Рішення

від 18.07.2023 по справі 135/473/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/473/23

Провадження № 2/135/183/23

РІШЕННЯ

іменем України

18.07.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначила, що вона з 01.08.2014 працювала в КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на посаді лiкаря терапевта. У зв`язку з ситуацією в м. Харків та постійними обстрілами за обоюдною згодою її як працівника та роботодавця 6 травня 2021 року було прийнято наказ № 220 «Про призупинення дiї трудового договору з ОСОБА_1 » з 01 квiтня 2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. 18 квітня 2023 року її було повідомлено про звiльнення з займаної посади шляхом направлення копії наказу в месенджер Telegram. Наказ № 52-к від 22.03.2023 року має наступне формулювання та обґрунтування: ОСОБА_1 , лікаря - терапевта амбулаторії № 1, звільнити із займаної посади 31.03.2023 року у зв`язку з відсутністю на роботi та інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, керуючись п. 8 ст. 36 КЗпП України. Вказане звiльнення її з посади вважає незаконним та безпідставним. Враховуючи те,що врезультаті незаконногозвiльненняїй небула нарахованасередньомісячна заробітнаплата відповідачпри поновленніна ранішезайманій посадізобов`язанийвиплатити їйсередній заробітокза часвимушеного прогулу. Томупросила визнатинезаконним таскасувати наказ№52-квід 22.03.2023про звільнення;поновити їїна посаділікаря-терапевтаамбулаторії №1 КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Скульський С.І. в дане судове засідання не з`явились. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача. Повідомив, що у зв`язку з визнанням відповідача позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі позовні вимоги не підтримують, просив задовольнити лише позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути судові витрати.

Представник відповідача КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, згідно поданого клопотання просили розгляд справи проводити без їх участі.

Згідно поданого відзиву зазначили, що у зв`язку з законністю звільнення ОСОБА_1 позовні вимоги не визнають, просили відмовити у задоволені позову. Щодо виплати компенсації ОСОБА_1 при звiльненнi, то відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ вiд 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» час, протягом якого працiвник згiдно із законодавством не працював i за ним не зберігався заробiток, виключається з розрахункового періоду. Оскiльки позивачка не працювала з 12.04.2016 до 31.03.2023, i за нею не зберігався заробiток, то компенсації не були нараховані. Щодо компенсації за вимушений прогул, то слід взяти до уваги, те що вимушений прогул - це час, протягом якого працiвник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Саме за заявою позивача, 01.04.2022 було призупинено дію трудового договору. Тобто позивач не виконував обумовлену трудовим договором роботу, i заробiтна плата не нараховувалася. Поліклініка повністю відновила свою діяльність з 01.06.2022. Вказали, що як видно із листування позивача із інспектором відділу кадрів, ОСОБА_1 сама виявила бажання звільнитися, відтак, вини роботодавця у звільненні працівника немає. Тому просили у задоволенні вимог, що викладенi у позовній заяві відмовити у повному обсязі.

В подальшому представником відповідача подано клопотання згідно якого зазначили, що у зв`язку з внесенням змін у додаток до наказу №219 від 21.03.2023 «Про звільнення працівників» та скасуванням наказу №52-к від 22.03.2023 «Про звільнення з роботи» та поновленням на посаді лікаря-терапевта амбулаторії №1 КНП «МП №6» ХМР ОСОБА_1 з 01.04.2023 (наказ №107-к від 21.06.2023), тому просили закрити провадження у справі за відсутності предмету спору.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.07.2023 провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнаннянезаконним таскасування наказупро звільнення,поновлення нароботі закрито в зв`язку з відсутністю предметуспору.

В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.2014 працювала в КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на посаді лiкаря терапевта, що підтверджується копією витягу з наказу №128-к від 28.07.2014 та копією трудової книжки.

06.05.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою до головного лікаря КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради Дяків О.О. про призупинення дії трудового договору з 01.04.2022.

Дію трудового договору з ОСОБА_1 було призупинено на підставі наказу №220 від 06.05.2022 КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради. З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, що вбачається з копії заяви від 06.05.2022.

Відповідно до наказу КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради №219 від 21.03.2023 «Про звільнення працівників» видно, що роботодавцем вирішено у зв?язку з відсутністю працівників на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль згідно п.8-3 ст. 36 КЗпП звільнити 31.03.2023 працівників згідно переліку що додається.

Згідно наказу КНП «Міська поліклініка №6» № 52-к від 22.03.2023 року «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади 31.03.2023 на підставі п. 8-3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відсутністю на роботі та інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Позивач ОСОБА_1 вважає звiльнення її з посади незаконним та безпідставним, тому звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом, виданим директором КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради, №268 від 21.06.2023 «Про внесення змін до наказу №219 від 21.03.2023 «Про звільнення працівників» вирішено внести зміни в додаток до наказу №219 від 21.03.2023 та скасувати наказ №52-к від 22.03.2023 «Про звільнення з роботи» з 01.04.2023. Поновити на роботі лікаря-терапевта ОСОБА_1 з 01.04.2023.

