Рішення

від 06.09.2023 по справі 135/473/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/473/23

Провадження № 2-др/135/3/23

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

06.09.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скульського Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №135/473/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Скульський С.І. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі. В заяві зазначив, що 18.07.2023 Ладижинським міським судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким було позов задоволено частково. Однак судом не вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат з надання правової допомоги у розмірі 20000 грн, що підтверджується договором та ордером про надання правової допомоги. Тому просив стягнути з КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 20000 грн витрат на правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача Скульський С.І. повідомлявся про розгляд справи, однак в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача КНП «Міська поліклініка №6» в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення, згідно якого зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послугуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру. Вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а спірні відносини не передбачають опрацювання великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час. Також, у представника позивача не було необхідності досліджувати велику кількість доказів та подавати до суду додаткові заяви, письмові пояснення, заяви тощо.

Крім того, відповідачу не надано розрахунків на правничу допомогу, відсутні підтвердження оплати позивачем праці адвоката за надану правову допомогу.

Тому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно положень ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду клопотання про стягнення судових витрат по справі.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд дійшов висновків, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Згідно ч. 2 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Ладижинським міським судом Вінницької області від 18.07.2023 було ухвалено рішення, яким було яким було позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.04.2023 року по 21.06.2023 в розмірі 14995,35 грн., з утриманням при виплаті вказаної суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.. Встановлено, що стягнута сума судових витрат складалась із 1073,60 грн. сплаченого позивачем судового збору. Відтак, судом не вирішувалось питання про стягнення витрат на правову допомогу, не давалась оцінка розміру цих витрат.

21.04.2023 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Скульським С.І. було укладено договір про надання правової допомоги.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

На підтвердження понесених витрат до позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21.04.2023; договір про надання правової допомоги від 21.04.2023.

З поданої позовної заяви вбачається, що сторона позивача зазначає, що судові витрати складаються із 20000 грн витрачених на послуги адвоката.

При цьому суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).

Разом з тим, судом встановлено, що зазначена представником позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, враховуючи, зокрема, нетривалість судового провадження у справі в суді та час безпосередньо судового розгляду справи по суті, причини відкладення судового засідань по справі. При цьому, із договору про надання правової допомоги видно, що гонорар адвоката у 20000 грн передбачений сторонами договору, зокрема, за участь адвоката у судових засіданнях. Однак, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача фактично був присутній в судових засіданнях в режимі відеоконференції 02.06.2023 та 27.06.2023. Рішення 18.07.2023 ухвалювалось по заявах без участі сторін. Представником позивача готувались запити, подавались до суду заяви та клопотання. Крім того, дана справа відноситься до категорії незначної складності та є типовою, такою, що не потребувала значного часу для підготовки позову.

Відтак, суд вважає, що необхідним, обґрунтованим і достатнім розміром судових витрат на правничу допомогу по даній справі буде 8000 грн. Такий розмір витрат відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, однотипності схожих позовів та виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн в рахунок відшкодування витрат пов?язаних з наданням правової допомоги.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя