2 ЦПК України, з порушенням ч. 2 ст. 214 ЦПК України не спрямовував судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи в межах предмета позову, не роз`яснив позивачу процесуальні наслідки незалучення до розгляду справи належного відповідача та згідно порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України не обговорив це питання зі сторонами, внаслідок чого припустився процесуальної помилки у вирішенні спору: за відсутності належного відповідача неповно з`ясував дійсні обставини справи та помилково розглянув цей спір. Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє підтвердження.

Таким чином, за відсутності належного складу відповідачів при розгляді справи судом першої інстанції та відповідно до змісту норми ч. 6 ст. 367 ЦПК України щодо меж апеляційного розгляду, у суду апеляційної інстанції немає повноважень розглянути по суті та перевірити обґрунтованість доводів скарги щодо недоведеності позову та ухвалити з цього приводу нове рішення по суті заявлених вимог. Такі аргументи та докази мають бути спочатку розглянуті судом першої інстанції у новому провадженні. Тому апеляційна скарга в цій частині підлягає відхиленню.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права та до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів на підставі п.п. 1, 4 ч. ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржене рішення та ухвалює нове про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у сумі сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають відшкодуванню апелянту за рахунок позивачки відповідно до ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таволжанського Миколи Володимировича задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської областівід 12 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. про визнання недійсним відмови від спадщини та про визнання права власності відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1058,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді І.В. Бурлака

О.В. Маміна.