Наказом КНП «Міська поліклініка №6» №107-к від 21.06.2023 вирішено скасувати наказ про звільнення із займаної посади 31.03.2023 ОСОБА_1 . Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта амбулаторії №1 (витяг з наказу №107-к від 21.06.2023).

Відповідно до довідки КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради від 14.06.2023 зазначено, що на момент звільнення посадовий оклад ОСОБА_1 становив 5265 грн, що є меншим за мінімальну заробітну плату, яка на час розрахунку становить 6700 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.60ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як зазначено у ст.43Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція частини першої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.

У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, зокрема, у разі незаконного звільнення працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Судом також враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 по справі № 755/12623/19, де зазначено, що на думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що за обоюдною згодою її та роботодавця дію трудового договору було призупинено з 01.04.2022, а 18.04.2023 позивач дізналась про своє звільнення отримавши копію наказу в месенджер Telegram. Дані обставини визнаються відповідачем та підтверджуються доданими позивачем скріншотами із переписки в месенджері.

Вимушений прогул цечас, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Відтак, оскільки позивач не працювала з 01.04.2022, не отримувала заробітну плату від роботодавця за обоюдною згодою, позивач не зазначає і не надає доказів того, що з 01.04.2022 і по 18.04.2022 вона хотіла відновити дію трудового договору, стати до роботи, виконувати трудові функції та отримувати заробітну плату, тому суд вважає, що період з 01.04.2022 по 18.04.2022 підлягає виключенню з періоду за який позивачу має бути нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки, як було зазначено вище, середній заробіток за час вимушеного прогулу є заробітною платою, а позивач не виконувала трудові функції у вказаний період і виявляла бажання їх виконувати, що не було пов?язано із видачею наказу про її звільнення, достеменно знала, що не отримує заробітну плату і її не нараховують, тому даний період не може вважатись вимушеним прогулом, оскільки за цей період не було порушено трудових прав працівника.

Разом з тим, після 18.04.2023 працівник міг подати заяву про відновлення трудових відносин та стати до роботи, в разі, якби не було видано наказ про звільнення. Видача наказу про звільнення, про який вже стало відомо працівнику, стало перепоною для відновлення трудових відносин, якби працівник виявив таке бажання. Відтак оплаті середнім заробітком за вимушений прогул підлягає період з 18.04.2023 по 21.06.2023.

Враховуючи викладене суд вважає, що оскільки роботодавцем позивача було поновлено на роботі, суду не надано відомостей про те, що роботодавцем нараховано працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу, відтак, на виконання положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України з роботодавця на користь працівника підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.04.2023 по день видачі наказу про поновлення на роботі 21.06.2023.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що такий середній заробіток не слід стягувати бо ОСОБА_1 не працювала з 12.04.2016 до 31.03.2023 i за нею не зберігався заробiток, а також те, що як видно із листування позивача із інспектором відділу кадрів вона сама виявила бажання звільнитися, відтак, вини роботодавця у звільненні працівника немає.

Так, те, що ОСОБА_1 не працювала з 12.04.2016 до 31.03.2023 жодним чином не може свідчити про те, що вона не могла виявити бажання приступити до роботи після 18.04.2023, коли дізналась про видачу наказу про її звільнення.

А висловлення позивача під час переписки із інспектором відділу кадрів про те, що вона хоче написати заяву про звільнення за власним бажанням не спростовує те, що позивач могла виявити бажання пропрацювати певний період до звільнення за власним бажанням. Крім того, висловлення позивача про бажання звільнитись не є тотожним написанню заяви про звільнення та подачі такої заяви на розгляд роботодавцю. При цьому різнились би і підстави звільнення працівника.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд проводить згідно положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (далі по тексту Порядок). Відповідно до змісту п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати працівника проводиться виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували місяцю звільнення. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку).

Оскільки ОСОБА_1 перед звільненням не працювала, їй не нараховувалась заробітна плата, тому розрахунок середнього заробітку має здійснюватись у відповідності до абз. 4,5 п.4 та абз.2 п.8 Порядку, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (6700 грн.) шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (2 міс.) та шляхом ділення отриманої суми на число робочих днів за останні два календарні місяці (січень - лютий 2022 р.), що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Кількість робочих днів в січні та лютому 2023 року (враховуючи зміни до трудового законодавства, пов?язані із введенням воєнного стану) становлять відповідно 22 та 20 днів.

Отже, розмір середньоденного заробітку складає 319,05 грн відповідно до розрахунку: (6700х2) : (22+20) = 319,05.

Кількість робочих днів за період з 18.04.2023 по 21.06.2023, коли позивача було поновлення на роботі, становить 47 днів, зокрема: квітень 9; травень - 23; червень - 15.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 14995,35 грн, виходячи з наступного розрахунку: 319,05х47=14995,35.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1073,60 грн покладається на відповідача, та підлягає стягненню на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212-215, 367 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.04.2023 року по 21.06.2023 в розмірі 14995,35 грн., з утриманням при виплаті вказаної суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Суддя